ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 734/2723/17

адміністративне провадження № К/9901/6552/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської Н. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 734/2723/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Козелець"

до Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Данівське" та Служба автомобільних доріг в Чернігівській області

про визнання незаконним та скасування рішення

за касаційною скаргою Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області

на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2018 року, ухвалене в складі головуючого судді Кузюри В. О.,

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Коротких А. Ю., суддів Ганечко О. В., Файдюка В. В.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Козелець" (далі - позивач, Товариство) звернулося до Козелецького районного суду Чернігівської області з позовом до Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області (далі - відповідач), треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Данівське", Служба автомобільних доріг у Чернігівській області, в якому просило визнати незаконним та скасувати рішення 4-ї сесії 8-го скликання Козелецької селищної ради від 21.07.2017 року № 14-4 /VIII «Про обмеження руху вантажного транспорту по вул. Соборності, Незалежності, І. Франка, сім`ї Розумовських, Покорського, Родини Богомольців".

2. На обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідачем прийнято оскаржуване рішення за відсутності повноважень та підстав, встановлених діючим законодавством України, а також із порушенням самої законодавчої процедури його прийняття та опублікування, окрім цього - непослідовно, необґрунтовано та непропорційно, тобто, з порушенням балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів частини громадян та суб`єктів господарювання, і цілями, на досягнення яких воно було спрямоване.

3. На заперечення вимог Козелецька селищна рада в свої письмових поясненнях зазначила, що в основі рішення селищної ради були численні звернення громадян смт. Козелець про те, що внаслідок руху великовантажного транспорту як ТОВ "Агро- Регіон Козелець", так і інших сільгоспвиробників завдається шкода, шляхом руйнування будинків, створення підвищеного шумового рівня.

4. За доводами відповідача, дороги смт. Козелець є дорогами місцевого значення, отже, селищна рада має повне право розпоряджатися належними правами стосовно доріг, в тому числі обмежувати рух по цих дорогах. По території Козелецької селищної ради не проходять дороги загального користування державного значення.

5. Треті особи - ТОВ "Данівське" та Служба автомобільних доріг у Чернігівській області - надали письмові пояснення.

6. ТОВ "Данівське" повністю підтримує позицію позивача, просить задовольнити позов.

7. Служба автомобільних доріг в своїх поясненнях надала інформацію щодо забезпечення руху транспорту на дорогах загального користування державного та місцевого значення та просила їх врахувати при прийнятті рішення.

8. Постановою Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

9. Постановою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

10. Підставою направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції стало те, що, розглядаючи справу по суті, суди обох інстанцій залишили поза увагою питання безпеки, пов`язані з негативним впливом від дороги на мешканців вулиці, вздовж якої здійснювався рух вантажного транспорту.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

11. Позивач здійснює господарську діяльність з виробництва сільськогосподарської продукції на території Козелецького району з 31 травня 2011 року і по цей час. У 2017 році в обробітку позивача на території Козелецького району знаходилися с/г землі загальною площею 8627,80 га без врахування пасовищ і зібраний урожай позивач транспортує як до власного зерносушильного комплексу, розташованого в с. Ліхолітки Козелецького району, так і до орендованого складського комплексу, розташованого в с. Берлози Козелецького району. Для транспортування сільгосппродукції позивач використовує, як власну так і найману техніку, загальною масою до 40 тон включно.

12. Для перевезення зібраного врожаю позивачем використовуються для проїзду автомобільні дороги загального користування державного значення: Т-25-35 (Козелець - Карпилівка-Сорокошичі); Т25-13 (Козелець-Козари-Носівка) Т-25-49 (Козелець-Данівка), ділянки яких проходять через смт. Козелець та суміщаються з вулицями названого населеного пункту, зокрема це: вулиці Соборності, Незалежності, І.Франка, сім`ї Розумовських, Покорського, Родини Богомольців (а.с. 59 - 62 т. 1).

13. До матеріалів справи долучено карту-схему розміщення (примикання) автомобільних доріг загального користування територіального значення до смт. Козелець (т. 1, а.с. 232), яка за висновками судів попередніх інстанцій, дає підстави для висновку про те, що зазначені дороги є продовженням автомобільних доріг державного значення, тобто суміщаються з ними.

14. 17 липня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Козелець" звернулося до Козелецької селищної ради щодо надання рекомендацій до маршрутів та можливого часового обмеження для проїзду автомобілів з зерном.

15. Листом голови Козелецької селищної ради від 27 липня 2017 року за вих. № 03-02/609 до відома Товариства було доведено, що Козелецькою селищною радою було ухвалене рішення 4-ї сесії 8-го скликання Козелецької селищної ради від 21 липня 2017 року № 14-4/VIII «Про обмеження руху вантажного транспорту по вул. Соборності, Незалежності, І. Франка, сім`ї Розумовських, Покорського, Родини Богомольців".

16. Відповідно до рішення Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області четвертої сесії восьмого скликання № 14-4/VIII від 21 липня 2017 року (далі - Рішення) «Про обмеження руху вантажного транспорту по вулиці Соборності, Незалежності, Івана Франка, сім`ї Розумовських, Покорського, Родини Богомольців» (т.1, а.с. 66-67) згідно ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи неодноразові звернення депутатів Козелецької селищної ради та громадян, які проживають на вищевказаних вулицях, перевищення шумового рівня, великої вібрації доріг, які призводять до руйнування осель громадян внаслідок руху великовантажного транспорту, відповідно до статті 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», статей 3,6,9,52 Закону України «Про автомобільні дороги», керуючись частиною першою статті 59, частиною першою статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні, селищна рада вирішила:

16.1. 1. Обмежити рух вантажного транспорту повною масою більше 10 тонн на вище вказаних вулицях.

16.2. 2. КП «Козелецьводоканал» встановити відповідні обмежувальні знаки на перехресті доріг вул. Соборності - вул. Промислова, вул. Соборності - вул. Магістральна, вул. Покорського - вул. Сім`ї Розумовських, вул. Незалежності - вул. Поморського та перехресті авто магістральної дороги Київ-Чернігів-Нові Яриловичі - вул. Родини Богомольців.

16.3. 3. Звернутись до Бобровицької міської ради Чернігівської області з проханням щодо встановлення інформаційного знаку в місці кругового руху в напрямку с. Браниця про обмеження руху вантажних автомобілів повною масою більше 10 тонн через смт. Козелець Чернігівської області.

16.4. Виготовити проект дислокації знаків смт. Козелець з урахуванням даного рішення.

16.5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію з питань освіти, охорони здоров`я, культури, соціального захисту населення, законності та правопорядку та з питань житлово комунального господарства, комунальної власності, будівництва, земельних відносин та питань надзвичайних ситуацій.

17. Рішення було оприлюднене на офіційному сайті ради та в місцевій газеті "Новини Придесення" № 31 від 05 серпня 2017 року.

18. Судами попередніх інстанцій установлено, що зазначене рішення було прийняте на підставі численних звернень жителів смт. Козелець. При цьому матеріали справи не місять доказів того, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з метою організації дорожнього руху на підставі відповідних планів, схем, проектів тощо.

19. У матеріалах справи відсутні будь-які дані про погодження Козелецькою селищною радою обмеження руху по вул. Соборності, Незалежності, І. Франка, сім`ї Розумовських , Покорського, Родини Богомольців зі Службою автомобільних доріг у Чернігівській області та/або з відповідним підрозділом Національної поліції.

20. Як установлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи наявна копія розпорядження Чернігівської обласної Державної адміністрації №59 від 01 лютого 2017 року (т. 1, а.с. 224), в якому містяться пропозиції щодо запровадження обмеження руху на дорогах загального користування області. В розпорядженні зазначено, що маршрути, на яких вводяться обмеження, визначаються за результатами натурних обстежень, інженерно-економічних обґрунтувань залежно від погодних умов та стану дорожнього покриття.

21. Натомість, Козелецька селищна рада прийняла рішення без будь-яких обстежень та інженерно-економічних обґрунтувань на підставі заяв громадян.

22. За результатами обстеження мав складатися відповідний акт та у разі потреби вживатися заходи для приведення доріг, якими будуть проходити маршрути об`їзду, в належний технічний стан. Натомість, приймаючи рішення, селищна рада не вказала в рішенні можливий маршрут проїзду вантажним автомобілям, загальна вага яких перевищує 10 т.

23. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідачем не надано жодних доказів, що було завчасне оповіщення учасників руху і мешканців міст та інших населених пунктів про строки та порядок тимчасового обмеження руху транспортних засобів.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

24. Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року, позовні вимоги задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення 4-ї сесії 8-го скликання Козелецької селищної ради від 21 липня 2017 року № 14-4 /VIII «Про обмеження руху вантажного транспорту по вул. Соборності, Незалежності, І. Франка, сім`ї Розумовських, Покорського, Родини Богомольців».

25. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що норми чинного законодавства не наділяють органи місцевого самоврядування на власний розсуд, самостійно, без погодження з компетентними органами здійснювати обмеження руху транспортних засобів, маса яких перевищує певний показник, самостійно визначений радою.

26. Враховуючи, що відповідачем не надано доказів того, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з метою організації дорожнього руху на підставі відповідних планів, схем, проектів тощо, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність оскаржуваного рішення.

27. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки зазначені дороги є продовженням автомобільних доріг державного значення, тобто суміщаються з ними, то такі дороги (вулиці), у відповідності до частини другої статті 16 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року № 2862-IV, належать до Єдиної транспортної системи України і питання, пов`язані з обмеженням на них руху, мають бути погоджені з органом державного управління автомобільними дорогами загального користування та відповідними державними органами з безпеки дорожнього руху.

ІV. Касаційне оскарження

28. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 07 березня 2019 року.

29. У касаційній скарзі представник відповідача зазначає, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

30. На обґрунтування вимог касаційної скарги представник відповідача вказує, що позивач здійснював перевезення вантажів масою до 40 тон включно. При цьому, як зазначає відповідач, жодна з інстанцій не встановлювала того, що вулиці Соборності, Незалежності, І. Франка, сім`ї Розумовських, Покорського, Родини Богомольців у смт. Козелець не перебувають у власності відповідача, натомість до матеріалів справи додано акт розмежування автомобільних доріг загального користування державного значення та доріг комунальної власності Козелецької селищної ради на території смт. Козелець Чернігівської області від 16 листопада 2017 року. За доводами відповідача, жодна автодорога загального користування державного значення через смт. Козелець не проходить, а відповідно і не суміщається повністю з жодною вулицею чи дорогою селища, яка зазначена в оспорюваному рішенні сесії, вони суміщаються лише частково. За доводами відповідача, позивач намагається узаконити своє право на проїзд 40-тонного транспорту по житловим кварталам смт. Козелець автодорогами місцевого значення, по яким апріорі не може рухатися транспорт вагою більше 24 тон. (п. 22.5 ПДР). Відповідач зазначає, що примикання доріг не є суміщенням доріг у розумінні статті 16 Закону України «Про автомобільні дороги», а тому отримання дозволу Укравтодору не потрібно. Ні про яке суміщення цілих вулиць селища, з дорогами державного значення мова не йде.

31. У зв`язку із зазначеним відповідач указує, що віднесення судом вулиць смт. Козелець, які є елементами автомобільних доріг загального користування місцевого значення до автомобільних доріг загального користування державного значення, матиме наслідком покладення на Державний бюджет України витрат щодо їх утримання.

32. Крім того, за доводами відповідача, судами попередніх інстанцій безпідставно не враховано як доказ Звіт спеціального обстеження мосту через р. Остер, стану покриття та конструкцій дорожнього одягу вулиць смт. Козелець, яким підтверджено стан мосту через р. Остер та дорожнього покриття по Вул. Соборності, Незалежності, І. Франка, сім`ї Розумовських, Покровського, Родини Богомольців у смт. Козелець.

33. У касаційній скарзі відповідач просить розглядати касаційну скаргу за участі його представника.

34. Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 734/2723/17 з Бобровицького районного суду Чернігівської області (суддя-доповідач Бевзенко В. М., судді Данилевич Н. А., Желтобрюх І. Л.).

35. 19 квітня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник позивача спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

36. У відзиві на касаційну скаргу представник позивача просить розглядати справу за його участі.

37. 23 квітня 2019 року справа № 734/2723/17 надійшла до Верховного Суду.

38. 08 травня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 762/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 16 квітня 2020 року № 5), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.

39. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 08 травня 2020 року визначено склад суду: головуючого суддю Шишова О. О., Дашутіна І. В., Яковенка М. М.

40. 22 вересня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1785/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шишова О. О. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21 вересня 2020 року № 12), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.

41. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 23 вересня 2020 року визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів Данилевич Н. А., Мацедонську В. Е.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

42. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

43. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

44. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

45. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

46. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017)

46.1. Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

46.2. Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

47. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №3353-XII) вказаний нормативний акт регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

48. Статтею 7 вказаного Закону регламентовано, що до компетенції селищної ради та її виконавчого органу належать певні повноваження у сфері дорожнього руху, зокрема, забезпечення виконання вимог законодавства та рішень центральних органів виконавчої влади з питань дорожнього руху і його безпеки, сприяння діяльності по утриманню у безпечному для дорожнього руху стані автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та їх облаштуванню об`єктами сервісу; здійснення заходів щодо профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму та інші.

49. Стаття 9 Закону №3353-XII. До компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить:

- розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження;

- визначення структур управління, проектування, будівництва та утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів;

- участь у розробці положень про спеціальні структури управління дорожнім рухом;

- компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів;

- забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху;

- організація і здійснення заходів, спрямованих на захист навколишнього природного середовища;

- забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов;

- вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях;

- передача права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам;

- визначення нормативів та виділення необхідних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів;

- передача права на будівництво комунальних та інших споруд, прокладання комунікацій, на захисні роботи і споруди, сервісні споруди та обладнання відповідно до чинного законодавства;

- проведення робіт по створенню і утриманню придорожніх зелених насаджень та інше;

- термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах;

- влаштування місць для зупинок транспортних засобів, стоянок і відпочинку учасників дорожнього руху та створення інших об`єктів дорожнього сервісу;

- розробка та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів системами термінового зв`язку для виклику Національної поліції, екстреної медичної допомоги та технічної допомоги;

- обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів технічними засобами регулювання дорожнього руху та їх утримання;

- проведення лінійного аналізу аварійності на підвідомчих автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах;

- виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і впровадження у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху;

- забезпечення роботи спеціалізованих служб по здійсненню заходів щодо організації дорожнього руху;

- своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами;

- організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

- вирішення інших питань дорожнього руху згідно з чинним законодавством.

50. Частина перша статті 24 Закону №3353-XII. Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

51. Частиною першою статті 27 Закону №3353-XII визначено, що організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах здійснюється із застосуванням технічних засобів інформаційно-телекомунікаційних та автоматизованих систем керування та нагляду за дорожнім рухом відповідно до правил і стандартів, а також на основі проектів і схем організації дорожнього руху, погоджених із відповідними підрозділами Національної поліції. До вказаних проектів і схем за приписами відповідних підрозділів Національної поліції можуть бути внесені зміни та доповнення.

52. Частиною другою статті 27 Закону №3353-XII установлено, що організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті.

53. Стаття 52 Закону №3353-XII. Контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

54. Частина перша статті 52-3 Закону №3353-XII. До повноважень Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належать: участь у реалізації в межах своїх повноважень державної політики у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечення безпеки дорожнього руху; організація супроводження і забезпечення безпечного руху транспортних засобів спеціального призначення; погодження відповідно до вимог цього Закону, інших законодавчих актів проектів на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, залізничних переїздів, комплексів дорожнього сервісу та інших споруд у межах відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг; погодження поданих у встановленому порядку пропозицій стосовно обладнання засобами організації дорожнього руху місць виконання дорожніх робіт, проектів та схем організації дорожнього руху, маршрутів руху пасажирського транспорту, маршрутів організованого руху громадян і місць їх збору, порядку проведення спортивних та інших масових заходів, які можуть створити перешкоди дорожньому руху; видача в установленому порядку у випадках, передбачених законом, дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; здійснення контролю за безпекою дорожнього руху під час надання послуг з перевезення пасажирів чи вантажів, у тому числі небезпечних, додержанням законодавства у зазначеній сфері, розробленням і видачею в установленому порядку документів щодо погодження маршрутів руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів; інформування учасників дорожнього руху про фіксацію фактів правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.

55. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 1 травня 1997 року № 280/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Закон № 280/97-ВР) визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

56. Підпункт 1 пункту "а" статті 30 Закону № 280/97-ВР. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

57. Пунктом 1 частини першої статті 19 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року №2862-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Закон №2862-IV) встановлено, що основними обов`язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів.

58. Відповідно до частин першої - другої статті 7 Закону №2862-IV автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях.

58.1. Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.

59. Згідно із положеннями статті 8 Закону №2862-IV автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення. Автомобільні дороги державного значення підрозділяються на міжнародні, національні, регіональні та територіальні.

59.1. До територіальних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з`єднують адміністративні центри Автономної Республіки Крим і областей з адміністративними центрами районів, містами обласного значення, міста обласного значення між собою, адміністративні центри районів між собою, а також автомобільні дороги, що з`єднують з дорогами державного значення основні аеропорти, морські та річкові порти, залізничні вузли, об`єкти національно-культурного надбання та курортного і природно-заповідного фонду, автомобільні пункти пропуску міжнародного та міждержавного значення через державний кордон.

59.2. Перелік доріг державного значення, у тому числі їх ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів і фінансуються з державного бюджету, затверджує Кабінет Міністрів України один раз на три роки.

59.3. Перелік автомобільних доріг загального користування державного значення згідно з додатком (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 712, до яких, зокрема, віднесено дорогу «Козелець - Карпилівка - Сорокошичі» (Т-25-35), «Козелець - Козари - Носівка» (Т-25-13), «Козелець - Данівка» (Т-25-49).

59.4. Автомобільні дороги місцевого значення поділяються на обласні та районні.

59.5. Статтею 20 Закону №2862-IV визначені основні права органів місцевого самоврядування щодо управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів. Зокрема, органи місцевого самоврядування в частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів мають право встановлювати за погодженням з відповідними державними органами з безпеки дорожнього руху тимчасові обмеження на рух транспортних засобів при проведенні ремонтних та інших робіт на вулицях і дорогах міст та інших населених пунктів (п. 4); обмежувати або забороняти рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, визначені для них державними стандартами, у разі відсутності відповідного спеціального погодження (п. 7).

60. Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

61. Частини перша - третя статті 16 Закону №2862-IV. Вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

61.1. Ділянки вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що суміщаються з автомобільними дорогами державного значення, належать до Єдиної транспортної системи України і не підлягають приватизації. Питання виробничої діяльності комунальних служб на них, пов`язані із закриттям або обмеженням руху, погоджуються з органом державного управління автомобільними дорогами загального користування та відповідними державними органами з безпеки дорожнього руху.

61.2. Вулиці і дороги міст та інших населених пунктів поділяються на магістральні дороги (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці загальноміського значення (безперервного руху та регульованого руху), магістральні вулиці районного значення, а також вулиці і дороги місцевого значення.

62. Відповідно до статті 17 Закону №2862-IV управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

63. Статтею 33 Закону №2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

64. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 затверджено, зокрема, Порядок тимчасового обмеження або заборони руху транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на окремих ділянках автомобільних доріг загального користування.

64.1. Цей порядок визначає дії уповноважених підрозділів Національної поліції, підпорядкованих Укравтодору служб автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі або уповноважених ним підприємств та організацій (далі - дорожні підприємства), Укртрансбезпеки або її територіальних органів у разі виникнення на окремих ділянках автомобільних доріг загального користування умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху або можуть призвести до пошкодження та руйнування автомобільних доріг.

64.2. На підставі пункту 3 обмеження або заборона руху на окремих ділянках автомобільних доріг загального користування (далі - ділянки автомобільних доріг) встановлюються відповідно до Законів України "Про дорожній рух" та "Про Національну поліцію".

65. Пункт 1 частини першої статті 21 Закону №2862-IV. Органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів.

66. Статтею 25 Закону № 280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

67. Відповідно до підпункту 44 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення виключно на пленарних засіданнях питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

68. Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

69. Відповідно до підпункту 3.3 пункту 3 розділу 33 «Заборонні знаки» Правил дорожнього руху «Рух вантажних автомобілів заборонено», заборонено рух вантажних автомобілів і составів транспортних засобів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т (якщо на знакові не зазначена маса) або з такою, що перевищує зазначену на знакові, а також тракторів, самохідних машин і механізмів.

70. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 затверджено єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони (далі - Правила № 198). Вказані правила поширюються на автомобільні (позаміські) дороги, міські вулиці і дороги загального користування, залізничні переїзди (далі - дорожні об`єкти) в межах смуги їх відчуження та червоних ліній і є обов`язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об`єктів (далі - дорожньо-експлуатаційні організації) і користувачів.

VІ. Позиція Верховного Суду

71. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

72. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16 квітня 2009 року № 7 - рп/2009 (справа № 1-9/2009 про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

73. Аналіз положень норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про автомобільні дороги», Закону України «Про дорожній рух» дає підстави для висновку, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться. Органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів.

74. Відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року в справі № 685/1307/16-а.

75. Ураховуючи положення статей 11, 12, 17, 19 Закону N 2862-IV, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що органи місцевого самоврядування на момент виникнення спірних правовідносин мали право на тимчасове обмеження або припинення руху транспортних засобів за наявності підстав, а саме для забезпечення державного і громадського порядку, життєдіяльності підприємств, установ та організацій, врятування життя людей, захисту їх здоров`я, збереження матеріальних цінностей та з дотриманням спеціального порядку. Таке рішення, згідно з приписами Закону №3353-XII повинно було погоджуватись з відповідним державним органом.

76. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року в справі № 634/820/16-а.

77. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, оскаржуване у цій справі рішення зупиняло рух транспортних засобів не тимчасово, а на постійній основі, та не погоджувалося із жодним державним органом.

78. Крім того, Правилами дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, установлено, що забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

79. У касаційній скарзі відповідач також зазначає, що частина вулиць, по яким було обмежено рух вантажного транспорту масою більше 10 тон та встановлено відповідні обмежувальні знаки, є дорогами загального користування місцевого значення, що також установлено судами попередніх інстанцій.

80. За встановлених обставин Верховний Суд вважає, що відповідач з перевищенням передбачених Законом України «Про автомобільні дороги» повноважень, всупереч вимогам пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, прийняв рішення щодо заборони руху вантажних автомобілів з фактичною масою понад 10 т на таких вилицях.

81. До того ж встановлення дорожніх знаків та як наслідок зміна схеми організації дорожнього руху органом місцевого самоврядування повинна бути погоджено із відповідними органами Національної поліції, що, як установлено судами попередніх інстанцій, відповідач не здійснив. Вказані обставини не є спірними у цій справі.

82. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року в справі № 133/532/17.

83. Щодо посилання відповідача у касаційній скарзі на Звіт спеціального обстеження мосту через р. Остер стану покриття та конструкцій дорожнього одягу вулиць смт. Козелець, яким підтверджено стан мосту через р. Остер та дорожнього покриття по Вул. Соборності, Незалежності, І. Франка, сім`ї Розумовських, Покровського, Родини Богомольців у смт. Козелець, то вказане обстеження було здійснено після прийняття рішення Козелецької селищної ради від 21.07.2017 року № 14-4 /VIII «Про обмеження руху вантажного транспорту по вул. Соборності, Незалежності, І. Франка, сім`ї Розумовських , Покорського, Родини Богомольців" і на час прийняття цього рішення їх не існувало. Тому зазначений звіт не є належним доказом, який був покладений в основу оскаржуваного рішення.

84. Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 листопада 2018 року в справі №604/476/17 (пункт 37).

85. У касаційній скарзі відповідач також зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що вулиці Соборності, Незалежності, Івана Франка, сім`ї Розумовських, Покорського, Родини Богомольців суміщаються з автомобільними дорогами державного значення, а отже, при прийнятті спірного рішення необхідно було отримувати погодження органом державного управління автомобільними дорогами загального користування та відповідними державними органами з безпеки дорожнього руху.

86. Водночас безпосередньо у касаційній скарзі відповідач визнає, що зазначені у спірному рішенні дороги «примикають» до доріг державного значення, а вулиця «сім`ї Розумовських» від № 80 до межі смт. Козелець - суміщається з ділянкою автодороги державного значення Т-25-49 «Козелець - Данівка».

87. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що, приймаючи спірне рішення, відповідач не врахував положення частини другої статті 16 Закону № 2862-IV, відповідно до положень якої ділянки вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що суміщаються з автомобільними дорогами державного значення, належать до Єдиної транспортної системи України і не підлягають приватизації. Питання виробничої діяльності комунальних служб на них, пов`язані із закриттям або обмеженням руху, погоджуються з органом державного управління автомобільними дорогами загального користування та відповідними державними органами з безпеки дорожнього руху.

88. Решта доводів касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не приймаються Верховним Судом як належні, оскільки зводяться до переоцінки встановлених обставин справи.

89. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

90. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІІ. Судові витрати

91. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області залишити без задоволення.

2. Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 17 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року в справі № 734/2723/17 залишити без змін.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач: Н. В. Шевцова

Судді: Н. А. Данилевич

В. Е. Мацедонська