Справа № 164/431/20
Провадження № 1-кп/0158/19/23
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 квітня 2023 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження №12020030160000019 від 13.01.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мала Осниця, Маневицького району Волинської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, непрацюючого, одруженого, жителя АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України,-
в с т а н о в и в:
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 в січні 2018 року, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, на ринку в Республіці Польща придбав пневматичну гвинтівку, яку в подальшому перевіз до будинку за місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 . Тоді ж у січні 2018 року ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання, не маючи передбачених законом дозволів на виготовлення, ремонт та переробку вогнепальної зброї з використанням електродрилі, висвердлив більший отвір патронника для патрона калібру 5,6 мм., розточив ствол до діаметру 5,4 мм. та в повітряно прохідний отвір вмонтував ударник з бойком, внаслідок чого здійснив переробку придбаної гвинтівки у вогнепальну зброю, яка згідно висновку експерта № 9 від 31 січня 2020 року є однозарядною гвинтівкою, виготовленою шляхом переробки саморобним способом пневматичної гвинтівки «KANDAR B3-3», заводський номер « НОМЕР_1 » для стрільби 5,6 мм. патронами кільцевого запалення.
У подальшому, ОСОБА_4 , всупереч, вимогам п. 12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21 серпня 1998 року, без передбаченого законом дозволу з січня 2018 року за місцем свого проживання незаконно зберігав виготовлену шляхом переробки саморобним способом пневматичну гвинтівку «KANDAR B3-3», заводський номер « НОМЕР_1 », для стрільби 5,6 мм патронами кільцевого запалення - однозарядну гвинтівку, яка являється вогнепальною зброєю.
Крім того, ОСОБА_4 влітку 2019 року перебуваючи в лісовому масиві між с. Заріччя та с. Старий Чорторийськ, Маневицького району, знайшов 7 набоїв калібру 5,6 мм., які незаконно переніс до свого житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 та в подальшому незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу. Відповідно до висновку експерта № 10 від 22.01.2020 року надані на дослідження 7 (сім) патронів, відносяться до боєприпасів і є спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалення, калібру 5,6 мм, призначені для стрільби з нарізної мисливської вогнепальної зброї, для стрільби придатні. 17 січня 2020 року під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 працівниками Маневицького ВП ГУНП у Волинській області було вилучено зброю та боєприпаси.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 своєї вини в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав, показав суду, що вилучена за його місцем проживання зброя та боєприпаси йому не належать, оскільки на той час він мав офіційно зареєстровану рушницю. Вилучені за місцем його проживання рушниця та патрони належали співмешканцю його сестри, який на той час там проживав, однак його даних він не знає, оскільки бачив його лише декілька разів, про що він пояснив працівникам поліції. Також зазначив, що про проведення обшуку йому повідомила його матір. Протокол проведення обшуку підписував. Чи здійснювалась відеофіксація даної слідчої дії він пригадати не може, оскільки на дану слідчу дію він приїхав лише наприкінці. В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та в ході розгляду кримінального провадження судом першої інстанції визнавав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України оскільки працівники поліції повідомили, що кримінальну відповідальність за вчинене буде нести його матір, тому взяв усю провину на себе. Дії працівників поліції ним не оскаржувались. Просить постановити щодо нього виправдувальний вирок.
Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України, його вина в повному об`ємі доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 показала суду, що орієнтовно в січні 2020р., працівниками поліції за місцем проживання ОСОБА_4 проводився обшук, при якому був присутній ОСОБА_4 , якому надавалась ухвала суду на його проведення. Вона та ОСОБА_7 були присутні при обшуку в якості понятих. Дана слідча дія від початку до кінця фіксувалась на відеокамеру. Слідчою учасникам даної слідчої дії було роз`яснено їх права та обов`язки. В ході проведення обшуку у будинку за місцем проживання ОСОБА_4 , а саме на веранді було виявлено дві рушниці, одна з яких була виявлена за шафою, інша на підлозі у вказаній кімнаті, а у шухляді шафи набої (патрони) в кількості 7 (сім) штук. По завершенню даної слідчої дії, понятими та іншими учасниками підписувався протокол обшуку.
Допитаний як свідок ОСОБА_7 показав суду, що він проживає неподалік відділу поліції в смт. Маневичі та був запрошений в якості понятого під час проведення обшуку у житловому будинку, який знаходиться в с. Мала Осниця, Маневицького району Волинської області, назви вулиці та номера будинку не пам`ятає. В ході обшуку на веранді, за шафою, було виявлено рушницю, а в шухляді вказаної шафи набої (патрони), точної кількості яких не пам`ятає, однак вказав, що їх приблизно було не менше 6-ти (шість) штук. Також в даному приміщенні, на підлозі, була виявлена ще одна рушниця. Крім слідчої, оперуповноважених працівників поліції, двох понятих (він та ОСОБА_8 ) був присутній господар будинковолодіння. Слідчою учасникам даної слідчої дії було роз`яснено їх права і обов`язки. Відеофіксація даної слідчої дії здійснювався на спеціальний технічний засіб відеокамеру. Протокол проведення обшуку складався, зачитувався слідчою та підписувався усіма учасниками по його завершенню.
Допитана в якості свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні показала суду, що у 2020 році вона працювала на посаді ст. слідчого СВ Маневицького ВП ГУНП у Волинській області, у неї в провадженні було кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України. В січні 2020р. на підставі ухвали слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області було проведено обшук у житловому будинку за місцем проживання ОСОБА_4 в с. Мала Осниця. В ході даної слідчої дії були залучені працівники поліції (оперуповноважені) та двоє понятих, проводилась відеофіксація даної слідчої дії на відеокамеру (флеш-карту) з подальшим її копіюванням на диск, який було долучено до матеріалів кримінального провадження. При проведенні даної слідчої дії були присутні сестра ОСОБА_4 ОСОБА_10 та його матір ОСОБА_11 , невдовзі приїхав ОСОБА_4 . У приміщенні веранди, за шафою було виявлено рушницю, а в шухляді шафи патрони, у коморі на веранді на підлозі було виявлено ще одну рушницю. На запитання працівників поліції ОСОБА_4 пояснив, що виявлені речі належать саме йому, рушницю він придбав у Польщі, а патрони знайшов в лісовому масиві. Вказані речі були вилучено, в подальшому визнано речовими доказами та скеровано на експертизу. На досудовому слідстві обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях в повному об`ємі.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 сестра обвинуваченого ОСОБА_4 від дачі показань відмовилась на підставі ст. 63 Конституції України.
Допитаний в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_13 показав суду, що перебуваючи в компанії зі своїми знайомими в с. Мала Осниця, Маневицьокого району Волинської області, йому стало відомо, що житель вказаного населеного пункту ОСОБА_14 , має у своєму користуванні незареєстровану зброю «Мілкашку» про що, при зустрічі, приблизно через два тижні, він повідомив своєму знайомому ОСОБА_15 , який є працівником поліції.
Оцінюючи показання свідків, кожного окремо та в сукупності суд вважає, що показання свідків, покази яких приймаються судом до уваги, дані під присягою, за своїм змістом істинні, отримані в судовому засіданні відповідно до вимог КПК України, узгоджуються між собою та з письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні і відповідають фактичним обставинам справи, є допустимими доказами згідно з іншими правилами допустимості доказів. Підстав у свідків, яких попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, обмовляти обвинуваченого, судом не встановлено.
Крім показань свідків винуватість ОСОБА_4 також стверджується рядом письмових доказів наявних у матеріалах даного кримінального провадження та досліджених в судовому засіданні, а саме:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12020030160000019 від 13.01.2020 року та рапортом ст. о/у Маневицького ВП ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_15 зареєстрованим в ІТС ІПНП (журнал ЄО) №161 від 13.01.2020р. з яких вбачається, що громадянин ОСОБА_16 у своєму господарстві, яке знаходиться в одному із населених пунктів Маневицького району, незаконно, без передбаченого законом дозволу, зберігає вогнепальну зброю та боєприпаси. Встановлено правову кваліфікацію кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 263 КК України (т. 1 а.с. 230, 241);
- ухвалою слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 15.01.2020р. (судова справа №164/47/20, провадження №1-кс/164/15/2020), про надання дозволу на проведення обшуку з якої вбачається, що ст. слідчому СВ Маневицького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 надано дозвіл на проведення обшуку у житловому будинку, господарських будівлях та спорудах за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_4 з метою відшукання і вилучення нарізної вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин (т. 1 а.с. 246);
- протоколом обшуку від 17.01.2020р. з якого вбачається, що 17 січня 2020р. на підставі ухвали слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 15.01.2020р., ст. слідчою СВ Маневицького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 в присутності понятих, із застосуванням технічних засобів фіксації відеокамери «Canon LEGRIA HFR 606» проведено санкціонований обшук житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_4 , в ході якого в шухляді дерев`яного комода у веранді будинку, в поліетиленовому прозорому пакеті виявлено 7 (сім) патронів; за шафою у веранді будинку, виявлено рушницю калібру 4,5 мм. марки «KANDAP», моделі В3-3; у коморі, що з права від входу з веранди на підлозі малокаліберну рушницю калібру 5,5 мм., які в подальшому було поміщено до чорного поліетиленового пакету, що скріплено печаткою «Для паперів» Маневицього ВП ГУНП у Волинській області з пояснюючим написом та підписами понятих. В ході проведення даної слідчої дії будь-яких пропозицій та зауважень від учасників не надходило. Протокол підписаний всіма учасниками даної слідчої дії (т. 1 а.с. 248-250);
- висновком судової балістичної експертизи №10 від 22.01.2020р. з якого вбачається, що надані на дослідження 7 (сім) патронів, які виявлені та вилучені 17.01.2020р. в ході санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 належать до боєприпасів і є спортивно мисливськими патронами кільцевого запалення, калібру 5,6 мм. Дані патрони виготовлені промисловим способом та споряджені метальними зарядами та метальними снарядами, є придатними для стрільби з нарізної мисливської вогнепальної зброї, калібру 5,6 мм. (т. 2 а.с. 4-6);
- постановою ст. слідчого СВ Маневицького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 від 30.01.2020р. про визнання предметів (п`ять патронів, дві гільзи), які поміщені в полімерний пакет №3699227 речовими доказами у кримінальному провадженні №12020030160000019 від 13.01.2020 року, які згідно квитанції №000041 від 30.01.2020р. передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Маневицького ВП ГУНП у Волинській області (т. 1 а.с. 51, 52);
- висновком судової балістичної експертизи №9 від 31.01.2020р. з якого вбачається, що надана на дослідження гвинтівка з маркуванням «KANDAP В3-3» є вогнепальною гладкоствольною однозарядною гвинтівкою, виготовленою шляхом переробки саморобним способом пневматичної гвинтівки «KANDAP В3-3», заводський номер « НОМЕР_1 », для стрільби 5,6 мм. патронами кільцевого запалення. Гвинтівка для проведення пострілів придатна. Вказана гвинтівка піддавалась саморобній переробці. В даній гвинтівці саморобним способом: розточений патронник ствола під патрони кільцевого запалення калібру 5,6мм. (22 Long Rifle та .22 short); розточений: ствола до діаметру 5,4мм., в повітря прохідний отвір вмонтований ударник з бойком. Надана на дослідження гвинтівка з маркування « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка була вилучена за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 17.01.2020р., до вогнепальної зброї не належить, а є однозарядною пневматичною пружинно-поршневою гвинтівкою марки «TYTAN», моделі «WF600P», заводський номер НОМЕР_2 , калібру 5,5мм., виготовлена промисловим способом. Гвинтівка належить до пневматичної зброї, для стрільби придатна середня швидкість метального снарядку на момент дослідження становить 168м/с.; слідів саморобної переробки та видалення маркувальних позначень не виявлено (т. 2 а.с. 9-15);
- постановою ст. слідчого СВ Маневицького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 від 31.01.2020р. про визнання предметів (гвинтівка з маркуванням «KANDAP В3-3» та гвинтівка маркування «WF600P TYTAN», які поміщені в полімерний пакет з пломбою №7516700) речовими доказами у кримінальному провадженні №12020030160000019 від 13.01.2020 року, які згідно квитанції №000042 від 31.01.2020р. передано до камери зберігання речових доказів Маневицького ВП ГУНП у Волинській області (т. 1 а.с. 53, 54);
- рапортом ст. слідчого СВ Маневицького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 зареєстрованим в ІТС ІПНП (журнал ЄО) №386 від 31.01.2020р., з якого вбачається, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020030160000019 від 13.01.2020 року було встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель с. Мала Осниця, Маневицького району Волинської області в січні 2018р., без передбаченого законом дозволу, на ринку в Республіці Польща придбав пневматичну гвинтівку, яку в подальшому перевіз до будинку а місцем свого проживання де в подальшому, з використанням електродрилі, висвердлив більший отвір патронника для патрона калібру 5,6 мм., розточив ствол до діаметру 5,4 мм. та в повітряпрохідний отвір вмонтував ударник з бойком, внаслідок чого здійснив переробку придбаної гвинтівки у вогнепальну зброю (т. 1 а.с. 235);
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12020030160000036 від 31.01.2020 року, з якого вбачається, що відповідно до матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, 31 січня 2020р. до ЄРДР внесено відомості про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263-1 КК України (т. 1 а.с. 232);
- постановою першого заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури ОСОБА_3 від 31.01.2020р. про об`єднання кримінальних проваджень з якої вбачається, що кримінальне провадження №12020030160000019 від 13.01.2020 року об`єднано з кримінальним провадженням №12020030160000036 від 31.01.2020 року, про що до ЄРДР внесено відомості (т. 1 а.с. 237-238);
Статтею 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Аналізуючи вищезазначені докази відповідно до ст.94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до переконання, що вказані докази є належними, допустимими, достовірними такими, що перебувають між собою у взаємозв`язку, доповнюють один одного, не є суперечливими.
Підводячи підсумки судового розгляду справи, суд враховує основні засади кримінального судочинства.
Стаття 2 КПК України встановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, відповідно до положень ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою - п. 161, 150, 100 рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України, «Салман проти Туреччини».
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Судом критично оцінюються та не приймаються до уваги доводи обвинуваченого та сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень з підстав того, що вилучені під час обшуку зброя і боєприпаси йому не належать, оскільки показання обвинуваченого є суперечливими, не відповідають фактичним обставинам справи, встановленим під час судового слідства та спростовуються дослідженим в судовому засіданні доказами, а також аудіозаписом судового засідання від 05.08.2020р., дослідженим судом, де обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав в повному об`ємі та не заперечував жодну із обставин викладених в обвинувальному акті. Такі показання ОСОБА_4 жодними достовірними доками не підтверджуються і суд розцінює їх як спосіб захисту обвинуваченого з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинення даних злочинів.
Щодо доводів сторони захисту стосовно недопустимості, як належного доказу протоколу обшуку від 17.01.2020р., проведеного за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 1, 2 статті 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Відповідно до змісту частини 10 статті 236 КПК та частини 1 статті 107 КПК обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов`язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису.
У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.
Вимоги, передбачені частиною 10 статті 236 КПК, частиною 2 статті 104 КПК, частинами 1 та 6 статті 107 КПК, спрямовані на удосконалення порядку проведення обшуку житла чи іншого приміщення органами досудового розслідування.
З огляду на зміст частини 6 статті 107 КПК негативні наслідки у виді визнання процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів недійсними можуть наступати лише у разі незастосування технічних засобів фіксування.
Проте, навіть у цьому випадку це не є безумовною підставою для визнання доказів, отриманих під час обшуку, недопустимими, оскільки частиною 6 статті 107 КПК передбачені винятки з цього правила, коли підстави визнання фактичних даних недопустимими як докази, можуть бути «переборені» консенсусом сторін кримінального провадження (так звані, умовно-консенсуальні підстави визнання фактичних даних допустимими як докази).
Отже, ситуацію, при якій не здійснювалася відеофіксація обшуку не слід ототожнювати з ситуацією, при якій сторона обвинувачення не надала в суді відеозапис як обов`язковий додаток до протоколу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що проведений 17 січня 2020р. на підставі ухвали слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 15.01.2020р., ст. слідчою СВ Маневицького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 в присутності понятих обшук житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_4 в ході якого було виявлено та вилучено 7 (сім) патронів, рушницю калібру 4,5 мм. марки «KANDAP», моделі В3-3 та малокаліберну рушницю калібру 5,5 мм., фіксувався технічним засобом фіксації відеокамерою «Canon LEGRIA HFR 606», про що зазначено у протоколі обшуку.
Таким чином, у даному кримінальному провадженні відсутні підстави стверджувати про порушення вимог частини 10 статті 236 КПК та частин 1 і 6 статті 107 КПК.
Проте, у даному кримінальному провадженні сторона захисту, вказуючи на порушення вимог КПК, жодним чином не оспорювала достовірність інформації про докази, отримані під час обшуку житла.
Гарантією забезпечення прав особи під час проведення слідчої дії є участь понятих, які були присутні в ході слідчої дії - обшуку, протокол від 17 січня 2020 року підписаний понятими та обвинуваченим ОСОБА_4 без зауважень та доповнень, які б могли призвести до порушення її особистих чи процесуальних прав.
В даному кримінальному провадженні дотримано встановлену кримінальним процесуальним законом правову процедуру (порядок) проведення слідчої дії обшуку за участю ОСОБА_4 , застосовано належні процесуальні гарантії, дотримання яких органом досудового розслідування виключає обґрунтовані сумніви сторони захисту.
Відповідно до постанови Кримінального касаційного суду Верховного Суду №639/8329/14-к від 08.10.2019 (провадження № 51-8259км18), положення ст. 87 КПК України можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.
Матеріали кримінального провадження не дають суду підстав ставити під сумнів детальне і ґрунтовне роз`яснення процесуальних прав, а також стверджувати про не забезпечення права на захист і правову допомогу, не справедливість кримінального провадження в цілому.
Отже, сама по собі відсутність відеозапису протоколу обшуку у матеріалах кримінального провадження, з огляду на вищевикладені обставини, не може бути підставою для визнання доказів, отриманих під час даної слідчої дії, недопустимими.
Крім того варто також зазначити, що підставою для реєстрації кримінального провадження відповідно до абзацу 3 п.1 розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України 06.04.2016 № 139 та чинного на момент внесення відомостей про дане кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Підпунктом 2 пункту 3 Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС 08.02.2019 № 100, джерелом інформації про кримінальні правопорушення та інші події, зокрема, є самостійно виявлені слідчим або іншою посадовою особою органу поліції з будь-якого джерела обставини кримінального правопорушення (в редакції на момент реєстрації кримінального провадження).
Таким чином, джерелом інформації щодо злочину не обов`язково має бути звернення заявника чи потерпілого. У даному випадку, таким джерелом слугували рапорти посадових осіб Маневицького ВП ГУНП у Волинській області, які досліджені судом.
Враховуючи вищенаведене, суд не бере до уваги доводи сторони захисту про те, що в межах даного кримінального провадження зі сторони правоохоронних органів має місце провокація скоєння даних кримінальних правопорушень, оскільки як і наголошує суд, що у зазначеному кримінальному провадженні джерелом інформації про вчинені кримінальні правопорушення слугували рапорти ст. о/у Маневицького ВП ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_15 зареєстрованим в ІТС ІПНП (журнал ЄО) №161 від 13.01.2020р. та ст. слідчого СВ Маневицького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 зареєстрованим в ІТС ІПНП (журнал ЄО) №386 від 31.01.2020р.
Вказані обставини не виключають факту повідомлення ОСОБА_13 співробітників поліції про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Для визначення провокації злочину ЄСПЛ встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
ЄСПЛ зазначав, що коли сторона захисту висуває версію провокації, необхідно встановити, чи був би злочин вчинений без втручання органів влади. Підбурювання стається, коли відповідні агенти - співробітники сил правопорядку або особи, що діють за їхніми інструкціями, - не обмежуються лише розслідуванням злочинної діяльності у переважно пасивній манері, а справляють такий вплив на особу, що спонукає її до вчинення злочину, який інакше не був би вчинений, з метою уможливити викриття злочину, отримання доказів і пред`явлення обвинувачення.
У разі наявності, на переконання суду, за результатами оцінки доказів у кримінальному провадженні ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами, суд має перевірити це в судовому засіданні шляхом безпосереднього дослідження відповідних доказів і лише після цього зробити висновок щодо факту провокації.
У матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які ознаки, притаманні провокації злочину правоохоронними органами, а саме спонукання ОСОБА_4 до вчинення злочину, тому доводи сторони захисту про провокацію злочинів з боку правоохоронних органів не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Таким чином, зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази є послідовними, в деталях узгоджуються між собою та з іншими матеріалами кримінального провадження, тому суд приймає їх до уваги та вважає такими, що повністю доводять винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.
За таких обставин, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у незаконній переробці вогнепальної зброї та у незаконному придбанні та зберіганні вогнепальної зброї, бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України.
Судом не встановлено та не знайшло свого підтвердження в ході судового слідства за яких обставин обвинувачений ОСОБА_4 придбав пневматичну рушницю марки «KANDAP В3-3», заводський номер « НОМЕР_3 -P» у Республіці Польща, а тому дану обставину слід виключити із обвинувачення.
Згідно ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Враховуючи вищевказані норми кримінально процесуального законодавства, суд приходить до висновку, що з обвинувачення ОСОБА_4 також слід виключити таку кваліфікуючу ознаку злочину, як незаконне носіння вогнепальної зброї, оскільки дана обставина не випливає із визнаного доведеним формулювання обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК України.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2004 року «Про практику призначеннями судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2004 року «Про практику призначеннями судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали).
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання характеризується позитивно, має міцні соціальні зв`язки, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, згідно висновку Маневицького РС філії ДУ «Центр пробації» в Волинській області у досудовій доповіді, виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк та не становить небезпеки для суспільства (т. 1 а.с. 58-6, 72-75).
Обставин що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції статтей закону, за якими він притягується до кримінальної відповідальності та приходить до висновку, що виправлення та перевиховування обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, яке буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєнню ним кримінальних правопорушень у майбутньому.
Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Процесуальні витрати по справі за проведення судових балістичних експертиз №10 від 22.01.2020р. та №9 від 31.01.2020р., в сумі 2041 грн. 13 коп. сплачені обвинуваченим ОСОБА_4 в повному об`ємі, що стверджується квитанцією ФН №3000453112 від 27.08.2020р. (т. 1 а.с. 49-50, 76).
Цивільний позов не заявлений.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Як вбачається з наявних у справі доказів, а саме розпорядження по виконанню вироку Ківерцівського районного суду Волинської області віл 05.08.2020р., який набрав законної сили №164/431/20/4834/21 від 11.06.2021р., речові докази у справі - 5 патронів, 2 гільзи та першопочаткова упаковка, які поміщено в спецпакет № 3699227, гвинтівка з маркуванням «KANDAR B3-3», заводський номер « НОМЕР_1 », протирка каналу, які передано на відповідальне зберігання до кімнати зберігання зброї Маневицького ВП ГУНП у Волинській області знищено.
Пневматичну гвинтівку з маркуванням «TYTAN», моделі «WF600P», заводський номер НОМЕР_2 , яка згідно постанови ст. слідчого Маневицького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 від 30.01.2020р. визнана речовим доказом у кримінальному провадженні №12020030160000019 від 13.01.2020 року, поміщена в полімерний пакет з пломбою №7516700 та згідно квитанції №000042 від 31.01.2020р. передана до камери зберігання речових доказів Маневицького ВП ГУНП у Волинській області і згідно висновку судової балістичної експертизи №9 від 31.01.2020р. не належить до вогнепальної зброї, підлягає поверненню ОСОБА_4 .
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 368, 370-371, 374, 376 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Визнати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України, призначивши покарання:
- за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
- за ч. 1 ст. 263-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки передбачені п.п. 1,2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України:
- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Пневматичну гвинтівку з маркуванням «TYTAN», моделі «WF600P», заводський номер НОМЕР_2 , яку згідно квитанції №000042 від 31.01.2020р. передано на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів Маневицького ВП ГУНП у Волинській області (нині ВП №1 (сел. Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області) повернути ОСОБА_4 .
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Ківерцівський районний суд Волинської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1
