Ухвала
02 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 204/1052/20
провадження № 61-18625ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - третя Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем, визнання права власності в порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним вище позовом.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2020 року залучено до участі у цій справі правонаступника позивача ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 , яка уточнивши позовні вимоги, просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не оформив належним чином своїх спадкових прав.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2021 року, з урахуванням ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2021 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 частково задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з ОСОБА_4 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу, що надійшла 17 листопада 2021 року, в якій просить оскаржуване судов рішення скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює розгляд питання про відкриття касаційного провадження.
У зв`язку із наведеним, заявнику необхідно надати до суду касаційної інстанції виправлену касаційну скаргу із зазначенням підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбачених (передбаченої) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав); надати копії касаційної скарги разом з доданими до неї документами відповідно до кількості учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 04 січня 2022 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян
