Провадження № 1-кп/734/49/21 Справа № 734/2421/20
В И Р О К
іменем України
24 березня 2021 року смт. Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Козелець обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 125 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270130000080 від 04 лютого 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Томськ, Російська Федерація, українця, громадянина України, військовослужбовця Української військово-медичної академії, полковника медичної служби, одруженого, з повною вищою освітою, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
за участі:
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
малолітнього потерпілого ОСОБА_8 ,
законного представника малолітнього потерпілого - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_10
встановив:
03 лютого 2019 року близько 20 години 00 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи на п`ятому поверсі будинку, який розташований в АДРЕСА_2 , підійшов до малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та діючи умисно, з мотивів раптово виниклих особистих неприязних відносин, взяв останнього пальцями правої руки із заду за шию та силою наблизивши ОСОБА_8 до стіни не менше двох разів вдарив головою останнього об стіну, чим спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, 2-х синців, підшкірної гематоми на голові, що відповідно до висновку експерта № 85 від 10 липня 2020 року відноситься до легкого ступеню тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я, за ознакою тривалості розладу здоров`я.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочинного діяння не визнав та пояснив, що того дня його донька ОСОБА_11 побігла до подружки роздрукувати фотографії. Через 5-10 хвилин повернулася і повідомила, що ОСОБА_12 вдарив її в живіт. Дружина запропонувала йому піти до батьків ОСОБА_13 . Коли він з ОСОБА_11 піднявся на п`ятий поверх, там стояли ОСОБА_14 і ОСОБА_13 . Донька показала на ОСОБА_13 , він поклав руку йому на плече і попросив, щоб ОСОБА_13 відвів до батьків. ОСОБА_13 намагався кудись піти, але не до батьків, почав прискорюватись і він схопив його за капюшон. Оскільки ОСОБА_13 намагався вирватись, він відпустив його, але ОСОБА_13 почав тікав. Донька побачила куди побіг ОСОБА_13 і вони пішли до нього додому. ОСОБА_14 пішов разом з ними /він був на п`ятому поверсі; стояв біля дверей, які були привідкриті вглиб квартири, але з квартири нікого видно не було і на коридор ніхто не виходив/. Мама ОСОБА_13 почала запитувати чи то він вдарив її сина. Мова спочатку йшла про одну гулю на голові у ОСОБА_13 , другої гулі взагалі не було.
На запитання адвоката обвинувачений повідомив, що ОСОБА_15 при розмові обвинуваченого з ОСОБА_13 на п`ятому поверсі не було. ОСОБА_13 він брав лише за капюшон і плече, головою ні об що не бив. ОСОБА_13 не виривався і головою об тупі предмети при ньому не ударявся.
Потерпілий ОСОБА_8 , який був допитаний в судовому засіданні в присутності законного представника ОСОБА_9 , дав показання, що вони гуляли з ОСОБА_14 на третьому поверсі. Дівчинці ОСОБА_11 вони закрили двері на третьому поверсі, щоб вона не вийшла, але потім самі ці двері і відкрили. При цьому дівчинку ніхто не бив. Потім вони пішли на п`ятий поверх, до ОСОБА_15 , і були там. Згодом прийшов тато ОСОБА_11 ОСОБА_4 і хотів вести його до батьків. Спочатку ОСОБА_4 схопив його за кофту, він вирвався, тому що хотів піти сам, а потім обвинувачений схопив його за шию і вдарив об стіну приблизно три рази. Це було біля квартири, номер якої він не пам`ятає. ОСОБА_14 і ОСОБА_15 були поруч та все бачили. При цьому, ОСОБА_14 стояв ближче, а ОСОБА_15 далі біля своїх дверей в квартирі. ОСОБА_14 був повернутий обличчям до них і все бачив, так само як і ОСОБА_15 . Після ударів він побіг додому, а потім ОСОБА_11 з татом прийшли до них. Ввечері в нього паморочилася голова, його нудило, вони з мамою ходили до лікаря в Десні. Вранці його також нудило, при різких рухах паморочилася голова. Потім вони їздили в ОСОБА_16 до лікаря. Це мало місце декілька разів. Погане самопочуття в нього було тривалий час.
В судовому засіданні потерпілий продемонстрував як він стояв біля стіни, яка була праворуч, а ОСОБА_17 був ліворуч від нього, тримав за шию і приблизно три рази вдарив головою об стіну.
Свідок ОСОБА_18 , який був допитаний в присутності законного представника ОСОБА_19 , дав суду показання, що вони з ОСОБА_13 гуляли на коридорі, коли ОСОБА_20 йшла з Настею. Сашу вони не пускали на поверх, вона заплакала і вони її пропустили. Потім вони з ОСОБА_13 пішли на п`ятий поверх. Згодом прийшла ОСОБА_20 і її тато, який почав з`ясовувати чому ОСОБА_20 розплакалась. ОСОБА_13 тоді пояснював ці причини, але свідок їх наразі не пам`ятає. Сашин тато почав бити ОСОБА_13 об стіну головою /лобом/. Він бачив три удари. Потім його забрав брат ОСОБА_21 і як розвивалися події далі він не знає. ОСОБА_4 наносив удари ОСОБА_13 біля квартири ОСОБА_15 . Свідок повідомив суду, що ОСОБА_15 при цьому не було.
На уточнююче запитання адвоката свідок відповів, що у ОСОБА_13 до цієї події шишки на голові не було.
Свідок ОСОБА_22 , який був допитаний в присутності законного представника ОСОБА_23 , повідомив суду, що він був на п`ятому поверсі. Олександру ОСОБА_14 і ОСОБА_13 не пускали додому, загороджуючи їй шлях. ОСОБА_20 плакала і просилась, але ударів їй ніхто не наносив і не штовхав її. Коли ОСОБА_11 пішла додому, вони разом пішли на п`ятий поверх, на який згодом прийшов тато ОСОБА_11 разом з ОСОБА_11 , і запитав у ОСОБА_14 і ОСОБА_13 , чому не пускали ОСОБА_24 . Тато ОСОБА_11 взяв ОСОБА_13 за шию, повів до стіни і почав бити, вдарив два три рази. Це було біля дверей в його квартиру, але ОСОБА_14 вже пішов і не бачив як тато ОСОБА_11 бив потерпілого. Свідок також повідомив суду, що у ОСОБА_13 до цього шишки на голові не було.
Свідок ОСОБА_17 , донька обвинуваченого, яка була допитана в присутності психолога ОСОБА_25 , повідомила суду наступне. В неї було завдання з англійської мови, вона попросила подругу роздрукувати фотографії і підіймаючись до неї, зустрілася з ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , які штовхались і ОСОБА_13 вдарився об стіну. Коли вона поверталася від подруги, ОСОБА_13 вдарив її в живіт. Вона злякалась і побігла додому. Вони з татом вирішили піти до батьків ОСОБА_13 . Коли вони піднялися на п`ятий поверх, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 розмовляли. ОСОБА_13 намагався втекти, батько поклав руку йому на плече. ОСОБА_13 вирвався і побіг до своєї квартири. Вони з батьком спустились до батьків ОСОБА_13 . ОСОБА_14 пішов з ними. Вони почали питати у ОСОБА_14 чи бив батько ОСОБА_13 , але ОСОБА_14 плутався. Її мама оглянула ОСОБА_13 і нічого не помітила, ніякого побиття не було. Батько ОСОБА_13 почав погрожувати їй, що поб`є її.
Свідок повідомила, що ОСОБА_15 вона взагалі не бачила, його там не було. Однак свідок пам`ятає, що ОСОБА_14 намагався потрапити до якоїсь квартири, двері в яку були відкриті в середину. ОСОБА_17 також дала показання, що батько ОСОБА_13 за шию не брав, головою об стіну не бив.
На прохання суду свідок продемонструвала як ОСОБА_13 під час штовханини з ОСОБА_14 вдарився задньою поверхнею голови /потилицею/.
Свідок ОСОБА_26 , дружина обвинуваченого, дала суду показання, що донька ОСОБА_11 пішла на третій поверх до подружки і повернулась плачучи та тримаючись за живіт. ОСОБА_11 розповіла їй, що ОСОБА_12 вдарив її ногою в живіт. Вона попросила чоловіка, щоб піднявся і поговорив з батьком ОСОБА_13 . Потім ОСОБА_13 прийшов до них зі своїм батьком. Тато ОСОБА_13 почав звинувачувати, що ОСОБА_13 побили. Вона почала звертатись до ОСОБА_13 і запитала чому він побив ОСОБА_24 . ОСОБА_13 похилив голову, а тато почав їх звинувачувати. Вона, будучи за фахом лікарем, оглянула ОСОБА_13 , нічого особливого в нього не було. В лобній ділянці була припухлість, але нічого страшного.
Свідок ОСОБА_27 , батько потерпілого, в судовому засіданні дав покази, що 03 лютого 2019 року ввечері прийшов син і плакав. Потім до їхньої квартири прийшов ОСОБА_4 і повідомив, що їх син побив доньку. На голові сина він побачив дві шишки і пішов до ОСОБА_4 та показав тілесні ушкодження, нанесені сину. Дружина ОСОБА_4 потрогала шишки рукою. Згодом у його сина були зняті побої і поставлений діагноз: «струс мозку». Шишка була на лобі і у волоссі. Вони пішли до госпіталю, там сина оглянули, зробили опис стану, видали документ. Наступного дня вони поїхали в ОСОБА_16 в лікарню. У потерпілого паморочилася голова, була блювота.
В судовому засіданні був допитаний експерт ОСОБА_28 , який повідомив, що він підекспертного не бачив, в цьому не було потреби, так як експертиза проводилася по сплину тривалого часу, тому була проведена по документам. Дата спричинення тілесних ушкоджень ним була встановлена як 03 лютого також виходячи з медичних документів.
Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочинному діянні не визнав, його вина, крім показань потерпілого та свідків, підтверджується також такими доказами:
-заявою ОСОБА_9 від 04 лютого 2019 року, відповідно до якої остання просить прийняти міри до свого сусіда Ренського, який 03 лютого 2019 року наніс тілесні ушкодження у вигляді закритої ЧМТ, струс головного мозку її синові ОСОБА_8 ;
-висновком експерта № 85 від 10 липня 2020 року, відповідно до якого у ОСОБА_8 мало місце тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, 2-х синців /підшкірні гематоми/ на голові, які могли виникнути внаслідок 2-х разової травматичної дії тупих предметів по механізму удару. Тілесні ушкодження могли бути спричинені внаслідок нанесення ударів потерпілому руками, ногами не могли. Наявні тілесні ушкодження могли бути отриманими при ударах головою об стіну. Тілесні ушкодження, як кожне окремо, так і разом, могли бути спричиненими в строк 03 лютого 2019 року. ОСОБА_8 в момент отримання тілесних ушкоджень міг знаходиться як у вертикальному, або близькому до нього положенні, так і в горизонтальному. Враховуючи характер та локалізацію наявних тілесних ушкоджень експерт, наявні тілесні ушкодження могли бути заподіяними внаслідок падіння /в тому числі і при наданні тілу прискорення/ потерпілого з положення стоячи, з висоти власного зросту, на площину з подальшим ударом (ударами) об тупі предмети. Відповідно до п. 2.3.1а, 2.3.2б, 2.3.5, 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» тілесні ушкодження. як кожне окремо, так і в сукупності, відносяться до легкого ступеню тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я, за ознакою тривалості розладу здоров`я;
-відповіддю за підписом директора Козелецької ЦРЛ № 1300 від 18 вересня 2020 року, відповідно до якої мати ОСОБА_8 зверталась до лікаря-невропатолога неврологічного відділення КНП КРР «Козелецька ЦРЛ» в особистому порядку щодо надання її сину медичної допомоги 04.02.2019, 05.02.2019, 08.02.2019;
-записами з амбулаторної картки ОСОБА_8 , оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні, відповідно до якої 04 лютого 2019 року потерпілий був оглянутий невропатологом; у потерпілого виявлено гематоми лобної ділянки та теменної ділянки справа; встановлено діагноз закрита ЧМТ, струс головного мозку;
-довідкою, виданою за підписом заступника головного лікаря та лікаря Козелецької ЦРЛ 03 лютого 2019 року, згідно з якою ОСОБА_8 знаходився на прийомі у невропатолога з приводу закритої ЧМТ та струсу мозку.
До показань потерпілого стосовно того, що тілесні ушкодження йому були нанесені саме обвинуваченим, суд ставиться як до правдивих, оскільки такі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи. Так, відповідно до показань свідка ОСОБА_18 та ОСОБА_22 , головою об стіну потерпілого вдарив декілька разів саме обвинувачений ОСОБА_4 . Оцінюючи показання свідка ОСОБА_22 , суд враховує наступне. Так, свідок повідомив, що він був очевидцем того як ОСОБА_4 вдарив об стіну потерпілого головою декілька разів, оскільки він тоді був біля своєї квартири, біля якої обвинувачений бив потерпілого. Свідок ОСОБА_18 дав суду показання, що він стояв при вході на п`ятий поверх, коли обвинувачений наносив удари потерпілому біля квартири ОСОБА_15 , проте самого ОСОБА_15 не було і це він точно пам`ятає. Свідок ОСОБА_17 повідомила суду, що ОСОБА_15 вона не бачила, хоча бачила ОСОБА_14 , який стояв біля дверей квартири, які були відкриті. Обвинувачений ОСОБА_4 наполягав на тому, що ОСОБА_15 він взагалі не бачив. Враховуючи наведені показання потерпілого та свідків, суд дійшов висновку, що ОСОБА_22 був очевидцем подій, оскільки він сам про це дав показання /він на той час спілкувався з ОСОБА_14 /, про це також свідчив потерпілий, а свідок ОСОБА_17 підтвердила суду, що ОСОБА_14 стояв біля чиєїсь квартири, двері в яку були відчинені. Саме тому суд дійшов висновку, що спілкування свідка ОСОБА_14 відбувалося зі свідком ОСОБА_15 , а тому показання свідка ОСОБА_22 в частині того, що він бачив як обвинувачений наносив удари потерпілому, суд вважає правдивими та такими, що відповідають матеріалам справи в цій частині. Таким чином, показання свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_22 узгоджуються з показаннями потерпілого про те, що обвинувачений наніс декілька ударів потерпілому, вдаривши його головою об стіну.
Показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_17 стосовно того, що ОСОБА_15 не було при всіх цих подіях спростовуються показаннями потерпілого, свідка ОСОБА_29 та ОСОБА_30 . Крім того, свідок ОСОБА_17 повідомила суду, що ОСОБА_14 намагався потрапити в квартиру, двері якої були відчинені. Як дав показання свідок ОСОБА_15 , ОСОБА_14 стояв саме біля його квартири, біля якої, власне, і відбувалися події.
До показань ОСОБА_17 про те, що ОСОБА_13 вдарився об стіну, коли штовхався з ОСОБА_14 , суд ставиться критично, оскільки в судовому засіданні свідок продемонструвала, яким чином та куди саме вдарився голою потерпілий задньою її частиною (потилицею). Натомість, під час розгляду справи встановлено, що наявні у потерпілого тілесні ушкодження розміщені були на лобній ділянці та тім`яній справа /виходячи з медичної документації/.
28 січня 2021 року захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_10 надано в якості доказу невинуватості свого підзахисного Висновок за результатами дослідження з використанням поліграфа від 21 грудня 2020 року, відповідно до якого встановлено наступне: свідчення ОСОБА_4 про те, що 03 лютого 2019 року близько 20 години 00 хвилин він не штовхав в стіну ОСОБА_31 , є достовірним; свідчення ОСОБА_4 про те, що 03 лютого 2019 року близько 20 години 00 хвилин він не бив об стіну ОСОБА_31 , є достовірними.
Оцінюючи наявний в матеріалах справи висновок за результатами дослідження з використанням поліграфа, який наданий стороною захисту на підтвердження невинуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінуємого йому проступку, суд зазначає наступне. Ознаки суб`єктивної сторони вчиненого проступку та особливості психічного ставлення обвинуваченого до вчиненого діяння та його наслідків встановлюється судом на підставі характеру вчиненого діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення на підставі встановлених судом фактичних обставин вчиненого проступку та закріплених належними і допустимими доказами, зібраними в порядку, передбаченому КПК України, та оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу, де призначення судово-психологічної експертизи на поліграфі (детекторі брехні) для встановлення психічного ставлення особи до діяння та наслідків не передбачене законом.
Крім того, 23 березня 2021 року захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_10 надано в якості доказу невинуватості свого підзахисного Висновок експертного дослідження № 26/к, відповідно до якого:
При вивченні наданої медичної документації на ім`я ОСОБА_8 встановлено, що у нього мали місце тілесні ушкодження у вигляді двох підшкірних гематом у лобній ділянці та тім`яній ділянці справа.
Зазначені ушкодження спричинені тупим (тупими) предметом (предметами), визначити індивідуальні особистості яких (тобто, якими саме травмуючими предметами чи предметом були спричинені ушкодження) за даними медичної документації не є можливим; за критерієм тривалості розладу здоров`я, відповідно до п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Визначити давність виникнення вищевказаних ушкоджень, та, відповідно, чи могли вони бути спричинені у зазначеній у обвинувальному акті строк (03 лютого 2019 року), за записами у наданій медичній документації не є можливим у зв`язку з відсутністю у них опису морфологічних властивостей (колір) підшкірних гематом.
Діагноз, зазначений у наданій медичній документації «Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку» - не підтверджений об`єктивними клінічними даними.
У зв`язку з наведеними даними діагноз «Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку» не може враховуватись при визначені наявності та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, відповідно до п. 4.13.1 вищевказаних «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».
На відеозаписах проведення 31 липня 2020 року слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_22 вбачається, що потерпілий ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_22 вказують на те, що «тато Саші Ренської взяв Тимофія рукою за шию ззаду та вдарив лобною ділянкою голови об стіну приблизно два рази».
Підшкірна гематома виникає в місці безпосереднього прикладання травмуючої сили (удару) внаслідок порушення стінок кровоносних судин та виливу з них крові в підшкірну (підшкірно-жирову) клітковину.
У зв`язку з вищевказаним механізмом виникнення підшкірної гематоми таке тілесне ушкодження в тім`яній ділянці могло виникнути тільки за умови прикладання травмуючої сили (удару) в зону її локалізації, тобто в тім`яну ділянку, через що вона не могла виникнути за обставин, зазначених на відеозаписах проведення 31 липня 2020 року слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_22 , так як на відео-записах видно, що прикладання сили мало місце в лобну (а не тім`яну) ділянку.
Таким чином, в матеріалах справи міститься висновок експерта № 85, в якому визначені наявні у ОСОБА_32 тілесні ушкодження, давність їх спричинення та можливість отримання при ударах головою об стіну та наданий захисником висновок експертного дослідження № 26/к, відповідно до якого також встановлено наявність тілесних ушкоджень у потерпілого, встановлена можливість їх спричинення тупим (тупими) предметами, проте вказано, що визначити давність їх спричинення не вбачається можливим, а діагноз «закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку» не підтверджений об`єктивними клінічними даними.
Висновок за результатами проведення судово-медичної експертизи № 85 проведений судово-медичним експертом Ніжинського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи. У суда відсутні жодні сумніви у правильності та неупередженості наданого висновку, так як експерт був у встановленому законом порядку попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку. Натомість, наданий стороною захисту висновок експертного дослідження № 26/К не містить відомостей, що судово-медичні експерти ОСОБА_33 та ОСОБА_34 були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку. За таких обставин суд надає перевагу доказу, наданому стороною обвинувачення висновку експерта № 85. З наведених підстав суд не бере до уваги висновок експертного дослідження № 26/к в частині показань, даних потерпілим та свідком під час слідчого експерименту.
В той же час, заслуговують на увагу аргументи сторони захисту стосовного того, що протоколи слідчих експериментів /експерименти проведені за участі потерпілого та свідка ОСОБА_22 / не можуть братися до уваги, оскільки є недопустимими доказами з огляду на таке.
Метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1ст. 240 КПКє перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.
Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь особи у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту відповідно до ч. 1ст. 240 КПКє проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Отримання від учасників слідчого експерименту відомостей під час його проведення (з дотриманням встановленогозакономпорядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст.84та п. 3 ч. 2 ст.99КПК є документом.
Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч. 1ст. 95 КПК, у системному зв`язку із ч. 2ст. 84 цього Кодексу, показанняє самостійним процесуальним джерелом доказівлише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.
При проведенні слідчого експерименту участь особи, з якою він проводиться, не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту). Слідчий експеримент, здійснений у такій формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення особою певних показань з метою їх процесуального закріплення, має розцінюватися як повторний допит, що не може мати в суді доказового значення з огляду на ч. 4 ст. 95 КПК, згідно з якою суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченомуст. 225 КПК.
Натомість, протоколи проведення слідчих експериментів, проведених за участі потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_22 /що також зафіксовано на відеоносії/ фактично являють собою допит вказаних осіб і не містять елементів, які притаманні слідчому експерименту, з огляду на що вказані протоколи суд вважає недопустимими доказами і не бере до уваги дані, викладені в них. Натомість, показання потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_22 заслухані слухом безпосередньо під час розгляду справи і їм надана відповідна оцінка, про що вказано вище.
Зазначення в довідці за підписом начальника травматичного відділення від 03лютого 2019року про те, що потерпілим ушкодження м`яких тканин голови отримані внаслідок падіння на коридорі не має для суду вирішального значення, оскільки в судовому засіданні під час розгляду справи встановлено обставини, за яких потерпілим отримані тілесні ушкодження.
Посилання сторони захисту на негативну характеристику потерпілого ОСОБА_8 та позитивну характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 не мають для суду доказового значення, оскільки в судовому засіданні встановлено факт нанесення обвинуваченим потерпілому тілесних ушкоджень не лише на основі показань потерпілого, а на підставі сукупності доказів, досліджених в судовому засіданні.
Таким чином, наявні у справі докази повністю і детально між собою узгоджуються, доповнюють один одного, викривають обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому проступку. Суд критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_4 , так як вбачає, що показання обвинуваченого у його невинуватості висловлені з метою перешкодити встановленню істини у кримінальній справі, уникнути кримінальної відповідальності та покарання за вчинений проступок. Його показання спростовуються дослідженими по справі вище зазначеними доказами в їх сукупності.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, доведена повністю та його дії повинні бути кваліфіковані завказаною статтею як умисне легке тілесне ушкодження.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує особу винного, ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Обставин, які згідно з ч. 1 ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлені.
Обставиною, яка згідно зі ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.
На підставі вищенаведеного, проаналізувавши матеріали кримінальної провадження, враховуючи особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв`язки, характеризується позитивно за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра чи нарколога не перебуває, вчинив кримінальний проступок, тому суд вважає необхідним призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт. Таке покарання суд вважає необхідним для виправлення обвинуваченого та достатнім як кару, для запобігання в подальшому вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим та іншими особами.
У кримінальному провадженні законним представником потерпілого ОСОБА_9 в інтересах малолітнього потерпілого ОСОБА_8 подано цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 15 000 грн. моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початкусудового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. У випадках, передбачених законом, цивільний позов може подати прокурор.
З урахуванням того, що цивільний позов законним представником малолітнього потерпілого ОСОБА_9 поданий після початку судового розгляду, його слід залишити без розгляду. Разом з тим, вказане не позбавляє законного представника права звернутися до суду з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства.
Судові витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід під час досудового розслідування обвинуваченому не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання.
Керуючись ст. 369-371, 374, 376 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у 200 /двохсот/ годин громадських робіт.
Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_9 , яка діє в інтересах малолітнього потерпілого ОСОБА_8 залишити без розгляду.
Роз`яснити ОСОБА_9 як законному представнику потерпілого право подати позов за правилами цивільного судочинства.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
