ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2021 р. Справа№ 910/14918/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Грека Б.М.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В.

у присутності представників сторін:

від кредитора: Ткачук О.В. - довіреність № 26 від 01.07.2020

від боржника (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду): Таламанчук О.С. - довіреність б/н від 15.10.2020

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року

у справі № 910/14918/20 (суддя Мандичев Д.В.)

за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс+2007"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року відкрито провадження у справі №910/14918/20 про банкрутство ТОВ "Едельвейс+2007", визнано грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до боржника у розмірі 4 273 182,95 грн. (3 618 967,25 грн. основне зобов`язання, 654 215,70 грн. - штрафна санкція), введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Реверука П.К.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року у даній справі в частині визнання грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 4 273 182,95 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Едельвейс+2007" у розмірі 10 540 593,60 грн., з яких: 5 522 215,61 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів; 5 018 377,98 грн. (пеня) - шоста черга задоволення вимог кредиторів, а також 21 020,00 грн. судового збору (перша черга задоволення) та 45 000,00 грн. авансування винагороди арбітражному керуючому (перша черга задоволення); в іншій частині ухвалу господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року у справі №910/14918/20 залишити без змін.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому складу суду вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Остапенко О.М., судді: Пантелієнко В.О., Отрюх Б.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 року поновлено АТ КБ "ПриватБанк" строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року у справі №910/14918/20, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 11.02.2021 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

05.02.2021 року через відділ документального забезпечення суду засобами електронного зв`язку від представника боржника надійшло клопотання про проведення судового засідання 11.02.2021 року в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою програми Microsoft Teams, або за допомогою будь-якої іншої програми на розсуд суду.

У зв`язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2021 року для розгляду справи №910/14918/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Грек Б.М., Отрюх Б.В.

Ухвалою суду від 09.02.2021 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/14918/20 за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року, а також відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ "Едельвейс+2007" про участь у судовому засіданні 11.02.2021 року в режимі відеоконференції.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника боржника надійшли письмові пояснення по справі, заява про приєднання до апеляційної скарги арбітражного керуючого Фуголя Є.І. на ухвалу господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року у даній справі, а також клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивовано участю представника боржника Таламанчука О.С. в інших справах, відмовою судом у задоволенні його клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та неотриманням боржником копії апеляційної скарги.

11.02.2021 року в судовому засіданні за наслідками розгляду заяви боржника про приєднання до апеляційної скарги арбітражного керуючого Фуголя Є.І. на ухвалу господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року у даній справі ухвалою суду відмовлено у її задоволенні.

Іншою ухвалою суду від 11.02.2021 року відкладено розгляд справи на 25.02.2021 року на підставі ст. 216 ГПК України.

18.02.2021 року засобами електронного зв`язку від представника ТОВ "Едельвейс+2007" Таламанчука О.С. надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EASYCON.

Ухвалою суду від 22.02.2021 року заявлене клопотання ТОВ "Едельвейс+2007" Таламанчука О.С. задоволено та призначено проведення судового засідання 25.02.2021 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення EASYCON.

Представник скаржника в судовому засіданні 25.02.2021 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року у даній справі в частині визнання грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 4 273 182,95 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Едельвейс+2007" у розмірі 10 540 593,60 грн., з яких: 5 522 215,61 грн. - четверта черга задоволення вимог кредиторів; 5 018 377,98 грн. (пеня) - шоста черга задоволення вимог кредиторів, а також 21 020,00 грн. судового збору (перша черга задоволення) та 45 000,00 грн. авансування винагороди арбітражному керуючому (перша черга задоволення); в іншій частині ухвалу господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року у справі №910/14918/20 залишити без змін.

Представник боржника в судовому засіданні в режимі відеоконференції проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу першої інстанції - без змін.

Розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Реверук П.К. в судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" суду не направляв.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

25.02.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року в оскаржуваній банком частині - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство).

Разом з тим, 21.04.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у вересні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Едельвейс+2007" у зв`язку із неспроможністю останнього сплатити наявну кредиторську заборгованість у розмірі 10 540 593,60 грн.

На підтвердження своїх посилань, звертаючись до суду з заявою про ініціювання справи про неплатоспроможність, заявником подано суду копії Кредитного договору №2Э059Г від 10.06.2014 року разом із Договорами про внесення змін до нього, виписок про рух коштів по рахункам, на яких обліковується заборгованість за вказаним Кредитним договором, Кредитного договору №2Э060Г від 10.06.2014 року разом із Договорами про внесення змін до нього, виписок про рух коштів по рахункам, на яких обліковується заборгованість за вказаним Кредитним договором, розрахунків заборгованості за зазначеними договорами, виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстраційним номером №8244, роздруківки постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.12.2018 у виконавчому провадженні №54702854.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2020 року вказану заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року відкрито провадження у справі №910/14918/20 про банкрутство ТОВ "Едельвейс+2007", визнано грошові вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до боржника у розмірі 4 273 182,95 грн. (361 8967,25 грн. основне зобов`язання, 654 215,70 грн. - штрафна санкція), введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Реверука П.К.

Ухвала суду першої інстанції мотивована доведеністю та обґрунтованістю вимог кредитора до боржника, а також відсутністю підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Едельвейс+2007".

АТ КБ "ПриватБанк" з даною ухвалою суду не погоджується в частині відхилення вимог в розмірі 6 267 410,65 грн. та в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвели до прийняття не правильного рішення.

Оскільки доводи та вимоги скаржника фактично зводяться до незгоди з висновком суду про відхилення його вимог до боржника на суму 6 267 410,65 грн., то у відповідності до ст. 269 ГПК України оскаржувана ухвала суду першої інстанції переглядається лише в частині розміру заявлених вимог кредитора.

В частині наявності або відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство та в частині призначення розпорядника майна боржника ухвала господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року не переглядається.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення ухвали в оскаржуваній банком частині, колегія суддів погоджується з висновком суду та не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 10.06.2014 року між ТОВ "Едельвейс+2007" (Позичальник) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк" - Кредтор) укладено Кредитний договір №2Э059Г.

Відповідно до п.п. А.1., А.2, 1.1., 2.1.2 Кредитного договору № 2Э059Г AT КБ "ПриватБанк" за наявності вільних грошових коштів зобов`язався надати ТОВ "ЕДЕЛЬВЕЙС+2007" кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 913 250,00 грн. на поповнення обігових коштів, у розмірі 0,00(нуль) гривень 00 копійок на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору, у розмірі 0,00(нуль) гривень 00 копійок для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами зазначеними в п. 2.1.1 цього Договору, у розмірі 0,00(нуль) гривень 00 копійок на сплату судових витрат, передбачених п.п. 2.2.15, 2.3.13, 5.8 цього Договору в обмін на зобов`язання ТОВ "ЕДЕЛЬВЕЙС+2007" щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни.

Згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток № 1 до Кредитного договору 2Э059Г від 10.06.2014 року) було встановлено графік зменшення поточного ліміту. 10.05.2016 року - поточний ліміт 903 250,00 грн., 10.06.2016 року - поточний ліміт 0,00 грн.

Відповідно до п. п. А.6., А.7., А.8., 4.1., 4.2., 4.3. Кредитного договору № 2Э059Г за користування кредитом ТОВ "ЕДЕЛЬВЕЙС+2007" зобов`язалося сплачувати проценти у розмірі 12,00 % річних, датою сплати процентів є 26 число кожного поточного місяця, починаючи з 10.06.2014 року.

18.08.2014 року укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору № 2Э059Г від 10.06.2014 року та збільшено ліміт цього Договору на 2 185 250,00 грн. на поповнення обігових коштів.

30.12.2014 року укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору № 2Э059Г від 10.06.2014 року, та викладено зміст тексту Кредитного договору, про те, що ліміт цього Договору: 2 376 557,00 грн., на поповнення обігових коштів.

25.07.2016 року укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору № 2Э059Г від 10.06.2014 року, яким було внесені зміни до Кредитного договору в частині сплати Банку винагороди та відсотків за користування кредитом.

Порядок розрахунків затверджений п. 4 Кредитного договору. Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору, за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно пп. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 Договору, Позичальник сплачує проценти за користування кредитом, зазначені у п. А.6 Договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору та ст. 212 ЦК України при порушенні позичальником зобов`язань, передбачених пп. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 Договору, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом, зазначені у п. А.7 Договору.

Згідно умов п. А. 12 позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом. Розмір винагороди розраховується згідно з формулою, наведеною у п. 4.7 договору.

Згідно з п. 5.7. Кредитного договору терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені та штрафів за Кредитним договором встановлені сторонами тривалістю 15 років.

У порушення зазначених норм закону та умов Договору Боржник зобов`язання за вказаним Кредитним договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості.

Судом першої інстанції вірно також встановлено, що 21.08.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. видано виконавчий напис щодо стягнення грошових коштів у розмірі 2 988 000,00 грн. з ТОВ "Едельвейс+2007", які є його боргом за Кредитним договором № 2Э059Г від 10.06.2014 року, укладеним між ним та ПАТ КБ "Приватбанк". Зазначено, що строком, за який провадиться стягнення, є з 10.06.2014 року по 16.08.2017 року.

20.09.2017 року Старшим державним виконавцем виконавчого округу міста Києва Колодчуком С.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54702854 із виконання виконавчого напису Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. № 8244 від 21.08.2017 року.

Згідно з інформації про зазначене виконавче провадження з боржника не було стягнуто кошти за виконавчим написом нотаріуса № 8244 від 21.08.2017 року, а постановою старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Палій Ю.О. від 19.12.2018 року було повернуто виконавчий документ стягувачу.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів законодавства й в установлений строк.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вбачається з виконавчого напису приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 21.08.2017 року № 8244 за період з 10.06.2014 року по 16.08.2017 року заборгованість за Кредитним договором №2Э059Г від 10.06.2014 року ТОВ "Едельвейс+2007" перед ПАТ КБ "Приватбанк" складає 2 985 000,00 грн. Крім того, стягненню також підлягають витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису у розмірі 3 000,00 грн.

Отже, місцевим судом правомірно визнана обґрунтованою та підтвердженою виконавчим написом приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 21.08.2017 року №8244 заборгованість ТОВ "Едельвейс+2007" у розмірі 2 988 000,00 грн., з яких 2 985 000,00 грн. - заборгованість за Кредитним договором №2Э059Г від 10.06.2014 року, 3 000,00 грн. - витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису.

Разом із цим, як вбачається із наданого банком розрахунку заборгованості за Кредитним договором, банк продовжував нараховувати пеню, відсотки та винагороду після здійснення виконавчого напису нотаріуса № 8244 від 21.08.2017 року про дострокове стягнення заборгованості за Кредитним договором №2Э059Г від 10.06.2014 року.

Таким чином, звернувшись до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про стягнення з ТОВ "Едельвейс+2007" боргу за вищезазначеним Кредитним договором, Банк здійснив заміну в односторонньому порядку строку виконання кредитного зобов`язання. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі №2-1169/11, а саме: за умови пред`явлення банком до боржника вимог про дострокове виконання зобов`язання повернути кредит змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

Отже, господарським судом міста Києва вірно встановлено, що виконавчий напис нотаріуса є вимогою у розумінні ч.2 ст. 1050 ЦК України, в якому підлягає уся сума заборгованості за Кредитним договором № 2Э059Г від 10.06.2014 року.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі №910/23028/17.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав про визнання грошових вимог Банку в частині нарахованих після дострокового задоволення вимог Банку про стягнення всієї заборгованості за кредитним договором № 2Э059Г від 10.06.2014 року процентів, винагороди та пені у розмірі 6 169 138,30 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 10.06.2014 року між ТОВ "ЕДЕЛЬВЕЙС+2007" (Позичальник) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є AT КБ "ПриватБанк" - Кредитор) укладено Кредитний договір №2Э060Г (далі - Кредитний договір № 2Э060Г).

Відповідно до п. п. А.І., А.2, 1.1., 2.1.2 Кредитного договору № 2Э060Г AT КБ "ПриватБанк" за наявності вільних грошових коштів зобов`язався надати ТОВ "ЕДЕЛЬВЕЙС+2007" кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 116 900,00 грн. на поповнення обігових коштів, в обмін на зобов`язання ТОВ "ЕДЕЛЬВЕЙС+2007" щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни.

Згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток № 1 до Кредитного договору 2Э060Г від 10.06.2014 року) було встановлено графік зменшення поточного ліміту.

10.05.2016 року - поточний ліміт 106 900,00 грн., 10.06.2016 року - поточний ліміт 0,00 грн.

Відповідно до п. п. А.6., А.7., А.8., 4.1., 4.2., 4.3. Кредитного договору №2Э060Г за користування кредитом ТОВ "ЕДЕЛЬВЕЙС+2007" зобов`язалося сплачувати проценти у розмірі 12,00 % річних, датою сплати процентів є 26 число кожного поточного місяця, починаю чи з 10.06.2014 року.

Порядок розрахунків затверджений п. 4 Кредитного договору № 2Э060Г.

Пунктом 4.1 Кредитного договору № 2Э060Г передбачено, що за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно пп. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 Договору, Позичальник сплачує проценти за користування кредитом, зазначені у п. А.6 Договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору та ст. 212 ЦК України при порушенні позичальником зобов`язань, передбачених пп. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 Договору, Позичальник спла чує Банку проценти за користування кредитом, зазначені у п. А.7 Договору.

Згідно умов п. А. 12 позичальник сплачує банку винагороду за користування кредитом. Розмір винагороди розраховується згідно з формулою, наведеною у п. 4.7 договору.

Пунктом 5.7. Кредитного договору № 2Э060Г встановлено, що терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені та штрафів за Кредитним договором № 2Э060Г встановлені сторонами тривалістю 15 років.

30.12.2014 року було укладено Договір про внесення змін до Кредитного Договору № 2Э060Г від 10.06.2014 року та встановлено ліміт цього Договору: 414 356,00 грн. на поповнення обігових коштів.

25.07.2016 було укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору № 2Э060Г від 10.06.2014 року, яким було внесені зміни до Кредитного договору в частині сплати Банку винагороди та відсотків за користування кредитом.

У порушення зазначених норм закону та умов Договору Боржник зобов`язання за вказаним Кредитним договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості.

У статті 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених дого вором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів законодавства й в установлений строк.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Здійснивши перевірку наданих розрахунків заборгованості за вищевказаним Кредитним договором, судова колегія погоджується із розміром заборгованості за кредитом - 402 830,77 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 228 136,48 грн. та 654 215,70 грн. - заборгованості за нарахованою пенею.

Стосовно нарахованої заборгованості за винагородою у розмірі 98 272,34 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 1054-1065 ЦК України та ст. ст. 345-346 ГК України.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до цивільного законодавства.

Так, за умовами Кредитного договору № 2Э060Г від 10.06.2014 року (із внесеними змінами згідно додаткових угод) окрім фіксованого розміру процентів за користування кредитом, боржник зобов`язався сплачувати банку винагороду за користування кредитом. При невиплаті винагороди за користування кредитом у визначену дату, винагорода вважається простроченою. Тобто, оплату за користування кредитом встановлено двома паралельними способами, а саме проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки в розмірі 12 % річних та винагорода за користування кредитом згідно договору, сплата якої визначена у формулі, до якої, включено також дані щодо офіційного курсу гривні до долару США.

Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника (ст. 1056-1 ЦК України).

Як визначено в ч.ч.5-6 ст.1056-1 ЦК України індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам: 1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс; 2) індекс повинен ґрунтуватися на об`єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів; 3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з обставинами, що були встановлені місцевим судом, що винагорода за користування кредитом за формулою, яка містяться в кредитному договорі та залежить від коефіцієнта зміни курсу гривні до долара США, не відповідає вимогам змінюваної процентної ставки. Крім того, зазначена в договорі формула має значну кількість змінних величин, з яких не можливо визначити точну суму або відсоток, які мають бути в подальшому сплачені та фактичну кінцеву сукупну вартість кредиту. Формула нарахування винагороди, також, не визначає максимальний розмір збільшення процентної ставки, що не відповідає ч. 6 ст. 1056-1 ЦК України.

Формула, по якій нарахована винагорода, передбачає її розрахунок з урахуванням і процентів, і різниці між сплаченими і несплаченими коштами.

Нарахування/виплата такої винагороди не може бути передбачена ні за що інше, як надання якихось послуг банком, і винагорода не може нараховуватися за належне виконання своїх обов`язків клієнтом (за користування кредитом), оскільки вона не може стосуватися чи враховувати проценти, які є самостійною платою за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Згідно з ч. 8 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях. Тобто оплатне надання послуги щодо надання кредитних ресурсів не належить до предмету кредитного договору.

За таких обставин, господарським судом міста Києва вірно встановлено, що умовами договору в редакції додаткових угод фактично визначено додаткову плату, що створило ситуацію подвійної оплати за користування кредитом.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України визначено, що основними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Цей принцип є своєрідною межею здійснення учасниками цивільних правовідносин своїх прав і виконання обов`язків, яка відділяє дозволену поведінку від недозволеної, справедливі, добросовісні і розумні дії від вчинків, які не відповідають цим критеріям.

Даний принцип віднайшов своє відображення у положеннях Цивільного кодексу України, які врегульовують правовідносини сторін, пов`язані з укладенням правочину.

У частинах першій та третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, принцип свободи договору не є безумовним, межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права.

У цьому контексті варто зазначити, що принцип справедливості, добросовісності і розумності обмежує дію принципу свободи договору. Учасники цивільних правовідносин можуть, зокрема укладати договори і на свій розсуд визначати їх умови, але з урахуванням прав і інтересів контрагентів.

У своєму рішенні Конституційний Суд України зазначає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

У постанові від 10.10.2012 року у справі №6-110цс12 Верховний Суд України виклав свою правову позицію про те, що свобода договору, передбачена статтями 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною.

Отже, закріплений Цивільним кодексом України принцип свободи договору має співвідноситися із принципами справедливості, добросовісності та розумності.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється на сферу виконання зобов`язань та на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають тою межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Закріпивши принцип свободи договору, Цивільного кодексу України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу, зокрема, всупереч принципам справедливості, добросовісності, розумності.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що має місце порушення вимог принципу справедливості, добросовісності і розумності, і сплата винагороди (комісії) в установленому спірним договором порядку та розмірі не відповідає вимогам розумності та справедливості договору, передбаченим в ст.627 ЦК України.

Подібні правові позиції містяться в постановах Верховного Суду України від 16.11.2016 року у справі № 6-1746цс16 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.07.2018 року у справі №910/11436/16, відповідно до яких нарахування винагороди (комісії) за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок боржника є незаконною

Вказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.10.2019 року у справі № 904/8902/17.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відхилення грошової вимоги заявника до боржника за Кредитним договором № 2Э060Г від 10.06.2014 в частині заборгованості за винагородою у розмірі 98 272,34 грн.

Отже, твердження апелянта про помилковість висновків місцевого господарського суду не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Посилання скаржника на невирішення судом питання стосовно суми судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та суми авансування винагороди арбітражного керуючого судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

З цього приводу слід зазначити, що в силу положень ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарським судом здійснюються перевірка обґрунтованості вимог заявника та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, а в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство вказується, в тому числі, визнання вимог кредитора та їх розмір.

Отже, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, судом першої інстанції було досліджено саме заявлений розмір вимог кредитора та відповідні докази, якими ці вимоги підтверджується.

При цьому, ініціюючий кредитор не позбавлений права та можливості заявити додаткові грошові вимоги до боржника, що на його думку мають бути включені до реєстру вимог кредиторів боржника, зокрема суму судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та суму авансування винагороди арбітражного керуючого, які будуть досліджуватись судом у попередньому засіданні під час затвердження реєстру вимог кредиторів.

З огляду на вищевикладене, апеляційним судом не встановлено порушень місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної кредитором ухвали у відповідній частині.

За вказаних обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній кредитором частині прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставні, необґрунтовані, недоведені належними та допустимими доказами та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак підстав для її задоволення та скасування ухвали в зазначеній частині не вбачається.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року у справі №910/14918/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 02.12.2020 року у справі №910/14918/20 в частині визнання грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" до боржника у розмірі 4 273 182,95 грн. залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 12.03.2021 року після виходу судді Остапенка О.М. з відпустки та повернення судді Грека Б.М. з відрядження.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.М. Грек

Б.В. Отрюх