УХВАЛА
19 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/14918/20
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Ткаченко Н.Г., Жукова С.В.
перевіривши матеріали касаційної скарги арбітражного керуючого Фуголь Євгена Івановича
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року (в частині призначення арбітражного керуючого Реверука П.К розпорядником майна ТОВ "Едельвейс+2007" та встановлення оплати послуг)
та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 року
у справі №910/14918/20
за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс+2007"
про банкрутство,-
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року відкрито провадження у справі №910/14918/20 про банкрутство ТОВ "Едельвейс+2007", визнано грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до боржника у розмірі 4273182,95 грн. (361 8967,25 грн. основне зобов`язання, 65 4215,70 грн. - штрафна санкція); введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна ТОВ "Едельвейс+2007" призначено арбітражного керуючого Реверука П.К.; встановлено оплату послуг арбітражного керуючого Реверука П.К. (розпорядника майна) в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів заявника.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 року апеляційну скаргу арбітражного керуючого Фуголя Євгена Івановича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року у справі №910/14918/20 залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року у справі №910/14918/20 в частині призначення розпорядником майна ТОВ "Едельвейс+2007" арбітражного керуючого Реверука П.К. залишено без змін.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга арбітражного керуючого Фуголь Євгена Івановича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року (в частині призначення арбітражного керуючого Реверука П.К розпорядником майна ТОВ "Едельвейс+2007" та встановлення оплати послуг) та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 року у справі №910/14918/20, в якій просить суд скасувати п.6 та п.7 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року та постанову суду апеляційної інстанції; прийняти нове рішення в частині призначення розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс+2007" змінивши та виклавши п.6 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року "Призначити розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс+2007" арбітражного керуючого Фуголь Євгена Івановича.
З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129) (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).
Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, а реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Попри визначені основні засади судочинства, що полягають у забезпеченні права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це може спотворити саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі у справі №910/14918/20 за касаційною скаргою арбітражного керуючого Фуголь Євгена Івановича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року (в частині призначення арбітражного керуючого Реверука П.К. розпорядником майна ТОВ "Едельвейс+2007" та встановлення оплати послуг) та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 року, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019 року, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції на момент прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови та прийняття судом касаційної інстанції даної ухвали, передбачено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Наведений в ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019 року, перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
Як вбачається з матеріалів скарги, предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного суду, ухвалена за результатами перегляду ухвали місцевого суду в частині щодо призначення арбітражного керуючого Реверука П.К. розпорядником майна ТОВ "Едельвейс+2007" та встановлення йому оплати послуг, можливість оскарження якої в касаційному порядку не передбачено частиною 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом ч.3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа суду апеляційної інстанції визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції, а не результат його перегляду в апеляційному порядку, та відповідно, зміст резолютивної частини процесуального документа суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги арбітражного керуючого Фуголь Євгена Івановича на вказані судові рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.
Оскільки, арбітражним керуючим Фуголь Євгеном Івановичем подано касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 року предметом перегляду якої була ухвала Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року в частині призначення арбітражного керуючого Реверука П.К розпорядником майна ТОВ "Едельвейс+2007" та встановлення оплати послуг яка відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає касаційному оскарженню, то необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Фуголь Євгена Івановича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року (в частині призначення арбітражного керуючого Реверука П.К розпорядником майна ТОВ "Едельвейс+2007" та встановлення оплати послуг) та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 року у справі №910/14918/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Огороднік К.М.
Судді Жуков С.В.
Ткаченко Н.Г.
