Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 204/1052/20
Провадження № 2/204/114/21
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2021 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
за участю секретаря Легостаєвої А.Д.,
за участю представника позивача адвоката Дейчман Т.М.,
за участю представника відповідача адвоката Сінцової Т.В.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Третя Дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем і визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину квартири, -
В С Т А Н ОВ И В:
У лютому 2020 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - Третя ДДНК про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем і визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину квартири. Ухвалою суду 06 жовтня 2020 року правонаступником померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 до участі у справі було залучено ОСОБА_1 , яка уточнивши позовну заяву, остаточно просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини; визнати за ОСОБА_1 у право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , який фактично прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , але не оформив своїх спадкових прав належним чином.
В обґрунтування позову зазначено, що батьки ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , 1935 року народження, і ОСОБА_4 , 1932 року народження, перебували у зареєстрованому шлюбі протягом всього свого життя з 03 січня 1959 року. Від шлюбу у батьків народилась старша сестра позивача - відповідач ОСОБА_2 та позивач. Батькам позивача на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 . Право власності на згадану квартиру було зареєстроване за ОСОБА_5 - 1/2 частина, та за ОСОБА_4 - 1/2 частина. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача - ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_4 . 19 червня 2018 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 в Третій Дніпровській державні нотаріальній конторі на 1/2 частину кв. АДРЕСА_1 , яка належала їй на підставі свідоцтва про право власності на житло. Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 06 листопада 2018 року у цивільній справі №204/4758/18 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 на час відкриття спадщини та визнано за ОСОБА_3 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 . Також, суд зазначив, що 1/4 частина квартири, яка залишилася після смерті ОСОБА_5 була успадкована ОСОБА_6 , та увійшла до спадкової маси після смерті останньої, а тому у ОСОБА_3 відсутні перешкоди для звернення до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину у вигляді зазначеної частки квартири, як спадкоємця померлих. Однак, постановою державного нотаріуса Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Крупської Л.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27 травня 2019 року, ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері - ОСОБА_4 . З вказаної постанови вбачається, що підставою для відмови ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину стало те, що ОСОБА_5 , після якого мати позивача успадкувала 1/2 частину квартири та ОСОБА_4 були зареєстровані за різними адресами, тобто факт прийняття спадщини ОСОБА_4 спільним проживанням та реєстрацією зі спадкодавцем ОСОБА_3 не підтверджується, рішення суду про встановлення відповідного факту - не виносилося. У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 02 березня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Під час розгляду справи, ІНФОРМАЦІЯ_6 позивач ОСОБА_3 помер.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2020 року провадження по даній цивільній справі зупинено до вирішення питання про залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_3 .
Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 06 жовтня 2020 року залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 .
Також, ухвалою суду від 01 грудня 2020 року витребувано у Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори належним чином завірені копії спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідач ОСОБА_2 надала суду письмові пояснення, у яких з позовними вимогами не погодилась та просила відмовити у їх задоволенні, посилаючись на їх необґрунтованість, звертала увагу суду на ті обставини, що позивач не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , окрім того, вимоги про визнання права власності є передчасними.
Представник позивача надала суду відповідь на відзив, у якому спростовувала міркування відповідачки, наполягала на задоволенні позовних вимог.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.
Представник третьої особи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, надавши на адресу суду письмову заяву, у якій просили розгляд справи проводити без їх участі.
Вислухавши сторони, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 , 1935 року народження, та ОСОБА_4 , 1932 року народження, з 03 січня 1959 року перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданим Жовтневим р/б РАЦС м.Дніпропетровська 03 січня 1959 року, актовий запис № 9.
При цьому, ОСОБА_5 був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 (зареєстрований з 26 листопада 1999 року, знятий з реєстрації 30 жовтня 2012 року), що підтверджується довідкою №9880 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 19 червня 2018 року, виданою Відділом обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур, а ОСОБА_6 з 28 березня 1967 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується: відповідями Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради №14/5-192 від 09 січня 2018 року та №14/5-2299 від 29 березня 2018 року, а також довідкою Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради № 14/5-191 від 09 січня 2018 року.
На підставі свідоцтва про право власності на житло від 01 березня 1994 року, виданого Виробничим об`єднанням «Південний машинобудівний завод» на підставі розпорядження (наказу) №2771 від 01 березня 1994 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .
З відповіді Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради №56 від 03 січня 2018 року вбачається, що станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі містяться відомості про реєстрацію права власності за адресою: АДРЕСА_3 , за гр. ОСОБА_5 - 1/2 частина, за гр. ОСОБА_4 - 1/2 частина на підставі свідоцтва про право власності від 01.03.1994 року, виданого Виробничим об`єднанням Південний машинобудівний завод, згідно розпорядження № 2771, зареєстровано КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу № 82п за реєстровим № 64.
Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Будинком щастя Ленінського району м.Дніпропетровська 11 березня 1965 року, актовий запис 684.
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим повторно 30 серпня 2011 року Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 388.
Отже, сторони по справі є рідними братом та сестрою.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 11 серпня 2010 року Відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №5640.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне йому нерухоме майно, що складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
26 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою №2082, в якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на день смерті якого залишилась спадщина на все належне йому майно, спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 він прийняв згідно п.3 ст.1268 ЦК України (т. 1, а.с. 55).
У зв`язку з цим, 26 грудня 2017 року Третьою Дніпровською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу №733/2017 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , копія якої міститься в матеріалах справи.
21 червня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою №970 про видачу свідоцтва про право на спадщину, що залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , на частину квартири АДРЕСА_1 .
Однак, постановою державного нотаріуса Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Крупської Л.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21 червня 2018 року ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька - ОСОБА_5 . З вказаної постанови вбачається, що підставою для відмови ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину стало те, що заява про прийняття спадщини у встановлений законодавством шестимісячний строк - до 08 лютого 2011 року спадкоємцем ОСОБА_3 до нотаріальної контори не подавалась та факт прийняття спадщини ОСОБА_3 спільним проживанням та реєстрацією зі спадкодавцем не підтверджується.
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 06 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у цивільній справі №204/4758/18, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , третя особа - Третя Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення (факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини), визнання права на майно в порядку спадкування за законом, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Третя Дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем і визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири, в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічну позовну заяву задоволено частково, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 на час відкриття спадщини та визнано за ОСОБА_3 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .
Зазначеним рішенням суду встановлено, що оскільки спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , були син ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_4 , кожний з них має право на 1/2 частину спадкового майна ОСОБА_5 , тобто по 1/4 частині квартири АДРЕСА_1 .
В свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 08 серпня 2011 року Відділом реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 5496.
Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина на належне їй нерухоме майно, що складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , належної їй на підставі свідоцтва про право власності від 01.03.1994 року та 1/4 частини вказаної квартири, належної їй у якості спадщини, після померлого чоловіка ОСОБА_5
19 червня 2018 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 в Третій Дніпровській державні нотаріальній конторі на 1/2 частину кв. АДРЕСА_1 , яка належала їй на підставі свідоцтва про право власності на житло.
Також, постановою державного нотаріуса Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Крупської Л.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27 травня 2019 року ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері - ОСОБА_4 . З вказаної постанови вбачається, що підставою для відмови ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину стало те, що ОСОБА_5 , після якого мати позивача успадкувала 1/2 частину квартири та ОСОБА_4 , були зареєстровані за різними адресами, тобто факт прийняття спадщини ОСОБА_4 спільним проживанням та реєстрацією зі спадкодавцем ОСОБА_3 не підтверджується, рішення суду про встановлення відповідного факту - не виносилося.
Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Як зазначено у ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , були його дружина - ОСОБА_6 , син - ОСОБА_3 та донька - ОСОБА_2 .
Згідно ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
З положень ч.3 ст.1268 ЦК України вбачається, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Отже, суд зазначає, що сама по собі реєстрація місця проживання спадкодавця за іншою адресою на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч.2 ст.1268 ЦК України про неприйняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини фактично проживав разом зі спадкодавцем у одному будинку за однією і тією ж адресою.
Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Верховний Суд у постановах від 14 серпня 2019 року у справі № 523/3522/16-ц та від 31 серпня 2020 року у справі № 350/1850/17, підкреслив, що відповідно до ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Тобто, хоча особа після успадкування і не оформила документів на квартиру, і не зареєструвала своє право власності на частку квартири у встановленому порядку, права на цю частку переходять до спадкоємця. ВС роз`яснив, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.
Отже, можливість оформлення спадщини ОСОБА_1 , як спадкоємицею ОСОБА_3 за заповітом, який в свою чергу, є спадкоємцем після померлої ОСОБА_4 , зокрема 1/4 частки квартири, перебуває в залежності від встановлення/невстановлення в судовому порядку факту спільного проживання спадкодавця ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та, як наслідок, підтвердження входження зазначеної частки квартири до складу спадкової маси після смерті ОСОБА_9 .
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування, відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
За змістом висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі "Бочаров проти України" від 17.03.2011 (остаточне - 17.06.2011), в пункті 45 якого зазначено, що "Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства"). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі "Салман проти Туреччини")".
Як вбачається з вищезгаданого рішення суду від 06 листопада 2018 року, судом було встановлено та визнавалося сторонами під час розгляду зазначеної справи, що протягом життя батьки сторін по справі, проживали у будинку АДРЕСА_2 та періодично у зимовий час за адресою: АДРЕСА_4 та зокрема, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_3 , подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 постійно проживали разом. Наведені обставини визнавалися обома сторонами під час розгляду справи №204/4758/18, встановлені рішенням суду та не спростовувалися відповідачем у поточній справі, а тому додатковому доказуванню не підлягають.
Обставини спільного проживання батьків позивача на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , тобто станом на 07 серпня 2010 року, були також підтверджені допитаними в судовому засіданні свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , окрім того, не заперечуються та визнаються відповідачем по справі, внаслідок чого, з урахуванням встановлених обставин, показів свідків та досліджених доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість відповідних доводів позивача щодо постійного спільного проживання померлих батьків, у зв`язку з чим, відповідні позовні вимоги, в частині вимог про встановлення факту, підлягають задоволенню.
Посилання відповідача у поясненнях (відзиві) на недоведеність факту родинних стосунків між ОСОБА_12 з померлою ОСОБА_4 , яка у свідоцтві про смерть зазначена ОСОБА_4 - судом відхиляються, оскільки жодною стороною по справі не спростовується факт того, що померла ОСОБА_4 була дружиною померлого ОСОБА_5 та матір`ю сторін по справі, про що також додатково вказують досліджені судом матеріали спадкової справи №02-14, в якій, окрім іншого, також наявна заява ОСОБА_2 від 14.11.2018 року, у якій відповідач прохає про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_4 тобто також визнає вказані обставини, окрім того, факт наявності родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було перевірено та підтверджено нотаріусом 19 червня 2018 року, під час видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 в Третій ДДНК на 1/2 частину спірної квартири.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 , обставини, щодо прав та обов`язків якої, були встановлені в рішенні суду у справі №204/4758/18 та ОСОБА_4 , обставини, щодо прав та обов`язків якої досліджуються у поточній справі - є однією і тою ж самою особою, померлою ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є матір`ю позивача та відповідача, що сторонами не спростовується.
В свою чергу, відмінність у написанні прізвища померлої матері сторін у поточній справі різних довідках та документах, належних ОСОБА_4 з його написанням у свідоцтві про смерть, суд вважає такою, що не входить до предмету доказування по справі та визнає її формальною та такою, що виникла внаслідок дій органу, що видавав свідоцтво про смерть, внаслідок транслітерації прізвища з російської мови на українську, зокрема буквального перекладу документів, виданих за часів СРСР (свідоцтв про народження сторін, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про право власності, тощо), в яких прізвище матері на російській мові зазначене як « ОСОБА_4 ».
Посилання відповідача на необхідність залучення до участі у справі органу місцевого самоврядування, оскільки спадщину після ОСОБА_4 ніхто не прийняв - є безпідставними, оскільки відповідно до встановлених судом обставин, у ОСОБА_5 , ОСОБА_4 були спадкоємці, окрім того, спадкоємцем після померлого ОСОБА_3 є його дружина - ОСОБА_1 , а тому підстави для застосування положень ст.1277 ЦК України, у даному випадку - відсутні.
Щодо позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , суд виходить з наступного.
У відповідності до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до статті 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно статті 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.
У ч.1,2 статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому, заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Згідно абз.1 ч.1 ст.1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
Як було встановлено судом, позивач ОСОБА_3 є спадкоємцем свого чоловіка ОСОБА_3 за заповітом від 23.05.2019 року (т.1, а.с.100).
Отже, оскільки ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 є спадкоємцем 1/4 частини квартири після померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_5 , оскільки фактично прийняла спадщину, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, в свою чергу, спадкоємцем після померлої ОСОБА_4 за законом є ОСОБА_3 , оскільки фактично прийняв спадщину, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, який також помер ІНФОРМАЦІЯ_1 не оформив її та залишив заповіт, очевидним є висновок про те, що позивач по справі - ОСОБА_6 має право на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , як спадкового майна ОСОБА_5 , право на яке спочатку набула відповідно ОСОБА_16 , а після її смерті - ОСОБА_3 ..
Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст. 1217 цього ж Кодексу.
Враховуючи те, що судом встановлений факт спільного проживання подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та як наслідок, прийняття ОСОБА_4 спадщини у встановленому законом порядку після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 у вигляді 1/4 частини спірної квартири, яка не оформила своїх спадкових прав на неї у встановленому законом порядку, суд приходить до висновку, що, зазначене майно також увійшло до загальної спадкової маси майна, що залишилося після її смерті, та право на яке мав ОСОБА_3 , який також помер, не оформивши його, а тому, будь-яких перешкод для звернення до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частину вказаної квартири на теперішній час у позивача немає, а тому вимоги позову у зазначеній частині - є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що під час розгляду справи суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, тобто задоволення позовних вимог немайнового характеру, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у загальному розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 1216, 1217, 1218, 1222, 1236, 1258, 1261, 1267-1270, 1272, 1276,1296 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України,-
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Третя Дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем і визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину квартири - задовольнити частково.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , на час відкриття спадщини.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Токар
