Справа № 730/973/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/284/21 Категорія - домашній арешт. Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 квітня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
сторін кримінального провадження
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в режимі відеоконференції з Борзнянським районним судом Чернігівської області апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу Борзнянського районного суду Чернігівської області від 17 лютого 2021 року про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту,
В С Т А Н О В И Л А :
Цією ухвалою обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 297, ч. 3 ст. 297 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю м. Борзна Чернігівської області, громадянину України, з незакінченою вищою освітою, не працюючому, розлученому, раніше не судимому, змінений раніше обраний запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із забороною цілодобово покидати житло за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням а нього обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, до 16 квітня 2021 року включно. ОСОБА_6 звільнений з-під варти в залі суду та зобов`язаний негайно прибути за адресою місця проживання.
Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , суд першої інстанції вказав, що не зважаючи на те, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, однак наявність даних про необхідність проведення операції обвинуваченому, а також бездіяльність державних органів в частині надання ОСОБА_6 медичної допомоги, є тією новою обставиною, яка надає можливість суду змінити раніше обраний запобіжний захід на більш м`який для самостійного звернення обвинуваченого за медичною допомогою.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить ухвалу суду в частині зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 скасувати, взяти його під варту строком на 60 діб з визначенням застави у сумі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аргументує тим, що у своїй ухвалі суд беззаперечно зазначив, що прокурором дійсно доведені ризики при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які на даний час не зменшилися та не перестали існувати. При цьому, суд не заперечував наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що в свою чергу є достатніми підставами для залишення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого в силі.
При винесенні ухвали в частині зміни запобіжного заходу, суд взяв до уваги лише стан здоров`я обвинуваченого, зазначивши, що останній потребує оперативного втручання. Однак, відповідно до листа ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» від 19 січня 2021 року ОСОБА_6 був обстежений лікарем хірургом КНП «Чернігівська обласна лікарня» та йому був встановлений діагноз: правобічна вправима пахова кила та рекомендовано оперативне лікування в плановому порядку. В судові засідання 03.12.2020, 19.01.2021, 02.02.2021 викликалася швидка медична допомога, за результатами вказаних викликів діагноз був підтверджений, а лікарями було зазначено про відсутність необхідності екстреного оперативного втручання.
Вказуючи в ухвалі на те, що підставою для зміни запобіжного заходу стала нова обставина хвороба обвинуваченого, суд не звернув уваги на те, що за словами самого ОСОБА_6 , вказана хвороба існує у нього вже близько двох років та була у нього і на момент обрання запобіжного заходу, і на час продовження запобіжного заходу 19 січня 2021 року, але не бралась судом до уваги.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти доводів сторони обвинувачення та просили апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді під час судового розгляду регламентується положеннями статті 331 КПК України, у порядку передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Борзнянським районним судом Чернігівської області, починаючи з грудня 2020 року розглядається кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , який обвинувачується за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 297, ч. 3 ст. 297 КК України, а саме у незаконному заволодінні предметами, що знаходяться на могилі померлого, вчиненому з корисливих мотивів, у незаконному заволодінні предметами, що знаходяться на могилі померлого, вчиненому з корисливих мотивів, повторно, та у незакінченому замаху на незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі померлого, вчиненому з корисливих мотивів, повторно.
09 вересня 2020року ухвалою слідчого судді Борзнянського районного суду Чернігівської області ОСОБА_6 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Після чого знову продовжувався на два місяці.
Розглядаючи клопотання прокурора втретє про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд пом`якшив вид запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, враховуючи стан здоров`я обвинуваченого, який неодноразово скаржився на погіршення самопочуття, на відсутність медичної допомоги в умовах Чернігівського слідчого ізолятору, та на те, що під час етапування до зали судових засідань він відчуває сильний біль.
Доводи прокурора про наявність захворювання у ОСОБА_6 ще за два роки до арешту та існування цієї хвороби під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження його строку, не спростовують правильності висновків суду.
У судові засідання 03 грудня 2020 року, 19 січня 2021 року, 02 лютого 2021 та 02 лютого 2021 року обвинуваченому викликалась бригада швидкої медичної допомоги. У кожному з випадків лікарем було підтверджено, що ОСОБА_6 потребує планової операції з приводу правобічної пахової грижі. Однак, 02 лютого 2021 року лікарем було вказано, що защемлення грижі у обвинуваченого може статися у будь-який час, та у разі не надання вчасної медичної допомоги, може виникнути некроз.
Вказуючи на те, що оперативне втручання є не екстреним, а плановим, прокурор залишила поза увагою, що в ухвалі від 02 лютого 2021 року судом ставилося питання про визначення дати такого планового втручання через погіршення стану ОСОБА_6 , який відчуває сильний біль. Проте, на адресу суду не надійшло жодної відповіді з цього приводу.
У своїх рішеннях по справах «Кудла проти Польщі», «Ухань проти України», «Хумматов проти Азербайджану», «Петухов проти України», Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що держава повинна забезпечити тримання ув`язненої особи в умовах, які відповідають принципу поваги до її людської гідності, а також належним чином забезпечити її здоров`я та добробут з огляду на практичні потреби ув`язнення. Відсутність належної медичної допомоги може, таким чином, становити поводження, що суперечить ст. 3 Конвенції.
При цьому, сам факт огляду ув`язненого та призначення йому певного виду лікування автоматично не може призвести до висновку, що медична допомога була достатньою. Європейський Суд наголосив на тому, що саме органи влади повинні забезпечити докладне документування стану здоров`я ув`язненої особи та її лікування протягом ув`язнення, оперативність та точність діагнозу і лікування, а за умови, коли це викликано медичним станом, - регулярність та систематичність нагляду та наявність плану терапевтичних заходів, метою якого є максимальне лікування хвороб ув`язненої особи або запобігання їхньому ускладненню, а не усунення симптомів.
З урахуванням пояснень лікарів, наданих у судових засіданнях, змісту листа Чернігівського слідчого ізолятору про те, що у ОСОБА_6 встановлений діагноз: правобічна вправима кила та рекомендоване оперативне втручання в плановому порядку, а також відсутність належної реакції з боку відповідних органів держави, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що така бездіяльність є невиправданою.
Наявність даних про необхідність хірургічного втручання обвинуваченому, бездіяльність уповноважених органів та висування неправомірних умов для реалізації ОСОБА_6 гарантованого йому права на медичну допомогу, зобов`язували місцевий суд змінити запобіжний захід на більш м`який, з метою самостійного звернення до лікувального закладу.
Отже, судом вірно визначені обставини, які на думку колегії суддів є достатніми для переконання, що з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігання, зазначеним у ст. 177 КПК України ризикам та реалізації права обвинуваченого на належну медичну допомогу, можливо застосувати щодо ОСОБА_6 менш суворий запобіжний захід цілодобовий домашній арешт за місцем проживання.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 404-405, 407, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Борзнянського районного суду Чернігівської області від 17 лютого 2021 року про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11
