Постанова
Іменем України
26 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 204/1052/20
провадження № 61-18625 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 ;
третя особа - третя Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - третя Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем, визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що він та ОСОБА_4 , є рідними братом та сестрою, їх батьками є ОСОБА_5 , 1935 року народження, та ОСОБА_6 , 1932 року народження. Батьки перебували у зареєстрованому шлюбі протягом всього життя з 03 січня 1959 року.
Вказував, що батькам на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого ВО «Південний машинобудівний завод» 01 березня 1994 року на підставі розпорядження № 2771, зареєстровано КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, належала квартира АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько - ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати - ОСОБА_6
19 червня 2018 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6 на 1/2 частину квартира АДРЕСА_1 .
Постановою державного нотаріуса Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Крупської Л. В. від 21 червня 2018 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину вказаної квартири після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_5 у зв`язку з неподанням заяви про прийняття спадщини у передбачений законом строк та відсутністю доказів проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2018 року, яке набрало законної сили 28 січня 2020 року у справі № 204/4758/18, встановлено факт його постійного проживання з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком ОСОБА_5 на час відкриття спадщини та визнано за ним право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 . Цим же рішенням відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні її позовних вимог про встановлення факту постійного проживання з померлим батьком ОСОБА_5 на час відкриття спадщини та визнання за нею права власності на спадкове майно. Судом також встановлено, що 1/4 частину спірної квартири, яка залишилася після смерті ОСОБА_5 , успадкувала його дружина ОСОБА_6 і ця частина увійшла до спадкової маси після смерті останньої, а тому у нього відсутні перешкоди для звернення до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину у вигляді зазначеної частки квартири, як спадкоємця після померлих батьків.
Однак, постановою державного нотаріуса третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Крупської Л. В. від 27 травня 2019 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_6 з тих підстав, що батьки
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на час прийняття спадщини були зареєстровані за різними адресами, а факт прийняття спадщини ОСОБА_6 спільним проживанням та реєстрацією зі спадкодавцем ОСОБА_1 не підтверджено і рішення суду про встановлення відповідного факту не виносилося.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття його спадщини; визнати за собою право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач ОСОБА_1 помер.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2020 року залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , дружину - ОСОБА_2
ОСОБА_2 , уточнивши позовні вимоги, просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини; визнати за собою право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , який фактично прийняв спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_6 , але не оформив своїх спадкових прав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2021 року у складі судді Токар Н. В., з урахуванням ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2021 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у справі № 204/4785/18, встановлено, що протягом життя батьки сторін у справі - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживали у будинку АДРЕСА_2 та періодично, у зимовий час, проживали у квартирі АДРЕСА_1 , зокрема, на час відкриття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 подружжя ОСОБА_7 постійно проживало разом. Вказані обставини підтверджено також поясненнями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у цій справі та визнавалися відповідачем ОСОБА_3 , а тому позов в частині встановлення факту постійного проживання ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини є доведеним та таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи те, що судом встановлено факт спільного проживання подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на час відкриття спадщини після смерті останнього, та як наслідок, прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 у вигляді 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , яка, разом з тим, не оформила своїх спадкових прав на це майно у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку, що зазначене майно увійшло до загальної спадкової маси, що залишилася після смертіОСОБА_6 , право на яке мав її син ОСОБА_1 , який помер, ІНФОРМАЦІЯ_3 , не оформивши свої спадкові права, а тому відсутні будь-які перешкоди для звернення позивача до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частину вказаної квартири, вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом на 1/4 частину є передчасними та задоволенню не підлягають.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, тому позовні вимоги про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд також зазначив, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2018 року, яке набрало законної сили 28 січня 2020 року, встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , є його син - ОСОБА_1 та дружина - ОСОБА_6 , кожен з яких має право на 1/2 частину спадкового майна, що належало спадкодавцю ОСОБА_5 , тобто по 1/4 частині квартири АДРЕСА_1 .
Разом з тим, ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за життя до нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 не звертався, постанову нотаріуса від 27 травня 2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частину спірної квартири після смерті матері не оскаржував, тому підстави для звернення з позовними вимогами спадкоємця позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому порядку щодо визнання права власності в порядку спадкування на 1/4 частину спірної квартири, право на яку в порядку спадкування мала мати померлого ОСОБА_1 - ОСОБА_6 за вказаних обставин є передчасними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року й залишити в силі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2021 року.
Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказувала, що суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15 та постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 537/1334/17 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2022 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 204/1052/20 із Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що ОСОБА_1 за життя звертався до державного нотаріуса Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6 на 1/4 частину спадкової квартири, яка належала її чоловіку ОСОБА_5 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , після якого вона прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. В свою чергу, спадщину після смерті матері, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 прийняв відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України.
Судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення в частині встановлення факту постійного проживання ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та відповідач ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є рідними братом та сестрою, батьками яких є ОСОБА_5 , 1935 року народження, та ОСОБА_6 , 1932 року народження, (а. с.167, т. 1; а. с. 20 зворот, 21, т. 2).
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 03 січня 1959 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 167 зворот, т. 1).
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 01 березня 1994 року, виданого ВО «Південний машинобудівний завод» на підставі розпорядження (наказу) № 2771 від 01 березня 1994 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 03 січня 2018 року № 56, станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі містяться відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 1/2 частині за кожним, на квартиру АДРЕСА_1 , про що зроблено запис у реєстровій книзі № 82п за реєстровим № 64 (а. с. 170, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а. с. 4, т. 2).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 (а. с. 36, т. 1; а. с. 19, т. 2).
Після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне їм нерухоме майно, що складається квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у встановлений законом строк із заявами про прийняття спадщини після смерті батьків до нотаріальної контори не зверталися.
Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 19 червня 2018 року № 9880, виданою відділом обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур, ОСОБА_5 за життя був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (з 26 листопада 1999 року, знятий з реєстрації 30 жовтня 2012 року) (а. с. 11, т. 2).
Довідкою Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради № 14/5-191 від 09 січня 2018 року підтверджується, що ОСОБА_6 з 28 березня 1967 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 (а. с. 25, 166, зворот, т. 1).
26 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою, у якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати - ОСОБА_6 , після смерті якого залишилась спадщина, яку він прийняв на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України (а. с. 156, зворот, т. 1).
На підставі заяви ОСОБА_1 26 грудня 2017 року Третьою Дніпровською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 732/2017 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .
Крім того, на підставі заяви ОСОБА_1 , 26 грудня 2017 року Третьою Дніпровською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 733/2017 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (а. с. 1, зворот, т. 2). У заяві ОСОБА_1 вказував, що спадщину після смерті батька він прийняв на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України.
Постановою державного нотаріуса Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Крупської Л. В. від 21 червня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_5 з тих підстав, що заява про прийняття спадщини у встановлений законодавством шестимісячний строк - до 08 лютого 2011 року спадкоємцем ОСОБА_1 до нотаріальної контори не подавалась, а факт прийняття спадщини ОСОБА_1 спільним проживанням та реєстрацією зі спадкодавцем не підтверджено (а. с. 17, т. 2).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року, у справі № 204/4785/18 у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , третя особа - Третя Дніпровська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту проживання зі спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, визнання права на майно в порядку спадкування за законом, відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково; встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на час відкриття спадщини; визнано за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 (а. с.10-16, т. 1; 246-251, т. 2).
Вказаним рішенням суду у справі № 204/4785/18 встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 були син ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_6 , кожен з яких має право на 1/2 частину спадкового майна, що належало ОСОБА_5 , тобто по 1/4 частині квартири АДРЕСА_1 кожен.
19 березня 2018 року державним нотаріусом Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Крупською Л. В. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (а. с. 36, зворот, т. 2).
Постановою державного нотаріуса Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Крупської Л. В від 27 травня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері - ОСОБА_6 з тих підстав, що батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були зареєстровані за різними адресами, факт прийняття спадщини ОСОБА_6 спільним проживанням та реєстрацією зі спадкодавцем ОСОБА_5 не підтверджується, рішення суду про встановлення відповідного факту - не виносилося (а. с. 22, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер позивач у справі ОСОБА_1 (а. с. 83, т. 1).
Із свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 жовтня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кретовою Н. Б., убачається, що ОСОБА_2 отримала спадщину після чоловіка ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка складається із 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 (а. с. 112, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилалась на те, що встановлення факту постійного проживання ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини обумовлено необхідністю оформлення спадкових прав після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловіка ОСОБА_1 , який в свою чергу, є спадкоємцем 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 після померлої матері ОСОБА_6 , проте за життя не оформив спадкових прав на вказане майно.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина перша статті 1217 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Відповідно до частини першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Стаття 3 СК України визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Отже, спільне проживання осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, презюмується.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині встановлення факту постійного проживання ОСОБА_6 разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що такий факт не потребує встановлення у судовому порядку, оскільки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на час відкриття спадщини перебували у зареєстрованому шлюбі.
Місцем проживання фізичної особи згідно з частинами першою, другою та шостою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Згідно з пунктом 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17.
Суди попередніх інстанцій виходили із того, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2020 року, у справі № 204/4785/18 встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 були: син ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_6 , кожен з яких має право на 1/2 частину спадкового майна, що належало ОСОБА_5 , тобто по 1/4 частині квартири АДРЕСА_1 кожен.
При цьому судами у справі № 204/4785/18 встановлено обставини, які також визнавалися сторонами, що на час відкриття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ОСОБА_12 та ОСОБА_1 постійно проживали разом зі спадкодавцем у будинку АДРЕСА_2 .
Отже, обставини спільного проживання ОСОБА_5 , ОСОБА_12 та ОСОБА_1 були предметом розгляду у справі № 204/4785/18.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Разом з тим, постановою державного нотаріуса Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Крупської Л. В від 27 травня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_6 з тих підстав, що батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були зареєстровані за різними адресами і факт прийняття спадщини ОСОБА_6 спільним проживанням та реєстрацією зі спадкодавцем ОСОБА_5 не підтверджено.
ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за життя не оскаржував постанову державного нотаріуса від 27 травня 2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Встановивши вказані обставини, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що вимоги спадкоємця позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про визнання за нею права власності в порядку спадкування на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , право на яку в порядку спадкування мала мати померлого ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , за вказаних обставин задоволенню не підлягають.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не позбавлена можливості звернутися до нотаріуса за оформленням спадкових прав після померлого чоловіка ОСОБА_1 на вказане майно.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у межах доводів касаційної скарги ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Посилання касаційної скарги на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15 та постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 537/1334/17 тощо, є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович
