Єдиний державний реєстр судових рішень
ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний номер справи: 657/1024/16-ц Головуючий в суді І інстанції Скригун В.В.
Номер провадження: 22-ц/819/67/25 Доповідач Кутурланова О.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 січня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач)Кутурланової О.В.,суддів:Воронцової Л.П., Приходько Л.А.,секретарОлійник К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області у складі судді Скригун В.В. від 29 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
Учервні 2016 рокуПАТ АБ «Укргазбанк» (далі Банк)звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обгрунтування позову посилались на те, що07 жовтня 2008 року Відкрите акціонернетовариство «Акціонерний банк«Укргазбанк», правонаступником якого є Банк, уклало з ОСОБА_1 кредитний договір, за умовами якого Банк надав 49 900,00 дол. США кредиту зі сплатою 20 % річних за користування ним і 21 % річних на залишок простроченої заборгованості за кредитом, починаючи з дня виникнення прострочення. Строк кредитуванняз 7 жовтня 2008 року до 6 жовтня 2018 року.
09 жовтня 2008 року Банк уклав із позичальником додаткову угоду до кредитного договору, в якій сторони визначили строк кредитування з 9 жовтня 2008 року до 8 жовтня 2018 року або до дня, визначеного у пункті 1.6 та/або в підпункті 3.3.11 пункту 3.3 цього договору.
07 жовтня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в забезпечення виконання ОСОБА_1 перед Банком зобов`язань за кредитним договором уклали договори поруки № 1/492 і № 2/492 відповідно. У подальшому до цих договорів сторони також внесли зміни, пов`язані з укладенням Банком із позичальником 9 жовтня 2008 року додаткової угоди.
7 жовтня 2008 року Банк, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали договір іпотеки, відповідно до якого поручитель з метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором передав в іпотеку Банку нежитлову будівлю селищного ринку загальною площею 183,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (далі предмет іпотеки). До договору іпотеки його сторони внесли зміни, пов`язані з укладенням між Банком і позичальником 9 жовтня 2008 року додаткової угоди.
2 вересня 2010 року Каланчацький районний судХерсонської області у справі № 2-472/10 ухвалив рішення про часткове задоволення позову Банку та стягнув солідарно з позичальника й обох поручителів505 453,09 грн заборгованості за кредитним договором і солідарно з позичальника та поручителя 20 250,00 грн штрафу за невиконання умов договору іпотеки.
Станом на 23 травня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 перед Банком за кредитним договором, окрім боргу, визначеного в рішенні Каланчацького районного суду від 02 вересня 2010 року у справі № 2-472/10, становить
31 579,36 дол. США та 2 874 457,40 грн, що складається із: заборгованості за процентами 31 579,36 дол. США, пені за прострочення кредиту 1 355 299,95 грн; пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами 1 498 907,45 грн; штраф за невиконання підпункту 3.3.4 пункту 3.3 договору іпотеки 20 250,00 грн.
Враховуючи зазначене, ПАТ «АБ «Укргазбанк» просило суд:
1.Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 7 жовтня 2008 року № 492 за період з 23 травня 2013 року до 23 травня 2016 року в сумі 31 579,36 дол. США і 2 874 457,40 грн, із яких:
31 579,36 дол. США проценти за користування кредитом;
1 355 299,95 грн пеня за прострочення погашення кредиту;
1 498 907,45 грн пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом;
20 250,00 грн штраф за невиконання підпункту 3.3.4 пункту 3.3 договору іпотекивід 7 жовтня 2008 року № 492.
2.Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 7 жовтня 2008 року № 492 за період з 23 травня 2013 року до 23 травня 2016 року в сумі 31 579,36 дол. США і 2 874 457,40 грн, із яких:
31 579,36 дол. США проценти за користування кредитом;
1355299,95грн пеня за прострочення погашення кредиту;
1 498 907,45 грн пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.
3.Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір
у сумі 55 006,49 грн по 18 335,50 грн із кожного.
05 листопада 2019 року Банк подав заяву про збільшення позовних вимог (т. 4, а. с. 69).
Заяву мотивовано тим, що підготовче засідання у справі № 657/1024/16-ц не закінчено, а тому позивач має право збільшити позовні вимоги згідно з пунктом 2 частини другої статті 49 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).
Враховуючи зазначене, ПАТ «АБ «Укргазбанк» просило суд:
1.Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «АБ «Укргазбанк» заборгованість, яка утворилась у період з 14 червня 2013 року до 14 червня 2016 року за кредитним договором від 07жовтня2008 року № 492 та договором поруки від 07 жовтня 2008 року № 2/492, в сумі 30 941,07 дол. США та 3 065 618,44 грн, що складається із:
30 941,07 доларів СШАнараховані, але не сплачені, проценти за користування кредитними коштами в період з 15 червня 2013 року
до 14 червня 2016 року;
1 342 778,96 грнпеня за несвоєчасне погашення кредиту, в порядку пунктів 5.3, 5.8 кредитного договору від 07 жовтня 2008 року № 492, в період з 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 року;
1 490 352,60 грнпеня за несвоєчасне погашення нарахованих процентів, у порядку пунктів 5.3, 5.8 кредитного договору від 07 жовтня 2008 року
№ 492, в період з 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 року;
110 064,19 грнсума трьох процентів річних, нарахованих в порядку
статті 625 ЦК Україниза несвоєчасну оплату кредиту за період з 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 року;
122 422,69 грнсума трьох процентів річних, нарахованих в порядку
статті 625 ЦК Україниза несвоєчасне погашення нарахованих процентів в період з 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 року.
2.Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «АБ «Укргазбанк» заборгованість, яка утворилась в період з 14 червня 2013 року до 14 червня 2016 року за кредитним договором від 07 жовтня 2008 року
№ 492 та договором поруки від 07 жовтня 2008 року № 1/492 в сумі
30 941,07 дол. США та 3 065 618,44 грн, що складається із:
30 941,07 дол. США нараховані, але не сплачені, проценти за користування кредитними коштами в період з 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 року;
- 1 342 778,96 грн пеня за несвоєчасне погашення кредиту, в порядку
пунктів 5.3, 5.8 кредитного договору від 07 жовтня 2008 року № 492, в період
з 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 року;
1 490 352,60 грнпеня за несвоєчасне погашення нарахованих процентів, у порядку пунктів 5.3, 5.8 кредитного договору від 07 жовтня 2008 року
№ 492, в період з 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 року;
110 064,19 грнтри проценти річних, нараховані впорядкустатті 625 ЦК Україниза несвоєчасну оплату кредиту за період з 15 червня 2013 року
до 14 червня 2016 року;
122 422,69 грн три проценти річних, нараховані в порядкустатті 625 ЦК Україниза несвоєчасне погашення нарахованих процентів у період
з 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 року.
3.Стягнути з ОСОБА_1 20 250,00 грн штрафу за невиконання підпункту 3.3.4 пункту 3.3 договору іпотеки.
4.Стягнутиз ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 57 876,39 грн судового збору по 19 292,13 грн із кожного відповідача.
21вересня 2020 року ПАТ «АБ «Укргазбанк»подало заяву про збільшення позовних вимог (т. 4, а. с. 8587).
Вказану заяву Банк обґрунтував тим, що підготовче засідання у справі № 657/1024/16-ц суд не закінчив, а тому позивач може збільшити позовні вимоги згідно з пунктом 2 частини другої статті 49 ЦПК України.
Враховуючи зазначене та збільшені позовні вимоги, ПАТ«АБ «Укргазбанк» просило суд:
1.Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором за період з14 червня 2013 року до 14 червня 2016 року
у сумі 30 941,07 дол. США та 3 348 661,68 грн, із яких:
- 30 941,07 дол. США проценти за користування кредитом заперіод
із 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 року;
-1 342 778,96 грн пеня згідно з пунктами 5.3, 5.8 кредитного договору за несвоєчасне погашення кредиту заперіод із 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 року;
-1 490 352,60 грн пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитоміз 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 року;
-47 390,60 грн трипроценти річних,нараховані згідно зі статтею 625 ЦК України заперіод з 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 рокуза несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 2 вересня 2010 року у справі № 2-472/10;
- 468 139,52 грн інфляційні втрати,нараховані згідно зі статтею 625 ЦК України заперіод з 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 рокуза несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 2 вересня 2010 року у справі № 2-472/10.
2.Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором за період з 14 червня 2013 року до 14 червня 2016 рокуу сумі 30 941,07 дол. США та 3 348 661,68 грн, із яких:
30 941,07 дол. США проценти за користування кредитом заперіод з 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 року;
1 342 778,96 грн пеня згідно з пунктами 5.3, 5.8 кредитного договору за несвоєчасне погашення кредиту заперіод з 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 року;
1 490 352,60 грн пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом заперіод з 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 року;
47 390,60 грн три проценти річних, нараховані згідно зі статтею 625 ЦК України заперіод з 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 рокуза несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 2 вересня 2010 року у справі № 2-472/10;
468 139,52 грн інфляційні втрати нараховані згідно зі статтею 625 ЦК України заперіод з 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 рокуза несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 2 вересня 2010 року у справі № 2-472/10.
3.Стягнути з ОСОБА_1 на користь банку 20 250,00 грн штрафу за невиконання пункту 3.3.4 договору іпотеки.
4.Стягнутиз ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 62 122,04грн судового збору по20 707,35грн із кожного відповідача.
Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 29 грудня 2020 року в задоволені позовних вимог ПАТ«АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено в повному обсязі.
В апеляційний скарзі ПАТ«АБ «Укргазбанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду змінити, задовольнивши позов ПАТ«АБ «Укргазбанк» частково та стягнути солідарно:
1. З ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ«АБ «Укргазбанк» заборгованість у розмірі 515530,12 грн., що складається з:
- суми 3 % річних, нарахованих за період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року в порядку ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської обоасті від 02.09.2010 року по справі № 2-472/10, що складає 47 390,60 грн.,
- суми індексу інфляції, нарахованої за період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року в порядку ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 02.09.2010 року по справі № 2-472/10, що складає 468 139,52 грн.
2. З ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ«АБ «Укргазбанк» заборгованість у розмірі 515530,12 грн, що складається з:
- суми 3 % річних, нарахованих за період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року в порядку ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської обоасті від 02.09.2010 року по справі № 2-472/10, що складає 47 390,60 грн.,
- суми індексу інфляції, нарахованої за період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року в порядку ст.625 ЦК України за несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 02.09.2010 року по справі № 2-472/10, що складає 468 139,52 грн.
3. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ«АБ «Укргазбанк» понесені ним витрати по сплаті судового збору.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у застосуванні до спірних правовідносин норм ст. 625 ЦК України, враховуючи, що рішення суду не виконано, з позовом Банк звернувся у червні 2016 року, збільшив позовні вимоги щодо стягнення сум за ст.625 ЦК України у вересні 2020 року до часу закриття підготовчого засідання по даній справі, відповідно до вимог ст. 49 ЦПК України. Зазначає, що заявлені вимоги у позові від 2016 року та збільшені позовні вимоги у 2020 році об`єднуються однією підставою. Вважає висновок суду про те, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних в порядку ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання рішення суду мало бути заявлено при подачі позову у 2016 році є помилковим та таким, що порушує право позивача на судовимй захист.
Тобто, рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у стягненні сум, які нараховані відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України внаслідок невиконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_4 , яка діє від імені ОСОБА_1 , просила залишити апеляційну скаргу ПАТ«АБ «Укргазбанк» без задоволення, а рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 29.12.2020 року без змін.
На доведення обгрунтованості висновку суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині зазначила, що у спірних правовідносинах позивачем порушено норми процесуального закону щодо збільшення позовних вимог в межах підстав та предмету позову, оскільки вимога про стягнення сум за ст. 625 ЦК України за невиконання рішення суду не охоплюється предметом та підставами заявленого позивачем у 2016 році позову.
Також вказує на те, що нарахування сум за ст. 625 ЦК України має здійснюватися на суму невиконаного основного зобов`язання, а розрахунки позивача по цим сумам не відповідають обрахуванню.
Щодо стягнення 3 процентів річних та інфляційних витрат з поручителів вказує, що порука припиняється після закінчення строку, визначеного договором. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимогу до поручителя. Оскільки вказані вимоги до поручителя предявлені 15.09.2020 року, тобто майже через 10 років після набрання законної сили рішенням суду, тому не можуть бути стягнені з поручителів у солідарному порядку.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли.
Представник ОСОБА_1 адвокат Мелехова О.С. та представник ПАТ«АБ «Укргазбанк» брали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, які не з`явилися в судове засідання, оскільки їх явка у судове засідання обов`язковою не визнавалась, доказів поважності причин неявки у судове засідання не надано, а відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце її розгляду не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, сторін, які з`явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не в повному обсязі відповідає вказаним вимогам закону.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимогпро стягнення сум, передбаченихстаттею 625 ЦК України, а саме 3% річних, нарахованих за період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року за несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 02.09.2010 року по справі № 2-472/10 в сумі 47 390,60 грн. та суми індексу інфляції нарахованих за період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року за несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 02.09.2010 року по справі № 2-472/10 в розмірі 468 139,52 грн., суд виходив з того, що кредитор змінив умови основного зобов`язання в 2010 році. В межах строку дії поруки банк з вимогами до поручителів не звертався, а даний позов було подано до суду 21.06.2016 року, тобто після припинення поруки, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних за несвоєчасне виконання рішення суду та суми індексу інфляції солідарно з відповідача ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 є необгрунтованими.
Крім того, суд виходив з того, що на підставі ст. 625 ЦК України право на позов про стягнення коштів виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується трьома роками, які передували подачі такого позову та вказав, що ухваленням рішення у 2010 році зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання, а саме до липня 2018 року, при цьому позивач просить стягнути зазначені суми за період з 15.06.2013 р. по 14.06.2016 р., не обгрунтувавши при цьому свою вимогу саме за цей період.
Також суд першої інстанції вказав, що вимога про стягнення 3% річних та інфляційних за невиконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості є самостійною вимогою, яка заявлена лише 21.09.2020 року шляхом збільшенння позовних вимог і яка не була заявлена при подачі позову у 2016 році.
Колегія суддів не може погодитися з зазначеним висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України).
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частина шоста статті175 ЦПК України).
Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, відповідно до частин другої та третьої статті 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених устатті 43цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
У разі надходження до суду такої заяви суд виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Водночас як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви.
Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
При цьому при поданні такої заяви позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.
Згідно із частиною першою статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Однак таке об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими похідними вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом.
Оскільки положення частини третьої статті 49 ЦПК України виключають можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то у разі подання позивачем заяви у підготовчому засіданні, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд повинен відмовити у прийнятті такої заяви та повернути заявникові. Водночас позивач не позбавлений прав звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку.
Тобто, зважаючи на вищезазначене, позивач може внести зміни до позову на певних етапах судового провадження у формі (способами), визначеній процесуальним законом. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин, а також внесення позивачем відповідних змін до позову не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно надати правову кваліфікацію спірних правовідносин
Так,з матеріалівсправи вбачається,що у червні 2016 року ПАТ«АТ«Укргазбанк»звернулосядо суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і,посилаючись на вимоги статей 509, 526, 530, 543, 546, 459553, 610, 612, 1049, 1050, 1054 ЦК України, просило суд стягнути заборгованість за процентами, пеню за прострочення погашення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, а також штраф за невиконання умов договору іпотеки в частині страхування предмета іпотеки. Вказані вимоги мотивовані порушенням умов кредитного договору та договору іпотеки, а також застосуванням правових наслідків у вигляді сплати неустойки за вказані порушення.
УхвалоюКаланчацького районного суду Херсонської області
від 23 червня 2016 року відкрито провадження у справі, призначено попереднє судове засідання (т. 1, а. с. 69).
17січня 2017року ухвалоюКаланчацькогорайонного судуХерсонської областіпровадженняу справібуло зупиненодо набраннязаконної силирішенням судуу справіза позовом ОСОБА_1 про визнаннянедійсним кредитногодоговору (т.1,а.с.168),ухвалою цьогож судувід 01червня 2017 року поновлено провадження у справі (т. 1, а. с. 191).
УхвалоюКаланчацького районногосуду Херсонськоїобласті від 26червня 2017року провадженняу справібуло зупиненодо набраннязаконної силирішенням судуу справіза позовом ОСОБА_1 про визнаннянедійсним кредитногодоговору (т.1,а.с.203),ухвалою цьогож суду від 26 листопада 2018 року поновлено провадження у справі (т. 2, а. с. 9).
Також ухвалоюКаланчацькогорайонного судуХерсонської області від26листопада2018 року справуприйнятодо провадження іншим суддею, суд постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження(т. 2,а.с. 10).
21 вересня 2020 року Банк подав до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог, у якій просивстягнути:
нараховані проценти за користування кредитом, пеню за прострочення погашення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, штраф за невиконання умов договору іпотеки в частині страхування предмета іпотеки;
три проценти річних та інфляційні втрати, нараховані відповідно до частини другої статті 625 ЦК України за несвоєчасне виконання рішення суду про стягнення заборгованості (т. 4, а. с. 8587).
У цій заяві банк, посилаючись на вимоги частини другої статті 625 ЦК України, заявив нові позовні вимоги, додавши вимоги про стягнення нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК Українитрьох процентів річнихтаінфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 02 вересня 2010 року у справі № 2-472/10. Вказані вимоги не заявлялись при поданні позову та мотивувалися іншими обставинами, зокрема невиконанням рішенням суду.
Тобто, стягнення грошових коштів у позові, поданому у 2016 році, та у заяві про збільшення позовних вимог від 21 вересня 2020 року мають різні підстави виникнення вимог таподані докази, оскільки в позовній заяві банк просив стягнути заборгованість за невиконання умов кредитного договору, а в заяві про збільшення позовних вимог від 21 вересня 2020 року заборгованість, нараховану відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, три проценти річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення суду.
Ухвалою Каланчацького районного суду Херсонської області
від 03 листопада 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в загальному порядку. У зазначеній ухвалі суд першої інстанції вказав про подання представником позивача заяви про збільшення позовних вимог (т. 4, а. с. 102).
Визначення правової природи поданої заяви не залежить від позиції заявника, оскільки прерогатива такої кваліфікації належить суду.Саме суду разі подання заяви про зміну позову,відповідно до передбачених процесуальним законом способів внесення таких змін, має самостійно кваліфікувати волевиявлення позивача за його фактичним спрямуванням, а саме, виходячи зі змісту заяви та раніше поданої позовної заяви, природи спірних правовідносин та конкретних обставин справи.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач фактично подав новий позов щодовідповідальності за порушення виконання рішення суду.
Разом з тим, помилкове об`єднання судом у цій справівимог, які не пов`язані підставою виникнення та не співвідносяться між собою як основна та похідна вимогиу підготовчому засіданні та розгляд їх по суті з ухваленням рішення судом, не єобов`язковою підставою для скасування судового рішення, виключний перелік яких визначений у частині першій статті 411 ЦПКУкраїни.
Суд першої інстанції, зазначивши, що позовна вимога про стягнення 3% річних та інфляційних за неналежне виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості є самостійною вимогою, яка заявлена лише 21.09.2020 року шляхом збільшенння позовних вимог і яка не була заявлена при подачі позову у 2016 році, з урахуванням прийняття такої заяви до розгляду ухвалою від 03.11.2020 року, фактично її розглянув та відмовив у її задоволенні з підстав припинення строку поруки та необгрунтування періоду за який стягуються суми з урахуванням часу подання позову, часу подання заяви про збільшення позовних вимог, часу фактичного виконання рішення суду.
Колегія суддів не погоджується з висноском суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення таких позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено, щорішенням Каланчацького районного суду
від 02 вересня 2010 року у справі№ 2-472/10, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 09 грудня 2010 року, позов ПАТ «АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 505 453,09 грн у солідарному порядку. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «АБ «Укргазбанк» 20 250,00 грн штрафних санкцій за невиконання умов іпотечного договору, в солідарному порядку (т. 1, а. с. 2830).
РішенняКаланчацького районного суду від 02 вересня 2010 рокувиконано у липні 2018 року, що сторони не заперечували.
Банк 21 вересня 2020 року звернувся до суду з вимогами про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у тому числі:
47 390,60 грн три проценти річних, нараховані згідно зі статтею 625 ЦК України заперіод з 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 року,за несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 2 вересня 2010 року у справі № 2-472/10;
468 139,52 грн інфляційні втрати,нараховані згідно зі статтею 625 ЦК України заперіод з 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 рокуза несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 2 вересня 2010 року у справі № 2-472/10.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу,за увесь час прострочення.
Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від4 липня 2018 рокуу справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2010 році зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання до липня 2018 року.Відтак кредитор має право на отриманнясум, передбачених статтею 625 цього Кодексу,за увесь час прострочення до липня 2018 року.
Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобтопозовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу,за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.
З позовом про стягнення нарахованих на підставі частини другої статті 625ЦК Українитрьох процентів річних та інфляційних втратзаперіод з 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 рокуза несвоєчасне виконання рішення Банк звернувся до суду 21 вересня 2020 року.
Проте, всупереч твердженням представника ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутня заява відповідачів про застосування позовної давності до вимог банку про стягненнянарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК Українитрьох процентів річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішенняКаланчацького районного суду від 02 вересня 2010 рокуу справі№ 2-472/10. Тобто, в даному випадку відсутні підстави застосування строку позовної давності до цих правовідновин.
Наданий на підтвердження зазначених вимог розрахунок Банку повністю узгоджується з матеріалами справи, здійснений на суму непогашеного боргу за рішенням суду у період з 15.06.2013 року по 14.06.2016 року у розмірі 527523,09 грн, не спростований відповідачами і сумнівів у своїй достовірності не викликає (т.4 а.с.86).
Твердження представника відповідача про те, що розрахунок повинен здійснюватися виходячи з суми основної заборгованості, не обтяженої іншими нарахуваннями, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такий розрахунок не захистить кредитора від майнових втрат, пов`язаних від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, які позичальники мали повернути у розмірі, визначеному рішенням суду у повному обсязі. При цьому, посилання представника позивача, як на підтвердження своїх доводів, на постанову Верховного Суду від 31.05.2018 року справа №902/330/17 є необгрунтованою, оскільки дана постанова не містить роз`яснень стосовно вірного нарахування коштів у відповідності до ст.625 ЦК України.
Посилання представника відповідача на ту обставину, що регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 ЦК України не можуть застосовуватися одночасно, колегія суддів вважає необгрунтованою.
Так, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцемрегулятивні відносини трансформуються в охоронні, зокрема, за нормою частини другої статті 625 ЦК України.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норминараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річнихвходять до складу грошового зобов`язанняівважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, тотакими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Такий правовий висновок підтриманий і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.
Також, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення трьох відсотків річних та суми індексу інфляції з поручителів.
Судом першої інстанції зазначено, що оскільки договором поруки визначено строк її припинення, а саме з дня настання строку виконання зобов`язання, та зважаючи на те, що кредитор змінив умови основного зобов`язання в 2010 році, пред`явленні позивачем такі вимоги поза межами строку дії договору поруки не можуть бути задоволені.
Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що беручидоуваги додатковий характер зобов`язанняпоручителя, кредитор має право вимагати стягнення зпоручителяпроцентів у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, забезпеченого порукою, на основі ч. 2ст.625 ЦК дофактичного погашення боргу. На правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості поширюється і порука, оскільки наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором кредиту солідарно як з боржника так і с поручителів, яке не виконане останніми, не звільняє їх від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК України. Вказана норма не містить застереження щодо неможливості солідарної відповідальності боржника та поручителів за порушення грошового зобов`язання.
Згідно частин 1,2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За наведених вище обставин, ухвалене судом першої інстанції рішення в оскаржуваній частині не може вважатися законним і обгрунтованим, у зв`язку із чим, відповідно до ст.376 ЦПК України, його слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до ч.2 ст.625 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч.1,13 ст.141 ЦПК України із відповідачів на користь ПАТ«АТ«Укргазбанк» підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції за подання апеляційної скарги у розмірі 11599,43 грн. (т.4 а.с.165) та у суді касаційної інстанції за подання касаційної скарги у розмірі 15465,90 грн. (т.5 а.с.6), що разом становить 27665,33 грн., тобто по 9021,70 грн. з кожного з відповідачів.
Керуючись статтями 367-369, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити.
Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 29 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до ч.2 ст.625 ЦПК України, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» :
-47 390,60 грн. - трипроценти річних, нараховані згідно зі статтею 625 ЦК України за період з 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 року за несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 2 вересня 2010 року у справі № 2-472/10;
- 468 139,52 грн. - інфляційні втрати, нараховані згідно зі статтею 625 ЦК України за період з 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 року за несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 2 вересня 2010 року у справі № 2-472/10.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»:
-47 390,60 грн. - трипроценти річних, нараховані згідно зі статтею 625 ЦК України за період з 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 року за несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 2 вересня 2010 року у справі № 2-472/10;
- 468 139,52 грн. - інфляційні втрати, нараховані згідно зі статтею 625 ЦК України за період з 15 червня 2013 року до 14 червня 2016 року за несвоєчасне виконання рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 2 вересня 2010 року у справі № 2-472/10.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, по 9021,70 грн. з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 20.01.2025 року.
Головуючий О.В.Кутурланова
Судді: Л.П.Воронцова
Л.А.Приходько
