ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2019 року
Львів
№ 857/5406/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Обрізка І.М., Іщук Л.П.,
з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,
суддя у І інстанції Костюкевич С.Ф.,
час ухвалення рішення 12 год 05 хв,
місце ухвалення рішення м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення 12 квітня 2019 року,
ВСТАНОВИВ :
У лютому 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі – ППР) Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС) від 07 листопада 2018 року:
№ 0461381302, яким йому було збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування (далі – ПДФО) на 97 318 грн 34 коп, з яких 77 854 грн 67 коп податкового зобов`язання та 19 463 грн 67 коп штрафних (фінансових) санкцій);
№ 0461411302 про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору (далі – ВЗ) на 8 021 грн 93 коп, з яких 6 497 грн 54 коп податкового зобов`язання та 1 624 грн 39 коп. штрафних (фінансових) санкцій.
Одночасно позивач просив визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ДФС від 07 листопада 2018 року № 0461391302, яким йому донараховано 95 474 грн 22 коп єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції в розмірі 15 028 грн 53 коп, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0461401302 віддек 07 листопада 2018 року, якою зобов`язано сплатити 95 474 грн 22 коп недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 у справі № 140/388/19 позов було задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що акт № 21803/03-20-13-02/3061019977 від 12 жовтня 2018 року, складений за наслідками перевірки ФОП ОСОБА_2 , через відсутність підпису головного державного ревізора-інспектора ОСОБА_3 , що здійснював перевірку позивача, не має юридичної сили. Тому прийняті ГУ ДФС на його підставі оскаржувані ППР від 07 листопада 2018 року № 0461381302, № 0461411302, рішення № 0461391302 та вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0461401302 є протиправними.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ДФС, яке просило його скасувати та у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_4 В. відмовити у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що пунктом 86.8. статті 86 Податкового кодексу України (далі – ПК) чітко передбачено строки, протягом яких ППР мають бути прийнятті і жодних виключень чи випадків продовження зазначених строків чинним законодавством не передбачено.
У акті від 11 жовтня 2018 року № 21803/03-20-13-02/3061019977 дійсно наявна відмітка про перебування головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за виробництвом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС ОСОБА_3 на момент підписання акту у відпустці. Разом із тим, недоліки в оформленні вказаного акту не спростовують висновків посадових осіб контролюючого органу, зазначених у ньому, та не можуть бути підставою незастосування до позивача фінансових санкцій.
Представник ГУ ДФС у судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Вважає висновки суду першої інстанції щодо даного публічно-правового спору необґрунтованими і просить скасувати оскаржуване судове рішення, відмовивши у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 .
Представник ФОП ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість доводів апелянта. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, у період з 14 вересня 2018 року по 04 жовтня 2018 року ГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з 01 січня 215 року по 31 грудня 2017 року, достовірності повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 серпня 2016 року по 31 грудня 2017 року, дотримання законодавства що укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, виконання вимог іншого законодавства за цей же період.
Результати вказаної перевірки було оформлено актом від 12 жовтня 2018 року № 21803/03-20-13-02/3061019977, у якому зазначено про виявлення порушень позивачем:
підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК – не подано декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2015 рік;
пункту 292.1, 292.3 статті 292 ПК – занижено суму єдиного податку за ставкою 4 відсотки доходу за 2015 рік та за ставкою 5 відсотків за І квартал 2016 року у загальній сумі 170 грн;
пункту 44.1 статті 44, підпункту «а» пункту 176.1, пункту 177.10 статті 177 ПК, пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України – неналежне ведення обліку доходів і витрат;
пункту 121.1 статті 121 ПК – не забезпечено зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення та сплати податків та зборів, не надано оригіналів документів;
пункту 44.1 статті 44, пункту 177.2 статті 177, підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, підпунктів 177.4.1, 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК – занижено ПДФО на загальну суму 77 854 грн 67 коп.;
підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пунктів 1.2, 1.6 підрозділу 10 розділу ХХ ПК – занижено суми ВЗ на загальну суму 6 497 грн 54 коп.;
пункту 1 частини другої статті 6, пункт 2 частини першої статті 7, частини другої статті 9, абзацу 3 частини восьмої статті 9 Порядку обчислення і сплати єдиного внеску, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» – не нараховано та не сплачено єдиний внесок за І квартал 2015 року в сумі 3 857 грн, за квітень-грудень 2016 року в сумі 236 974 грн 44 коп., за 2017 рік в сумі 190 915 грн 82 коп., донараховано єдиний соціальний внесок за І квартал 2015 року в сумі 1 338 грн 41 коп., за квітень-грудень 2016 року в сумі 52 134 грн 37 коп., за 2017 рік в сумі 42 001 грн 34 коп.
На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС 07 листопада 2018 року прийнято оспорювані позивачем ППР № 0461381302, № 0461411302, рішення № 0461391302 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0461401302.
За наслідками адміністративного оскарження рішенням про результати розгляду скарги від 21 січня 2019 року № 2833/9/99-99-11-05-01-25 Державна фіскальна служба України скасувала ППР ГУ ДФС від 07 листопада 2018 року № 0461381302 у частині податкового зобов`язання з ПДФО на суму 30 153 грн 77 коп. та штрафних санкцій у розмірі 7 538 грн 44 коп., а також № 0461411302 у частині податкового зобов`язання з ВЗ на суму 2 512 грн 81 коп. та штрафних санкцій в розмірі 628 грн 20 коп.
При цьому відповідно до матеріалів справи перевірка ФОП ОСОБА_1 проводилась у період з 14 вересня по 04 жовтня 2018 року відповідно до наказів ГУ ДФС № 3083 від 29 серпня 2018 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки СГД Шави ОСОБА_5 .», № 3385 від 26 вересня 2018 року «Про продовження терміну проведення документальної планової виїзної перевірки СГД ОСОБА_1 » та направлень на перевірку від 13 вересня 2018 року:
№ 3992, виданого головному державному ревізору інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних та самозайнятих осіб управління податків та зборів з фізичних осіб ГУ ДФС ОСОБА_6 .;
№ 3993, виданого головному державному ревізору-інспектору відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС ОСОБА_3 ;
№ 3994, виданого заступнику начальника відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС ОСОБА_7 ;
№ 3995, виданого заступнику начальника відділу фактичних перевірок контролою за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС ОСОБА_8 ;
№ 3996, виданого головному державному ревізору-інспектору відділу фактичних перевірок контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС ОСОБА_9 .
Акт № 21803/03-20-13-02/3061019977 за наслідками перевірки складено 12 жовтня 2018 року, однак у ньому відсутній підпис однієї із осіб, що здійснювала перевірку позивача, а саме головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за виробництвом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв та тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС ОСОБА_3 .
Вказані обставини не заперечувалися відповідачем ні у суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду справи.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи покладено обов`язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оформлення результатів перевірок, що проводяться контролюючими органами у сфері справляння податків і зборів, регламентовано приписами статті 86 ПК.
Відповідно до пункту 86.1. статті 86 ПК результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1300/27745 (далі - Порядок № 727).
Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку № 727 акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється в контролюючому органі протягом 5 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або застосовують консолідовану сплату та у випадках проведення документальних перевірок дотримання законодавства з питань державної митної справи, - протягом 10 робочих днів), з дотриманням визначених у пункті 5 цього розділу вимог щодо реєстрації актів документальних перевірок.
Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що приписами частини 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладено обов`язок оцінювати належність, допустимість, достовірність кожного доказу у справі, якими є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано на підставі системного аналізу положень ПК, а також наказу Держспоживстандарту України 07 квітня 2003 року № 55, яким затверджено Уніфіковану систему організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003» (надалі ДСТУ 4163-2003), Національного стандарту України ДСТУ 2732:2004 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 травня 2004 року № 97 (далі - ДСТУ 2732:2004) та Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 22 червня 2015 року за № 736/27181, дійшов висновку, що підпис посадової особи є обов`язковим реквізитом акту перевірки і наведені норми не містять жодних виключень або можливості їх альтернативного застосування у частині оформлення результатів податкових перевірок у формі акта та обов`язкових реквізитів такого акта.
Відтак, акт від 12 жовтня 2018 року № 21803/03-20-13-02/ НОМЕР_1 , з урахуванням відсутності підпису ОСОБА_3 , є дефектним та не міг бути належною правовою підставою для прийняття ГУ ДФС оскаржуваних ППР від 07 листопада 2018 року № 0461381302, № 0461411302, рішення № 0461391302 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0461401302.
Доводи апелянта про те, що у спірних правовідносинах визначальним є наявність посадових осіб контролюючого органу на робочому місці не на момент підписання акту перевірки, а протягом періоду її проведення, на думку апеляційного суду, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.
Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ :
апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року у справі № 140/388/19 – без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя
Т. В. Онишкевич
судді
І. М. Обрізко
Л. П. Іщук
Постанова у повному обсязі складена 27 червня 2019 року.