Номер провадження: 22-ц/813/4171/21
Номер справи місцевого суду: 496/6679/13-ц
Головуючий у першій інстанції Пендюра Л.О.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
за участю секретаря Чепрас А.І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 17 лютого 2014 року у складі судді Пендюри Л.О.,
в с т а н о в и в:
У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення суми боргу у розмірі 81 436,4 дол. США, що за курсом НБУ станом на 25.11.2013 становить 650 918 грн. 27 коп., а також судовий збір.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 17 лютого 2014 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11395064000 від 17 вересня 2008 року у розмірі 81436,04 доларів США, що за курсом НБУ становить 650 918 грн. 27 коп. в тому числі: заборгованість за кредитом 59526,30 доларів США, що за курсом НБУ становить 475 793 грн. 72 коп., заборгованість за відсотками 21909,74 дол. США, що за курсом НБУ становить 175 124 грн. 55 коп., пені 28 310 грн. 72 коп. та судовий збір у розмірі 3 441 грн. в рівних частинах.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення постановлено без її участі, у зв`язку з чим не було надано можливості надати свої пояснення. Приймаючи оскаржуване рішення, суд не звернув увагу на те, що досудову вимогу банку ОСОБА_2 не отримувала і підпис на рекомендованих повідомленнях від 26.10.2013 не її. Апелянт також зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення банком до поручителя досудової вимоги в межах шести місяців за кожним місячним платежем, тому є правові підстави вважати поруку по споживчому договору від 17.09.2008 ОСОБА_2 припиненою.
05.12.2019 ОСОБА_2 надала суду письмові пояснення, які просила прийняти до уваги та долучити їх до матеріалів справи.
ОСОБА_1 в судове засідання 30.03.2021 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, у зв`язку з чим суд вирішив розглянути справу без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, представників ОСОБА_2 та позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Так як відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволені цих позовних вимог, та доводи апеляційної скарги зводяться саме до незгоди з висновками суду в цій частині, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині задоволення позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України N12 від 24.10.2008, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає вказаним вимогам.
Матеріали справи свідчать, що 17.09.2008 між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11395064000 за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 70 000 дол. США, що еквівалентно 339 577 грн за курсом НБУ на день укладання договору. За умовами п.п.1.2.7 схема погашення кредиту: ануїтетна. Розмір ануїтетного платежу складає 1155 дол. США. День сплати ануїтетного платежу 17 число кожного місяця протягом строку кредитування (п. п. 1.2.10). У відповідності до п.п. 1.2.8 кінцевий термін остаточного повного погашення кредитної заборгованості 17.09.2018, при цьому згідно договору може бути інший термін повернення кредиту.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №11395064000 17.09.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки відповідно до умов якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №11395064000 від 17.09.2008, укладеного між кредитором та боржником, існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому (п. 1.1 договору поруки).
Відповідно до п. 1.2 договору поруки поручителю добре відомі усі умови основного договору, зокрема: термін виконання основного зобов`язання - 17.09.2018, якщо згідно умов основного договору не буде застосовано інші терміни виконання такого зобов`язання.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату відсотків, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору (п. 1.3 договору поруки).
Згідно з п. 2.2 договору у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за основним договором кредитор має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які останній зобов`язаний виконати протягом 10-ти робочих днів з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом) шляхом переказу/перерахування коштів у розмірі визначеному п. 1.3 договору на рахунки, вказані кредитором.
Пунктом 3.1 договору поруки сторони визначили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором або до повного погашення поручителем зобов`язань боржника в рахунок виконання зобов`язань за основним договором в сумі та в межах якої поручитель відповідає перед кредитором, тобто до першої із перерахованих подій, яка настане раніше.
У випадку невиконання поручителем вимоги кредитора, пред`явленої згідно умов п. 2.2 договору, поручитель сплачує кредитору пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення поручителем виконання своїх зобов`язань за договором, за кожен день прострочення (п. 3.2 договору).
Згідно з п. 5.3 договору поруки сторони домовились, що строк позовної давності за договором складає 5 років.
ОСОБА_1 в порушення взятих на себе зобов`язань допустив прострочення погашення суми кредиту та відсотків.
11.10.2013 банк направив позичальнику ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій зазначив, що станом на 26.09.2013 його заборгованість по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за договором про надання споживчого кредиту від 17.09.2008 становить 79 579, 58 доларів США, які банк вимагав сплатити протягом 31 календарного дня з дати одержання повідомлення.
Така ж вимога була направлена банком поручителю ОСОБА_2 .
Укладаючи договір поруки між банком та поручителем ОСОБА_2 сторони пунктом 5.7 договору погодили, що листування між сторонами за договором здійснюється шляхом направлення або надання однією стороною відповідних повідомлень (рекомендованих листів) іншій стороні на її адресу, що визначена у розділі 6 цього договору. Підтвердженням факту відправлення повідомлення (рекомендованого листа) є поштова квитанція або інший поштовий документ, що підтверджує факт або вручення повідомлення.
У розділі 6 договору поручителем зазначеною його адресу, а саме: АДРЕСА_1 .
Саме на вказану адресу банк направив вимогу ОСОБА_2 рекомендованим повідомленням, яке містить відмітку про вручення їй вимоги 26.10.2013. В свою чергу, про зміну реєстрації місця проживання ОСОБА_2 банк не повідомляла, а тому доводи про те, що вона змінила місце реєстрації у 2012 році та за новою адресою не отримувала вимогу банку не має правового значення з огляду на положення ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
Згідно розрахунку банку станом на 25.11.2013 заборгованість за кредитним договором від 17.09.2008 по поверненню кредитних коштів та сплати процентів становить 81 436, 04 дол. США, що за курсом НБУ становить 650 918 грн. 27 коп. в тому числі: заборгованість за кредитом 59 526,30 дол. США, що за курсом НБУ становить 475 793 грн. 72 коп., заборгованість за відсотками 21 909,74 дол. США, що за курсом НБУ становить 175 124 грн. 55 коп.
Крім того, заборгованість ОСОБА_1 по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит, станом на 25.11.2013, становить 3 541, 94 дол. США, що за курсом НБУ станом на 25.11.2013 становить 28 310,72 грн, з яких: 1 344, 80 дол. США, що за курсом НБУ становить 10 748,97 грн.-пеня за прострочення сплати кредиту; 2 197,14 дол. США, що за курсом НБУ становить 17 561, 75 грн.-пеня за прострочення сплати процентів.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" та стягуючи з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з факту неналежного виконання зобов`язання за укладеним кредитним договором позичальником ОСОБА_1 в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, та наявність у зв`язку з цим у позивача права вимагати від позичальника повернення заборгованості за кредитним договором. При цьому, суд дійшов висновку про те, що відповідно до ст. 554 ЦК України й умов вищезазначених договорів у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, та, оскільки банком підтверджено належними доказами (договір про надання кредиту, розрахунок заборгованості) розмір заборгованості, наявні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів в солідарному порядку.
Проте такі висновки суду не в повній мірі відповідають вимогам закону та встановленим по справі обставинам, виходячи з наступного.
Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції чинній на час укладення договору поруки) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що у законі передбачено три способи визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги).
Зважаючи на наведене, строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі спливом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію такого виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак й в такому разі кредитор може звернутися з названою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.
Керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців (якщо інший строк не передбачений договором поруки) з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
З огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі N408/8040/12 (провадження 14-145цс18) викладено правовий висновок про те, що строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі N 523/8249/14-ц.
Разом із тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.
Пунктом 3.1 договору поруки сторони визначили, що цей договір діє до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором або до повного погашення поручителем зобов`язань боржника в рахунок виконання зобов`язань за основним договором в сумі та в межах якої поручитель відповідає перед кредитором, тобто до першої із перерахованих подій, яка настане раніше.
При цьому за договором поруки поручитель відповідає у такому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором.
Термін дії кредитного договору встановлено до 17.09.2018.
Поряд з установленням строку дії договору сторони визначили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (схема погашення кредиту: ануїтетна, день сплати ануїтетного платежу 17 число кожного місяця протягом строку кредитування).
Отже, з часу несплати кожного з платежів починається перебіг та обчислення установленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя.
З розрахунку заборгованості доданого банком до позову вбачається, що останній платіж за тілом кредиту позичальник здійснив 12.10.2011, за процентами 27.01.2012, з позовом до суду банк звернувся 24.12.2013 та суму заборгованості розрахував станом на 25.11.2013.
На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув і не перевірив, чи припинилась порука у зв`язку зі спливом шестимісячного строку окремо до кожного періодичного платежу погашення боргу за кредитним договором та дійшов передчасного висновку про стягнення заборгованості з поручителя в тому ж об`ємі, що і з боржника в тому числі і за період, що перевищує 6 місяців, які передували звернення кредитора до суду з позовом до поручителя.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що порука припинилася в частині щомісячних платежів по тілу кредиту і по сплаті процентів за користуванням кредитом, які повинні були здійснюватися до 17.05.2013.
Отже, щодо вказаних сум простроченої заборгованості по тілу кредиту 9474,30 дол США, процентах за його користування 16423,52 дол США, що утворилися внаслідок не здійснення боржником періодичних платежів до 17.05.2013, порука припинилася.
Разом з тим, щодо решти заборгованості по тілу кредиту, процентах, виходячи з дати пред`явлення вимоги (позову до суду), порука ОСОБА_2 не є припиненою і тому в цих межах вона, як поручитель, несе солідарну відповідальність разом з боржником.
З урахуванням викладеного, заборгованість за тілом кредиту в такому разі визначається у розмірі 50052 дол. США (13174,69 -9 474,30 =3700,39+46351,61). Заборгованість по відсоткам з поручителя підлягає стягненню у розмірі 5486,22 дол. США (21 909,74-16 423 52).
За умовами договору про надання споживчого кредиту від 17.09.2008 сторони погодили, що підписуючи цей договір, позичальник погоджується з викладеною у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників банку, затверджених рішенням Продуктово-тарифного комітету АКІБ «УкрСиббанк» із усіма змінами і доповненнями пропозицією банку надати позичальнику споживчий кредит, на умовах, встановлених у цьому договорі та Правилах. Правила, після підписання сторонами договору стають його невід`ємною частиною. Підписуючи договір сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами договору, які викладені в цьому договорі та Правилах.
За п. 4.1 Правил за порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та/або комісій, боржник сплачує банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховуються за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.
Відповідно до розрахунку заборгованості пеня нарахована за період з 25.11.2012 по 18.11.2013 за прострочення сплати кредиту у розмірі 1344, 80 дол. США, що за курсом НБУ станом на 25.11.2013 становить 10748,97 грн. та за прострочення сплати процентів у розмірір 2197, 14 дол. США, що за курсом НБУ станом на 25.11.2013 становить 17561,75 грн.
Враховуючи, що боржником не виконані зобов`язання за кредитним договором, пеня розрахована за рік, то рішення в частині стягнення на користь банку пені слід залишити без змін.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 17 лютого 2014 року в частині задоволення вимог до ОСОБА_2 про стягнення тіла кредиту та процентів скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог банку до ОСОБА_2 .
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 17 лютого 2014 року в частині задоволення вимог до ОСОБА_2 скасувати.
Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором за тілом кредиту 50052 дол. США, за процентами 5486,22 дол. США.
Рішення суду в частині вимог про стягнення пені залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст підписаний 30.04.2021.
Головуючий:
Судді:
