Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2022 р. Справа № 520/7731/2020Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Курило Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 18.08.20 по справі № 520/7731/2020
за позовом ОСОБА_1
до ДУ"Харківського слідчого ізолятора" , Державної казначейської служби України в Новобаварському районі м. Харкова
про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДУ "Харківського слідчого ізолятора", Державної казначейської служби України в Новобаварському районі м. Харкова, в якому просила суд:
- визнати неправомірними дії Державної установи "Харківське СІЗО № 27" та такими, що порушили право позивача на ефективні засоби правового захисту при відправленні кореспонденції: до Харківського окружного адміністративного суду 18.03.2020, 02.04.2020, 09.04.2020; до захисників Богомазову П.С. та Лукашової А.А. 27.03.2020 та 15.04.2020; до Другого апеляційного адміністративного суду 16.04.2020; до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду 22.04.2020; до Великої палати Верховного суду 13.05.2020; до Сумського апеляційного суду 21.05.2020;
- стягнути з Державної казначейської служби України в Новобаварському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі, еквівалентній 4500 євро за курсом НБУ на момент стягнення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржувані дії відповідачів є протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 по справі № 520/7731/2020 скасовано. Провадження у справі закрито.
Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 оскаржила її в касаційному порядку.
Постановою Верховного Суду від 11.11.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 скасовано, а справу №520/7731/2020 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Так, в обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не правильно застосував положення Правил внутрішнього розпорядку СІЗО ДКВС України, затверджених Наказом МЮУ від 14.06.19р. №1769/5. Вказує, що законодавець встановив строки для відправки такої категорії кореспонденції в одну добу, перебіг якого повинен рахуватися з часу подання кореспонденції. Посилається на те, що судом першої інстанції не встановлено час подачі документів, що є необхідним чинником для встановлення факту порушення строків відправки, тобто несвоєчасності відправки. Також зазначає, що суд першої інстанції не навів мотивів відхилення аргументів щодо моральної шкоди.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу відповідач, Управління Державної Казначейської служби у Новобоварському районі м. Харкова зазначає, що територіальні органи Казначейства у правовідносини з позивачем не вступало, тому в даному випадку позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди є незаконними та не підлягають задоволенню.
Згідно положень ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 14.12.22 про перехід до розгляду в порядку письмового провадження, справа розглянута колегією суддів в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з урахуванням наступного.
Матеріалами справи встановлено, що згідно довідки позивач, ОСОБА_1 , засуджена 23.09.2015 Червонозаводським райсудом м. Харкова за ст. 27 ч. 4, ст. 115 ч. 2 п. 6, ст. 115 ч. 2 п. 11 КК України 2001 року до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. З 10.10.2018 кримінальне провадження здійснював Харківський апеляційний суд. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 06.12.2018 міра запобіжного заходу продовжена до вирішення питання в апеляційній інстанції. 06.11.2018 прибула до Харківського СІЗО з Київського СІЗО. Постановою Верховного суду від 08.05.2020 кримінальне провадження розподілено до апеляційного розгляду на Сумський Апеляційний суд. Ухвалою Сумського апеляційного суду 27.11.2020 засудженій ОСОБА_1 змінено запобіжний захід із тримання під вартою на особисте зобов`язання. Отже, ОСОБА_1 мала статус - ув`язненої до 27.11.2020.
Так, предметом спору у справі є дії Державної установи "Харківське СІЗО № 27" при відправленні кореспонденції: до Харківського окружного адміністративного суду 18 березня 2020 року, 02 квітня 2020 року, 09 квітня 2020 року; до захисників Богомазова П.С. та Лукашової А.А. 27 березня 2020 року та 15 квітня 2020 року; до Другого апеляційного адміністративного суду 16 квітня 2020 року; до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду 22 квітня 2020 року; до Великої палати Верховного суду 13 травня 2020 року; до Сумського апеляційного суду 21 травня 2020 року, під час тримання ОСОБА_1 під вартою.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.
Колегія суддів частково не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені мають право давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 113 Кримінально-виконавчого кодексу України, засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості. Листування між перебуваючими в місцях позбавлення волі засудженими, які не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації колонії.
Кореспонденція, яку засуджені адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від такого захисника, перегляду не підлягає. Засуджений має право передати кореспонденцію захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, безпосередньо під час побачення з ним.
Листування ув`язнених і засуджених здійснюється на підставі частини 3 розділу VII Наказу Міністерства юстиції України від 14.06.2019 №1769/5 "Про затвердження правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України" (далі - Наказ).
Вищезазначеним наказом встановлено наступне.
1. Відповідно до статті 13 Закону України "Про попереднє ув`язнення" ув`язнені можуть листуватися з родичами та іншими громадянами, а також з підприємствами, установами, організаціями з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Засуджені, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 Кримінально-виконавчого кодексу України тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії, у разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку з іншим кримінальним провадженням листуються з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Листування засуджених здійснюється у порядку, визначеному статтями 8, 113 Кримінально-виконавчого кодексу України. Засудженим дозволяється одержувати і надсилати листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості. Листування між засудженими, що перебувають у місцях позбавлення волі і не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації СІЗО. Оплата витрат за пересилання кореспонденції (за винятком апеляційних та касаційних скарг) здійснюється за рахунок відправника. Якщо ув`язнений чи засуджений не має коштів на придбання марки, конверта або інших предметів для листування, вони видаються йому за рахунок СІЗО.
2. Заяви ув`язнених з питань оскарження в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, а також оскарження ухвал слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або продовження строків тримання під вартою, або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту адміністрація СІЗО надсилає до визначеного законом суду протягом доби з часу їх подання.
3. Скарги на дії чи рішення слідчого адміністрація СІЗО надсилає прокуророві, а скарги на дії та рішення прокурора - прокуророві вищого рівня не пізніше трьох діб з часу їх подання.
4. Інші скарги, заяви, клопотання і листи, пов`язані з кримінальним провадженням, не пізніше трьох діб із часу їх подання адміністрація СІЗО надсилає особі або органу, що здійснюють кримінальне провадження, які розглядають їх у встановленому законом порядку. Скарги, заяви і листи з питань, не пов`язаних з кримінальним провадженням, адміністрація СІЗО розглядає або надсилає за належністю в порядку, встановленому Законом України "Про попереднє ув`язнення" та цими Правилами.
5. Кореспонденція, яку одержують і надсилають ув`язнені та засуджені, підлягає перегляду, за винятком випадків, передбачених Законом України "Про попереднє ув`язнення", Кримінально-виконавчим кодексом України та цими Правилами. Перегляд кореспонденції, яку надсилають ув`язнені та засуджені, здійснюється з письмового дозволу начальника СІЗО на підставі рапорту працівника оперативного підрозділу СІЗО з огляду на індивідуальні ризики окремих ув`язнених чи засуджених з обов`язковим встановленням строку перегляду.
6. Кореспонденція, яку ув`язнені та засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подання. Кореспонденція, яку ув`язнені та засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.
7. Кореспонденція, яку ув`язнені чи засуджені адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до положень Кримінально-виконавчого кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подання. Кореспонденція, яку ув`язнені та засуджені одержують від такого захисника, перегляду не підлягає. Ув`язнений та засуджений має право передати кореспонденцію з питань кримінального провадження захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу України, безпосередньо під час побачення з ним.
8. Перед надісланням кореспонденції, зазначеної в пунктах 6, 7 цієї глави, ув`язнені та засуджені особисто запечатують її у конверти та передають відповідальній посадовій особі СІЗО. Під час отримання такої кореспонденції для надіслання відповідальна посадова особа СІЗО видає ув`язненому чи засудженому талон-підтвердження. Зазначену кореспонденцію ув`язнений або засуджений одержує під особистий підпис. У разі відмови ув`язненого або засудженого отримати кореспонденцію вона в запечатаному вигляді (конверті) долучається до особової справи ув`язненого або засудженого, а на конверті робиться відмітка "Отримати відмовився".
9. Іншу кореспонденцію ув`язнені та засуджені у незапечатаному вигляді кладуть у поштові скриньки, які вивішуються перед прогулянковими двориками та на території відділення, де розміщуються засуджені, які залишені в СІЗО для роботи з господарського обслуговування. Кореспонденцію щодня виймає з поштових скриньок персонал СІЗО, призначений наказом начальника СІЗО.
10. Листи і телеграми, адресовані співучасникам на волі, потерпілим, свідкам злочину, що містять будь-які відомості, які стосуються кримінального провадження, образи, погрози, заклики до розправи, вчинення кримінального або іншого правопорушення, інформацію про охорону СІЗО, його персонал, способи передавання заборонених предметів та інші відомості, які можуть перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні або сприяти вчиненню кримінального правопорушення, виконані тайнописом, шифром, містять державну або іншу таємницю, що охороняється законом, адресату не відправляються, ув`язненим і засудженим не вручаються і передаються особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження, чи відповідним органам Національної поліції України. Про вилучення таких листів адміністрація СІЗО сповіщає ув`язненого чи засудженого та прокурора.
11. Листи, що надійшли на ім`я ув`язнених чи засуджених, які вибули із СІЗО, не пізніше триденного строку персонал СІЗО, призначений наказом начальника СІЗО, пересилає за місцем їх вибуття.
12. Реєстрація кореспонденції ув`язнених і засуджених визначається чинним законодавством.
21. Відшкодування витрат за пересилання кореспонденції, адресованої Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та його представникам, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві, проводиться з коштів, які є на особових рахунках ув`язнених та засуджених. Якщо на особовому рахунку ув`язненого чи засудженого немає коштів, така кореспонденція пересилається за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання СІЗО."
Також, відповідно до Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженої наказом МЮУ 02.07.2013 №1304/5 вказано, що кореспонденція, яку засуджені чи особи, взяті під варту, адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві чи захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені та особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає (абз. 3 п. 4).
Звернення (кореспонденція) засуджених чи осіб, взятих під варту, до адміністрації органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань подаються до адміністрації установи виконання покарань, слідчого ізолятора. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому чи особі, взятій під варту, видається талон-підтвердження (додаток 1). Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату з урахуванням вимог Закону України "Про попереднє ув`язнення", Кримінально-виконавчого та Кримінального процесуального кодексів України (абз. 4 п. 4).
Щодо кореспонденції до Харківського окружного адміністративного суду ("неправомірна відмова" відправки за допомогою "Укрпошти", представником Державної установи "Харківський слідчий ізолятор", колегія суддів зазначає наступне.
18.03.2020 позивачем подано лист до Харківського окружного адміністративного суду разом з заявою на ім`я начальника Державної установи "Харківський слідчий ізолятор", відповідно до якої позивач просила за рахунок її власних коштів сплатити послуги АТ "Укрпошта-експес" за відправку листа з повідомленням.
Листом начальника ДУ "Харківський слідчий ізолятор" від 19.03.2020 повідомлено ОСОБА_1 , що відправлення кореспонденції експрес-доставкою здійснюється згідно порядку через ПАТ "Укрпошта" та обов`язковою умовою такого направлення є необхідність зазначення мобільного телефону відправника та одержувача. Оскільки засудженим та ув`язненим заборонено мати при собі та користуватися мобільним зв`язком, ОСОБА_1 запропоновано для відправлення вказаного відправлення зазначити, яким саме шляхом потрібно відправити простим або рекомендованим листом з повідомленням.
Копію вказаного листа вручено ОСОБА_1 20.03.2020.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до Порядку пересилання відправлень "Укпошта Експрес" однією з умов здійснення такого відправлення є зазначення номерів телефонів відправника і адресата (рекомендується вказувати номери мобільних телефонів).
Оскільки в заяві на ім`я начальника Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" Некрасовою Т.О. не зазначено телефону відправника, відповідачем правомірно відмовлено відправлення кореспонденції експрес-доставкою та запропоновано для відправлення вказаного відправлення зазначити, яким саме шляхом потрібно відправити простим або рекомендованим листом з повідомленням.
В подальшому, 02.04.2020 позивачем повторно подано лист до Харківського окружного адміністративного суду разом з заявою на ім`я начальника Державної установи "Харківський слідчий ізолятор", відповідно до якої позивач просила за рахунок її власних коштів сплатити послуги АТ "Укрпошта" за відправку листа з повідомленням.
Позивач зазначає, що вказаний лист повинен бути направлений протягом 3-х діб, однак фактично направлений адресату 07.04.2020, тобто із затримкою на 2 доби.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу видано талон-підтвердження від 03.04.2020, в якому зазначено, що прийнято для надіслання у запечатаному вигляді конверт, адресований ХОАС.
Так, протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату з урахуванням вимог чинного законодавства.
Відповідно до платіжного доручення № 472 від 03.04.2020 (п`ятниця), Держказначейством оплачено вартість поштових послуг 06.04.2020 (понеділок).
Слід зазначити, що для пересилання кореспонденції за рахунок особи, взятої під варту, відповідальна особа установи, яка одержала заяву та кореспонденцію для відправлення від цієї особи, взятої під варту, отримує у поштовому відділенні рахунок фактуру на вартість марок, необхідних для цього відправлення та надає цей рахунок-фактуру до фінансовго відділу установи для подальшої оплати. Платіжні документи на перерахування вартості цього відправлення на рахунок АТ "Укрпошта" з особового рахунку особи замовника передаються до відділу Держказначейства України. Відділення Держказначейства України проводить всі платежі відповідно до наказів Міністерства фінансів України і у вихідні (субота, неділя) та святкові дні фінансових операцій не здійснює.
Таким чином, якщо особа, взята під варту, надає кореспонденцію для поштового відправлення напередодні вихідних чи святкових днів, оплата цієї послуги здійснюється у наступний робочий день, а безпосереднє відправлення можливо тільки після проведення оплати та отримання фінансовим відділом установи платіжного доручення з органу Держказначейства України.
Матеріалами справи встановлено, що вказаний лист направлений адресату 07.04.2020.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку наявна активна поведінка відповідача щодо здійснення всіх необхідніх дії для невідкладного направлення листа ОСОБА_1 . Однак, відповідач не може нести відповідальність за строки фінансових операцій відділення Держказначейства України.
09.04.2020 позивачем подано лист до Харківського окружного адміністративного суду разом з заявою на ім`я начальника Державної установи "Харківський слідчий ізолятор", відповідно до якої позивач просила за рахунок її власних коштів сплатити послуги АТ "Укрпошта" за відправку листа з повідомленням та з послугою доставки "експрес" із зазначенням телефонного номера відправника-адвоката ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що вказаний лист повинен був направлений протягом 3-х діб, фактично направлений адресату 14.04.2020, тобто із затримкою на 2 доби.
Матеріалами справи встановлено, що позивачу видано талон-підтвердження від 10.04.2020 (п`ятниця), в якому зазначено, що прийнято для надіслання у запечатаному вигляді конверт, адресований ХОАС.
Відповідно до платіжного доручення № 527 від 13.04.2020 (понеділок), Держказначейством оплачено вартість поштових послуг 14.04.2020 (понеділок).
Вказаний лист направлений адресату 14.04.2020 рекомендованим листом з повідомленням.
Отже, відповідачем здійснено всі необхідні дії для невідкладного направлення листа ОСОБА_1 . Однак, відповідач не може нести відповідальність за строки фінансових операцій відділення Держказначейства України.
Також, в матеріалах справи міститься лист начальника ДУ "Харківський слідчий ізолятор" від 14.04.2020, яким повідомлено ОСОБА_1 , що відправлення кореспонденції експрес-доставкою здійснюється згідно порядку через ПАТ "Укрпошта" та обов`язковою умовою такого направлення є необхідність зазначення мобільного телефону відправника та одержувача. Оскільки засудженим та ув`язненим заборонено мати при собі та користуватися мобільним зв`язком, ОСОБА_1 запропоновано для відправлення вказаного відправлення зазначити, яким саме потрібно відправити простим або рекомендованим листом з повідомленням.
Однак, колегія суддів зазначає, що порядок пересилання відправлень "Укпошта Експрес" не містить обов`язкової вимоги щодо зазначення особистого телефону відправника, або заборони зазначення телефонного номера, зокрема адвоката.
Отже, в даному випадку відмова відповідача у направленні поштової кореспонденції ОСОБА_1 послугою доставки "експрес" із зазначенням телефонного номера відправника-адвоката ОСОБА_1 є протиправною.
Щодо кореспонденції до адвоката ОСОБА_2 ("несвоєчасна відправка") представником Державної установи "Харківський слідчий ізолятор", колегія суддів зазначає наступне.
27.03.2020 (п`ятниця) позивачем подано лист до адвоката Богомазова П.С. разом з заявою на ім`я начальника Державної установи "Харківський слідчий ізолятор", відповідно до якої позивач просила за рахунок її власних коштів сплатити послуги АТ "Укрпошта" за відправку листа з повідомленням.
Позивач зазначає, що вказаний лист повинен був направлений протягом 1 доби, фактично направлений адресату 01.04.2020, тобто із затримкою на 4 доби.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу видано талону-підтвердження від 30.03.2020 (понеділок), в якому зазначено, що прийнято для надіслання у запечатаному вигляді конверт, адресований адвокату ОСОБА_2 .
Відповідно до платіжного доручення № 456 від 30.03.2020 (понеділок), Держказначейством оплачено вартість поштових послуг 31.03.2020 (вівторок).
Вказаний лист направлений адресату 01.04.2020 рекомендованим листом з повідомленням.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем здійснено всі залежні від нього заходи щодо відправлення кореспонденції протягом доби з дня видачі талону підтвердження. Однак, в даному випадку відповідач не може нести відповідальність за строки фінансових операцій відділення Держказначейства України.
Щодо кореспонденції до захисника ОСОБА_3 ("неправомірна відмова, несвоєчасна відправка") представником Державної установи "Харківський слідчий ізолятор", колегія суддів зазначає наступне.
15.04.2020 позивачем подано лист до захисника Лукашової А.А. разом з заявою на ім`я начальника Державної установи "Харківський слідчий ізолятор", відповідно до якої позивач просила за рахунок її власних коштів сплатити послуги АТ "Укрпошта" за відправку листа послугою доставки "експрес" із зазначенням телефонного номера відправника-адвоката ОСОБА_1 або телефону ДУ "Харківський слідчий ізолятор"
Позивач зазначає, що вказаний лист повинен був направлений протягом 1 доби, фактично направлений адресату 21.04.2020, тобто із затримкою на 5 діб.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу видано талон-підтвердження від 17.04.2020 (п`ятниця), в якому зазначено, що 16.04.2020 прийнято для надіслання у запечатаному вигляді конверт, адресований адвокату Лукашовій А.А.
Відповідно до платіжного доручення № 564 від 16.04.2020 (четвер), Держказначейством оплачено вартість поштових послуг 17.04.2020 (п`ятниця).
Колегія суддів зазначає, що для пересилання кореспонленції за рахунок особи, взятої під варту, відповідальна особа установи, яка одержала заяву та кореспонденцію для відправлення від цієї особи, взятої під варту, отримує у поштовому відділенні рахунок фактуру на вартість марок, необхідних для цього відправлення та надає цей рахунок-фактуру до фінансовго відділу установи для подальшої оплати. Платіжні документи на перерахування вартості цього відправлення на рахунок АТ "Укрпошта" з особового рахунку особи замовника передаються до відділу Держказначейства України. Відділення Держказначейства України проводить всі платежі відповідно до наказів Міністерства фінансів України і у вихідні (субота, неділя) та святкові дні фінансових операцій не здійснює.
Таким чином, якщо особа, взята під варту, надає кореспонденцію для поштового відправлення напередодні вихідних чи святкових днів, оплата цієї послуги здійснюється у наступний робочий день, а безпосереднє відправлення можливо тільки після проведення оплати та отримання фінансовим відділом установи платіжного доручення з органу Держказначейства України.
Матеріалами справи встановлено, що вказаний лист направлений адресату 21.04.2020 (вівторок) рекомендованим листом з повідомленням, оскільки 19.04.2020 відзначався Великдень та 20.04.2020 (понеділок) було оголошено офіційним вихідним днем.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем здійснено всі залежні від нього заходи щодо відправлення кореспонденції протягом доби з дня видачі талону підтвердження. Однак, в даному випадку відповідач не може нести відповідальність за строки фінансових операцій відділення Держказначейства України.
Також колегія суддів зазначає, що відповідачем в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не надано доказів неможливості або обґрунтованої відмови у направленні вказаної поштової кореспонденції ОСОБА_1 послугою доставки "експрес", отже дії відповідача в цій частині є протиправними.
Щодо кореспонденції до Другого апеляційного адміністративного суду ("неправомірна відмова, несвоєчасна відправка") представником Державної установи "Харківський слідчий ізолятор", колегія суддів зазначає наступне.
16.04.2020 позивачем подано лист до Другого апеляційного адміністративного суду разом з заявою на ім`я начальника Державної установи "Харківський слідчий ізолятор", відповідно до якої позивач просила за рахунок її власних коштів сплатити послуги АТ "Укрпошта" за відправку листа послугою доставки "експрес" із зазначенням телефонного номера відправника-адвоката ОСОБА_1 або телефону ДУ "Харківський слідчий ізолятор".
Позивач зазначає, що вказаний лист повинен був направлений протягом 3 діб, фактично направлений адресату 22.04.2020, тобто із затримкою на 3 доби.
В матеріалах справи міститься талон-підтвердження від 17.04.2020 (п`ятниця), в якому зазначено, що 16.04.2020 прийнято для надіслання у запечатаному вигляді конверт, адресований Другому апеляційному адміністративному суду.
Відповідно до довідки, складеної ДУ "ХСІ" зазначено, що 17.04.2020 (п`ятниця) від ОСОБА_1 отримано заяву на відправку рекомендованого листа з повідомленням через ПАТ "Укрпошта".
Відповідно до платіжного доручення № 568 від 17.04.2020 (п`ятниця), Держказначейством оплачено вартість поштових послуг 21.04.2020 (вівторок), оскільки 19.04.2020 відзначався Великдень та 20.04.2020 (понеділок) було оголошено офіційним вихідним днем.
Матеріалами справи встановлено, що вказаний лист направлений адресату 22.04.2020 (середа) рекомендованим листом з повідомленням.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку наявна активна поведінка відповідача щодо здійснення всіх необхідніх дії для невідкладного направлення листа ОСОБА_1 . Однак, відповідач не може нести відповідальність за строки фінансових операцій відділення Держказначейства України.
Також колегія суддів зазначає, що відповідачем в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не надано доказів неможливості або обґрунтованої відмови у направленні вказаної поштової кореспонденції ОСОБА_1 послугою доставки "експрес", отже дії відповідача в цій частині є протиправними.
Щодо кореспонденції до Верховного суду Касаційного адміністративного суду м. Києва ("несвоєчасна відправка") представником Державної установи "Харківський слідчий ізолятор", колегія суддів зазначає наступне.
22.04.2020 позивачем подано лист до Касаційного адміністративного суду разом з заявою на ім`я начальника Державної установи "Харківський слідчий ізолятор", відповідно до якої позивач просила за рахунок її власних коштів сплатити послуги АТ "Укрпошта" за відправку листа з повідомленням.
Позивач зазначає, що вказаний лист повинен був направлений протягом 3-х діб, фактично направлений адресату 29.04.2020, тобто із затримкою на 4 доби.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу видано талон-підтвердження від 23.04.2020 (четвер), в якому зазначено, що прийнято для надіслання у запечатаному вигляді конверт, адресований КАС ВС.
Відповідно до платіжного доручення № 601 від 23.04.2020 (четвер), Держказначейством оплачено вартість поштових послуг 28.04.2020 (вівторок).
Матеріалами справи встановлено, що вказаний лист направлений адресату 29.04.2020 рекомендованим листом з повідомленням.
Тобто, в даному випадку наявна активна поведінка відповідача щодо здійснення всіх необхідніх дії для невідкладного направлення листа ОСОБА_1 . Однак, відповідач не може нести відповідальність за строки фінансових операцій відділення Держказначейства України.
Щодо кореспонденції до Великої Палати Верховного суду ("несвоєчасна відправка") представником Державної установи "Харківський слідчий Ізолятор", колегія суддів зазначає наступне.
13.05.2020 позивачем подано лист до Великої Палати Верховного суду з заявою на ім`я начальника Державної установи "Харківський слідчий Ізолятор", відповідно до якої позивач просила за рахунок її власних коштів сплатити послуги АТ "Укрпошта" за відправку листа послугою доставки "експрес".
Позивач зазначає, що вказаний лист повинен був направлений протягом 3-х діб, фактично направлений адресату 18.05.2020, тобто із затримкою на 2 доби.
Однак, колегія суддів зазначає, що позивачу видано талону-підтвердження від 15.05.2020 (п`ятниця), в якому зазначено, що прийнято для надіслання у запечатаному вигляді конверт, адресований ВП ВС.
Відповідно до платіжного доручення № 746 від 14.05.2020 (четвер), Держказначейством оплачено вартість поштових послуг 15.05.2020 (п`ятниця).
Матеріалами справи встановлено, що вказаний лист направлений адресату 18.05.2020 (понеділок) листом послугою "експрес".
Тобто, відповідач відповідно до Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженої наказом МЮУ 02.07.2013 №1304/5, протягом трьох діб з часу видачі талона-підтвердження від 15.05.2020 (п`ятниця) здійснив дії щодо направлення 18.05.2020 (понеділок) листа ОСОБА_1 . Однак відповідач не може нести відповідальність за порядок термінове виділення коштів для направлення кореспонденції.
Щодо кореспонденції до Сумського апеляційного суду ("неправомірна відмова, несвоєчасна відправка") представником Державної установи "Харківський слідчий ізолятор", колегія суддів зазначає наступне.
21.05.2020 позивачем подано лист до Сумського апеляційного суду з заявою на ім`я начальника Державної установи "Харківський слідчий ізолятор", відповідно до якої позивач просила за рахунок її власних коштів сплатити послуги АТ "Укрпошта" за відправку листа послугою доставки "експрес".
Позивач зазначає, що вказаний лист повинен був направлений протягом 3 діб, фактично направлений адресату 27.05.2020, тобто із затримкою на 3 доби.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу видано талон-підтвердження від 22.05.2020 (п`ятниця), в якому зазначено, що прийнято для надіслання у запечатаному вигляді конверт, адресований до Сумського апеляційного суду.
Відповідно до листа ДУ "Харківський слідчий ізолятор" від 25.05.2020 (понеділок) ОСОБА_1 повідомлено, що для відправлення кореспонденції експрес-доставкою з повідомленням через ПАТ "Укрпошта" необхідно укласти договір з ПАТ "Укрпошта" через довірену особу. Також повідомлено, що відправлення кореспонлденції до Сумського апеляційного суду буде направлена рекомендованим листом з повідомленням.
Відповідно до платіжного доручення № 832 від 25.05.2020 (понеділок), Держказначейством оплачено вартість поштових послуг 26.05.2020 (вівторок).
Матеріалами справи встановлено, що вказаний лист направлений адресату 27.05.2020 рекомендованим листом з повідомленням.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку наявна активна поведінка відповідача щодо здійснення всіх необхідніх дії для невідкладного направлення листа ОСОБА_1 . Однак, відповідач не може нести відповідальність за строки фінансових операцій відділення Держказначейства України.
Щодо доводів відповідача про необхідність укласти договір для відправлення кореспонденції експерс доставкою, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ЗУ "Про поштовий зв`язок", Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 розроблено Порядок пересилання відправлень "Укрпошта Експрес". Вказаний Порядок визначає загальні вимоги щодо приймання, обробки, перевезення, доставки та вручення відправлень "Укрпошта Експрес".
Пунктом 13.1 вказаного Порядку передбачено, що пересилання відправлень Експрес може здійснюватись за договором про надання АТ "Укрпошта" послуг з пересилання відправлень оприлюдненого як пропозиції на укладання договору та розміщеного на офіційному сайті АТ "Укрпошта".
Тобто, вказаний порядок надає право, а не обов`язок відправнику укладати договір, та не забороняє направляти відправлення без укладенні договору.
Більш того, матеріалами справи підтверджено, що лист ОСОБА_1 від 13.05.2020 направлено до ВП ВС шляхом Експрес відправлення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відмова відповідача у направленні листа ОСОБА_1 від 13.05.2020 експрес-доставкою з повідомленням через ПАТ "Укрпошта" є протиправною.
Колегія суддів зазначає, що переглядаючи в апеляційному порядку справу, встановлено дотримання відповідачем чинного законодавства (на момент спірних відносин) та його небайдужість щодо вчасного направлення кореспонденції ОСОБА_1 , вказана позивачем затримка відправлення поштової кореспонденції з вини Д" ХСІ" не встановлена.
Слід зазначити, що дії є активною формою поведінки суб`єкта владних повноважень, які виражаються у прийнятті рішень або інших активних формах здійснення наданих повноважень. У свою чергу, бездіяльність є формою пасивної поведінки.
Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду 25.07.2022 по справі № 120/14148/21-а.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій ДУ "Харківський слідчий ізолятор" щодо відмови у пересиланні відправлення шляхом "Укрпошта Експрес" її листів від 09.04.2020 до Харківського окружного адміністративного суду, від 15.04.2020 до захисника Лукашової А.А., від 16.04.2020 до Другого апеляційного адміністративного суду та від 21.05.2020 до Сумського апеляційного суду.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення з Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби в Новобаварському районі м. Харкова на користь позивача моральної шкоди в сумі, еквівалентній 4500 євро за курсом НБУ на момент стягнення, колегія суддів зазначає наступне.
Від ОСОБА_1 до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява в якій позивач зазначає, що якщо докази стосовно наявності моральної шкоди та її розміру є не достатніми, відтак наявні підстави для проведення судово-психологічної експертизи на предмет наявності моральної шкоди та визначення її розміру.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст.1 Закону України "Про судову експертизу", судову експертизу визначено як дослідження, яке здійснюється на основі спеціальних знань у галузі науки і техніки, мистецтва, ремесла тощо, об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.101 КАС України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Як передбачено ст.102 КАС України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
При цьому, також одночасно слід вказати й про те, що суд, згідно із ч.ч.1,2 ст.90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, і жодні докази (в т.ч. висновок експерта) не мають для суду наперед встановленої сили.
Аналогічні положення містяться і в ст.ст.108,113 КАС України, згідно яких, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили (тобто не є обов`язковим для суду), має лише допоміжний характер і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 90 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи викладені вище норми процесуального законодавства, суть спору, зміст позовних вимог, відсутність обов`язкової необхідності, обґрунтувань та мотивів для призначення на стадії апеляційного розгляду судової експертизи, та приймаючи до уваги той факт, що таке клопотання про призначення такої експертизи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції, позивачем не заявлялося (ч.4 ст.308 КАСУ), колегія суддів вважає, що на даний час відсутні належні підстави для призначення у даній справі експертизи.
Також, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
При з`ясуванні фактів, з якими закон пов`язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст. ст. 1167, 1187 ЦК України, які визначає підстави покладання обов`язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.
Відповідно до роз`яснень, даних в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.95 № 4, моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56). Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53). З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).
Аналогічний висновок наведений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.06.2021 по справі №280/5216/19.
Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги, що позивачем як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не надано жодного доказу на підтвердження факту перенесених нею душевних страждань, душевного або фізичного болю, приниженні честі та гідності, а також ділової репутації, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вказаної частини позовних, та як наслідок, відсутність правових підстав для їх задоволення.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 по справі № 520/7731/2020 - скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Харківський слідчий ізолятор", Управління Державної казначейської служби в Новобаварському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ДУ "Харківський слідчий ізолятор" щодо відмови у пересиланні відправлення шляхом "Укрпошта Експрес" листів ОСОБА_1 від 09.04.2020 до Харківського окружного адміністративного суду, від 15.04.2020 до захисника Лукашової А.А., від 16.04.2020 до Другого апеляційного адміністративного суду та від 21.05.2020 до Сумського апеляційного суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді С.С. Рєзнікова Л.В. Курило
