Постанова
Іменем України
08 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 177/1251/18
провадження № 61-19172св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , неповнолітні: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , законним представником яких є ОСОБА_2 ,
третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суд увід 07 грудня 2020 року у складі судді Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2018 року справу передано на розгляд до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за територіальною підсудністю.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 серпня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Призначено судове засідання для розгляду справи по суті у спрощеному провадженні.
Згідно розпорядження від 22 листопада 2018 року по справі призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 177/1251/18 у зв?язку із припиненням повноважень судді.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року прийнято до провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Призначено зазначену цивільну справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2020 року залучено в якості співвідповідачів неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , законним представником яких є ОСОБА_2 .
Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору орган опіки та піклування виконкому Центрально-Міської районної у місті ради.
08 вересня 2020 року ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі
12 282,70 грн та 5 000,00 грн за завдану моральну шкоду.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2020 року у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що заява про збільшення позовних вимог подана після закінчення підготовчого засідання у справі. Крім того, суд вказав, що вказаною заявою ОСОБА_7 змінює суб?єктний склад учасників справи.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_7 , у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Центрально-міського районного суду міст Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , законним представником яких є ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Ухвала апеляційного суд умотивовано тим, що статтею 353 ЦПК України не передбачено процесуальної можливості оскарження ухвали про відмову у прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог окремо від рішення суду.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
19 грудня 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахування уточненої редакції касаційної скарги, просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки за весь час знаходження справи в суді першої інстанції перше судове засідання з розгляду вказаного спору по суті так і не відбулося, заявник вважає, що за нею збереглося право на подання заяви про збільшення позовних вимог до початку першого судового засідання. Заявниця вказує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, ухилився від виконання свого прямого обов?язку на апеляційний перегляд справи.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
10 березня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
Статтею 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, та не передбачено можливості такого оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у прийнятті до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Апеляційний суд з дотриманням вимог процесуального права дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_7 , оскільки ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідно до положень ЦПК України не входить до переліку ухвал, визначеного статтею 353 ЦПК України, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду.
Крім того, зазначена ухвала не перешкоджає реалізації права заявника на звернення за судовим захистом шляхом пред`явлення позову.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 761/23218/17 (провадження № 14-172цс19) та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18), де зроблено висновок, що «право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення».
Доводи касаційної скарги про те, що відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження є порушенням права на судовий захист, є безпідставними, оскільки практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Наведені у касаційній скарзі доводи по своїй суті зводяться до неправильного тлумачення заявниками норм цивільного процесуального законодавства України та правильність висновків апеляційного суду не спростовують.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_7 , на підставі пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Дніпровського апеляційного суд увід 07 грудня 2020 року- без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суд увід 07 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
С. Ю. Бурлаков
М. Є. Червинська
