ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/16497/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Мачульського Г.М., Чумака Ю.Я.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
позивача - Кебкал В.Г. (адвокат),
відповідача - Костюк М.Д. (самопредставництво),
третьої особи - Нестеренко С.В. (адвокат)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 (судді: Мартюк А.І. (головуючий), Алданова С.О., Зубець Л.П.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2020 (суддя Баранова Д.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум"
до Міністерства юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології"
про визнання протиправним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Преміум" (далі - Банк, Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Міністерство, Відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування наказу Міністерства №975/5 від 03.04.2019 в частині задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології" (далі - ТОВ "НВПІІ "Об`єднані зернові технології") від 01.03.2018, зареєстрованої у Міністерстві 06.03.2018 за №7206-33-18 щодо скасування реєстраційних дій, які були вчинені 02.02.2018 державним реєстратором Підлісненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області Смалиус В.В. (далі - Реєстратор), а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №39487107, щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. Яблунева (попередня назва - 40 років Перемоги), буд 68;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів Банку, шляхом відновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, запису про право власності №24653978 від 02.02.2018 Реєстратором, яке винесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №39487107.
1.2. Обґрунтовуючи вимоги Позивач зазначив, що 10.12.2014 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича фірма "Промтехснаб" укладений кредитний договір №112/КЛ/14 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії.
1.3. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Банком та ТОВ "НВПІІ "Об`єднані зернові технології" було укладено іпотечний договір №112/КЛ/14/І-3, посвідчений 09.04.2015 приватним нотаріусом Верповською О.В.
1.4. 02.02.2018 у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору Реєстратор, на підставі наданих Банком документів, зареєстрував за останнім право власності на предмет іпотеки комплексу будівель і споруд виробничо-складської бази (зерносховище місткістю 30 тис тонн), що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. Яблунева (попередня назва - 40 років Перемоги), буд 68.
1.5. 01.03.2018 не погоджуючись з реєстрацією за Банком права власності на комплекс будівель і споруд виробничо-складської бази (зерносховище місткістю 30 тис. тонн) ТОВ "НВПІІ "Об`єднані зернові технології" подало скаргу до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України щодо скасування вищезазначених реєстраційних дій.
1.6. 12.03.2018 Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, розглянуто зазначену скаргу та прийнято рішення у формі Наказу №975/5 від 03.04.2018, яким було скасовано реєстраційні дії, вчинені 02.02.2018 Реєстратором, а саме реєстрацію в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" за Банком права власності на предмет іпотеки - комплекс будівель і споруд виробничо-складської бази (зерносховище місткістю 30 тис. тонн).
1.7. Позивач, вважаючи, що зазначеним наказом порушено його законні права та інтереси внаслідок необґрунтованого та безпідставного позбавлення його права власності на набуте у законний спосіб майно, звернувся до суду з даним позовом.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 у справі №910/16497/19, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства №975/5 від 03.04.2018, в частині задоволення скарги ТОВ "НВПІІ "Об`єднані зернові технології" від 01.03.2018, зареєстрованої у Міністерстві 06.03.2018 за №7206-33-18 щодо скасування реєстраційних дій, які були вчинені 02.02.2018 Реєстратором, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №39487107, щодо нерухомого майна, яке знаходяться за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. Яблунева (попередня назва - 40 років Перемоги), буд. 68.
Відновлено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про право власності №24653978 від 02.02.2018 Реєстратора, яке винесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №39487107.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що розгляд скарги відбувся без належного повідомлення та виклику Позивача, що призвело до порушення його права на захист шляхом надання письмових пояснень та заперечень по суті скарги.
2.3. При цьому, суди також дійшли висновку, що при проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки не було допущено порушень вимог закону, оскільки Банком було подано Реєстратору повний пакет документів, що передбачений чинним законодавством.
2.4. Додатково суди вказали на те, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що відповідні письмові вимоги про усунення порушень, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки повинні бути направлені листом з описом вкладення, а тому факт неподання державному реєстратору опису вкладення не може бути підставою для відмови у державній реєстрації речових прав, або скасування рішення про таку реєстрацію.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників
3.1. У касаційних скаргах Відповідач та Третя особа просять скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
3.2. Касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства відкрито на підставі пункту 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "НВПІІ "Об`єднані зернові технології" відкрито на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.4. Банк у відзивах на касаційні скарги просить залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
4.2. Предметом позову у цій справі є вимога про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства №975/5 від 03.04.2019 щодо скасування реєстраційних дій.
4.3. Так, повноваження Міністерства у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 "Про затвердження Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації" (далі - Порядок №1128), (тут і далі у редакції, чинній на час розгляду скарги та прийняття спірного наказу Міністерством).
4.4. Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
4.5. Пунктом 2 Порядку №1128 встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.
4.6. До повноважень комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
4.7. Процедура розгляду скарги визначена статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком №1128.
4.8. Так, відповідно до частини третьої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
4.9. Згідно з положеннями частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про, зокрема, задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
4.10. Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ", "д" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
4.11. Під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду (пункт 9 Порядку №1128).
4.12. Способи повідомлення визначені у пункті 10 Порядку №1128, відповідно до якого суб`єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту; засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).
4.13. Згідно з пунктом 11 Порядку №1128 копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.
4.14. У разі повідомлення скаржником та/або його представником, іншими особами, які беруть участь у розгляді скарги по суті, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того ж предмета, з тих же підстав, про які зазначено у скарзі, ними надається копія відповідного рішення суду на засідання комісії.
4.15. Зі змісту наведених вище положень можна дійти висновку, що Міністерство повинно обрати і притримуватися такої процедури розгляду скарги, за якої не тільки скаржник, але й суб`єкт оскарження та зацікавлені особи повинні бути обізнаними про подання скарги, дату, час і місце її розгляду. Інакше кажучи, обрати форму повідомлення зацікавленої особи про скаргу і порядок її розгляду, які з погляду стороннього зовнішнього спостерігача має свідчити про поінформованість суб`єкта оскарження чи зацікавленої особи, а також про об`єктивну спроможність суб`єктів реєстраційних відносин виразити і донести до Міністерства юстиції України свою позицію щодо доводів скарги.
4.16. Використане у нормативному приписі пункту 9 Порядку №1128 слово "обов`язково" для вираження волі на те, що під час розгляду скарги по суті Міністерство має запросити скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів вказує на істотність, безальтернативність та необхідність вчинення дій, спрямованих на прикликання скаржника та суб`єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.
4.17. Повідомлення суб`єктів оскарження в надмірно стислі строки не можна визнати розумним і прийнятним, щоб вважати суб`єкта оскарження або зацікавлену особу поінформованою про надходження скарги і правоможною на участь у її розгляді.
4.18. Недотримання порядку розгляду скарги у контексті викладеного, мети, значення і призначення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за наслідками якої один із суб`єктів реєстраційних дій втрачає речове право, а інший набуває, і при цьому відбувається обмеження права першого на можливість щонайменше донести свою позицію про правильність дій державного реєстратора чи суб`єкта державної реєстрації прав, не може і не повинно визнаватися формальним порушенням.
4.19. Неприбуття осіб, яких було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
4.20. Отже, не перешкоджає розгляду скарги неприбуття лише належним чином повідомлених осіб. Якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то, відповідно, це є перешкодою для розгляду такої скарги. Ці обставини повинні з`ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 №37/5.
Подібну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №826/19452/16, від 06.07.2018 у справі №826/3442/17, від 18.04.2019 у справі №826/9791/17, від 30.01.2020 у справі №140/167/19, від 11.11.2020 у справі №140/168/19, від 18.12.2020 у справі №807/203/16.
4.21. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що лист Міністерства від 07.03.2018 № 2/7206-3318/19К з копією скарги був надісланий Позивачу лише 13.03.2018, тобто із запізненням, і отриманий останнім 19.03.2018, тобто після засідання Комісії та розгляду скарги (12.03.2018). Стосовно посилань Міністерства щодо розміщення на його офіційному веб-сайті оголошення про засідання Комісії з розгляду скарги, суди вказали на відсутність у матеріалах справи доказів про завчасне розміщення відповідного оголошення.
4.22. Ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені обставини щодо неналежного повідомлення Позивача, який є заінтересованою особою та за яким було зареєстровано право власності на нерухоме майно, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про позбавлення Позивача права на прийняття участі у розгляді скарги, надання пояснень (заперечень) та доказів на їх обґрунтування з метою її повного та об`єктивного розгляду і прийняття законного і обґрунтованого рішення.
4.23. В такий спосіб, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначені процедурні порушення розгляду скарги ТОВ "НВПІІ "Об`єднані зернові технології" обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу Міністерства.
4.24. Проаналізувавши наведені Міністерством доводи про те, що у справі є необхідним відступлення від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку, що вони фактично спрямовані на переоцінку встановлених судами обставин справи та не містять належного правового обґрунтування щодо необхідності такого відступу.
4.25. Так, за обставинами, встановленими у наведеній скаржником справі №826/1632/17 (Постанова Верховного Суду від 17.01.2019) суд касаційної інстанції погодився з висновками судів про те, що розміщене на офіційному веб-сайті Міністерства оголошення про засідання Комісії з розгляду скарги не може вважатися "належним" за ознакою змісту (неможливо встановити, з приводу чого подана відповідна скарга, які саме реєстраційні дії (рішення) є предметом оскарження і, тим більше, доводів скаржника), тобто йшлося про недотримання процедури повідомлення учасників щодо розгляду скарги.
4.26. Водночас, Міністерство самостійно зазначає, що такий висновок було сформовано за інших фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин.
4.27. При цьому, Міністерство додатково посилається на іншу постанову Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №804/2296/17, якою залишено без змін постанову апеляційної інстанції з огляду на встановлені апеляційним судом обставини щодо своєчасного повідомлення скаржника, суб`єктів оскарження та заінтересованих осіб шляхом розміщення оголошення на веб-сайті Міністерства юстиції України до розгляду скарги.
4.28. Отже, у справах, наведених скаржником у касаційній скарзі (№826/1632/17 і №804/2296/17) як на підставу касаційного оскарження, суди зробили висновки щодо наявності/відсутності підстав для скасування оспорюваних у цих справах наказів Міністерства через дотримання/недотримання процедури розгляду скарг у сфері державної реєстрації, встановлених судами на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
4.29. Водночас, судами у зазначених справах сформована позиція, що, у випадку оскарження дій Міністерства з підстав недотримання процедури повідомлення учасників щодо розгляду скарги, обставини пов`язані з розміщенням такої інформації, зокрема, щодо її змісту, дати та часу розміщення, тощо підлягають доведенню на загальних підставах та колегія суддів не вбачає підстав відступати від неї.
4.30. Отже, зважаючи на вищезазначене та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, пов`язані з дослідженням питання щодо дотриманням Міністерством порядку розміщення на сайті інформації про розгляд скарги, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами, своєчасне розміщення зазначених матеріалів в мережі Інтернет, що у свою чергу спростовує доводи Міністерства про належне повідомлення скаржника, суб`єкта оскарження та заінтересованих осіб про час та місце розгляду скарги.
4.31. Крім того, Міністерство посилаючись на постанову Верховного Суду від 16.11.2020 у справі №295/13681/18 стверджує, що державному реєстратору в якості доказу, що підтверджує вручення письмової вимоги іпотекодержателя про усунення порушення, має надаватись рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення разом з описом вкладення.
4.32. Водночас, у вказаній справі не наведено вичерпного переліку доказів, які б свідчили про вручення відповідної вимоги, а лише вказано про те, що таким доказом може бути, зокрема (тобто не виключно), повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
4.33. Що ж до посилань Міністерства на постанови Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №607/8488/18 та від 06.04.2020 у справі №201/10123/17, судова колегія зазначає, що у цих справах було зроблено висновок щодо ідентифікації змісту поштового відправлення, а не підтвердження обставин належного повідомлення особи виключно листом з описом вкладення.
4.34. У справі, яка розглядається, йдеться про дотримання обов`язку іпотекодержателя щодо інформування іпотекодавця та боржника про усунення порушення основного зобов`язання (направлення відповідної вимоги), та підтвердження виконання цього обов`язку належними доказами (доказами надсилання).
4.35. За аналогічних мотивів, які наведені у пунктах 4.32., 4.33. цієї постанови, помилковим є посилання й ТОВ "НВПІІ "Об`єднані зернові технології" про неврахування апеляційною інстанцією висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №910/23734/17.
4.36. Щодо наведених ТОВ "НВПІІ "Об`єднані зернові технології" заперечень на ухвали місцевого суду, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, колегія судів виходить з такого.
4.37. Доводи ТОВ "НВПІІ "Об`єднані зернові технології" щодо порушення пункту 6 частини першої статті 139 Господарського процесуального кодексу України (заява про забезпечення позову не містить пропозиції Позивача щодо зустрічного забезпечення) не знайшли свого підтвердження, адже комплексний аналіз процесуальних норм (статей 139, 140, 141 Господарського процесуального кодексу України) свідчить, що вирішення питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення за ініціативою суду є виключно правом останнього, і лише подача відповідного клопотання зацікавленим учасником справи вже створює обов`язок суду вирішити позитивно чи негативно дане питання, що й мало місце у даному випадку.
4.38. Щодо заяви ТОВ "НВПІІ "Об`єднані зернові технології" про залишення позову без розгляду, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відмову у її задоволенні у зв`язку з її необґрунтованістю, зокрема, з огляду на нерелевантність посилання заявника на правову позицію, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16.
4.39. Інші доводи скаржників, які наведені у касаційних скаргах безпосередньо пов`язані із встановленням обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ними. Тому пов`язані з наведеним аргументи скаржників не можуть бути прийняті судовою колегією Верховного Суду.
4.40. Саме лише прагнення скаржників здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.41. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").
4.42. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
4.43. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими ЄСПЛ у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
4.44. Отже, зважаючи на викладене, наведені скаржниками підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржених у справі судових рішень із цієї підстави.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
5.2. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
5.3. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.4. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.5. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 309 Господарського процесуального кодексу України).
5.6. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2020 у справі №910/16497/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Зуєв Судді Г. М. Мачульський Ю. Я. Чумак
