ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" січня 2020 р. Справа№ 910/16497/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Євсікова О.О.
секретар судового засідання Мельничук О.С.,
представники сторін:
від позивача Кебкал В.Г.,
Косарецьков В.М.,
від відповідача не з`явились,
від третьої особи ОСОБА_1 ,
розглядає апеляційну скаргу
Товариство з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 (повний текст ухвали складено 22.11.2019)
про забезпечення позову
у справі № 910/16497/19(суддя Баранов Д.О.)
За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум"
до Міністерства юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології"
про визнання протиправним та скасування наказу,-
ВСТАНОВИВ :
У 2019 році Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Преміум" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про порушення його законних інтересів, що полягають в необґрунтованому та безпідставному позбавленні останнього права власності на набуте ним у законний спосіб майно.
Одночасно з позовною заявою Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Преміум" подало заяву про забезпечення позову в якій просить заборонити Міністерству юстиції України, його структурним підрозділам, а також будь-яким суб`єктам та органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, особам які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів (реєстрацією права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав) щодо нерухомого майна - комплексу будівель і споруд виробничо-складської бази (зерносховище місткістю 30 тис тонн), що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. Яблунева, буд 68.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що у випадку набуття права власності на нерухоме майно - комплекс будівель і споруд виробничо-складської бази (зерносховище місткістю 30 тис. тонн), що знаходяться за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. Яблунева, буд.68 за суб`єктом Товариством з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології" дозволить останньому здійснювати будь-які дії із спірним нерухомим майном, а тому без вжиття заходів забезпечення позову, право власності на нерухоме майно може бути зареєстровано за іншими особами, що реально загрожує виникненням суттєвої фінансової шкоди позивачу, яка полягає у втраті права власності на нерухоме майно, та необхідності вчинення цілої низки додаткових дій щодо відновлення своїх порушених прав та інтересів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 року заяву Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи до забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, його структурним підрозділам, а також будь-яким суб`єктам та органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, особам які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів (реєстрацією права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав) щодо нерухомого майна - комплексу будівель і споруд виробничо-складської бази (зерносховище місткістю 30 тис тонн), що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. Яблунева, буд 68 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що збереження спірних правовідносин в існуючому на сьогоднішній день стані буде спрямовано в тому числі на забезпечення збереження балансу інтересів як їх існуючих учасників, так і потенційно можливих учасників, які виникнуть під час вирішення спору, адже попередить можливість понесення ними можливих збитків та додаткових витрат у випадку подальшого відчуження чи розпорядження відповідачами спірними активами.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та прийнята з порушенням норм процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що Банк здійснив зловживання процесуальними правами, передбачене п. 2, ч. 2, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, що мало стати підставою для залишення без розгляду заяви про забезпечення позову або її повернення. Крім того скаржник звертає увагу, що в порушення п. 6, ч. 1, ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову не містить пропозиції ПАТ «КБ «ПРЕМІУМ» щодо зустрічного забезпечення.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Євсіков О. О., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 року у справі №910/16497/19 та призначено її розгляд на 09.01.2020 року.
21.12.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні 09.01.2020 року представник третьої особи надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники позивача надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В ч.ч.1, 4 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову (аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №910/7912/18, від 21.09.2019 у справі №902/483/18, від 08.10.2018 у справі №913/257/18 та від 10.01.2019 у справі №910/11906/18).
Як вбачається із позовної заяви, предметом спору у даній справі є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №975/5 від 03.04.2018 року, в частині задоволення скарги ТОВ Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями «Об`єднані зернові технології» від 01.03.2018 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06.03.2018 року за №7206-33-18 щодо скасування реєстраційних дій, які були вчинені 02.02.2018 року державним реєстратором Смалиус В.В., Підлісненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №39487107, щодо нерухомого майна, яке знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а також про відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум», шляхом відновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про право власності №24653978 від 02.02.2018 року державним реєстратором Смалиус В.В. Підлісненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, яке винесено на підставі рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень №39487107.
Колегія суддів також зазначає, що з позовної заяви вбачається та місцевим господарським судом встановлено, що враховуюче невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича фірма «Промтехснаб» зобов`язань за кредитним договором №112/КЛ/14 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 10.12.2014 року, а саме порушення графіку погашення процентів, Банк направив на адресу Іпотекодавця (Товариство з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології") повідомлення про порушення зобов`язання за кредитним договором в якому було повідомлено, що у разі невиконання вимог за договором, Банк має право у відповідності до вимог Закону України «Про іпотеку» звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності. (вимога про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки від 23.08.2016 року №01304/1903, а.с. 61-62).
Крім того за матеріалів справи також вбачається, що Банк направив лист щодо погашення заборгованості від 23.08.2016 року №01304/1906 на адресу позичальника (Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича фірма «Промтехснаб»). (а.с. 58-59).
В матеріалах справи наявний іпотечний договір №112/КЛ/14/І-3 від 09.04.2015 року. (а.с. 46-52).
Відповідно до п. 2.1. іпотечного договору комплекс будівель і споруд виробничо-складської бази, що знаходяться за адресою: Кіровоградська обл ., Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. Яблунева, буд. 68, є предметом іпотеки, який забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором № 112/КЛ/14 від 10.12.2014 року.
Пунктом 6.3. іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель може безпосередньо звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису або до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому законом України «Про іпотеку». При цьому, реалізація предмета іпотеки здійснюється будь-яким способом, що не суперечить законодавству України.
Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу за кредитним договором також шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. Для цього іпотекодержатель має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.
У зв`язку з відсутністю реагування на повідомлення позивача про усунення порушень за кредитним договором, державним реєстратором Смалиус В.В. було зареєстровано за Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Преміум" право власності на предмет іпотеки - комплекс будівель і споруд виробничо-складської бази, що знаходяться за адресою: Кіровоградська обл., Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. Яблунева (попередня назва - 40 років Перемоги), буд. 68. на підставі іпотечного договору №112/КЛ/14/І-3.
За невиконання умов кредитного договору, право власності на предмет іпотеки було зареєстровано за позивачем, проте дії державного реєстратора були оскаржені товариством з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології" до Міністерства юстиції України, і за наслідками такого оскарження було прийнято Наказ №975/5 від 03.04.2018 року.
Заявник вказує, що 05.04.2018 року йому стало відомо, що 04.04.2018 року о 10:49:53 реєстратором Пекарем Андрієм Львовичем, Комунальне підприємство "Бюро державної реєстрації", індексний номер рішення 40475891, було зареєстровано скасування реєстраційної дії про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.02.2018 року № 39487107, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Підлісненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області Смалиусом В.В., в якості підстави реєстраційної дії було вказано наказ Міністерства юстиції України від 03.04.2018 року № 975/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".
Окрім цього позивач зазначає, що незважаючи на дію ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про забезпечення адміністративного позову від 30.03.2018 року у справі № 826/4590/18 та чітке визначення кола осіб, які мали право виконати наказ Міністерства юстиції України від 03.04.2018 року № 975/5 Банк був незаконним способом позбавлений права власності на об`єкт нерухомості, а також можливості до поновлення безпідставно втраченого права власності шляхом вчинення реєстраційних дій.
Банком (позивач) було подано скаргу до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України скаргу № 01304/48 на рішення (дії) державного реєстратора де були описані всі вищезазначені обставини.
Також з тверджень позивача, які не спростовані відповідачем 11.04.2018 року Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Преміум" додатково стало відомо, що тим же реєстратором на підставі ухвали Онуфріївського районного суду Кіровоградської області по справі № 399/130/18, провадження № 1-кс/399/54/18 за заявами ОСОБА_2 було незаконно та безпідставно проведено ряд реєстраційних дій щодо вищевказаного нерухомого майна, зокрема, скасовано записи про іпотеку та про обтяження цього нерухомого майна.
Як на підставу для вчинення реєстраційних дій по скасуванню іпотек та заборон, які були накладені на підставі іпотечних договорів № 112/КЛ/14/І-3 та № 3/КЛ/16/І була зазначена ухвала Онуфріївського районного суду Кіровоградської області по справі № 399/130/18, провадження № 1-кс/399/54/18.
Втім, як зазначає позивач згідно вказаної ухвали у тексті було чітко зазначено, що скасовуються арешти та обтяження, накладені ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 22.02.2018 у справі № 399/130/18 в рамках кримінального провадження № 42018121070000007, а іпотечні договори № 112/КЛ/14/І-3 та № 3/КЛ/16/І не були предметом розгляду в суді, як наслідок посадовими особами Товариством з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології" було незаконно подано заяви про скасування записів про іпотеку та обтяження, а реєстратором Пекарем А.Л. було незаконно скасовано вищевказані записи.
Отже, на думку позивача такі дії посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології", як попередніх власників комплексу будівель і споруд виробничо-складської бази (зерносховище місткістю 30 тис. тон), дають підстави вважати, що вони вчинили ряд заходів спрямованих на незаконне відчуження та подальше заволодіння майном Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум".
В свою чергу позивач зазначає, що Банком були подані доповнення до скарги від 13.04.2018 року № 01304/64 на дії реєстратора Пекаря Андрія Львовича, Комунальне підприємство "Бюро державної реєстрації".
За результатом розгляду та дослідження всіх аргументів було винесено наказ Міністерства юстиції України № 1211/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким було скасовано рішення про скасування реєстраційної дії від 04.04.2018 року № 40475891, прийняте реєстратором Пекарем Андрієм Львовичем Комунальне підприємство "Бюро державної реєстрації" та внести у державний реєстр прав записи про скасування запису про право власності Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Преміум" на комплексу будівель і споруд виробничо-складської бази (зерносховище місткістю 30 тис. тонн), що знаходяться за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. 40 років Перемоги, буд. 68. (а.с. 79).
Отже, як зазначає позивач, зазначені обставини свідчать про намагання третьої особи, які спрямовані на позбавлення ПАТ «КБ «Преміум» права власності на комплекс будівель і споруд виробничо-складської бази (зерносховище місткістю 30 тис. тон) та подальшої реалізації об`єкта, адже відповідні дії Іпотекодержателя вже мали місце, і є вірогідність того, що вразі незабезпечення позову відповідні дії з боку останнього повторяться.
Колегія суддів звертає увагу, що доказів на спростування зазначеного вище на момент винесення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції відповідачем надано не було.
Оцінюючи обґрунтованість та законність ухвали Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 року у справі №910/16497/19, колегія суддів вважає, що позивач належним чином обґрунтував, у тому числі з посиланням на відповідні обставини та належні докази, що невжиття заходів забезпечення позову спроможне істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, за захистом яких заявник мав намір звернутися до суду.
Місцевий господарський суд в своїй ухвалі зазначив про те, що збереження спірних правовідносин в існуючому на сьогоднішній день стані буде спрямовано в тому числі на забезпечення збереження балансу інтересів як їх існуючих учасників, так і потенційно можливих учасників, які виникнуть під час вирішення спору, адже попередить можливість понесення ними можливих збитків та додаткових витрат у випадку подальшого відчуження чи розпорядження відповідачами спірними активами.
Колегія суддів зазначає, що позивачем було долучено до заяви про забезпечення позову копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна яким підтверджено зазначені вище обставини щодо знаходження спірного майна в іпотеці та здійснення перереєстрації права власності на спірне майно. (а.с. 83-86).
Також колегія суддів звертає увагу, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного прав. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Отже, оскільки у даній справі позивач звернувся до суду з вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 р. у справі № 910/1040/18.
У постанові від 04.07.2018 р. по справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду відмітила, що для цілей визначення наявності у особи права володіння нерухомим майном повинен застосовуватися принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає у тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває у відношенні до цієї речі всі повноваження власника, визначені у частині 1 статті 317 Цивільного кодексу України.
У постанові від 28.11.2018 р. у справі № 504/2864/132-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З наведених правових позицій випливає, що Верховний Суд пов`язав ефективність судового захисту абсолютних речових прав із наявністю у особи, яка звернулася з позовом про право цивільне, зареєстрованого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; і власник нерухомості втрачає право володіння нею навіть у разі протиправного припинення державної реєстрації такого права і перереєстрації цього права за іншою особою.
Тож колегія суддів вважає, що тимчасова заборона Міністерству юстиції України, його структурним підрозділам, а також будь-яким суб`єктам та органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, особам які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів (реєстрацією права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав) щодо нерухомого майна - комплексу будівель і споруд виробничо-складської бази (зерносховище місткістю 30 тис тонн), що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, вул. Яблунева, буд 68 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі сприятиме завданню судочинства - ефективному відновленню охоронюваних законом прав особи, яка звернулася з позовом, у межах одного судового провадження.
Крім того, вжиття заявлених заходів забезпечення позову не призведе до порушення принципу співмірності забезпечення позову щодо предмету спору, оскільки вказані заходи спрямовані виключно на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті та не накладають обтяжливих обов`язків на відповідача.
При цьому, одним із завдань господарського судочинства у відповідності до вимог ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хорнсбі проти Греції" зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.
Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що на час розгляду даної справи існує об`єктивна необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, зважаючи на адекватність даного заходу забезпечення позову по відношенню до заявлених позовних вимог, на забезпечення яких він вживається.
Доводи скаржника, що Банк здійснив зловживання процесуальними правами, передбачене п. 2, ч. 2, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, що мало стати підставою для залишення без розгляду заяви про забезпечення позову або її повернення колегією суддів відхиляються оскільки апелянтом не доведено вчинення позивачем маніпуляцій, а також з підстав того, що визнання судом зловживання своїми процесуальними правами є правом суду, а не обов`язком. Окрім цього, зазначені обставини не спростовують встановлених вище обставин, а саме наявності, що право власності на нерухоме майно може бути зареєстровано за іншими особами, що реально загрожує виникненням суттєвої фінансової шкоди позивачу, яка полягає у втраті права власності на нерухоме майно, та необхідності вчинення цілої низки додаткових дій щодо відновлення своїх порушених прав та інтересів.
Колегія суддів також відхиляє аргументи скаржника, що розгляд судом першої інстанції заяви позивача про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, суперечить вимогам пункту 6, частини 1, статті 139 ГПК України, з огляду а те, що частиною 1 статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням наведених норм законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.
Зазначена правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 03.12.2018 року у справі № 903/246/18 та від 25.02.2019 року у справі №924/789/18.
Таким чином за змістом диспозитивної норми статті 141 ГПК України пред`явлення особі, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, вимог забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), є правом, а не обов`язком господарського суду, так само як і питання зустрічного забезпечення може бути вирішено судом в ухвалі про зустрічне забезпечення позову, винесеній за результатами розгляду клопотання відповідача про зустрічне забезпечення, що відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 цього Кодексу. Відтак, у даному випадку само по собі незазначення в оскаржуваній ухвалі про вирішення питання зустрічного забезпечення не можна вважати допущеним судом першої інстанції істотним процесуальним порушенням, достатнім для скасування ухвали про забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.
Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2018 року по справі №916/2851/17, від 26.11.2018 року по справі №904/2925/18 та від 17.12.2018 року по справі №914/970/18.
Окрім цього колегія суддів зазначає, що за змістом частини 2, пункту 2, статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення в разі порушення норм процесуального права може бути лише, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справ, з огляду на, що колегія суддів вважає, що твердження скаржника стосовно не зазначення в заяві про забезпечення позову про зустрічне забезпечення не є достатньою підставою для скасування правильних по суті і законних судових рішень у справі з одних лише формальних міркувань.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284, ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче підприємство з іноземними інвестиціями "Об`єднані зернові технології" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 року у справі №910/16497/19 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 року у справі №910/16497/19 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 року у справі №910/16497/19.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 09.01.2020 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
О.О. Євсіков
