Справа № 164/431/20 Провадження №11-кп/802/104/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України. Доповідач: ОСОБА_2
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 травня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участюсекретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні уприміщенні судуматеріали кримінальногопровадження №12020030160000019за апеляційноюскаргою прокурорау кримінальномупровадженні ОСОБА_8 на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 серпня 2020 року щодо ОСОБА_7 ,
В С Т А Н О В И В :
Вказаним вироком суду ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , громадянин України, неодружений, з професійно-технічною освітою, непрацюючий, раніше не судимий,
засуджений за ч.1 ст.263 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі;
за ч.1 ст.263-1 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі строком.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього відповідно до ст.76 КК України обов`язки:
- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації..
Вироком вирішено питання речових доказів, арештованого майна та судових витрат.
Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_7 в січні 2018 року, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, на ринку в Республіці Польща придбав пневматичну гвинтівку, яку в подальшому перевіз до будинку за місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_7 у січні 2018 року перебуваючи за місцем свого проживання, не маючи передбачених законом дозволів на виготовлення, ремонт та переробку вогнепальної зброї з використанням електродрилі, висверлив більший отвір патронника для патрона калібру 5,6 мм. Розточив ствол до діаметру 5,4 мм. В повітряно прохідний отвір вмонтував ударник з бойком, внаслідок чого здійснив переробку придбаної гвинтівки у вогнепальну зброю, яка згідно висновку експерта № 9 від 31 січня 2020 року є однозарядною гвинтівкою, виготовленою шляхом переробки саморобним способом пневматичної гвинтівки «KANDAR B3-3», заводський номер « НОМЕР_1 » для стрільби 5,6 мм. патронами кільцевого запалення.
Крім того, ОСОБА_7 влітку 2019 року перебуваючи в лісовому масиві між с. Заріччя та с. Старий Чорторийськ, Маневицького району, знайшов 7 набоїв калібру 5,6 мм., які незаконно переніс до свого житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 та в подальшому незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263 КК України, тобто в незаконному придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів та незаконному носінні та зберіганні вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу; ч.1 ст.263-1 КК України тобто в незаконній переробці вогнепальної зброї.
В поданій апеляційній скарзі зі змінами прокурор, не оспорюючи дій обвинуваченого, а також рішення суду в частині призначеного покарання, вважає вирок суду в частині формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, необґрунтованим. Посилається на те, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, однак неповно виклав зміст формулювання обвинувачення за інкримінованою статтею в частині опису фактичних обставин. Також вказує на те, що судом безпідставно ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він в січні 2018 року умисно, без передбаченого дозволу в Республіці Польща придбав пневматичну гвинтівку, яку перевіз за місцем свого проживання, оскільки такі дії обвинуваченого не підлягають кваліфікації за ч.1 ст.263 КК України, оскільки придбання за кордоном та перевезення в Україні пневматичної зброї за відсутності доказів належності її до вогнепальної зброї не охоплюється складом цього злочину і підлягає виключенню з обвинувачення. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати доведеним формулювання обвинувачення зазначеного в обвинувальному акті за ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України, при цьому виключити обставини придбання ОСОБА_7 у Республіці Польща і перевезення пневматичної гвинтівки, а також залишити призначене судом обвинуваченому покарання, зі звільненням його від його відбування на підставі ст.75 КК України.
Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, прокурора, який подану апеляційну скаргу підтримував і просив скасувати вирок суду та ухвалити новий, обвинуваченого ОСОБА_7 , який поклався на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з таких підстав.
Приписами ч.3 ст.349 КПК України регламентовано, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Із оскаржуваного вироку вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 при дачі показань свою вину у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.263-1 КК України, визнав повністю, у зв`язку з чим дане кримінальне провадження було розглянуто у відповідності до положень ч.3 ст.349 КПК України. При цьому судом належним чином роз`яснено учасникам кримінального провадження наслідки такого розгляду справи з чим останні погодились, так як не оспорювали обставини вчинення кримінального правопорушення та кваліфікацію дій обвинуваченого, вказані в обвинувальному акті.
Усі наведені вище обставини, в своїй сукупності, беззаперечно свідчать, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався процедури, передбаченої ч.3 ст.349 КПК України.
Під час розгляду даного кримінального провадження ні прокурор, ні обвинувачений жодним чином не були обмежені у можливості реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі, шляхом подання відповідних клопотань про зміну обсягу та порядку дослідження доказів. Проте, вони цього не ініціювали, не вказували про необхідність дослідження всіх доказів у справі.
Так, в доповненнях до апеляційної скарги прокурор, крім іншого, просить виключити обставини придбання ОСОБА_7 у Республіці Польща і перевезення пневматичної гвинтівки.
Разом з тим, придбання ОСОБА_7 у Республіці Польща і перевезення пневматичної гвинтівки віднесено до обставин справи, з якими погодився прокурор під час судового розгляду, що в силу ч.3 ст.349 КПК України позбавляє його права, на оскарження судового рішення з тих підстав, які ніким не заперечувалися.
Положеннями п.2 ч.3 ст.374 КПК України визначено, що у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Суд в мотивувальній частині вироку зазначив формулювання обвинувачення, місце, час, спосіб вчинення кримінальних правопорушень, форму вини обвинуваченого, мотиви вчинення кримінального правопорушення, статті та їх частини, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, які ставились в провину ОСОБА_7 органом досудового розслідування згідно обвинувального акту.
Зі змісту апеляційної скарги прокурора вбачається, що він просить скасувати вирок суду щодо ОСОБА_7 , з розширенням обсягу обвинувачення, визнаного судом доведеним, при цьому залишити призначене судом першої інстанції покарання, а також рішення суду щодо звільнення від його відбування на підставі ст.75 КК України.
Враховуючи вказані обставини, апеляційний суд доходить до висновку, що судове рішення в частині розгляду кримінального провадження у відповідності до положень ч.3 ст.349 КПК України, правильної кваліфікації дій обвинуваченого, виду та розміру призначеного ОСОБА_7 покарання, є законним оскільки, відповідно положень ст.370 КПК України, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом та вмотивованим так як в ньому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно положень ч.2 ст.394КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Відповідно ч.1 ст.412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкоджали чи могли перешкоджати суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Із апеляційної скарги прокурора та матеріалів кримінального провадження не вбачається, які саме були допущені істотні порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки як було зазначено вище з вказаним судовим рішенням погодився обвинувачений, крім того, з правильною кваліфікацією дій обвинуваченого та видом і розміром призначеного ОСОБА_7 покаранням погодився також і прокурор, оскільки в цій частині вирок суду стороною обвинувачення не оскаржується.
Положеннями ч.2 ст.412 КПК України визначено вичерпний перелік підстав відповідно яких судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, однак прокурор в апеляційній скарзі не посилається на будь-який пункт вказаних норм як підставу для скасування судового рішення, оскільки визначені у ч.2 ст.412 цього Кодексу відповідні підстави відсутні, також відсутні і підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачені ч.1 ст.415 цього Кодексу.
Згідно норм п.1 ч.1 ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення.
Твердження апеляційної скарги прокурора про необхідність ухвалення нового вироку щодо ОСОБА_7 з підстав збільшення обсягу обвинувачення, на думку апеляційного суду є безпідставним, оскільки оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів, та незаконному носіння і зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, а також в незаконній переробці вогнепальної зброї (а.к.п.62 абз.3).
Крім того, відповідно положень ч.1 ст.421 КПК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Отже, викладені в апеляційній скарзі прокурора обставини не відносяться до обставин, передбачених і ч.1 ст.421 КПК України, на підставі яких суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок місцевого суду та постановити новий.
Будь яких не перевірених судом першої інстанції обставин в апеляційній скарзі не наведено, а тому апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Ківерцівськогорайонного судуВолинської областівід 05серпня 2020року щодо ОСОБА_7 без змін.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді
