н\п 2/490/1060/2020 Справа № 490/5891/19
Центральний районний суд м. Миколаєва
__________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
06 квітня 2021 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Гуденко О.А.,
при секретарі - Дудник Г.С.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство 1407", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Міщенко М.В. про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння нерухомого майна, -
ВСТАНОВИВ:
В липні 2019 року Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів, в якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 з та ОСОБА_4 та витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 . В обґрунтування вимог позивачі посилається на те, що вони є власниками цілої квартири АДРЕСА_1 в рівних частках по 1/2 частині кожний.
В обгрунтування позову посилаються на те, що від мешканців вказаного будинку позивачі дізналися про те, що невідомі особи надали до ЖБК «Комунар» копію договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 23.06.2016 року Міщенко М.В. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу за реєстровим № 364, з якого слідує, що ТОВ «Спеціалізоване підприємство 1407» продало ОСОБА_3 за 94800,00 грн. спірну квартиру. Позивачам також стало відомо, що 12.09.2000 року нібито між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу цілої квартири АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_2 договір купівлі-продажу від 12.09.2000 року не підписував, наміру продати спірну квартиру не мав і власником цілої квартири ніколи не був.
З початку 90-х років і до листопада 2003 року позивачі постійно проживали у спірній квартирі, зареєстровані у спірній квартирі до теперішнього часу. До ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата смерті) у спірній квартирі постійно проживала та була зареєстрована ОСОБА_5 (мати позивача ОСОБА_1 ). У спірній квартирі на теперішній час знаходяться особисті речі та меблі позивачів та ОСОБА_5 . Позивачі весь час сплачують за спірну квартиру комунальні та експлуатаційні послуги, заборгованості не мають, що підтверджується довідкою виданою ОСББ "Комунар" від 10.07.2019р.
Ухвалою судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 08.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі. У зв`язку з великою навантаженістю, призначено підготовче судове засідання на 23.10.2019 року.
Ухвалою суду від 08.07.2019 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено обтяження у вигляді арешту на квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 - до набрання судовим рішенням по справі законної сили.
24 вересня 2019 року представником позивача подано позовну заяву в новій редакції, яка прийнята судом та оголошено переву в підготовчому засідання до 10.12.2019 року.
Протокольною ухвалою суду від 10.12.2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Судові засідання відкладалися судом неодноразово за клопотаннями представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Мотельчук Ю.І. та черезх запровадження карантинних обмежень в Україні через поширення коронавірусної хвороби.
24 листопада 2020 року до початку розгляду справи по суті представником позивачів адвокаткою Сидоренко Т.В. подана позовна заява в новій редакції з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Судуд від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц .
Позивачі остаточно заявляють наступні позовні вимоги:
усунути перешкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у корситуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 , повернуши їм вказану квартиру шляхом - визнання неукладеним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 з та ОСОБА_4 , зареєстрвоаний 12.09.2000 року ТБ "Нерухомість -Сангай" за реєстровим № 211;
- скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 , на цілу квартиру АДРЕСА_1 , яка проведена 14.11.2014 р номер запису про право власності 7734477;
визнання недійсним Свідоцтва про право власності , яке видано 21.11.2014 року ОСОБА_6 , державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Миколаївського МУЮ Миколаївської області , власник ТОВ "Спеціалізоване підприємство 1407";
- скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності за ТОВ "Спеціалізоване підприємство 1407" на цілу квартиру АДРЕСА_1 , яка проведена 20.11.2014 р номер запису про право власності 7784852;
- скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на цілу квартиру АДРЕСА_1 , яка проведена 23.06.2016 р номер запису про право власності 15158156;
- витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 на користь позивачів;
- звільнення від будь-якого майна та побутових речей вказаної квартири.
Протокольною ухвалою суду від 24.11.2020 року прийнято нову редакцію позовної заяви та відкладено розгляд справи до 08.02.2021 року.
В судове засідання 08.02.2021 року сторони не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, дані про отримання відповідачами судового повідомлення ( зворотні поштові повідомлення тощо) - в матеріалах справи відсутні.
Ухвалою суду від 08.02.2021 року відкладено судовий розгляд справи до 06 квітня 2021 року .
Позивачі до судового засідання не з`явились, позивач ОСОБА_2 , надіслав на адресу суду заяву, в якій просив про розгляд справи у його відсутність та про задволення позову в повному обсязі.
Представник позивачів адвокат Сидоренко Т.В. до судового засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, просила про задволення позову.
Представник відповідача ОСОБА_3 -адвокат Мотельчук Ю.І. до судового засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності , в задволенні позовних вимог відмовити за необгрунтованістю. Відзиву на позов не надала.
Третя особа - приватний нотаріус Міщенко Марія Володимирівна до судового засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, заперечень проти позову не надала.
Представник відповідача - ТОВ "Спеціалізоване підприємство 1407" та відповідач ОСОБА_4 до судового засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Оскільки матеріали справи містять достатньо даних щодо прав та взаємовідносин сторін, суд вважає можливим розглядати справу у відсутності позивача, відповідача та третіх осіб, що відповідає приписам ст.223 ЦПК України.
Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Положеннями статей 77-80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.60. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Як вбачається з положень ст.ст. 4,6 ЗУ " Про доступ до судових рішень " судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Обмеження права вільного користування офіційним
веб-порталом судової влади України допускається настільки, наскільки це необхідно для захисту інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення. Судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону.
Кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення в друкованих виданнях, у засобах масової інформації, створення електронних баз даних судових рішень. Будь-яке редагування тексту судового рішення не повинно спотворювати його зміст.
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Так, в своїх поясненнях позивач ОСОБА_2 неодноразово посилається на обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній справі № 490/ 7459/16-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.1998 року між ОСОБА_5 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , з іншої сторони, укладено договір дарування квартири, на підставі якого позивачі прийняли в дар в рівних долях двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках по 1/2 частині кожний в житлово будівельному кооперативі "Комунар" , посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Лашиною О.П. за реєстровим №827.Договір дарування зареєстрований у КП ММБТІ - 15.05.1998р., реєстр. № 17843.
21.11.2014 року на підставі свідоцтва про право власності індексний номер 29858079 виданого Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство 1407" набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1 . ( підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.11.2014 року, індексний номер витягу: 29858607.
Як встановлено рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва, яке набуло законної сили, від 22 травня 2019 року у справі № 490/7459/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство 1407", третя особа: ОСОБА_2 - від Миколаївського міського управління юстиції до відповідного виконавчого органу Миколаївської міської ради реєстраційні справи з напрямку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень по м. Миколаєву, сформовані з 01.01.2013р. по 30.04.2016 року не передавались. За повідомленням архівного відділу Миколаївської міської ради від 12.02.2018 року за номером Ч-30\23.03-02, правовстановлюючих документів на квартиру за вказаною адресою, на зберігання не надходило.
За договором купівлі-продажу, (серія та номер 221, виданий 12.09.2000 року, товарною біржею «Нерухомість-Сангай», ОСОБА_6 став власником квартири АДРЕСА_2 .( реєстровий номер 7102 від 19.09.2000).
23 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване товариство 1407", в особі директора Щербакова О.В., та ОСОБА_3 укладено договір купівлі продажу, за умовами якого товариство продало, а ОСОБА_3 придбаввказану квартиру. Договір 23.06.2016 року було посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Міщенко М.В. за реєстровим №364. Того ж дня право власності на квартиру було зареєстровано за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 504577848101.
08.09.2014 року зареєстрований Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство 1407", власником якого являється ОСОБА_4 .
Протоколом загальних зборів товариства від 22.06.2016 року вирішено питання щодо продажу нерухомого майна, належного товариству на праві приватної власності, квартири АДРЕСА_1 , та постановлено укласти у встановленому законом порядку, нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу даного майна , вартістю 94800 грн. директором товариства .
Вказаний договір купівлі-продажу нібито зареєстрований Товарною біржею "Нерухомість-Сангай" за реєстр. № 221.
19.09.2000 року договір купівлі-продажу був нібито зареєстрований у КП ММБТІ за реєстр. № 7102 в книзі № 91.
Від КП ММБТІ отримана відповідь на адвокатський запит вих. № 2475 від 09.09.2019 року наступного змісту:
- як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи станом на 28.12.2012 року за адресою: АДРЕСА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_2 - 1/2 часток, ОСОБА_1 - 1/2 часток на підставі договору дарування від 28.04.1998р., зареєстровано БТІ 15.05.1998р. Остання технічна інвентаризація проводилася у 1998р. на момент укладання договору.
- у період з 01.01.2000р. по 14.09.2000р. довідка-характеристика БТІ не надавалась, договір купівлі-продажу від 14.09.2000р. на вищевказану квартиру за гр. ОСОБА_4 в БТІ не реєструвався.
14.11.2014 року договір купівлі-продажу був ОСОБА_4 зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 7734477. ОСОБА_4 , будучи засновником та директором ТОВ «Спеціалізоване підприємство 1407» вніс спірну квартиру в статутний капітал підприємства та 21.11.2014 року отримав свідоцтво про право власності. 20.11.2014 року свідоцтво про право власності ТОВ «Спеціалізоване підприємство 1407» зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 7784852.
23.06.2016 року між ТОВ «Спеціалізоване підприємство 1407» , з однієї сторони та ОСОБА_3 з другої сторони укладений договір купівлі-продажу спірної квартири. Договір купівлі-продажу посвідчений Мішенко М.В. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, реєстр. № 364. 23.06.2016 року право власності ОСОБА_3 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 15158156.
Згідно зі статтями48,224,227 ЦК УРСР(в редакції 1963 року), які діяли на час виникнення спірних правовідносин, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього визначену грошову суму.
Згідно зістаттею 227 ЦК УРСР,договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
За змістом статей128,153 ЦК УРСР(1963 року), право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно достатті 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповіжно до статті 225 ЦК УРСРС, право продажу майна, крім випадків примусового продажу,належить власникові.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Вказані конституційні права знайшли своє відображення і деталізацію у ЦК України та відповідних законах.
Так, у частині першій статті 317 ЦК України вказано, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а у частинах першій та другій статті 319 цього Кодексу вказано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Крім того, у частині шостій зазначеної статті прямо передбачено, що держава не втручається у здійснення власником права власності.
У частині першій статті 321 ЦК України також зазначено про непорушність права власності та те, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідачами неспростовано твердженняпозивачів ,що зз вересня2000року,коли ОСОБА_2 ніби-то булавідчужена спірнаквартира ,ніхто з відповідачів не вступив у володіння спірною квартирою , не сплачував комунальні та експлуатаційні послуги на утримання житла, не оформлювали на себе особові рахунки та не вчиняли інших жодних дій щодо користування набутим майном.
Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статей317,319 ЦК Українисаме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відповідно до частин першої та другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Враховуючи підстави позову, наведені позивачами у позовній заяві та в новій редакці позову, позивачі у цій справі наполягають на усненні перешкод у користуванні та розпорядженніними сіпрною квартирою шляхом визнання неукладеними вищезазначених праврчинів, за якими квартира вибувалал неодноразоом з власності позивачів і, як наслідок, шляхом скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачами, а також на поверненні їм квартири з чужого незаконного володіння кінцевого набувача ОСОБА_8 , вважаючи, що це майно знаходиться у фактичному користуванні відповідача ОСОБА_3 без установлених законом підстав.
Відповідно доч.5ст.203ЦКУ, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Частина 1статті 215ЦКУ встановлюєпідстави недійсності правочину: - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).
Відповідно до закріпленого взагального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
У цьому разі майно може витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, - з підстав, передбачених частиною першою.
Відповідно до пунктів 21, 22, 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" (що застосовується при розгляді цивільних справ у відповідності до постанови Верховного Суду №362/7939/15-ц від 04.10.2018 року), спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов`язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини. У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей387,388 ЦК України. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей387,388 ЦК України.
За змістомстатті 11 ЦК України,цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Україниі відповідно достатті 6 цього Кодексу,сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу,інших актівцивільного законодавства,звичаїв діловогообороту,вимог розумностіта справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(частина першастатті 638 ЦК України).
Відсутність у договорі купівлі-продажу нерухомого мйана однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей4-6,11,17,19цьогоЗаконує підставою для відмови в державній реєстрації договору, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
За наведених осбтавин суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , між ОСОБА_2 , з однієї сторони та ОСОБА_4 , з другої сторони, який зареєстрований 12.09.2000 року Товарною біржею "Нерухомість-Сангай" за реєстр. № 211 - не був укладеним.
За змістом статей15і16 ЦК України,кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другоїстатті 16 цього Кодексуспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Разом ізцим судможе застосуватине встановленийзаконом спосібзахисту лишеза наявностідвох умоводночасно:по-перше,якщо дійдевисновку,що жоднийустановлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
У справі, що розглядається, позивачі звернулися з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу належного їм нерухомого майна, посилаюсь на те, що позивачі договір не підписували, умови їх не погоджували, також відповідач безпідставно відмовляє в поверненні позивачам квартири.
Відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин єправомірним,якщо йогонедійсність прямоне встановленазаконом абоякщо вінне визнанийсудом недійсним.
Зазначена норма кореспондує к частинам другій, третійстатті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.
Разом із тимВелика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушенимшляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц вважає, що ефективним способом захисту права, яке позивачі як власники майна, вважають порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок або скасування запису про державну реєстрацію речового права. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від28 листопада 2018 року у справі№ 504/2864/13-ц, від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц).
Вказана правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 року у справі № 385/344/16-ц.
Велика Палата Верховного Суду також керувалась тим, що негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідного майна.
За такого суд приходить до висновку про задоволення позову про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні вказаною квартирою.
Що стосується вимог позову про звільнення від будь-якого майна та побутових речей цілої квартири АДРЕСА_1 - то в її задоволенні слід відмовити за недоведеністю, оскільки позивачами не надано до суду жодних доказів того, що в сіпрній квартирі перебувають речі та майно відповідачів.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню на корсить позивача пропорційно до задоволених позовних вимог. За аткого слід стягнути з ТОВ "Спеціалізоване підприємство 1407", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 (від імені якої сплачено судовий збір при подачі позову) по 640 грн 33 коп судового збору з кожного.
Також слід стягути на користь держави з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 420 грн 40 коп. судового збору з кожного - за позовну вимогу про звільнення від будь-якого майна та побутових речей квартири, оскільки в задволенні цієї вимоги судом відмовлено, судовий збір при поданні до суду позову в новій редакції позивачами не сплачено.
Стягнути на користь держави з ОСОБА_3 840 грн 80 коп. судового збору.
Керуючись ст. ст.10-12,76-81, 158,263-265,354-355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 повернувши ОСОБА_2 , ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 шляхом:
- визнання неукладеним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 , з однієї сторони, та ОСОБА_4 , з другої сторони, зареєстрований 12.09.2000 року Товарною біржею "Нерухомість-Сангай" за реєстр. № 211;
-скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно
про проведену державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на цілу квартиру АДРЕСА_1 , проведеної 14.11.2014 року номер запису про право власності 7734477;
- визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого 21.11.2014 року ОСОБА_6 державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, власник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство 1407»;
-скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство 1407» на цілу квартиру АДРЕСА_1 , проведеної 20.11.2014 року номер запису про право власності 7784852.
Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на цілу квартиру АДРЕСА_1 , яка проведена 23.06.2016 року номер запису про право власності 15158156.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство 1407", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 640 грн 33 коп судового збору з кожного.
Стягути на користь держави з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 420 грн 40 коп. судового збору з кожного.
Стягнути на користь держави з ОСОБА_3 840 грн 80 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Позивачі:
ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2
Відповідачі:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство 1407», адреса: 54018, м. Миколаїв,вул. Кобера, 69-а , код ЄДРПОУ 39347984
ОСОБА_3 , АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3
ОСОБА_4 , АДРЕСА_8
Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів: ОСОБА_9 , приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу, 54001, м. Миколаїв, вул. Садова, 1/1 .
Повний текст рішення суду складено 13 квітня 2021 року.
Суддя Гуденко О.А.
