Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2021 р.Справа № 520/7731/2020Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 18.08.20 року по справі № 520/7731/2020
за позовом ОСОБА_1
до Державної казначейської служби України в Новобаварському районі м. Харкова , Державної установи "Харківське СІЗО № 27"
про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати неправомірними дії Державної установи "Харківське СІЗО № 27" та такими, що порушили право позивача на ефективні засоби правового захисту при відправленні кореспонденції: до Харківського окружного адміністративного суду 18.03.2020, 02.04.2020, 09.04.2020; до захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 27.03.2020 та 15.04.2020; до Другого апеляційного адміністративного суду 16.04.2020; до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду 22.04.2020; до Великої палати Верховного суду 13.05.2020; до Сумського апеляційного суду 21.05.2020; стягнути з Державної казначейської служби України в Новобаварському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 моральну шкоду в сумі, еквівалентній 4500 євро за курсом НБУ на момент стягнення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020р. в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України в Новобаварському районі м. Харкова, Державної установи "Харківське СІЗО № 27" про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, таким що не відповідає положенням Конституції України та не ґрунтується на засадах верховенства права. Зазначає, що під час прийняття оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не було застосовано належних норм матеріального права, а ті норми, які застосувались, неправильно були тлумачені в світлі конкретних обставин, що є предметом позову. Зазначає, що суд не правильно тлумачить положення Правил внутрішнього розпорядку СІЗО ДКВС України, затверджених Наказом МЮО від 14.06.19р. №1769/5. Вказує, що законодавець встановив строки для відправки такої категорії кореспонденції в одну добу, перебіг якого повинен рахуватися з часу подання кореспонденції. Посилається на те, що судом першої інстанції не було встановлено час подачі документів, що є необхідним чинником для встановлення факту порушення строків відправки, тобто несвоєчасності відправки. Вказує, що оскаржувані дії відповідачів є протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Враховуючи наведене просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020р. скасувати, та винести нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Від Державної казначейської служби України в Новобаварському районі м. Харкова, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскільки органи Казначейства у правовідносини з позивачем не вступало, тому в даному випадку позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди з Державної казначейської служби України в Новобаварському районі м. Харкова є незаконними та підлягають залишенню без задоволення. Просить в задоволенні позову відмовити та закрити провадження по справі.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві, про що свідчать поштові повідомлення про вручення, які містяться в матеріалах справи .
Позивачка повідомлялась на адресу визначену в апеляційній скарзі та клопотанні про зміну адреси, поштові відправлення повернулися з відмітками пошти : " адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Тобто відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України позивач вважаються повідомленим належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені заздалегідь та належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду, відповідачем доказано правомірність вчинених ним дій, що стосуються відправки кореспонденції проте, позивачем не доведена їх протиправність.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до частини першої статті 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Згідно зі статтею 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною першою статті 24 КПК передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Параграфом 1 глави 18 КПК встановлено порядок застосування запобіжних заходів, затримання особи в порядку кримінального провадження.
Кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи (частина перша статті 206 КПК).
Статтею 22 Закону України від 30 червня 1993 року № 3352-XII «Про попереднє ув`язнення» встановлено, що нагляд за додержанням законів у місцях попереднього ув`язнення здійснюється прокурором шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Крім того, частиною першою статті 306 КПК визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 380 цього Кодексу, з урахуванням положень глави 26 КПК.
Листування ув`язнених і засуджених здійснюється на підставі частини 3 розділу VII Наказу Міністерства юстиції України від 14.06.2019 №1769/5 "Про затвердження правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України".
Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є вимога позивача про визнання неправомірними дії Державної установи "Харківське СІЗО № 27" при відправленні кореспонденції: до Харківського окружного адміністративного суду 18.03.2020, 02.04.2020, 09.04.2020; до захисників ОСОБА_2 та Лукашової А.А. 27.03.2020 та 15.04.2020; до Другого апеляційного адміністративного суду 16.04.2020; до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду 22.04.2020; до Великої палати Верховного суду 13.05.2020; до Сумського апеляційного суду 21.05.2020.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскільки оскаржувані дії мали місце у межах проведення досудового розслідування та врегульовані нормами КПК, то й оскарження процесуальних актів, дій органів досудового розслідування здійснюється в порядку кримінального судочинства.
Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 року по справі № 280/85/19, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.02.2020 року по справі №640/2265/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів не вбачає підстав для не врахування цієї правової позиції.
Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків, що спір у даній справі є публічно - правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Беручи до уваги вищенаведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
З урахуванням зазначеного те, що вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, будь які доводи сторін по справі щодо суті справи, не впливають на вирішення справи по суті.
У відповідності до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням зазначених обставин та норм права, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку адміністративного судочинства, тому ухвалене судове рішення підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України .
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 по справі № 520/7731/2020 скасувати.
Провадження у справі закрити..
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)А.М. ГригоровСудді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 22.03.2021 року
