ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року ЛуцькСправа № 140/388/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Димарчук Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Аршулік С.Р.,

представника позивача Самчука А.М.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) 15.02.2019 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2018 №0461381302, № 0461411302 в частині, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0461391302 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0461401302.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного суду від 26.06.2019 позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 07.11.2018 №0461381302, № 0461411302 в частині, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0461391302 та вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0461401302.

Постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 19.06.2020 скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 у даній справі, а справу направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду. Під час розгляду справи Верховним судом замінено первісного відповідача Головне управління ДФС у Волинській області на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області).

07.09.2020 вказана адміністративна справа надійшла до Волинського окружного адміністративного суду та автоматизованою системою документообігу суду для її розгляду визначено суддю ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 14.09.2020 прийнято дану справу до провадження та встановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.10.2020.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 14.09.2018 по 04.10.2018 проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 12.12.2018 № 21803/03-20-13-02/ НОМЕР_1 .

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки, були встановлені такі порушення: підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України (далі ПК України) не подано декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2015 рік; пункти 292.1, 292.3 статті 292 ПК України занижено суму єдиного податку за ставкою 4 відсотки доходу за 2015 рік та за ставкою 5 відсотків за І квартал 2016 року в загальній сумі 170 грн; пункту 44.1 статті 44, підпункту а пункту 176.1, пункту 177.10 статті 177 ПК України, пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України (далі ГК України) неналежний облік доходів і витрат; пункту 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення та сплати податків та зборів, ненадання платником оригіналів документів; пункту 44.1 статті 44, пункту 177.2 статті 177, підпункту а пункту 176.1 статті 176, підпунктів 177.4.1, 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України занижено податки з доходів фізичних осіб на загальну суму 77 854, 67 грн; підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пунктів 1.2, 1.6 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України заниження суми військового збору на загальну суму 6 497, 54 грн; пункту 1 частини другої статті 6, пункт 2 частини першої статті 7, частини другої статті 9, абзацу 3 частини восьмої статті 9 Порядку обчислення і сплати єдиного внеску, Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - не нараховано та не сплачено єдиний внесок за І квартал 2015 року в сумі 3 857 грн, за квітень-грудень 2016 року в сумі 236 974, 44 грн, за 2017 рік в сумі 190 915, 82 грн, донараховано єдиний соціальний внесок за І квартал 2015 року в сумі 1 338, 41 грн, за квітень-грудень 2016 року в сумі 52 134, 37 грн, за 2017 рік в сумі 42 001, 34 грн.

На підставі вказаного акта перевірки від 12.10.2018 ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкові повідомлення-рішення від 07.11.2018 № 0461381302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 97 318,34 грн (з яких: 77 854, 67 грн податкового зобов`язання, 19 463, 67 грн штрафних (фінансових) санкцій); №0461411302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по військовому збору на 8 021, 93 грн (з яких: 6 497, 54 грн податкового зобов`язання, 1 624,39 грн штрафних (фінансових) санкцій); рішення від 07.11.2018 № 0461391302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 15028,53 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0461401302 від 07.11.2018, якою позивача зобов`язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 95 474, 22 грн.

Рішенням про результати розгляду скарги від 21.01.2019 № 2833/9/99-99-11-05-01-25 Державна фіскальна служба України скасувала податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Волинській області від 07.11.2018 № 0461381302 в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 30153,77 грн та штрафних санкцій у розмірі 7 538,44 грнґ а також податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Волинській області від 07.11.2018 № 0461411302 в частині податкового зобов`язання з військового збору на суму 2512, 81 грн та штрафних санкцій в розмірі 628, 20 грн, при цьому вищевказане податкове повідомлення-рішення в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 59 626,13 грн, з яких 47 700,90 грн податкового зобов`язання, 11 925, 23 грн штрафних (фінансових) санкцій залишилось чинним.

Інші оскаржувані рішення залишено без змін. Позивач вказані рішення (у частині не скасованій ДФС України) та вимогу оскаржив у судовому порядку.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що висновок відповідача щодо завищення витрат у перевіреному періоді внаслідок віднесення до їх складу витрат за отримані послуги у сфері інформатизації в загальній сумі 260 000 грн є протиправним. Зазначає, що вказані витрати підтверджені необхідними документами бухгалтерського обліку, які були надані під час перевірки, зокрема: договорами про надання послуг; актами здачі-приймання виконаних робіт; товарними чеками; договором позики комп`ютерної техніки. Також зауважив, що акт перевірки від 12.10.2018 № 21803/03-20-13-02/ НОМЕР_1 підписаний не усіма особами, які проводили перевірку. Зокрема, акт не підписаний головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Волинській області Дацишиним А.А. із відміткою про перебування останнього у відпустці.

Керуючись наведеним позивач просить визнати протиправними і скасувати оскаржені рішення у частині не скасованій ДФС України.

У відзиві на позов від 11.03.2019 відповідач вимог позову не визнав. В обґрунтування своїх заперечень вказав, що у ході перевірки було встановлено невідображення в доходах акцизного податку в сумі 167 520, 92 грн з реалізованих суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів при включенні до вартості проданих товарів, не включення їх до доходів фізичної особи-підприємця; встановлено заниження платником податків суми доходу, одержаного від провадження господарської діяльності внаслідок неналежного ведення Книги обліку доходів і витрат за відповідний період, що є порушенням статей 163, 164, 177 ПК України, що стало наслідком заниження показників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору. Окрім того, позивач не надав достатніх доказів та документів на підтвердження реального характеру господарських операцій між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 щодо надання послуг у сфері інформатизації.

Зокрема, перевіркою правильності визначення витрат, відображених у декларації про майновий стан і доходи та розрахунку податкових забов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності за 2016-2017 роки, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, які фактично понесені, документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з одержанням доходу, встановлено завищення витрат за 2016 рік в сумі 70000,00 грн та за 2017 рік в сумі 190000,00 грн, а всього 260000, 00 грн внаслідок віднесення до їх складу витрат за отримані послуги у сфері інформатизації.

Для перевірки представлено договори про надання послуг від 07.10.2016 б/н та від 07.10.2017 б/н. Згідно зазначених договорів ФОП ОСОБА_1 - «Замовник», з однієї сторони та ФОП ОСОБА_4 - «Виконавець» з іншої сторони домовились про те, що ОСОБА_4 зобов`язується надати послуги у сфері інформатизації. В підтвердження витрат на отримання послуг, для перевірки пред`явлено акти здачі-приймання виконаних робіт за 2016-2017 роки на загальну суму 260000, 00 грн. Оплата послуг, придбаних «замовником» проводиться на підставі стандартних актів виконаних робіт, які надаються «виконавцем». В ході проведення перевірки не надано інформацію щодо комп`ютерної техніки, технічних пристроїв, що використовувались в підприємницькій діяльності, доступу до даної техніки, даних бухгалтерського обліку в електронному вигляді. В актах зазначено, що роботи (послуги), що передбачені договором виконані в повному обсязі. Однак, в актах здачі-приймання виконаних робіт не зазначено конкретні дані про обсяг виконаних робіт (наданих послуг), їх вартості за годину (що обумовлено договором), з яких питань отримано інформаційні послуги та до якої економічної вигоди вони привели. Тому, вказані документи не відповідають вимогам, передбаченим ч.2 та 3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пп. 1.2 та 2, 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (із змінами та доповненнями).

Також відповідач, посилаючись на пункт 86.8 статті 86 ПК України, вказав на безпідставність доводів позивача в частині протиправності оскаржених рішень з підстав не підписання однією із посадових осіб контролюючого органу акта перевірки. При цьому зазначив, що відповідно до вказаної норми чітко передбачено строк, протягом якого податкові повідомлення - рішення мають бути прийнятті і жодних виключень чи випадків продовження зазначеного строку чинним законодавством не передбачено. Отже, ані перебування однієї із посадових осіб, що проводили перевірку на лікарняному, чи у відпустці, ані жодні інші обставини не можуть бути підставою для порушення зазначених законодавчо встановлених строків. У свою чергу, в акті від 12.10. 2018 наявна відповідна відмітка про перебування головного державного ревізора-інспектора Дацишина А. А. на момент підписання акту у відпустці. Планова перевірка проводилася в період з 14.09.2018 по 04.10.2018, тоді як той факт, що статтею 86 ПК України надано контролюючому органу певний строк для складення акту перевірки, безумовно свідчить, що ключовим уданому випадку є наявність посадових осіб контролюючого органу на робочому місці не на момент підписання акту перевірки, а протягом періоду проведення такої перевірки.

У зв`язку із наведеними обставинами відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та пояснив, що позивач частково згідний з донарахованим податковим зобов`язанням згідно з податковим повідомленням-рішенням від 07.11.2018 № 0461381302 у частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 900, 91 грн (стосується усіх незначних порушень описаних в акті перевірки, крім взаємовідносин з ФОП ОСОБА_4 ). Однак, позивач оскаржує та не погоджується з донарахованою сумою 46800,00 грн, яка стосується збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування внаслідок висновку контролюючого органу про безпідставне віднесення до складу витрат витрати на інформаційно-консультативні послуги наданими ФОП ОСОБА_4 .

Також зауважив, що рішенням про результати розгляду скарги від 21.01.2019 №2833/9/99-99-11-05-01-25 Державна фіскальна служба України скасувала податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Волинській області від 07.11.2018 № 0461381302 в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 30153,77 грн та штрафних санкцій у розмірі 7 538,44 грн а також податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Волинській області від 07.11.2018 № 0461411302 в частині податкового зобов`язання з військового збору на суму 2512, 81 грн та штрафних санкцій в розмірі 628, 20 грн. Вказані донарахування стосувалися акцизного податку. ДФС України у своєму рішенні дійшла висновку, що сума акцизного податку не включається до складу доходу фізичної особи-підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування.

Разом з тим, з вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0461401302 від 07.11.2018 та з рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0461391302 відповідні суми (щодо акцизного податку) виключені не були, що є протиправним.

З наведених підстав просив позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 6000, 00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні позовних вимог не визнав з мотивів та підстав зазначених у відзиві на позов. Просив відмовити у задоволенні позову та відмовити у стягненні витрат на правову допомогу, оскільки розмір таких витрат є неспівмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

У період з 14.08.2018 по 04.10.2018 ГУ ДФС у Волинській області, відповідно до наказу № 3083 від 29.09.2018, направлень № 3992, № 3993, № 3994, № 3995, № 3996 від 13.09.2018, проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з 01.01.2015 по 31.12.2017, достовірності повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2016 по 31.12.2017, дотримання законодавства що укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, виконання вимог іншого законодавства за цей же період.

За результатами проведеної перевірки ревізорами-інспекторами складено акт перевірки від 12.10.2018 № 21803/03-20-13-02/ НОМЕР_1 , відповідно до висновків якого встановлено порушення підприємцем підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України не подано декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2015 рік; пункту 292.1, 292.3 статті 292 ПК України занижено суму єдиного податку за ставкою 4 відсотки доходу за 2015 рік та за ставкою 5 відсотків за І квартал 2016 року в загальній сумі 170 грн; пункту 44.1 статті 44, підпункту а пункту 176.1, пункту 177.10 статті 177 ПК України, пункту 6 статті 128 ГК України неналежний облік доходів і витрат; пункту 121.1 статті 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення та сплати податків та зборів, ненадання платником оригіналів документів; пункту 44.1 статті 44, пункту 177.2 статті 177, підпункту а пункту 176.1 статті 176, підпунктів 177.4.1, 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України занижено податки з доходів фізичних осіб на загальну суму 77 854 грн 67 коп.; підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пунктів 1.2, 1.6 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України заниження суми військового збору на загальну суму 6 497 грн 54 коп.; пункту 1 частини другої статті 6, пункт 2 частини першої статті 7, частини другої статті 9, абзацу 3 частини восьмої статті 9 Порядку обчислення і сплати єдиного внеску, Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - не нараховано та не сплачено єдиний внесок за І квартал 2015 року в сумі 3 857 грн, за квітень-грудень 2016 року в сумі 236 974, 44 грн, за 2017 рік в сумі 190 915, 82 грн, донараховано єдиний соціальний внесок за І квартал 2015 року в сумі 1 338, 41 грн, за квітень-грудень 2016 року в сумі 52 134, 37 грн, за 2017 рік в сумі 42 001, 34 грн.

На підставі вказаного акта перевірки від 12.10.2018 ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкові повідомлення-рішення від 07.11.2018 № 0461381302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на 97 318, 34 грн (з яких: 77 854, 67 грн податкового зобов`язання, 19463,67 грн штрафних (фінансових) санкцій); №0461411302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по військовому збору на 8 021, 93 грн (з яких: 6 497, 54 грн податкового зобов`язання, 1 624, 39 грн штрафних (фінансових) санкцій); рішення від 07.11.2018 № 0461391302, яким позивачу донараховано 95 474, 22 грн єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у зв`язку із чим застосовано штрафні санкції в розмірі 15 028, 53 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0461401302 від 07.11.2018, якою позивача зобов`язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 95 474, 22 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням про результати розгляду скарги від 21.01.2019 №2833/9/99-99-11-05-01-25 Державна фіскальна служба України скасувала податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Волинській області від 07.11.2018 №0461381302 в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 30 153,77 грн та штрафних санкцій у розмірі 7 538, 44 грн, а також податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Волинській області від 07.11.2018 № 0461411302 в частині податкового зобов`язання з військового збору на суму 2 512, 81 грн та штрафних санкцій в розмірі 628, 20 грн.

Не погоджуючись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями (у частині не скасованій ДФС України), вимогою про сплату боргу (недоїмки), рішенням про застосування штрафних санкцій, вважаючи їх протиправними та необґрунтованими, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульованіПК України, урозділі IVякого встановлені норми щодо оподаткування доходів фізичних осіб (статті 162-179).

Так, відповідно до пп.162.1.1п.162.1ст.162 ПК України(тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п.163.1ст.163 ПК Україниоб`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Підпунктами 164.1.1-164.1.3 ст.164 ПК Українивизначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту177.2статті177та пункту178.3статті178цьогоКодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно ізстаттею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно ізстаттею 178 цього Кодексу.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, окрім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється за правилами, визначенимистаттею 177 ПК України.

Відповідно до п.177.1ст.177 ПК Українидоходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом167.1статті167цьогоКодексу.

Згідно з п.177.2ст.177 ПК Україниоб`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.177.4ст.177 ПК Українидо переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

177.4.5. Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою-підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Відповідно до п.177.5ст.177 ПК Українифізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Підпунктом177.5.3п.177.5ст.177 ПК Українивизначено, що остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Відповідно до п.177.10ст.177 ПК Українифізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що для визначення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб для фізичної особи-підприємця необхідно встановити загальний оподатковуваний дохід звітного періоду та обсяг витрат, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності. Загальний оподатковуваний дохід звітного періоду та обсяг витрат, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, встановлюються на підставі даних Книги обліку доходів і витрат, підтверджених первинними документами щодо походження товару та документами щодо здійснених витрат. Ці самі дані використовуються фізичною особою-підприємцем при заповненні податкової декларації про майновий стан та доходи.

З акту перевірки та наданих пояснень представниками сторін під час судового розгляду справи встановлено, що висновки перевірки про завищення позивачем витрат, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності (які оскаржує позивач), базуються на тому, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно включив до складу витрат витрати за отримані послуги у сфері інформатизації у 2016 році 70000, 00 грн та у 2017 році 190000, 00 грн, а всього 260000, 00 грн.

Позивач вважає такі висновки податкового органу протиправними, оскільки у нього наявні усі первинні документи, що свідчать про реальність господарських операцій між ним та ФОП ОСОБА_4 , зокрема: договори про надання послуг від 07.10.2016 б/н та від 07.10.2017 б/н; акти здачі-приймання виконаних робіт; товарні чеки про оплату виконаних робіт. Зокрема, товарні чеки містять дату їх оформлення, за що вони видані, місяць у якому надавались послуги та суму. Окрім того, на адвокатський запит ФОП ОСОБА_4 , повідомив, що здійснював технічну підтримку ведення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Однак, суд вважає, що висновки податкового органу щодо безпідставного включення позивачем до складу витрат витрат за отримані послуги у сфері інформатизації в загальній сумі 260000 грн є правомірними з огляду на наступне.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Водночас згідно з ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. У свою чергу первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, право на віднесення до витрат вартості певних послуг виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об`єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, одиницю виміру господарської операції та підтверджують її фактичне здійснення, тобто такими первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Так, зі змісту договорів про надання послуг від 07.10.2016 та від 07.10.2017, укладених між позивачем (замовником) та ФОП ОСОБА_4 (виконавцем) вбачається, що виконавець зобов`язується надати послуги у сфері інформатизації, а саме: повне оброблення, підготовку та ведення даних з первинних документів замовника із застосуванням програмного забезпечення для систематизації та інформатизації процесів торгівлі; оброблення та зведення даних у тому числі для цілей бухгалтерського обліку, їх супровід в електронному вигляді; керування та експлуатацію комп`ютерної техніки, що належить замовнику. Згідно з пунктом 2.1 договору оплата послуг здійснюється у грошовій формі, щомісячно згідно акту виконаних робіт. Вартість послуг становить 200 грн за годину (а.с.50, 63)

Проте, позивачем не надано доказів забезпечення виконавця всією інформацією та документацією, необхідною для виконання ним своїх зобов`язань за укладеними договорами.

В актах здачі-приймання виконаних робіт вказано, що ФОП ОСОБА_4 виконані роботи, послуги у сфері інформатизації (оброблення даних, інша діяльність у сфері інформаційних технологій) в повному обсязі відповідно до договору №б/н від 07.10.2016 (а.с. 52, 54, 56, 58)

Проте, суд погоджується з доводами контролюючого органу, що акти здачі-приймання виконаних робіт складені суто формально. Матеріали справи не містять доказів, які свідчили би про реальність послуг, про їх надання, адже відсутні документи про результати наданих послуг (звіти, проекти і їх погодження, плани роботи).

Також, позивачем не розкрито спектр наданих послуг (які дії включали в себе послуги).

З досліджених в судовому засіданні актів здачі-приймання виконаних робіт вбачається, що вони не містять деталізованої інформації про проведену роботу із зазначенням конкретних заходів, робіт, послуг, що були вчинені виконавцем за місяць.

Вказані документи не наділені всіма необхідними для первинних документів реквізитами, зокрема вони не містять даних про зміст та обсяг господарської операції (наданих послуг).

Таким чином, вказані документи не містять всіх обов`язкових реквізитів, які дають змогу ідентифікувати, як юридичну так і господарську сутність наданих послуг, а відтак не дають змогу ідентифікувати фактичність господарських операцій, що в них відображенні, а отже слугують неналежними доказами реальності здійснення господарських операцій.

Враховуючи вищезазначене, надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій (надання послуг) між позивачем та ФОП ОСОБА_4 , та факт їх використання в господарській діяльності позивача.

Так, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином отримані послуги надані взагалі і саме цим контрагентом та до якої економічної вигоди вони привели.

Крім того, як вбачається з актів здачі-приймання виконаних робіт, в окремих місяцях, зокрема у серпні 2017 року та липні 2017 року, вартість наданих позивачу послуг у сфері інформатизації становила 50000, 00 грн та 60000, 00 грн відповідно (а.с. 69,71). Враховуючи, що згідно п.2.2 договору від 07.10.2016 вартість таких послу становить 200 грн за годину, то з наведеного слідує, що ФОП ОСОБА_4 у серпні 2017 року мав би надати таких послуг 250 годин, а в липні - 300 годин, що є практично неможливим.

Жодної конкретизації виконаних робіт не містить також відповідь ФОП ОСОБА_4 на адвокатський запит ОСОБА_5 (а.с. 73).

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів контролюючого орган про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 177.2 , п.п. 177.4.1, 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України у зв`язку із чим занижено податки з доходів фізичних осіб на загальну суму 47 700, 91 грн, а отже податкове повідомлення рішення (в частині не скасованій ДФС України) від 07.11.2018 № 0461381302 винесено правомірно. Відповідно правильно донараховане податкове зобов`язання з військового збору згідно з податковим повідомленням-рішенням від 07.11.2018 № 0461411302, з огляду на що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

Розглядаючи позовну вимогу про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 №Ф 0461401302, яким позивачу донараховано недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 95474, 22 грн суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами адміністративного оскарження, рішенням про результати розгляду скарги від 21.01.2019 №2833/9/99-99-11-05-01-25 Державна фіскальна служба України скасувала податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Волинській області від 07.11.2018 року № 0461381302 в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 30153,77 грн та штрафних санкцій у розмірі 7 538, 44 грн. У рішенні ДФС вказано, що перевіркою правильності визначення загального оподаткованого доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, відображеного в додатку Ф2 за 2016 рік до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік встановлено його заниження в сумі 167520, 92 грн у зв`язку з не включенням сум акцизного податку до складу загального оподатковуваного доходу.

Водночас, відповідно до підпункту 177.3.1 пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України, не включаються до доходу фізичної особи-підприємця суми акцизною податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

З 1 січня 2015 року Законом України від 28.12.2014 № 71-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податковій реформи» запроваджено акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів. Порядок обчислення акцизного податку регулюється розділом V1 Податковою кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний податок - це непрямий податок на споживання окремих видів товарів визначених Кодексом, як підакцизні, що включаються до ціни таких товарів.

Отже акцизний податок є непрямим податком, що встановлюється у вигляді надбавки до ціни, оплачується покупцями при купівлі підакцизних товарів, а в бюджет вноситься продавцями таких товарів за визначеними ставками.

Таким чином сума акцизного податку не включається до складу доходу фізичної особи-підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування.

Враховуючи викладене та керуючись главою 4 Податкового кодексу України, Державна фіскальна служба України: скасовує податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 07.11.2018 №0461381302, в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 30153,77 грн та штрафних санкцій у розмірі 7538,44 грн, №046141 1302 в частині податкового зобов`язання з військового збору на суму 2512,81 грн та штрафних санкцій у розмірі 628,20 грн, в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення залишає без змін (том 1 а.с. 47).

Отже, ДФС України визнала, що сума акцизного податку не включається до складу доходу фізичної особи-підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування у результаті чого податкове повідомлення-рішення від 07.11.2018 №0461381302, в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 30153,77 грн (167 520,92 грн : 100 % х 18 % = 30153, 77 грн) грн та штрафних санкцій у розмірі 7538,44 грн було скасоване.

Водночас, з наданого відповідачем розрахунку штрафної санкції відповідно до п.3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» по ФОП ОСОБА_1 (том 2 а.с. 176) вбачається, що до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 №Ф 0461401302 протиправно включена сума 36854,60 грн, яка донарахована як недоїмка зі сплати єдиного внеску внаслідок заниження загального оподатковуваного доходу в сумі 167 520,92 грн у зв`язку із не включенням сум акцизного податку до складу загального оподатковуваного доходу (167520, 92 грн : 100 % х 22 % = 36854,60 грн). Водночас, враховуючи, що вказані висновки спростовані ДФС України, внаслідок чого скасовано податкове повідомлення- рішення ГУ ДФС у Волинській області від 07.11.2018 №0461381302 в частині податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 30 153,77 грн (167520, 92 : 100 % х22 %), то включення до податкової вимоги вказаної суми є протиправним.

Враховуючи вищезазначене, суд визнає протиправною та скасовує вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Волинській № Ф-0461401302 від 07.11.2018 у розмірі 36854,60 грн.

На вказану суму 36854,60 грн також протиправно нарахована штрафна санкція у розмірі 20 %, а саме 7370,92 грн ( 36854, 60 : 100 % х 20 % = 7370,92 грн). Таким чином, суд визнає протиправним і скасовує рішення Головного управління ДФС у Волинській №0461391302 від 07.11.2018 в частині застосування штрафних санкцій до ОСОБА_6 у розмірі 7 370, 92 грн.

Водночас, щодо доводів позивача у позовній заяві відносно того, що акт перевірки від 12.10.2018 № 21803/03-20-13-02/ НОМЕР_1 не підписаний головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Волинській області Дацишиним А.А. суд зазначає наступне.

Акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень. Водночас платник податку за обставинами справи заперечень на акт не подавав.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

У разі незгоди з контролюючим органом платник податків має право оскаржити прийняте рішення (податкове повідомлення-рішення) (підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України).

За змістом пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.

Зазначене свідчить про те, що доводи, судження, інформація акта перевірки, складеного особами, що її проводили, вивчається та оцінюється, зокрема начальником або заступником начальника контролюючого органу, і в разі наявності податкових порушень саме вони приймають податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов`язання платникові податків.

Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.

Чинне законодавство не встановлює такий наслідок відсутності в акті перевірки підпису одного з перевіряючих контролюючого органу, як його нечинність, недійсність. Зазначена вада акта не робить автоматично протиправними рішення контролюючого органу, що прийняті на підставі такого акта.

Акт перевірки це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред`являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Водночас саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обов`язку підписання особами, які здійснювали перевірку) не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді.

Так, Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 19.06.2020 у даній адміністративній справі сформулювала наступний правовий висновок - відсутність у акті перевірки підпису однієї з посадових осіб контролюючого органу, яка її проводила, стосується оформлення результатів перевірки та не може бути самостійною підставою для визнання недійсними рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта, при відсутності порушень правил проведення перевірки.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що не підписання акта перевірки від 12.10.2018 №21803/03-20-13-02/ НОМЕР_1 одним із державних ревізорів-інспекторів ГУ ДФС у Волинській області не є самостійною підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У заяві про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу (том 2 а.с. 200) позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати у розмірі 6000 грн.

Перевіряючи доводи сторін та докази, якими позивач підтверджує понесені витрати, суд встановив, що сплата судового збору у сумі 1751, 09 грн підтверджуються квитанцією від 13.02.2019 №38939171 (том 1 а.с. 2), тому суд присуджує до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 442,26 грн.

Як вбачається із доданих письмових доказів, а саме: договору про надання правової допомоги від 01.10.2020, акту виконаних робіт від 12.01.2021 (том 2 а.с. 207), платіжного доручення №200 від 02.10.2020 адвокатом Самчуком А.М. було надано правову допомогу ОСОБА_1 на 6000 грн.

Представник відповідача у запереченнях заявив про неспівмірність витрат на правову допомогу та просив зменшити їх розмір (том 2 а.с. 10).

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що дана справа є нескладною та не потребувала значної кількості часу адвоката. При цьому, надання попередньої консультації, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні правовідносини (1000 грн згідно акта) включається до такої послуги як оформлення позовної заяви. Крім того, є завищеною вартість підготовки заяви про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу (1000 грн).

Тому, за критеріями обґрунтованості розміру правової допомоги та пропорційності до задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 1010,40 грн. Решту витрат повинен нести позивач.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДФС у Волинській № 0461391302 від 07.11.2018 в частині застосування штрафних санкцій до ОСОБА_6 у розмірі 7 370,92 грн.

Визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Волинській № Ф-0461401302 від 07.11. 2018 у розмірі 36854,60 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 442,26 грн та витрати на професійну правову допомогу 1010,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484).

Повний текст судового рішення виготовлений 22 лютого 2021 року

Суддя Т.М. Димарчук