ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" квітня 2021 р. Справа№ 910/12764/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Підтикан К.Г.,
за участю представників:
від прокуратури - Горелик Р.М., посвідчення №058260 від 01.12.2020;
від першого позивача - представник не прибув;
від другого позивача - представник не прибув;
від відповідача - Крилов А.В., ордер КС 719637, від 17.09.2020,
розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/12764/20 (суддя Сівакова В.В., повний текст складено - 10.12.2020) за позовом Керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Дитяча лікарня імені В.Й. Башека» Житомирської міської ради та Житомирської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Біонікс Лаб» про визнання недійсним договору поставки №32 від 29.05.2020 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість та стягнення 96 708,17 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Керівник Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Дитяча лікарня імені В.Й. Башека» Житомирської міської ради та Житомирської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Біонікс Лаб» про визнання недійсним договору поставки №32 від 29.05.2020, укладеного між Комунальним підприємством «Дитяча лікарня імені В.Й. Башека» Житомирської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Біонікс Лаб» в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість та стягнення 96 708,17 грн.
Позов обґрунтований тим, що включення до вартості закуповуваного медичного обладнання згідно договору поставки №32 від 29.05.2020 податку на додану вартість у розмірі 96 708,17 грн. та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020, що за доводами прокуратури є підставою для визнання договору недійсним та стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів.
При цьому в якості правових підстав позову прокуратура посилається на статті 203, 215, 217, 1212 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/12764/20 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Судом встановлено, що договір №32 від 29.05.2020 укладено сторонами на підставі та у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». В той же час, постановою Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020 визначено, що операції з постачання товарів медичного призначення звільняються від оподаткування на додану вартість, лише за умови наявності декларації про відповідність та нанесення на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів. Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні декларації відповідності технічним регламентам або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію на поставлений відповідачем товар до вартості якого було включено ПДВ згідно відповідних видаткових накладних, тому за висновком суду відповідачем було правомірно включено суму ПДВ до вартості такого товару. З огляду на відсутність підстав для визнання договору недійсним, суд відмовив в позові у цій частині, а також відмовив у задоволенні похідної вимоги про стягнення суми ПДВ.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовані наступними доводами:
- головний критерій для застосування пільги з оподаткування є включення товару до Переліку №224, а подання декларації про відповідність товару технічним регламентам є додатковою умовою для застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ як при ввезенні, так і при виробництві та постачанні зазначених товарів на території України;
- суд безпідставно не прийняв до уваги наявні у справі копії сертифікатів та декларацій відповідності на поставлені за договором товари, в яких містяться посилання на відповідні стандарти та технічні регламенти;
- обов`язок здійснення процедур оцінки відповідності вимогам технічних регламентів, отримання та надання документу про відповідність покладається на виробника медичного виробу, або його імпортера чи розповсюджувача, а відповідальність за їх представлення та надання покупцю покладається на постачальника цього товару.
Представник апелянта надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Позивачі правом на участь своїх представників у даному судовому засіданні не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання призначеного на 26.04.2021 були повідомлені належним чином.
Так, згідно даних з офіційного сайту акціонерного товариства «Укрпошта» надіслані позивачам поштові відправлення було вручено останнім 20.04.2021.
Будь-яких заяв чи клопотань про неможливість з`явитися у судове засідання, від представників позивачів не надійшло.
Враховуючи, що неявка представників позивачів в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, остання розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між товариством з обмеженою відповідальністю «Біонікс Лаб» (постачальник) та Комунальним підприємством «Дитяча лікарня імені В.Й. Башека» Житомирської міської ради (покупець) 29.05.2020 було укладено договір поставки №32.
Згідно наявного у справі Звіту вказаний договір про закупівлю товару укладений без використання електронної системи закупівель UA-2020-05-29-001885-b.
Джерело фінансування закупівлі - місцевий бюджет; опис - додаткові кошти для придбання ПЛР лабораторії.
Ціна договору - 1 492 131,75 грн. з ПДВ.
Відповідно до преамбули договору №32 від 29.05.2020, останній укладено сторонами на підставі та у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» було внесено зміни до «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до яких дія Закону України «Про публічні закупівлі» не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є товари, роботи чи послуги, необхідні для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19).
За умовами п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця обладнання, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.
Відповідно до п. 1.2 договору найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю
та кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються у Специфікаціях, які після їх підписання обома сторонами становитимуть невід`ємну частину цього договору.
Ціни на товар встановлюються в національній валюті України (п. 2.1 договору).
Згідно п. 2.2 договору загальна сума договору складається з сум всіх Специфікацій до цього договору.
Відповідно до Специфікації №1 до договору предметом поставки є
1. бокс ультрафіолетовий для стерильних робіт DNA/RNA, UVC/T-M-AR (UVC/T-M- AR, DNA/RNA UV-cleaner box) у кількості 1 шт. за ціною 88 114,50 грн.;
2. мікробіологічно безпечний кабінет в комплекті з основою для BIO II Advance 4 (BIO II Advance 4 Microbiological safety cabinet BIO III Advance 4) в 1 компл. за ціною 285 200 грн.;
3. комплект дозаторів Research Plus - Pack, варіант 2: дозатори - 3 шт. (об`ємом 2-20 мкл, 20-200 мкл, 100-1000 мкл), наконечники 3 паков (96 шт/паков) в 2 наборах за ціною 31 968,75 грн. кожен (ціна за два нобори 63 937,50 грн.);
4. дозатор одноканальний Research Plus змінного об`єму 0,1-0,25 мкл у комплекті з наконечниками (96 шт. в штативі) в кількості 2 шт. за ціною 10 656,25 грн. кожна (ціна за два дозатори 21 312,50 грн.);
5. тримач Pipette carousel 2 для шести автоматичних дозаторів у кількості 2 шт. за ціною 8 700,00 грн. кожна (ціна за 2 шт. 17 400,00 грн.);
6. персональний вортекс (V-l plus, Personal Vortex V-l plus) у кількості 1 шт. за ціною 7 245,00 грн.,
7. мішалка магнітна у кількості 1 шт. за ціною 7 400,00 грн.;
8. центрифуга лабораторної Minispin у кількості 1 шт. за ціною 44 950 грн.;
9. аспіратор с сосудом-ловушкой FTA- 1 у кількості 1 шт. за ціною 11 625,00 грн.;
10. міні-центрифуга високошвидкісна (1000-12000 об/хв) в комплекті з ротором 12x1,5 (MicroSpin 12 high-speed mini-centrifuge) в кількості 1 шт. за ціною 31 000 грн.;
11. міні-центрифуга лабораторної Vortex Microspin FV-2400 у кількості 2 шт. за ціною 8 215,00 грн. кожна (ціна за 2 шт. 16 340,00 грн.);
12. система отримання чистої води Crystal EX Pure для неорганічних лабораторних методів (клас II) (Crystal EX Pure Water for general laboratory applications andinorganic analytical methods (Grade II)) у кількості 1 шт. за ціною 67 310 грн.;
13. термостат типу Драй-Блок з блоком А-103 (TDB-120, Dry-block Thermostat with block built-in A-103 TDB-120) у кількості 1 шт. за ціною 19 282,00 грн.;
14. система для ПЛР у реальному часі CFX96™ (Real Time PCR Detection) (включає термоциклер С1000™ з оптичним реакційним модулем CFX96™, програму SFX Manager, з`єднувальні кабелі, кабель живлення, інструкції, ноутбук, джерело безперебійного живлення, миша, русифікатор CFX, включає 1 ключ активації російськомовного меню) в кількості 1 шт. за ціною 810 925,23 грн.
Загальна вартість 14 найменувань товару складає 1 492 131,75 грн., у тому числі 96 708,17 грн. ПДВ.
Пунктом 1 Специфікації до договору визначено наступні умови оплати:
1.1. 30% (тридцять) від загальної суми цієї специфікації виконується попередня оплата на розрахунковий рахунок постачальника в період 3-х банківських днів з дати підписання договору сторонами згідно рахунків на оплату.
1.2. 70% (сімдесят) від загальної суми цієї специфікації виконується оплата за поставлений товар на розрахунковий рахунок постачальника протягом 7 (семи) банківських днів після отримання товару покупцем згідно цієї специфікації та підписання оригіналів видаткових накладних.
Відповідно до п. 2 Специфікації поставка товару за цією специфікацією здійснюється протягом 7 робочих днів з дати отримання постачальником заявки від покупця.
Згідно п. 5.3 договору датою поставки (момент фактичного отримання) товару є дата приймання товару у місці поставки, що засвідчується підписом уповноваженої особи покупця на видатковій накладній від постачальника.
Передача товару здійснюється на підставі довіреності та підтверджується підписанням сторонами видаткових накладних (п. 6.1 договору).
Строк дії договору закінчується 31.12.2020, але в будь-якому випадку після повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 10.2 договору).
Як вказує прокуратура, за результатом опрацювання інформації Комунального підприємства «Дитяча лікарня імені В.Й. Башека», нею з`ясовано, що на підставі укладеного між першим позивачем та відповідачем договору поставки №32 від 29.05.2020, відповідачу було перераховано 1 492 131,75 грн., з яких 96 708,17 грн. податку на додану вартість.
Разом з тим, постановою Кабінету міністрів України №224 від 20.03.2020 затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізації та ліквідації спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), відповідно до якого певні медичні товари звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезенням на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
За результатами вивчення спірного договору місцевою прокуратурою встановлено, що даний договір укладено з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки на момент укладення договору №32 від 29.05.2020 закупівля поставленого відповідачем товару, який віднесено до затвердженого КМУ переліку, не підлягала оподаткуванню в силу положень пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Водночас, всупереч пункту 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в який внесено зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020, до ціни договору було включено розмір ПДВ в сумі 96 708,17 грн.
Звертаючись з даним позовом до суду, прокуратура стверджує, що недотримання при укладенні спірного договору вимог законодавства, зумовлює існування підстав для визнання в судовому порядку такого договору недійсним в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору, та як наслідок, для повернення покупцю на підставі ст. 1212 ЦК України безпідставно набутих відповідачем коштів у сумі податку на додану вартість.
За доводами прокуратури вказане порушення законодавства при закупівлі медичного обладнання, зі сплатою податку на додану вартість не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави у бюджетній сфері.
Враховуючи, що Комунальним підприємством «Дитяча лікарня імені В.Й. Башека», як стороною договору, та Житомирською міською радою, на яку покладено функції з контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів місцевого бюджету, не було вжито достатніх заходів щодо повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів, місцева прокуратура в інтересах держави звернулася до суду з даним позовом.
Судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позову.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, з огляду на наступне.
За змістом частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, в господарському процесі у будь-якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.
На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.
Так, відповідно до частин третьої-п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.
Аналіз положень частин третьої-п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Поняття «нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 №914/882/17, від 22.10.2019 №926/979/19).
Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічна правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду: від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 05.12.2018 у справі №923/129/17 та від 20.03.2019 у справі №905/1135/18, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Велика Палата Верховного Суду своєю постановою від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц конкретизувала висновок Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 7.12.2018 у справі №924/1256/17, стосовно необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах; та вказала, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив таку відсутність, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону, застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (аналогічна правова позиція викладена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи у постанові від 25.10.2019 у справі № 911/1107/18).
В свою чергу, врегульовуючи розбіжності у правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду постановою від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 16.04.2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах №923/560/18 та №913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі №915/242/18, та вказала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Так, підставою для звернення із даною позовною заявою в інтересах держави Прокурор зазначив те, що Комунальним підприємством «Дитяча лікарня імені В.Й. Башека», як стороною договору, та Житомирською міською радою, на яку покладено функції з контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів місцевого бюджету, не здійснюється належний захист інтересів держави та комплекс заходів, спрямованих на стягнення з відповідача бюджетних коштів, сплачених у вигляді податку на додану вартість за договором поставки №32 від 29.05.2020, а тому у Прокурора є законні підстави для звернення з даним позовом до суду.
На думку Прокурора, порушення законодавства при закупівлі медичного обладнання, необхідного для запобігання поширенню, локалізації та ліквідації спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), зі сплатою податку на додану вартість всупереч положенням пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів, та має своїм наслідком порушення інтересів держави.
За висновком колегії суддів, Прокурор у даному випадку довів необхідність захисту саме ним (прокурором) інтересів держави, а також належним чином обґрунтував підстави для звернення до суду з даним позовом від імені Комунального підприємства «Дитяча лікарня імені В.Й. Башека» та Житомирської міської ради, з наданням належних доказів, які підтверджують встановлення прокурором наявності підстав для представництва згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
Прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», та, відповідно, надав суду належні та допустимі докази того, що Комунальне підприємство «Дитяча лікарня імені В.Й. Башека» та Житомирська міська рада протягом розумного строку після отримання повідомлення Прокурора самостійно не звернулися до суду з відповідним позовом.
Так, комунальним підприємством вживались певні заходи для повернення суми податку на додатку вартість, про що свідчать надіслані на адресу відповідача листи: №03/9-1082 від 30.06.2020, з проханням надати роз`яснення щодо підстав нарахування ПДВ; №03/9-1154 від 13.07.2020, №03/9-1186 від 20.07.2020 про здійснення коригування вартості договору.
Листом №32-87-5979вЦХ-20 від 05.08.2020 прокуратура просила Комунальне підприємство «Дитяча лікарня імені В.Й. Башека» надати інформацію про вжиті підприємством заходи на повернення суми ПДВ, включеної до ціни договору поставки, а також повідомити чи звертатиметься підприємство до суду з відповідним позовом.
У листі №03/9-1263 від 05.08.2020 Комунальне підприємство «Дитяча лікарня імені В.Й. Башека» повідомило прокуратуру про вжиті ним заходи, зазначивши про відсутність можливості звернутися з позовом до суду, у зв`язку з недостатнім фінансуванням та фінансуванням виключно на надання медичних послуг.
Також, в матеріалах справи наявне повідомлення Прокуратури Житомирської області №32-87-6254вЦХ-20 від 12.08.2020 про намір представництва інтересів держави в суді, з відміткою про його отримання Комунальним підприємством «Дитяча лікарня імені В.Й. Башека» та Житомирською міською радою, 13.08.2020.
У вказаному повідомленні прокуратурою зазначено про невідповідність вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020, обставин включення ПДВ до вартості закуповуваного медичного обладнання згідно договору №32 від 29.05.2020.
Також, вказується, що Комунальним підприємством «Дитяча лікарня імені В.Й. Башека» та Житомирською міською радою не вжито заходів претензійно-позовного характеру щодо стягнення з ТОВ «Біонікс Лаб» суми ПДВ.
Після отримання вказаного повідомлення комунальним підприємством та міською радою не було вжито заходів щодо звернення до суду з відповідними вимогами.
Крім того, колегією суддів враховується, що інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень, своєчасному поверненнні невикористаних бюджетних коштів.
Неефективне використанння бюджетних коштів, неповернення їх розпоряднику в установлений строк порушує державні інтереси, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядом надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів, у тому числі захищених.
Враховуючи все вищевикладене, прокурором доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.
Стосовно суті вимог апеляційної скарги, слід зазначити наступне.
Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсним договору в частині включення до ціни податку на додану вартість та стягнення коштів.
За змістом статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При цьому статтею 204 цього ж кодексу закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За приписами статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Цивільним кодексом України передбачено можливість визнання недійсним як правочину в цілому, так і його окремої частини за умови, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 Цивільного кодексу України).
Отже, при вирішенні спору про визнання недійсним частини договору позивач має довести, а суд встановити не тільки наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення і настання відповідних наслідків, а й «автономність» такої частини договору та можливість його повноцінного функціонування без неї.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору поставки №32 від 29.05.2020, товариством з обмеженою відповідальністю «Біонікс Лаб» передано, а Комунальним підприємством «Дитяча лікарня імені В.Й. Башека» Житомирської міської ради прийнято товар медичного призначення загальною вартістю 1 492 131,75 грн., а саме:
- згідно видаткової накладної №324 від 29.05.2020 поставлено в кількості 1 шт. на суму 810 925,23 грн. систему для ПЛР у реальному часі CFX96™ (Real Time PCR Detection) (включає термоциклер С1000™ з оптичним реакційним модулем CFX96™, програму SFX Manager, з`єднувальні кабелі, кабель живлення, інструкції, ноутбук, джерело безперебійного живлення, миша, русифікатор CFX, включає 1 ключ активації російськомовного меню);
- згідно видаткової накладної №336 від 02.06.2020 поставлено в кількості 2 шт. на суму 16 430,00 грн. міні-центрифугу лабораторну Vortex FV-2400, Microspin;
- згідно видаткової накладної №337 від 02.06.2020 поставлено товар на загальну суму 392 596,50 грн. (у тому числі 56 511,50 грн. ПДВ): бокс ультрафіолетовий для стерильних робіт DNA/RNA, UVC/T-M-AR/UVC/T-M-AR, DNA/RNA UV-cleaner box; термостат типу Драй-Блок з блоком А-103 (TDB-120, Dry-block Thermostat with block built-in A-103 TDB-120); мікробіологічно безпечний кабінет в комплекті з основою для BIO II Advance 4 (BIO II Advance 4 Microbiological safety cabinet BIO III Advance 4);
- згідно видаткової накладної №355 від 10.06.2020 поставлено товар на суму 214 910,02 грн. (в тому числі 35 818,34 грн. ПДВ): комплект дозаторів Research Plus - Pack, варіант 2: дозатори - 3 шт. (об`єм 2-20 мкл, 20-200 мкл, 100-1000 мкл), наконечники - 3 паков (96 шт/паков); дозатор одноканальний Research Plus змінного об`єму 0,1-2,5 мкл. у комплекті з наконечниками (96 шт. в штативі); тримач Pipette carousel 2 для шести автоматичних дозаторів, пластик; центрифуга лабораторна MiniSpin в комплекті з ротором; систему отримання чистої води Crystal EX Pure для неорганічних лабораторних методів (клас II) (Crystal EX Pure Water for general laboratory applications andinorganic analytical methods (Grade II);
- згідно видаткової накладної №368 від 16.06.2020 поставлено в кількості 1 шт. на суму 31 100,00 грн. міні-центрифугу високошвидкісну (1000-12000 об/хв) в комплекті з ротором 12x1,5 (MicroSpin 12 high-speed mini-centrifuge);
- згідно видаткової накладної №409 від 22.07.2020 поставлено товар на загальну суму 26 170,00 грн. (у тому числі 4 361,67 грн.): персональний вортекс (V-l plus, Personal Vortex V-l plus); високошвидкісну магнітну мішалку MMS-3000, Magnetic stimer, (PTFE coated) 6х25 mm Stand/MMS-3000; аспіратор з колбою-пасткою FTA- 1.
Вказаний товар загальною вартістю 1 492 131,75 грн. оплачено комунальним підприємством у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: №7 від 29.05.2020 на суму 810 925,23 грн.; №8 від 03.06.2020 на суму 392 596,50 грн.; №9 від 03.06.2020 на суму 16 430,00 грн.; №10 від 10.06.2020 на суму 214 910,02 грн.; №11 від 17.06.2020 на суму 31 100,00 грн.; №18 від 24.07.2020 на суму 26 170,00 грн.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, до пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, який викладено у такій редакції: «Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України».
У разі здійснення операцій, звільнених, відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.
Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених, починаючи з 17 березня 2020 року».
Сторонами не заперечується, що придбаний Комунальним підприємством «Дитяча лікарня імені В.Й. Башека» товар у відповідача згідно договору поставки №32 від 29.05.2020, входить до переліку товарів, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2020 №224.
Разом з тим, відповідно до примітки 3 постанови Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020 «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) для віднесення товарів, зазначених у розділі «Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути:
подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66, ст. 2216);
або подано повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.
Отже, виходячи з викладеного, підставою для звільнення від оподаткування, окрім віднесення товару до Переліку, визначеного постановою КМУ від 20.03.2020 №224, є необхідність подання декларації про відповідність товару одному з наступних технічних регламентів - Технічному регламенті щодо медичних виробів, Технічному регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, Технічному регламенту засобів індивідуального захисту, чи подання повідомлення Міністерства охорони здоров`я, або Державної служби з питань праці.
При цьому, декларація про відповідність, в якій не зазначено про відповідність об`єкта декларації одному із наведених технічних регламентів, не є декларацією про відповідність в розумінні положень примітки 3 до постанови Кабінету Міністрів України №244 від 20.03.2020.
В матеріалах справи містяться декларації про відповідність об`єкта Технічному регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro на товар, поставлений згідно видаткових накладних №324 від 29.05.2020, №336 від 02.06.2020, №368 від 16.06.2020.
Зі змісту вказаних накладних та відповідних платіжних доручень, слідує, що податок на додану вартість на такий товар не нараховувався.
Крім того, згідно наданих в судовому засіданні пояснень відповідача, у зв`язку з наявністю декларації про відповідність, податок також не нараховувався на товар з найменуванням бокс ультрафіолетовий для стерильних робіт DNA/RNA, UVC/T-M-AR/UVC/T-M-AR, DNA/RNA UV-cleaner box, зазначений у видатковій накладній №337 від 02.06.2020, про що свідчить і значно менша сума податку, вказана у накладній.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні декларації відповідності технічним регламентам, або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, на товар до вартості якого включено ПДВ, поставлений відповідачем за видатковими накладними №355 від 10.06.2020, №409 від 22.07.2020, та на товари з найменуванням термостат типу Драй-Блок з блоком А-103 (TDB-120, Dry-block Thermostat with block built-in A-103 TDB-120) і мікробіологічно безпечний кабінет в комплекті з основою для BIO II Advance 4 (BIO II Advance 4 Microbiological safety cabinet BIO III Advance 4), вказані у видатковій накладній №337 від 02.06.2020.
Водночас, декларації про відповідність та сертифікати, на які посилається апелянт у своїх доводах, за висновком колегії суддів не є документами, які відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020, оскільки не містять відмітки про відповідність вказаного товару одному з технічних регламентів, визначених постановою КМУ.
Інші доводи скаржника, в тому числі, з посиланням на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо надання декларацій, не спростовують факту їх відсутності в матеріалах справи.
Відтак, прокуратурою не доведено обставин порушення відповідачем вимог пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020, в частині включення суми ПДВ до вартості товару поставленого у відповідності до наведених вище накладних.
При цьому, загальний розмір нарахованого податку відповідає сумі, погодженій сторонами у Специфікації №1 до договору.
Окрім того, підписавши договір поставки, його сторони тим самим погодили умову щодо ціни договору (в тому числі в частині розміру ПДВ), яка є істотною умовою. Обставин зменшення сторонами договірної ціни судом не встановлено.
Таким чином, з огляду на відсутність підстав для визнання договору недійсним в оспорюваній частині, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.
При цьому, згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.04.2021 у справі №922/2439/20, від 12.03.2018 у справі №910/22319/16, від 08.08.2019 у справі №911/1626/18 оскільки пункт договору в частині включення в оплату податку на додану вартість містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору, то договір не може бути визнаний недійсним в цій частині.
Окрім цього, підлягає залишенню без задоволення вимога про стягнення 96 708,17 грн., оскільки як встановлено судом, вказані кошти не є коштами, набутими відповідачем без достатньої правової підстави, в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, а були отримані ним саме на виконання укладеного з позивачем 1 договору.
Також, слід зазначити, що відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України він регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Отже, відносини щодо коригування, повернення помилково сплачених грошових зобов`язань, повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів тощо, регулюються нормами податкового законодавства, а відтак питання, які виникають з приводу таких відносин підлягають вирішенню у порядку визначеному нормами відповідного законодавства.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в заявлених позовних вимогах.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/12764/20 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/12764/20.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 28.04.2021 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Дідиченко
М.А. Руденко
