ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2021 року м. Херсон
номер справи: 657/1024/16-ц
номер провадження: 22-ц/819/532/21
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,
суддів: Пузанової Л.В.,
Чорної Т.В.,
секретар Автонагова Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК» на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області суду у складі судді Скригун В.В. від 29 грудня 2020 року за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановила:
У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» звернулося до суду з позовною заявою в якій просив стягнути на користь банку /т.1 а.с.1-3/:
1. стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість, яка утворилася за період з 23.05.2013 по 23.05.2016 за кредитн6им договром №492 від 07.10.2008 у сумі 31 579,36 доларів США та 2 874 457,40 грн, з яких:
- заборгованість по процентах прострочена - 31 579,36 дол. США;
- пені за прострочення погашення кредиту - 1 355 299,95 грн;
- пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами - 1 498 907,45 грн
- штраф за невиконання п. 3.3.4 договору поруки - 20 250 грн.
2. стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість, яка утворилася за період з 23.05.2013 по 23.05.2016 за кредитним договром №492 від 07.10.2008 у сумі 31 579,36 доларів США та 2 874 457,40 грн, з яких:
- заборгованість по процентах прострочена - 31 579,36 дол. США;
- пені за прострочення погашення кредиту - 1 355 299,95 грн;
- пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами - 1 498 907,45 грн
3. стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 55 006,49 грн, а саме по 18 335,50 грн. з кожного.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що 07.10.2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 492, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 49 900,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 20% річних та 21% річних на залишок простроченої заборгованості за кредитом, починаючи з дня виникнення прострочення, терміном користування кредитом з 07.10.2008 року по 06.10.2018 року для споживчих потреб.
09.10.2008 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода, якою встановлено строк кредитування з 09.10.2008 року по 08.10.2018 року або по день визначений в п. 1.6 та /або в п. 3.3.11 цього договору.
Виконання зобов`язань за кредитним договором було забезпечено порукою фізичної особи ОСОБА_2 , договором поруки № 2/492 від 07.10.2008 року з додатковою угодою від 09.10.2008 року до договору поруки, укладеного між кредитором, поручителем та позичальником. А також порукою фізичної особи ОСОБА_3 , згідно договору поруки № 1/492 від 07.10.2008 року з додатковою угодою від 09.10.2008 року до договору поруки, укладеного між кредитором, поручителем та позичальником.
Згідно з договором іпотеки № 492 від 07.10.2008 року та договором про внесення змін до іпотечного договору від 09.10.2008 року, укладеного одночасно з цим договором між банком та відповідачем, в забезпечення зобов`язань за кредитним договором, банком прийнято в іпотеку нерухоме майно - нежитлову будівлю селищного ринку загальною площею 183,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що рішенням Каланчацького районного суду від 02 вересня 2010 року позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Херсонської філії АБ«Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованість за кредитним договором, задоволено частково. Суд ухвалив: стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 користь Публічного акціонерного банку «Укргазбанк» в особі Херсонської філії АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 505453,09 грн. в солідарному порядку; стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» в особі Херсонської філії АБ «Укргазбанк» 20250 грн. - штрафних санкцій за невиконання умов іпотечного договороку, в солідарному порядку.
05 листопада 2019 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог /т. 4 а.с. 6-9/ в якій просив:
1. стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованість, яка утворилась в період з 14.06.2013 року по 14.06.2016 року за кредитним договором № 492 від 07.10.2008 року та договором поруки № 2/492 від 07.10.2008 року в сумі 30 941,07 доларів США та 3 065 618,44 грн., що складається із заборгованості по:
- нарахованим, але не сплаченим, процентам за користування кредитними коштами в період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року - 30 941,07 доларів США;
-пені за несвоєчасне погашення кредиту, в порядку п.п. 5.3, 5.8 кредитного договору № 492 від 07.10.2008 року, в період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року - 1 342 778,96 грн;
пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів, в порядку п.п. 5.3, 5.8 кредитного договору № 492 від 07.10.2008 року, в період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року - 1 490 352,60 грн.;
-суми 3% річних, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України за несвоєчасну оплату кредиту за період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року - 110 064,19 грн.
-суми 3% річних, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України за несвоєчасне погашення нарахованих процентів в період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року - 122 422,69 грн.
2. стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованість, яка утворилась в період з 14.06.2013 року по 14.06.2016 рік за кредитним договором № 492 від 07.10.2008 року та договором поруки № 1/492 від 07.10.2008 року в сумі 30 941,07 доларів США та 3 065 618,44 грн., що складається із заборгованості по:
- нарахованим, але не сплаченим, процентам за користування кредитними коштами в період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року - 30 941,07 доларів США;
-пені за несвоєчасне погашення кредиту, в порядку п.п. 5.3, 5.8 кредитного договору № 492 від 07.10.2008 року, в період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року - 1 342 778,96 грн;
-пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів, в порядку п.п. 5.3, 5.8 кредитного договору № 492 від 07.10.2008 року, в період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року - 1 490 352,60 грн.;
-суми 3% річних, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України за несвоєчасну оплату кредиту за період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року - 110 064,19 грн.
-суми 3% річних, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України за несвоєчасне погашення нарахованих процентів в період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року - 122 422,69 грн.
3.стягнути з ОСОБА_1 штраф за невиконання п.3.3.4 договору іпотеки №492 від 07.10.2008 у розмірі 20 250 грн.
4.стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 57 876,39 грн, а саме по 19 292,13 грн. з кожного.
Наведену заяву обгрунтував нормами п.п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, щодо права на збільшення позовних вимог та невиконанням своєчасного погашення тіла кредиту та процентів, внаслідок чого наявні підстави для застосування положеннь ч. 2 ст. 625 ЦК України.
21 вересня 2020 року банк подав заяву про збільшення позовних вимог /т. 4 а.с. 85-87/ в якій просив:
1. стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованість, яка утворилась в період з 14.06.2013 року по 14.06.2016 року за кредитним договором № 492 від 07.10.2008 року та договором поруки № 2/492 від 07.10.2008 року в сумі 30 941,07 доларів США та 3 348 661,68 грн., що складається із заборгованості по:
- нарахованим, але не сплаченим, процентам за користування кредитними коштами в період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року - 30 941,07 доларів США;
-пені за несвоєчасне погашення кредиту, в порядку п.п. 5.3, 5.8 кредитного договору № 492 від 07.10.2008 року, в період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року - 1 342 778,96 грн;
-пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів, в порядку п.п. 5.3, 5.8 кредитного договору № 492 від 07.10.2008 року, в період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року - 1 490 352,60 грн.;
-суми 3% річних, нарахованих за період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року в порядку ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 02.09.2010 року по справі №2-472/10 складає - 47 390,60 грн.
- суми індексу інфляції нарахованих за період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року в порядку ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 02.09.2010 року по справі № 2-472/10 складає -468 139,52 грн..
2.стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованість, яка утворилась в період з 14.06.2013 року по 14.06.2016 рік за кредитним договором № 492 від 07.10.2008 року та договором поруки № 1/492 від 07.10.2008 року в сумі 30 941,07 доларів США та 3 348 661,68 грн., що складається із заборгованості по:
-нарахованим, але не сплаченим, процентам за користування кредитними коштами в період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року - 30 941,07 доларів США;
-пені за несвоєчасне погашення кредиту, в порядку п.п. 5.3, 5.8 кредитного договору № 492 від 07.10.2008 року, в період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року - 1 342 778,96 грн;
-пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів, в порядку п.п. 5.3, 5.8 кредитного договору № 492 від 07.10.2008 року в період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року -1 490 352,60 грн.;
-суми 3% річних, нарахованих за період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року в порядку ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 02.09.2010 року по справі № 2-472/10 складає 47 390,60 грн.;
-суми індексу інфляції, нарахованих за період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року в порядку ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 02.09.2010 року по справі № 2-472/10 складає 468 139,52 грн.;
3. стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» штраф за невиконання п. 3.3.4 договору іпотеки № 492 від 07.10.2008 року в розмірі 20 250 грн.;
4. стягнути на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 понесені витрати судового збору у розмірі 62 122,04 грн. (по 20 707,35 грн. з кожного).
Наведену заяву обгрунтував нормами п.п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, щодо права на збільшення позовних вимог та невиконанням рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 02.09.2010, внаслідок чого наявні підстави для застосування положеннь ч.2 ст. 625 ЦК України, посилаючись при цьому на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08.11.2019 по справі №127/15672/16-ц.
Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 29 грудня 2020 року в задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено в повному обсязі.
В апеляційний скарзі ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права, просить рішення суду змінити, а саме:
«Позов Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» заборгованість у розмірі 515530 гривень 12 копійок, що складається з:
-суми 3 % річних, нарахованих за період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року в порядку ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської обоасті від 02.09.2010 року по справі № 2-472/10 складає - 47 390,60 грн.,
-суми індексу інфляції, нарахованої за період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року в порядку ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 02.09.2010 року по справі № 2-472/10 складає - 468 139,52 грн.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публчного акціонерного товариства акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» заборгованість у розмірі 515 530 гривень 12 копійок, що складається з:
-суми 3 % річних, нарахованих за період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року в порядку ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської обоасті від 02.09.2010 року по справі № 2-472/10 складає - 47 390,60 грн.,
-суми індексу інфляції, нарахованої за період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року в порядку ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 02.09.2010 року по справі № 2-472/10 складає - 468 139,52 грн.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» понесені ним витрати судового збору у розмірі 7 732,95 грн. (по 2 577,65 грн. з кожного).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» понесені витрати судового збору за подання до Херсонського апеляційного суду апеляційної скарги на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 29.12.2020 року у розмірі 11 599,43 грн. (по 3 866,48 грн. з кожного)».
В обгрунтування доводів апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у застосуванні до спірних правовідносин норм ст. 625 ЦК України, враховуючи, що рішення суду не виконано, з позовом банк звернувся у червні 2016 року, збільшив позовні вимоги щодо стягнення сум за ст. 625 ЦК України у вересні 2020 року до часу закриття підготовчого засідання по даній справі, відповідно до вимог ст. 49 ЦПК України. Зазначає, що заявлені вимоги у позові від 2016 року та збільшені позовні вимоги у 2020 році об`єднуються однією підставою. Вважає висновок суду про те, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних в порядку ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання рішення суду мало бути заявлено при подачі позову у 2016 році є помилковим та таким, що порушує право позивача на судовимй захист.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_4 , яка діє від імені ОСОБА_1 , просила залишити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗБАНК» без задоволення, а рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 29.12.2020 року - без змін.
На доведення обгрунтованості висновку суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних послалася на судову практику касаційного господарського суду щодо про визнання збільшення розміру позовних вимог, та зазначає, що у спірних правовідносинах позивачем порушено норми процесуального закону щодо збільшення позовних вимог в межах підстав та предмету позову, оскільки вимога про стягнення сум за ст. 625 ЦК за невиконання рішення суду не охоплюється предметом та підставами заявленого позивачем у 2016 році позову. Також вказує на те, що нарахування сум за ст. 625 ЦК України має здійснюватися на суму невиконаного основного зобов`язання, а розрахунки позивача по цим сумам не відповідають обрахуванню. Щодо стягнення 3 процентів річних та інфляційних витрат з поручителів вказує, що порука припиняється після закінчення строку. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимогу до поручителя, вказані спірні вимоги до поручителя були предявлені 15.09.2020 року, тобто майже через 10 років після набрання законної сили рішення, тому не можуть бути стягнені з поручителів у солідарному порядку.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у стягненні сум, які нараховані відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України внаслідок невиконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення сум, передбачених статтею 625 ЦК України, а саме 3% річних, нарахованих за період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року за несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 02.09.2010 року по справі № 2-472/10 в сумі 47 390,60 грн. та суми індексу інфляції нарахованих за період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року за несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 02.09.2010 року по справі № 2-472/10 - 468 139,52 грн. суд виходив з такого.
Кредитор змінив умови основного зобов`язання в 2010 році. В межах строку дії поруки банк з вимогами до поручителів не звертався, а даний позов було подано до суду 21.06.2016, тобто після припинення поруки. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 3% річних за несвоєчасне викоанння рішення суду та суми індексу інфляції солідарно з відповідача ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 є необгрунтованими. Також суд першої інстанції , зазначивши, що на підставі ст. 625 ЦК України право на позов про стягнення коштів виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується трьома роками, які передували подачі такого позову, вказав, що ухваленням рішення у 2010 році зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання, а саме до липня 2018 року, при цьому позивач просить стягнути зазначені суми за період з 15.06.2013 по 14.06.2016, не обгрунтувавши при цьому свою вимогу саме за цей період. Також суд першої інстанції вказав, що вимога про стягнення 3% річних та інфляційних за невикоання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості є самостійною вимогою, яка заявлена лише 21.09.2020 року шляхом збільшенння позовних вимог і яка не була заявлена при подачі позову у 2016 році.
З матеріалів справи вбачається, що у червні 2016 року банк звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором № 492 від 07.10.2008 року, в сумі 31 579,36 дол. США та 2 874 457,40 грн., яка складається з заборгованості по процентах за кредитним договором, пені за невиконання умов кредитного договору, штрафу за невиконання умов договору іпотеки /т. 1 а.с. 1-3, 26-27/.
Ухвалою суду першої інстанції від 23.06.2016 відкрито провадження у справі, призначено попереднє судове засідання /т.1 а.с.69/.
Ухвалою суду першої інстанції від 17.01.2017 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору /т.1 а.с. 168/, та поновлено провадження у справі ухвалою суду від 01.06.2017 /т.1 а.с.191/.
Ухвалою суду першої інстанції від 26.06.2017 провадження у справі було знов зупинено до набрання законної сили рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору /т.1 а.с. 203/ та поновлено провадження у справі ухвалою суду від 26.11.2018 /т. 2 а.с. 9/.
Ухвалою суду першої інстанції від 26.11.2018 року справа принята до провадження іншим суддею, суд постановив справу розглядати за правилами загального позовного провадження /т. 2 а.с. 10/.
З заяви позивача про забезпечення позову від 30.01.2019 та доданих до неї додатків вбачачється, що рішення суду першої інстанції від 02.09.2010 року про стягнення кредитної заборгованості виконано частково шляхом отримання коштів від продажу предмету іпотеки у лютому 2018 року /т. 2 а.с. 48-54/.
05.11.2019 банк подав заяву про збільшення позовних вимог про стягнення окрім раніше заявлених до стягнення процентів за договором, пені та штрафу, три відсотка річних в сумі 110 064,19 грн та інфляційних в сумі 122 422,69 грн., які нараховуються за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за період з 15.06.2013 по14.06.2016 тобто за той же період за який нараховані банком до стягнення проценти за кредитним договором та пеня за невиконання умов кредитного договору (15.04.2013-14.06.2016) /т. 4 а.с. 6-9/.
21.09.2020 банк подав заяву про збільшення позовних вимог про стягнення окрім раніше заявлених до стягнення процентів за договором та пені, три відсотка річних в сумі 47 390,60 грн та інфляційних в сумі 468 139,52 грн. за період з 15.06.2013 по 14.06.2016 , які нараховані за несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 02.09.2010 року, мотивуючи нормою ст. 49 ЦПК України щодо права на збільшення позовних вимог /т. 4 а.с. 85-87/.
Ухвалою суду першої інстанції від 03.11.2020 суд закрив підготовче провадження по спрпаві за позовом банку, призначив судове засідання до судового розгляду; розгляд справи визначив провести у загальному порядку /т. 4. а.с. 102/. У зазначеній ухвалі суд першої інстанції вказав і про подання представником позивача заяви про збільшення позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Каланчацького районного суду від 02 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсоснької області від 09.12.2010 позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Херсонської філії АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково.
Суд ухвалив:
стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 користь Публічного акціонерного банку «Укргазбанк» в особі Херсонської філії АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 505 453,09 грн. в солідарному порядку.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства« Укргазбанк» в особі Херсонської філії АБ «Укргазбанк» 20 250 грн. - штрафних санкцій за невиконання умов іпотечного договору, в солідарному порядку /т.1 а.с. 28-30/.
За частиною 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до частини другої наведеної норми закону, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Рішення суду було виконано у липні 2018 року, що предстаниками не заперечується.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Суд першої інстанції, зазначивши, що позовна вимога про стягнення 3% річних та інфляційних за неналежне виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості є самостійною вимогою, яка заявлена лише 21.09.2020 року шляхом збільшенння позовних вимог і яка не була заявлена при подачі позову у 2016 році, з урахуванням прийняття такої заяви до розгляду ухвалою від 03.11.2020, фактично її розглянув та відмовив у її задоволенні з підстав припинення строку поруки та необгрунтування періоду за який стягуються суми з урахуванням часу подання позову, часу подання заяви про збільшення позовних вимог, часу фактичного виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних за невиконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, заявлених позивачем з посиланням на норми ст. 625 ЦК України, оскільки висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на стягнення сум відповідно до вимог ст. 625 ЦК України за невиконання рішення суду з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмеженення трьома роками, які передували подачі такого позову, проте необгрунтованість заявленого періоду за який нарахована сума до стягнення, а саме з 15.06.2013 по 14.06.2016, з урахуванням заявлення цієї вимоги 21.09.2020 є таким, що грунтується на нормах процесуального та матеріального права. Банк, заявляючи 21.09.2020 вимогу про стягнення сум відповідно до ст. 625 ЦК України, не визначив її період з вересня 2017 року по липень 2018 (часу виконання рішення суду) та не визначив суму до стягнення.
Інші, наведені судом першої інстанції висновки щодо підстав у відмови у задоволенні заявленої 21.09.2020 вимоги, яка грунтується на нормі ст. 625 ЦК України та на не виконанні рішення суду про стягнення кредитної заборгованості є помилковими, проте на правильність кінцевого результату вирішення зазначеної позовної вимоги, не вплинули.
За наведених обставин, доводи апеляційної скарги є такими, що не грунтуються на нормах матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 374,375,382 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК» залишити без задоволення.
Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області суду від 29 грудня 2020 року в оскарженій частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий І.В. Склярська
Судді: Л.В. Пузанова
Т.Г. Чорна
Повний текст постанови складено 29 березня 2021 року.
Суддя І.В. Склярська
