УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2021 року
м. Київ
справа № 712/4072/15-к
провадження № 51-6145ск19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора на вирок на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 12січня 2018року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 23грудня 2020 року, які постановлені в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015250000000075, за обвинуваченням
ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Золотоноша Черкаської області, проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 371, ч. 1 ст.364Кримінального кодексу України (далі КК України).
Суть питання
За вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 12січня 2018року ОСОБА_4 визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з: відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, та недоведеністю у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.366 і ч. 3 ст. 371 КК України.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 23грудня 2020 року залишив вказаний вирок місцевого суду без змін.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам та допущені, на його думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону України і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені стосовно ОСОБА_4 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Статтею 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) встановлено вимоги, яким має відповідати касаційна скарга.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак усупереч наведеним положенням процесуального закону доводи касаційної скарги прокурора, фактично зводяться до його посилань на неповноту судового розгляду, незгоду з наданою судами оцінкою доказам та по суті заперечення правильності встановлених фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
При цьому прокурор у поданій скарзі, порушуючи питання про скасування судових рішень місцевого і апеляційного судів з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, обмежившись загальними фразами, не обґрунтував у чому саме полягали такі істотні порушення, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених цими судами рішень в цілому, і чому їх (ці порушення) слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом вироку місцевого і ухвали апеляційного судів, відповідно до ч. 1 ст.438 КПК України, з огляду на положення статей 370, 404, 412, 419 цього Кодексу.
Також прокурор, посилаючись у свої касаційній скарзі на неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність, не наводить доводів щодо того, яку саме норму закону мав би застосувати суд при ухваленні виправдувального вироку.
Крім того, касаційна скарга прокурора не містить доводів щодо незаконності висновків суду апеляційної інстанції, наведених в ухвалі цього суду на спростування доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення.
Суд касаційної інстанції, відповідно до ст. 433 КПК України, переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування й недотримання положень ст.427цього Кодексу, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст.427КПК України, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч.1ст.429 цього Кодексу залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу прокурора залишити без руху і встановити йому строк для усунення недоліків сім днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
