ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/12764/20
Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Львова Б. Ю. - головуючого, Баранця О. М., Булгакової І. В., Васьковського О. В., Дроботової Т. Б., Кібенко О. Р., Селіваненка В. П., Ткаченко Н. Г., Уркевича В. Ю.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,
представників учасників справи:
позивачів: комунального підприємства «Дитяча лікарня імені В. Й. Башека» Житомирської міської ради (далі - Лікарня) - не з`явився,
Житомирської міської ради (далі - Рада) - не з`явився,
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Біонікс Лаб» (далі - Товариство) - Крилова А. В.,
прокуратури - Шелеста М. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури (далі - Прокурор)
на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 (суддя Сівакова В. В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 [колегія суддів: Пономаренко Є. Ю. (головуючий), судді Дідиченко М. А., Руденко М. А.]
зі справи № 910/12764/20
за позовом керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лікарні і Ради
до Товариства
про визнання недійсним договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість і стягнення 96 708,17 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Керівник Житомирської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Лікарні і Ради до Товариства про визнання недійсним договору поставки від 29.05.2020 № 32 (далі - Договір) у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість (далі - ПДВ) та стягнення 96 708,17 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що включення до вартості закуповуваного медичного обладнання ПДВ у розмірі 96 708,17 грн. та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України) та постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції із ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість» від 20.03.2020 № 224 (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Постанова № 224; Перелік № 224), що за твердженням Прокурора є підставою для визнання Договору недійсним у частині включення до договірної ціни ПДВ та стягнення безпідставно отриманих Товариством коштів відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. У прийнятті рішень зі справи суди попередніх інстанцій виходили з того, що: Договір укладено сторонами на підставі та відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»; Постановою № 224 визначено, що операції з постачання товарів медичного призначення звільняються від оподаткування на додану вартість лише за умови наявності декларації про відповідність та нанесення на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи знака відповідності, або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів; у матеріалах справи відсутні декларації відповідності технічним регламентам або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію на поставлений відповідачем товар, до вартості якого було включено ПДВ відповідно до видаткових накладних, тому Товариство правомірно включило суму ПДВ до вартості такого товару; вимога Прокурора про стягнення 96 708,17 грн. є похідною від первісної вимоги про визнання частково недійсним Договору і відмова у задоволенні останньої унеможливлює задоволення похідної вимоги.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
Прокурор, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить оскаржувані судові рішення зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована відсутністю висновку Верховного Суду у питаннях застосування норм права у подібних правовідносинах щодо однакового застосування статей 203 та 215 ЦК України, статті 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України) при визнанні договорів недійсними в частині включення ПДВ з урахуванням обставин, що пов`язані з наданням пільг з ПДВ при операціях з ввезення та/або постачання товарів, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню пандемії коронавірусної хвороби у контексті того, чи є ПДВ складовою ціни (істотною умовою договору), "автономність" такої частини договору у правочинах, предмети яких звільняються від оподаткування ПДВ, та пункту 71 підрозділу 2 розділу XX ПК України, яким встановлено режим звільнення від оподаткування ПДВ, який застосовується на усіх етапах постачання товарів, включених до Переліку № 224, незалежно від статусу покупця таких товарів чи форми його власності.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. Товариство у відзиві на касаційну скаргу зазначило про безпідставність її доводів та просило оскаржувані рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
4.2.2. Від Лікарні і Ради відзиви на касаційну скаргу не надходили.
5. Підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
5.1. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Вронської Г. О., Губенко Н. М. і Студенця В. І., справу № 910/12764/20 з касаційною скаргою Прокурора передано на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду з тієї підстави, що зазначена колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати.
5.1.1. Так, у постанові від 01.06.2021 зі справи № 916/2478/20 Верховний Суд зазначив, що ПДВ не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку. Враховуючи, що постачальник отриманої від покупця суми ПДВ до бюджету не сплатив, оскільки товар звільнено від оподаткування на підставі пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, Верховний Суд дійшов висновку щодо незаконності умов договору поставки в частині включення суми ПДВ до вартості поставленого товару та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що: висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними; спірні кошти набуті відповідачем за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано згідно з положеннями статті 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно.
5.1.2. Протилежні правові висновки сформовані у постанові від 08.04.2021 зі справи № 922/2439/20, у якій Верховний Суд зазначив, що оскільки пункт договору в частині включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору, то оспорюваний договір не може бути визнаний недійсним у цій частині, та зважаючи, що суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та дійшли передчасних висновків про недійсність пункту договору в частині включення суми ПДВ до ціни договору, Верховний Суд направив зазначену справу на новий розгляд.
5.1.3. Посилаючись на те, що: в ухвалених рішеннях Верховного Суду викладені протилежні правові позиції під час вирішення тотожних спорів; суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 зі справи № 755/10947/17, Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів вважає за необхідне відступити від висновку, що викладений у постанові від 08.04.2021 зі справи № 922/2439/20.
5.2. Ухвалою від 25.10.2021 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду прийняв справу № 910/12764/20 до розгляду.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
6.1. Товариство (постачальник) і Лікарня (покупець) уклали Договір, за умовами якого:
у порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця обладнання (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату (пункт 1.1);
найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю та кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначаються у специфікаціях, які після їх підписання обома сторонами становитимуть невід`ємну частину цього Договору (пункт 1.2);
ціни на товар встановлюються у національній валюті України (пункт 2.1);
загальна сума Договору складається з сум усіх специфікацій до цього Договору (пункт 2.2);
датою поставки (момент фактичного отримання) товару є дата приймання товару у місці поставки, що засвідчується підписом уповноваженої особи покупця на видатковій накладній від постачальника (пункт 5.3);
передача товару здійснюється на підставі довіреності та підтверджується підписанням сторонами видаткових накладних (пункт 6.1);
строк дії договору закінчується 31.12.2020, але у будь-якому випадку після повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (пункт 10.2).
6.2. На виконання умов Договору постачальник передав, а покупець прийняв товар медичного призначення загальною вартістю 1 492 131,75 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 29.05.2020 № 324 на суму 810 925,23 грн.; від 02.06.2020 № 336 на суму 16 430 грн.; від 02.06.2020 № 337 на суму 392 596,50 грн.; від 10.06.2020 № 355 на суму 214 910,02 грн.; від 16.06.2020 № 368 на суму 31 100 грн.; від 22.07.2020 № 409 на суму 26 170 грн.
6.3. Лікарня повністю розрахувалась за поставлений відповідачем товар, що підтверджується платіжними дорученнями:
від 29.05.2020 № 7 на суму 810 925,23 грн. (у призначенні платежу зазначено «Без ПДВ»);
від 03.06.2020 № 8 на суму 392 596,50 грн. (у призначенні платежу зазначено «в т.ч. ПДВ-56511,50грн.»);
від 03.06.2020 № 9 на суму 16 430,00 грн. (у призначенні платежу зазначено «Без ПДВ»);
від 10.06.2020 № 10 на суму 214 910,02 грн. (у призначенні платежу зазначено «в т.ч. ПДВ-35818,34грн.»);
від 17.06.2020 № 11 на суму 31 100,00 грн. (у призначенні платежу зазначено «Без ПДВ»);
від 24.07.2020 № 18 на суму 26 170,00 грн. (у призначенні платежу зазначено «в т.ч. ПДВ-4361,67грн.»).
6.4. За результатами вивчення Договору місцева прокуратура встановила, що його укладено з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки закупівля поставленого відповідачем товару, який віднесено до Переліку № 224, не підлягала оподаткуванню, як передбачено пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Водночас всупереч зазначеній нормі до ціни Договору було включено ПДВ у розмірі 96 708,17 грн., що зумовлює, за твердженням прокуратури, існування підстав для визнання в судовому порядку такого Договору недійсним у частині включення ПДВ до загальної ціни Договору та, як наслідок, для повернення покупцю на підставі статті 1212 ЦК України безпідставно набутих відповідачем коштів у розмірі ПДВ.
6.5. Посилаючись на те, що Лікарня, як сторона Договору, та Рада, на яку покладено функції з контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів місцевого бюджету, не вжили достатніх заходів щодо повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів, місцева прокуратура в інтересах держави звернулась з позовом у цій справі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частин першої і другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
8.1. У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
8.2. Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.
8.3. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
8.4. Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Разом з цим у застосуванні наведених положень статей ЦК України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.03.2018 зі справи № 910/22319/16).
8.5. Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
8.6. Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
8.7. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
8.8. ГК України у статті 180 деталізовано істотні умови господарського договору.
Так, за приписами частин першої і третьої цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
8.9. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 ГК України).
8.10. Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
8.11. У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ПДВ -непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
8.12. За змістом підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.
8.13. За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
8.14. Законом України від 30.03.2020 № 540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 02.04.2020, доповнено підрозділ 2 розділу ХХ ПК України пунктом 71, згідно з яким тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17.03.2020.
8.15. Постановою № 224 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування ПДВ.
8.16. Суд виходить з того, що приписи статті 217 ЦК України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша - йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.
Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність Договору і без включення до нього умови щодо ПДВ.
8.17. Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 зі справи № 916/2478/20, від якого Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не вбачає підстав відступати.
8.18. Здійснюючи правову оцінку спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що підставою для звільнення від оподаткування, крім віднесення товару до Переліку № 224, згідно з приміткою 3 до нього є декларація про відповідність товару одному з таких технічних регламентів: Технічному регламенту щодо медичних виробів, Технічному регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, Технічному регламенту щодо активних медичних виробів, які імплантують, Технічному регламенту засобів індивідуального захисту, або повідомлення Міністерства охорони здоров`я чи Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів. При цьому, за висновком апеляційного господарського суду, декларація про відповідність, у якій не зазначено про відповідність об`єкта декларації одному із наведених технічних регламентів, не є декларацією про відповідність у розумінні положень примітки 3 до Постанови № 224.
Так, у примітці 3 до Переліку № 224 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що для віднесення товарів, зазначених у розділі «Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути:
подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753, Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 0210.2013 N 754, Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 N 755, Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 N 761; або
подано повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.
8.19. Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає у тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Верховний Суд зауважує, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи) і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
8.20. За результатами оцінки наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності господарські суди попередніх інстанцій з`ясували, що:
у матеріалах справи містяться декларації про відповідність об`єкта Технічному регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro на товар, поставлений відповідно до видаткових накладних від 29.05.2020 № 324, від 02.06.2020 № 336, від 16.06.2020 № 368. Зі змісту зазначених накладних та відповідних платіжних доручень вбачається, що ПДВ на такий товар не нараховувався;
у зв`язку з наявністю декларації про відповідність податок також не нараховувався на товар з найменуванням «UVC/T-M-AR», DNA/RNA UV-cleaner box / Бокс ультрафіолетовий для стерильних робіт DNA/RNA, UVC/T-M-AR», зазначений у видатковій накладній від 02.06.2020 № 337, про що свідчить і значно менша сума податку, зазначена у накладній;
разом з тим у матеріалах справи відсутні декларації відповідності технічним регламентам, або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, на товар, до вартості якого включено ПДВ, поставлений відповідачем за видатковими накладними від 10.06.2020 № 355, від 22.07.2020 № 409 та на товари з найменуванням «TDB-120, Dry-block Thermostat with block built-in A-103 TDB-120 / Термостат типу Драй-Блок з блоком А-103» і «BIO II Advance 4 Microbiological safety cabinet BIO III Advance 4 / Мікробіологічно безпечний кабінет в комплекті з основою для BIO II Advance 4, зазначені у видатковій накладній від 02.06.2020 № 337. Водночас, за висновком апеляційного господарського суду, декларації про відповідність та сертифікати не є документами, які відповідають вимогам Постанови № 224, оскільки не містять відмітки про відповідність вказаного товару одному з технічних регламентів, визначених зазначеною Постановою;
загальний розмір нарахованого податку відповідає сумі, погодженій сторонами у Специфікації № 1 до Договору.
8.21. Отже, встановлення обставин щодо недотримання передбачених Постановою № 224 умов для віднесення поставленого за Договором товару до товарів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування на додану вартість, виключає таке звільнення, у зв`язку з чим відсутнє порушення відповідачем вимог пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України і Постанови № 224 у частині включення суми ПДВ до вартості товару, що, у свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для визнання Договору недійсним у спірній частині.
8.22. За таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що висновки місцевого і апеляційного господарських судів про відмову в позові щодо визнання Договору недійсним в частині включення до договірної ціни ПДВ і стягнення 96 708,17 грн. як похідної вимоги ґрунтуються на встановлених судами обставинах і оцінених ними доказах та узгоджуються з приписами чинного законодавства.
8.23. Водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, виходячи з наведених у пунктах 8.1-8.17 цієї постанови мотивів, не може погодитись з висновком апеляційного господарського суду, який з посиланням на постанови Верховного Суду від 08.04.2021 зі справи № 922/2439/20, від 12.03.2018 зі справи № 910/22319/16, від 08.08.2019 зі справи № 911/1626/18, зазначив, що оскільки пункт договору в частині включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору, то договір не може бути визнаний недійсним у цій частині.
9. Щодо питання відступу від попереднього правового висновку
9.1. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
9.2. За результатами перегляду справи в касаційному порядку об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, враховуючи наведене у розділі 8 цієї постанови, відступає від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 зі справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).
10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
10.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
10.2. Враховуючи викладене, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду частково погоджується з аргументами скаржника (пункт 4.1) у тій їх частині, де скаржник стверджує про відсутність «однакового застосування» норм права при визнанні договорів недійсними в частині включення ПДВ до договірної ціни.
10.3. Водночас урахування апеляційним господарським судом висновку Верховного Суду (пункт 8.23 цієї постанови), від якого об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила відступити, не призвело до прийняття неправильного по суті судового рішення про відсутність підстав для задоволення позову у цій справі.
10.4. Інші доводи касаційної скарги Прокурора не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною другою статті 287 ГПК України, не спростовують наведених висновків та стосуються питань, пов`язаних або із встановленими обставинами справи, або з оцінкою доказів у ній, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.
10.5. Отже, наведені Прокурором у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, а тому касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого і апеляційного господарських судів - без змін.
11. Судові витрати
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, витрати зі сплати судового збору згідно зі статтею 129 ГПК України покладаються на скаржника.
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 зі справи № 910/12764/20 залишити без змін, а касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Б. Львов
Судді О. Баранець
І. Булгакова
О. Васьковський
Т. Дроботова
О. Кібенко
В. Селіваненко
Н. Ткаченко
В. Уркевич
