Справа № 464/4690/20
пр.№ 1-кп/464/41/21
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19.05.2021 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючої-судді ОСОБА_1
секретар судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львові кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140070001175 від 18.07.2020 р. про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ясениця-Замкова, Старосамбірського району, Львівської області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, не працюючого зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого
-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України
з участю: прокурора ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_9 -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_6 умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили.
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
Постановою Личаківськогорайонного судум.Львова від27.04.2020у справі№463/1342/20, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст.130 КупАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 10 200 гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Постановою Львівського апеляційного суду від 01.07.2020 рішення Личаківського районного суду м.Львова залишено без змін та цього ж дня воно набрало законної сили.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.
Однак, ОСОБА_6 достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч рішенню суду, 18.07.2020 близько 01:40 год., рухаючись поблизу будинку №6, що по вулиці Сихівська у м. Львові, керував транспортним засобом марки «Форд Сієра» із д.н.з. НОМЕР_1 та після чого, був зупинений працівниками управління патрульної поліції у Львівській області за порушення правил Дорожнього руху.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 винуватим себе у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав та суду показав, що дійсно, Личаківським районним судом м.Львова його у квітні 2020 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами. Львівським апеляційним судом у липні 2020 вищевказану постанову залишено в силі. На засіданні апеляційного суду він участь брав, та знав, про прийняте рішення. 18.07.2020 на момент коли був зупиненим працівниками поліції у м. Львів вул. Сихівська, він керував транспортним засобом марки «форд сієра» червоного кольору, котрий належить йому, оскільки купив його по технічному паспорту. Автомобілем керував з дому де проживає, АДРЕСА_2 . Вимушеної потреби того дня сідати за кермо не було. Проводив дозвілля з друзями в автомобілі. Коли працівники патрульної поліції виявили, що він позбавлений права керування транспортними засобами повідомили службу 102, на місце прибули інші поліцейські, з якими у службовому автомобілі він поїхав до відділу поліції. Винним себе у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнає, оскільки таке не вчиняв, а в його діях є лише склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП. Переконаний, що постановою Личаківського районного суду м. Львова, його до виконання певних дій не зобов`язано, окрім як сплатити штраф, а позбавлення права керувати транспортним засобом, тобто посвідчення водія, не забороняло йому керувати транспортним засобом. З ПДР України він ознайомлений, та йому відомо, що водій щоб керувати транспортним засобом зобов`язаний мати посвідчення водія. Однак, після того, як його суд позбавив права керування, він свідомо сідав за кермо, оскільки припускав, що вчиняє адміністративне правопорушення. Не заперечив, що вже неодноразово його притягували до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП. Просив його виправдати за ч.1 ст. 382 КК України.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дав покази, про те, що є інспектором патрульної поліції, та у липні 2020 здійснюючи патрулювання у м. Львів, вул. Сихівська, ним було зупинено автомобіль Форд Сієра, водієм якого було допущено порушення ПДР. На прохання пред`явити документи, водій ОСОБА_6 , якого впізнав у обвинуваченому, не надав посвідчення водія, вказавши, що такі у нього вилучені, оскільки судом його позбавлено права керування транспортними засобами. Крім водія в автомобілі були інші пасажири. Того дня, водія не притягувалося до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 126 КУпАП, оскільки про обставини правопорушення повідомлено орган досудового розслідування, так як він вважає, що в діях особи, вбачається склад кримінального правопорушення передбаченого ст. 382 КК України.
Свідок ОСОБА_11 надав покази суду про те, що був у групі патрулювання коли зупинили автомобіль під керуванням обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки останній здійснюючи маневр не ввімкнув світлового показника повороту. Під час зупинки автомобіля, водій, котрим був ОСОБА_6 повідомив, що не має посвідчення водія, оскільки в нього таке вилучене, так як він на підставі рішення суду позбавлений права керування транспортними засобами. У зв`язку із цим він, через планшет перевірив отриману інформацію, та підтвердилося, що ОСОБА_6 позбавлений права керування транспортними засобами. Так, як він вважає, що в діях останнього міг бути склад кримінального правопорушення, оскільки такий не виконував постанову суду, він повідомив службу 102 та викликав СОГ. Щодо ОСОБА_6 протокол про адміністративне правопорушення та постанову за ч.4 ст. 126 КУпАП не виносили.
Свідок ОСОБА_12 , повідомила суду, що обвинуваченого ОСОБА_6 , знає, так як з ним дружить. Вкінці липня 2020 обвинувачений її разом із подругою на своєму автомобілі червоного кольору забирав із дому. Того дня, їхній автомобіль був зупинений працівниками патрульної поліції. Під час зупинки, працівники поліції встановили, що у ОСОБА_6 відсутні посвідчення водія, оскільки такі вилученні, на підставі рішення суду. Вподальшому, були викликані інші працівники поліції, з якими ОСОБА_6 поїхав до відділу поліції, а вони на автомобілі обвинуваченого їхали слідом за автомобілем правоохоронних органів. Підтвердила, що кермом автомобіля постійно перебував ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні повідомив, що є другом ОСОБА_6 . Пригадує, як одного вечора, на автомобілі ОСОБА_6 вони їздили по м. Львів, таким чином проводячи дозвілля. Крім нього, в автомобілі знаходилося ще 2 людей Анастасія та ще один хлопець, що був у стані алкогольного сп`яніння. Перебуваючи у районі Іскри, їх було зупинено працівниками патрульної поліції. На їх вимогу ОСОБА_6 не надав посвідчення водія, вказавши, що такого у нього не має, так як на підставі рішення суду його позбавлено права керування транспортним засобом. Після цього, були викликані інші працівники поліції, з якими ОСОБА_14 поїхав до відділу поліції. А вони на автомобілі ОСОБА_15 , поїхали слідом. Йому і до цього було відомо, що у ОСОБА_6 вилучили посвідчення водія, однак, це йому не перешкоджало водити автомобіль. Того вечора, вони на автомобілі гуляли, і за кермом постійно був ОСОБА_14 , крім часу, коли за кермо пересів інший пасажир, так як ОСОБА_16 їхав у автомобілі працівників поліції.
При одночасному допиті свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_12 остання ствердила, що того вечора за кермом постійно перебував ОСОБА_14 , та на автомобілі останнього вони просто проводили свій відпочинок, про що домовилися заздалегідь
З витягу з ЄРДР встановлено, що 18.07.2020 до Реєстру № 12020140070001175 внесені відомості за фактом керування у м.Львів вул. Сихівська, 6 ОСОБА_6 автомобілем марки Форд Сієрра із н.з. НОМЕР_2 який не виконав рішення суду, яким позбавлений права керування транспортним засобом за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України (а.с. 45)
Згідно інформації про реєстрацію події, встановлено, що 18.07.2020 о 01.44 год заступником командира батальйону повідомлено службу 102 , про те, що ним поблизу торгового центру Іскра, що у м. Львів, вул. Сихівська, зупинено автомобіль Форд Сієра НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 , котрий керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування таким. Відомості про подію зареєстровані в ЄО 18.07.2020 № 15112 (а.с. 47).
З рапорту ОСОБА_17 встановлено, що 18.07.2020 останній здійснював патрулювання у м. Львів, вул. Сихівська, де 01.40 год було зупинено автомобіль марки Форд Сієра НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 , котрий керуючи транспортним засобом форд Сієрра вс0393вм у м. Львів, вул. Сихівська, 6 не увімкнув лівий показник повороту, та при перевірці документів було встановлено що такий позбавлений права керування транспортними засобами на підставі рішення суду (а.с.48).
З копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕАМ № 2838813 встановлено, що 18.07.2020 ОСОБА_6 керуючи транспортним засобом форд Сієрра вс0393вм у м. Львів, вул. Сихівська, 6 не увімкнув лівий показник повороту, чим порушив п. 9.2б ПДР та притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП (а.с. 49-50).
Згідно копії постанови Личаківського районного суду м. Львова від 27.04.2020 встановлено, що ОСОБА_6 у справі № 463\1342\20 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки він 04.02.2020 о 01.49 год. у м. Львів, на перехресті вул. Пасічна-Медової Печери керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, у зв`язку із чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік (а.с. 65-66)
Згідно копії постанови Львівського апеляційного суду від 01.07.2020 встановлено, що Львівським апеляційним судом в присутності ОСОБА_6 постанову Личаківського районного суду м. Львова від 27.04.2020 у справі № 463\1342\20 переглянуто, яку залишено в силі, а апеляцію ОСОБА_6 без задоволення (а.с. 67-70).
З листів департаменту поліції УПП у Львівській області № 12914\41\12-2020 від 31.07.2020 та № 13625\41\12\01-2020 від 12.08.2020 вбачається, що посвідчення водія НОМЕР_3 від 18.01.2017 вилучено працівниками патрульної поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП від 04.02.2020, та скеровано в Територіальний сервісний центр 4641 регіонального сервісного центру МВС у Львівській області на виконання постанови Личаківського районного суду м. Львова (а.с. 72, 74) .
З відеозапису знятого із нагрудних камер відеоспостереження патрульних поліцейських 18.07.2020 за адресою м. Львів, вул. Сихівська, 6 та протоколу огляду предмету від 24.07.2020 встановлено, що працівниками поліції зупинено автомобіль червоного кольору під керуванням ОСОБА_6 за порушення ПДР, зокрема не ввімкнення світлового показнику повороту. При перевірці документів, водія, ОСОБА_6 вказав працівникам патрульної поліції, що він посвідчення водія не має, оскільки таке в нього вилучено, так як постановою суду його позбавлено права керування транспортним засобом (а.с.79, 202)
Вказані докази суд визнає як належні допустимі та достовірні, котрі у взаємозв`язку доводять фактичні обставини справи
Оцінюючи зібрані в даному кримінальному провадженні докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 382 КК України, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.
Кваліфікуючи діяння ОСОБА_6 , суд враховує наступне.
Згідно диспозиції ч.1 ст. 382 КК України, суб`єкт злочину підлягає кримінальній відповідальності серед іншого за умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Одним із адміністративних стягнень є позбавлення спеціального права, позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами що застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом (ст. 30 КУпАП).
Положеннями ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов`язана пройти медичний огляд, підготовку або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. При цьому, особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, забороняється керування транспортними засобами.
Постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами (ст. 298 КУпАП).
Конституція України у ст. 129-1 встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Ці положення також відображені у статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із уточненням по колу осіб, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Ст. 291 КУпАП передбачено, що постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
Судом встановлено, що постанова Личаківського районного суду м. Львова від 27.04.2020, у справі № 463\1342\20, набрала законної сили 01.07.2020, згідно котрої ОСОБА_18 будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП у виді адміністративного стягнення, в тому числі у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік зобов`язаний її виконувати шляхом утримання від керування транспортним засобом.
Однак, будучи достовірно усвідомленим, що він не має посвідчення на право керування транспортним засобом, оскільки таке в нього вилучено, а рішенням суду, що набрало законної сили, до нього застосоване адміністративне стягнення, яке має індивідуальний характер у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк, 18.07.2020 ОСОБА_6 умисно керував транспортним засобом для задоволення потреб відпочинку.
За таких обставин, суд кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч.1 ст. 382 КК України, оскільки останній умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили.
Разом з тим суд критично розцінює твердження захисника обвинуваченого, що ОСОБА_6 не є суб`єктом кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, а за керування автомобілем будучи позбавленим права керування транспортним засобом наступає адміністративна відповідальність за ч.4 ст. 126 КУпАП, виходячи з наступного.
Статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 27.04.2020, у справі № 463\1342\20, за порушення ОСОБА_6 ч.1 ст. 130 КУпАП, останнього притягнуто до адміністративної відповідальності, у виді штрафу та позбавлення спеціального права.
З цього слідує, що суд іменем України, з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, щодо ОСОБА_6 виніс судове рішення, котрим застосував до нього вид та міру індивідуальної відповідальності за вчинене правопорушення, що виражається у зобов`язані вчинити певні дії (сплатити штраф) та утриматись від дій (керувати транспортним засобом), оскільки його позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік.
Тобто, суд, приймаючи постанову у справі про адміністративне правопорушення, встановив суб`єкта адміністративного правопорушення, на якого наклав адміністративне стягнення, та зобов`язав його вчинити дії та утриматися від певних дій, як міру необхідної поведінка для виконання рішення суду. Тобто, в даному випадку, ОСОБА_6 є суб`єктом, який зобов`язаний виконати рішення суду з метою відбування адміністративного стягнення.
При цьому, як зазначалося вище, згідно положень Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
З цього слідує, що держава в особі уповноважених органів не виконує рішення суду, а забезпечує їх виконання.
Так, виконання вищевказаного рішення може забезпечуватися державою в особі органів державної виконавчої служби, які уповновадженні на вчинення дій щодо стягнення штрафу, та в особі працівників поліції, котрі вилучають, тимчасового утримують посвідчення водія, що посвідчує право на керування транспортним засобом, тощо. У зв`язку із цим, працівники поліції не є суб`єктами, які зобов`язані виконати постанову суду, а лише уповноважені законом забезпечити виконання рішення суду.
Крім того,відповідно доч.4ст.126КУпАП адміністративнавідповідальність настає за керуваннятранспортним засобомособою,позбавленою правакерування транспортнимизасобами. З цьогослідує,що суб`єктом правопорушення є учасник дорожньогоруху водій, який всупереч вимог ПДР, не маючи права керування транспортним засобом здійснює керування транспортним засобом та порушує законодавство про дорожній рух.
Одночасно, відповідно до ч.2 ст. 9 вказаного кодексу, адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Так, згідно ч.1 ст. 382 КК України суб`єктом кримінального правопорушення є особа, щодо котрої постановлено рішення суду, що набрало законної сили, яка згідно приписів такого зобов`язана його виконати, в частині відбування адміністративного стягнення, умисно вчиняє діяння, які в даному випадку містять склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП, тим самим перешкоджає виконанню рішення суду, що набрало законної сили та посягає на суспільні відносини у сфері правосуддя.
З цього слідує, що склад кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 382 КК України є ширшим за склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП, ознаки яких підлягають встановленню та доведенню при кваліфікації діяння уповноваженими суб`єктами.
У зв`язку з цим, суд не погоджується з доводами сторони захисту, що керуючи 18.07.2020 транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортними засобами ОСОБА_6 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки такі дії в розумінні ч.2 ст. 9 КУпАП можуть кваліфікуються як адміністративне правопорушення за відсутності інших ознак складу злочину передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, зокрема об`єкту правопорушення та суб`єктивної сторони у виді умислу.
Крім того, суд вважає, що долучені захисником обвинуваченого до матеріалів кримінального провадження копії рішень судів, а саме вироку Ставищенського районного суду Київської області, постанови ВС, ухвали Чернігівського апеляційного суду, ухвали Київського апеляційного суду (а.с. 22-28, 36-42, 153-157, 192-201), є неналежними доказами, оскільки такі не стосуються кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_6 , з чим в судовому засіданні погодилася сторона захисту та керуючись принципом законності суд не може брати їх до уваги при прийнятті рішення у даній справі, оскільки такі не є джерелом права, а прийняті судами на підставі доказів отриманих та оцінених в межах висунутих обвинувачень у конкретних кримінальних провадженнях.
У роз`ясненнях, які містяться впостанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7(зі змінами), зокрема в п.1, звертається увага на те, що суди при призначенні покарання мають суворо дотримуватися вимогст.65 КК Українистосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а в п.3 наголошується на тому, що, встановлюючи ступінь тяжкості злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його скоєння (зокрема форми вини, мотиву й мети, способу, стадії скоєння, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали).
Обираючи покарання ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, за якими кваліфіковано дії обвинуваченого за ч.1ст.382 КК України, є нетяжким злочином.
Вивченням особи обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Ясениця Замкова Старосамбірського району Львівської області, де проживає по АДРЕСА_1 (а.с.83-84 ), раніше до кримінальної відповідальності притягувався (а.с. 85), неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності (а.с.33-66), не працює, неодружений, з вищою освітою, на обліку у Львівському обласному медичному центрі превенції та терапії узалежнень та Львівському обласному клінічному психоневрологічному диспансері не числиться (а.с.81-82 ).
Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_6 згідно зі ст.ст.66, 67 КК України, судом не встановлено.
З досудової доповіді про обвинуваченого вбачається, що з врахуванням інформації, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства (а.с.98-104).
При призначенні покарання суд бере до уваги положення ст. 50 КК України, якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, положення ст. 65 КК України, згідно з якою, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009року (заява№ 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.При цьому, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
За таких обставин, суд враховує, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення вперше, при альтернативності санкції вказаної статті, за вищевикладених обставин суд вважає, що виправлення обвинуваченого є можливим без ізоляції від суспільства, та покарання, запропоноване прокурором, у виді позбавлення волі становитиме надмірний тягар для останнього, тому необхідним та виправданим є покарання у виді штрафу.
При визначенні міри покарання, суд зважає на характер поведінки обвинуваченого під час досудового розслідування, та під час судового слідства, зокрема, що він не осудив свою протиправну поведінку, не демонструє бажання стати на шлях виправлення у зв`язку і чим, при альтернативності міри покарання, суд зазначає, що обвинуваченому слід застосувати обраний вид покарання у максимальній межі.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 не обирався, клопотання з даного приводу не заявлялися.
Судових витрат у кримінальному провадженні не має.
Питання речових доказів слід вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.
Так,речові докази та документи, надані суду, зберігаються в суді, за винятком випадків, передбаченихчастиною шостоюцієї статті, а також речових доказів у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, які можуть знаходитися в іншому місці зберігання..
При дослідженні речових доказів встановлено, що речовим доказами визнано компакт диск формату DVD-R з відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських (а.с.80).
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.382, ст.ст.50,65 КК України , ст.ст.349,368,369- 371,373,374 КПК України, суд,
у х в а л и в :
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК Українита призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (одної) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Речові докази по справі після набрання вироком законної сили :
компакт диск формату DVD-R з відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських що зберігається при матеріалах кримінального провадження, залишити при матеріалах кримінального провадження.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу не обирати.
На вирок суду сторонами може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
