ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/16497/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Кушніра І. В., Мачульського Г. М.
здійснивши перегляд у порядку письмового провадження касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 (судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В., Ткаченко Б.О.)
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 (суддя Баранов Д.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум"
до Міністерства юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології"
про визнання протиправним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Преміум" (далі - Банк, Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Міністерство, Відповідач) у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства від 03.04.2019 №975/5 в частині задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології" (далі - ТОВ "НВПІІ "Об`єднані зернові технології", Третя особа) від 01.03.2018, зареєстрованої у Міністерстві 06.03.2018 за №7206-33-18 щодо скасування реєстраційних дій, які були вчинені 02.02.2018 державним реєстратором Смалиус В.В., Підлісненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №39487107, щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. Яблунева (попередня назва - 40 років Перемоги), буд 68;
- відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів Позивача, шляхом відновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, запису про право власності від 02.02.2018 №24653978 державним реєстратором Смалиус В.В, Підлісненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, яке винесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №39487107.
1.2. Одночасно з позовною заявою Позивач подав заяву про забезпечення позову з вимогою заборонити Міністерству, його структурним підрозділам, а також будь-яким суб`єктам та органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, особам які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів (реєстрацією права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав) щодо нерухомого майна - комплексу будівель і споруд виробничо-складської бази (зерносховище місткістю 30 тис тонн), що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. Яблунева, буд 68.
1.3. Вказана заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову дозволить третій особі здійснити будь-які дії із спірним нерухомим майном (зареєструвати право власності за іншими особами), що реально загрожує виникненням суттєвої фінансової шкоди позивачу, яка полягає у втраті права власності на нерухоме майно, та необхідності вчинення цілої низки додаткових дій щодо відновлення своїх порушених прав та інтересів.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 у справі №910/16497/19, вищезазначена заява задоволена. Заборонено Міністерству, його структурним підрозділам, а також будь-яким суб`єктам та органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, особам які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів (реєстрацією права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав) щодо нерухомого майна - комплексу будівель і споруд виробничо-складської бази (зерносховище місткістю 30 тис тонн), що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. Яблунева, буд 68 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
2.2. Ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції мотивовані наявністю зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірністю та адекватністю заходів із позовними вимогами, можливістю забезпечення інтересів всіх учасників спору. Попередження можливого порушення прав інших осіб при вирішенні спору судом знаходиться в прямій залежності від цілісності спірних активів та незмінності суб`єкта їх володіння за час вирішення даного спору судом, порушення чого у випадку задоволення позову нівелюватиме ефективність обраного позивачем способу захисту та може зумовити понесення збитків чи додаткових витрат іншими учасниками спірних правовідносин.
Також господарський суд апеляційної інстанції з огляду на те, що чинним законодавством України не заборонено повторно звертатись до господарського суду із заявою про забезпечення позову та відсутністю впливу заявника на автоматичний розподіл заяв місцевим господарським судом, дійшов висновку про належне користування позивачем своїми правами.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "НВПІІ "Об`єднані зернові технології" просить скасувати судові рішення господарських судів попередніх інстанцій та повернути Банку заяву про забезпечення позову.
3.2. Скаржник доводить, що Позивач здійснив зловживання процесуальними правами, подавши до суду дві ідентичні заяви про забезпечення позову, що мало стати підставою для залишення такої заяви без розгляду або її повернення. Однак суд першої інстанції не виявив зловживання правами з боку позивача, не вжив заходів для запобігання такому зловживанню і не повернув йому заяву про забезпечення позову.
3.3. Також скаржник стверджує, що в порушення пункту 6 частини першої статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову не містить пропозиції Позивача щодо зустрічного забезпечення.
3.4. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити оскаржувані судові рішення попередніх судових інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення з підстав її необґрунтованості.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Приписами статті 300 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.3. Щодо тверджень скаржника про зловживання Позивачем процесуальними правами, судова колегія зазначає, що відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
4.4. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. (частина друга статті 43 Господарського процесуального кодексу України).
4.5. Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.
4.6. Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.
4.7. При цьому, Суд зазначає, що у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №58/505 та від 28.04.2020 у справі №910/6245/19.
4.8. Суд враховує, що лише у пункті 1 частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин.
4.9. Разом з тим, наведена норма чи будь-яка інша норма Господарського процесуального кодексу України не містить імперативної заборони подавати клопотання (заяви) для вирішення питання за відсутності інших підстав або нових обставин, а лише надає можливість суду визнати такі дії зловживанням процесуальними правами залежно від конкретних обставин, і, що важливо для конкретної даної ситуації, - за умови якщо таке питання вже вирішено судом.
Побідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 50з-20.
4.10. При цьому, право учасників справи на подання клопотань та заяв встановлене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
4.11. Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
4.12. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
4.13. Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що подання Банком до місцевого господарського суду заяви про залишення без розгляду заяви про забезпечення позову до подання позову (з урахуванням вирішення цього питання у справі №910/16497/19, відсутності заборони щодо повторного звернення до суду зі заявою про забезпечення позову, відсутністю впливу заявника на автоматизований розподіл заяв судом) свідчать про належне користування позивачем правами, наданими йому чинним законодавством України.
4.14. В такий спосіб, доводи ТОВ "НВПІІ "Об`єднані зернові технології" про зловживання Позивачем процесуальними правами є необґрунтованими та безпідставними, оскільки жодним чином не базуються на приписах Господарського процесуального кодексу України.
4.15. Не знайшли свого підтвердження й аргументи скаржника щодо порушення пункту 6 частини першої статті 139 Господарського процесуального кодексу України (заява про забезпечення позову не містить пропозиції Позивача щодо зустрічного забезпечення), адже комплексний аналіз процесуальних норм (статей 139, 140, 141 Господарського процесуального кодексу України) свідчить, що вирішення питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення саме за ініціативою суду є виключно правом останнього, і лише подача відповідного клопотання зацікавленим учасником справи вже створює обов`язок суду вирішити позитивно чи негативно дане питання.
4.16. Отже, за відсутності відповідного клопотання про вжиття судом заходів щодо зустрічного забезпечення місцевий суд, з огляду на викладені норми, міг і не розглядати питання вжиття зустрічних заходів забезпечення позову.
4.17. В такий спосіб порушення місцевим господарським судом норм процесуального права у даному випадку не вбачається.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 18.07.2018 у справі №916/2851/17, від 03.12.2018 у справі №903/246/18, від 03.12.2018 у справі №916/1040/18, від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 25.02.2019 у справі №924/789/18, від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.03.2019 у справі №904/4795/18, від 11.06.2019 у справі №916/2933/18, від 18.06.2019 у справі №904/661/19, від 27.06.2019 у справі №916/73/19 та від 20.08.2020 у справі №910/6503/19.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.2. Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржені у справі судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 у справі №910/16497/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Зуєв Судді І. В. Кушнір Г. М. Мачульський
