20.02.23
22-ц/812/139/23
Справа №490/5891/19 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.
Провадження №22-ц/812/139/23
Постанова
Іменем України
20 лютого 2023 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого Кушнірової Т.Б.,
суддів: Лівінського І.В., Тищук Н.О.,
із секретарем Богуславською О.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва постановлену 09 грудня 2022 року, під головуванням судді Гуденко О.А., в приміщенні суду першої інстанції, по цивільній справі за заявою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство 1407», ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Міщенко М.В., про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулась до Центрального районного суду м. Миколаєва із заявою про скасування заходів забезпечення позову.
Заява мотивована тим, що липні 2019 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися з позовом до ТОВ «Спеціалізоване підприємство 1407», ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , зазначивши третю особу приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Міщенко М.В., в якому просили визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та витребувати майно з чужого незаконного володіння.
08 липня 2019 року ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва з метою забезпечення позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 та заборонено укладати усі види угод, пов`язані з відчуженням вищевказаного нерухомого майна до набрання судовим рішенням по справі законної сили.
За наслідками розгляду даної справи, Центральним районним судом м. Миколаєва 06 квітня 2021 року ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково.
Усунуто перешкоди ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_2 , повернувши її позивачам;
визнано неукладеним договір купівлі-продажу спірної квартири, що був зареєстрований 12 вересня 2000 року Товарною біржою «Нерухомість-Сангай» за реєстровим № 221 від імені ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_6 з іншої;
скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про проведену державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на вказану квартиру, проведений 14 листопада 2014 року, номер запису 7734477;
визнано недійсним свідоцтво про право власності, видане ТОВ «Спеціалізоване підприємство 1407» 21 листопада 2014 року;
у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасовано запис про державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Спеціалізоване підприємство 1407»;
квартиру витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;
скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 .
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
19 жовтня 2021 року постановою Миколаївського апеляційного суду рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Звертаючись до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зазначала, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, та відмовляючи в позові ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , апеляційний суд фактично залишив накладеним арешт на спірну квартиру. Оскільки по справі №490/5891/19 ухвалено остаточне рішення апеляційним судом, тому необхідність у застосуванні заходу забезпечення позову відпала.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2022 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Мотельчук Ю.І. задоволено.
Скасовано заходи забезпечення позову шляхом зняття обтяження у вигляді арешту з квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , що накладений на підставі ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2019 року.
Скасовано заходи забезпечення позову шляхом зняття заборони укладати усі види угод, пов`язані з відчуженням квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , що накладена на підставі ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2019 року.
Постановляючи ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, щоспір по суті розглянутий, судом апеляційної інстанції постановлено рішення про відмову у задоволенні позову, тому відпала необхідність в забезпеченні позову, по якому накладено арешт.
Із вказаним судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу, в якій зазначав, що він не був учасником процесу, однак його права порушені, так як він є потерпілим по кримінальному провадженні, тому в разі скасування заходів забезпечення позову є ризик того, що можуть бути вчинені шахрайські дії щодо спірної квартири. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та залишити спірне майно під арештом.
Доводи відзиву представника позивачів ОСОБА_7 на апеляційну скаргу зводяться до того, що вимоги апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані, скарга є такою, що не підлягає задоволенню.
У судове засідання учасники справи, а також особа, яка подала апеляційну скаргу не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Третя особа Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Міщенко М.В. надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутністю.
Від ОСОБА_1 також надійшло клопотання, в якому він просив відкласти розгляд справи та призначити судове засідання у квітні 2023 року, у зв`язку з воєнним станом, перебуванням в іншому регіоні Україні та бажанням приймати участь у судовому процесі особисто.
Вирішуючи клопотання, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України явка учасників справи до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.
Розгляд справи за клопотанням ОСОБА_1 відкладався на 20 лютого 2023 року.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року ОСОБА_1 роз`яснювалась можливість реалізації права доступу до суду з урахуванням умов воєнного стану, а саме можливість прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (у суді за місцем проживання, місцем знаходження) або з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзвязку ЄСІТС. Копія зазначеної ухвали була направлена ОСОБА_1 .
Однак ОСОБА_1 не скористався запропонованим правом, посилаючись на відключення світла 20 лютого 2023 року о 9.00 год., долучивши до клопотання про повторне відкладення розгляду справи графік відключення електроенергії. Проте, цей графік не містить відомостей, що він діє за місцем перебування ОСОБА_1 та стосується тієї групи споживачів до якої він відноситься, чи встановлено обмеження споживання електроенергії (знеструмлення) саме 20 лютого 2023 року, а також, що погодинне відключення споживання електроенергії згідно вказаного графіку застосовується у приміщенні суду відповідного населеного пункту.
За такого, колегія суддів ухвалила відхилити заявлене клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, та розглянути справу у відсутність учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що в провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебувала цивільна справа № 490/5891/19 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ТОВ «Спеціалізоване підприємство 1407», ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Міщенко М.В., про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.
З метою забезпечення вказаного позову ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2019 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 та заборонено укладати усі види угод, пов`язані з відчуженням вищевказаного нерухомого майна до набрання судовим рішенням по справі законної сили.
06 квітня 2021 року Центральним районним судом м. Миколаєва ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково.
19 жовтня 2021 року постановою Миколаївського апеляційного суду рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відтак, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною першою статті 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотання учасника справи.
Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Наведені положення Закону визначають обмежене коло осіб, які можуть ставити питання як про застосування заходів забезпечення позову так і їх скасування і такими особами є учасники справи.
Відповідно до статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. При розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. У справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким за законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не є і не був учасником справи у якій було застосовано заходи забезпечення позову, навпаки, подав апеляційну скаргу на ухвалу суду від 09 грудня 2022 року як особа, яка не брала участі у справі, у зв`язку з чим не має процесуальної можливості ставити питання про продовження дії заходів забезпечення позову у даному провадженні, оскільки це суперечитиме положенням наведених вище правових норм.
Таким чином, ОСОБА_1 було обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки він, як особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки має право або звернутися до суду із відповідним позовом про визнання права власності на спірне нерухоме майно і в рамках цього позову ставити питання про його забезпечення, або подати клопотанняпро накладенняарештув межах кримінального провадження, де він є потерпілим.
Вбачається, що ОСОБА_1 вже звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 . За його заявою під час розгляду вказаної цивільної справи № 490/6029/22 ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 січня 2023 року забезпечено позов шляхом заборони будь яким особам укладати будь які угоди щодо відчуження вказаної вище квартири до набрання законної сили рішенням у справі № 490/6029/22 (а.с.46-48). Тобто, вже вирішено питання про забезпечення позову, тому не можна вважати, що його права порушені.
Оскільки під час вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову суд першої інстанції вірно встановив обставини даної справи, тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.
З огляду на наведені обставини, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 грудня 2022 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий
Судді:
_____________________
Повний текст судового рішення виготовлено 20.02.2023 р.
