Ухвала
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 596/1922/18
провадження № 61-18622ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 27 березня 2020 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області, Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ :
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області, Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області, в якому просив: скасувати рішення комісії щодо розгляду конфліктних ситуацій про відмову у призначенні субсидії; зобов?язати Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області призначити та нарахувати йому житлові субсидії з розрахунку 30 % від соціальної норми житла на одну особу; стягнути з місцевого бюджету в особі Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області на його користь 1 млн грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про скасування рішення комісії щодо розгляду конфліктних ситуацій про відмову в призначенні субсидії та зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 27 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2020 року визнано неподаною та повернуто.
Постановою Верховного Суду від 16 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 27 березня 2020 року без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області, Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Тернопільського апеляційного суду від 27 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області, Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, відмовлено.
14 грудня 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 27 березня 2020 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 ,залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме, заявнику необхідно уточнити прохальну частину касаційної скарги та надати документ, що підтверджує сплату судового збору.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ПАТ «Укрпошта» копія ухвали Верховного Суду від 24 грудня 2020 року була направлена на адресу, зазначену в касаційній скарзі заявником, та вручена 26 січня 2021року проте, станом на 24 лютого 2021 року ухвала суду касаційної інстанції не виконана, а саме, ОСОБА_1 , не сплатив судовий збір за подання касаційної скарги та не надав доказів на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору та не уточнив прохальну частину касаційної скарги.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Необхідність сплати судових витрат не може визнаватися обмеженням права доступу до суду, оскільки, за змістом положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу. Так, згідно прецедентної судової практики ЄСПЛ, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У зв`язку із цим суд повинен вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами, у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено пільги щодо сплати судового збору.
Статтею 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено об`єкти справляння судового збору та визначено перелік процесуальних документів, за подання яких судовий збір не справляється.
Так, пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Отже, пункт 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачає звільнення від сплати судового збору лише за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, однак при цьому вказана норма права не передбачає пільги зі сплати судового збору за подання апеляційної чи касаційної скарги на процесуальну ухвалу суду по вказаній категорії справ.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено справляння судового збору за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.
Ухвала є однією із форм судового рішення (пункт 1 частини 1 статті 268 ЦПК України).
Підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставки судового збору за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на всі ухвали суду без винятку.
Заявником не надано доказів, що він належить до пільгової категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору, а відтак за подання касаційної скарги у цій справі судовий збір має справляється на загальних підставах.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у цій справі від 16 червня 2020 року.
Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України та статті 185 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу і заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Оскільки, станом на 24 лютого 2021 року недоліки касаційної скарги не усунуто, відповідно до статті 185 ЦПК України касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 27 березня 2020 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області, Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. А. Воробйова
