ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 лютого 2021 року м. Чернівці
справа № 727/7578/16-ц
провадження №22-ц/822/75/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Височанської Н. К.
суддів: Лисака І.Н., Половінкіної Н.Ю.
секретар Ковальчук Н.О.
за участю: представника позивача - Калмикової С.С.,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Чернівецького обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Чернівецького обласного управління АТ «Ощадбанк» на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 02 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Смотрицького В.Г.,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог
Ужовтні2016року Публічнеакціонерне товариство«Державний ощаднийбанк України»в особіфілії Чернівецькогообласного управлінняАТ «Ощадбанк»(далі ПАТ«Державний ощаднийбанк України») звернулосядосудузпозовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору відновлювальної кредитної лінії від 05 грудня 2007 року № 909 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами від 24 грудня 2007 року № 3, від 27 січня 2009 року № 8, від 04 грудня 2009 року № 9, від 25 січня 2010 року № 10,від 23 липня 2010 року № 11 ОСОБА_1 отримав від АТ «Ощадбанк» кредит в сумі 1 000 000,00 грн. на споживчі потреби з відсотковою ставкою за користування кредитом в розмірі 16,5 % річних з остаточним терміном погашення не пізніше 28 листопада 2017 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 25 грудня 2007 року Банк та відповідачі уклали договір іпотеки нерухомого майна, за умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 108,40 кв. м, в тому числі житловою площею 56,20 кв. м.
Згідно з пунктом 6.1 цього договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов`язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь-якого із своїх обов`язків, передбачених договором відновлювальної кредитної лінії.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за договором відновлювальної кредитної лінії у нього виникла заборгованість, яка станом на 03 жовтня 2016 року становила 1 383 386,83 грн, з яких: 521 573,98 грн - заборгованість за кредитом, 84 312,41 3% річних, 777 500,44 грн - інфляційні втрати.
На підставі викладеного Банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки нерухомого майна від 25 грудня 2007 року № 6608, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , для погашення боргових зобов`язань ОСОБА_1 за договором відновлювальної кредитної лініївід 05 грудня 2007 року № 909 (зі змінами та доповненнями) на загальну суму 1 383 386,83 грн.
Разом із цим просив визначити спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченоїЗаконом України «Про виконавче провадження», а також визначити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшого продажу за оцінкою, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, в розмірі 1 520 113,00 грн. та стягнути з відповідачів судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 01 грудня 2016 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 01 лютого 2017 року, позов ПАТ «Державний ощадний банк України» було задоволено. Постановою Верховного Суду від 02 травня 2018 року вказані рішення скасовані, справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд.
06 липня 2018 року представником позивача подано до суду першої інстанції клопотання про визнання поважними причин порушення строків позовної давності. В обґрунтування клопотання посилався на те, що у зв`язку з невиконанням умов договору відновлювальної кредитної лінії, 11.04.2012 року було вчинено виконавчий напис нотаріуса, згідно з яким звернуто стягнення на предмет іпотеки. Наявність виконавчого напису виключало можливість реалізації АТ «Ощадбанк» свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. Під час примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 11.04.2012 року відповідачами неодноразово оскаржувався вказаний виконавчий документ та в судовому порядку було зупинено здійснення виконавчого провадження по примусовому зверненні стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса. В подальшому, рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 05.03.2015 року виконавчий напис нотаріуса був визнаний таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.04.2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження по перегляду рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 05.03.2015 року. Також було закінчено виконавче провадження по виконанню вказаного виконавчого напису. У зв`язку з цим, саме з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та закінчення виконавчого провадження щодо його виконання, АТ «Ощадбанк» як іпотекодержатель згідно з договором іпотеки нерухомого майна таЗакону України «Про іпотеку»втратив можливість реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса та набув право на подання до суду позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки.
АТ «Ощадбанк» просило визнати поважними причини порушення строків позовної давності щодо звернення з позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки та здійснити захист порушеного права шляхом задоволення позову.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 02 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 24 листопада 2011 року банком було надіслано вимоги відповідачам про дострокове погашення кредиту відповідно до частини другоїстатті 1050 ЦК України. Вказані вимоги були отримані відповідачами 01 грудня 2011 року, тому з урахуванням тридцяти денного строку на виконання цих вимог позовну давність слід відраховувати з 01 січня 2012 року.
Водночас суд першої інстанції вважав, що пред`явлення позову до поручителів у травні 2013 року перервало позовну давність, однак незважаючи на це банк звернувся з позовом 03 жовтня 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Поважних причин пропуску вказаного строку позивачем не зазначено.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що посилання АТ «Ощадбанк» на вчинення відповідачами дій по визнанню боргу, що є підставою для переривання строку позовної давності є безпідставними, оскільки реалізація майна в примусовому порядку на виконання рішення суду не свідчить про визнання боргу, відтак, не перериває строку позовної давності.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що посилання АТ «Ощадбанк» на те, що строк позовної давності необхідно рахувати з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є безпідставними, оскільки звернення із заявою про вчинення виконавчого напису є позасудовим способом звернення стягнення на предметі іпотеки, не є позовом в розумінні ч.2 ст. 264 ЦК України і не перериває строку позовної давності.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційних скарг та позиції інших учасників
Не погоджуючись з указаним рішенням суду першої інстанції АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Чернівецького обласного управління АТ «Ощадбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги банку в повному обсязі.
Зазначає, що період вчинення виконавчого напису та до моменту визнання його таким, що не підлягає виконанню є поважними причинами пропуску строку позовної давності для звернення з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Судом першої інстанції не з`ясовані належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, а саме наявність поважних причин пропуску строку позовної давності заявлені позивачем у своїх пояснення від 25.11.2016р., клопотанні від 25.06.2018р., поясненнях від 20.07.2018р.,12.10.2018р.,13.07.2020р.
Крім того, з позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог банку в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 03.10.2013р. до 03.10.2016р., банк звернувся з дотриманням строків позовної давності, у зв`язку з чим у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у задоволенні позову в цій частині.
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступнихпідстав.
Обставини справи
05 грудня 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної кредитної лінії №909 від 05.12.2007 року зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами №3 від 24.12.2007 року, №8 від 27.01.2009 року, №9 від 04.12.2009 року, №10 від 25.01.2010 року, №11 від 23.07.2010 року (т.1 а.с.6-13), згідно з якими відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 1000 000,00 грн. на споживчі потреби з відсотковою ставкою за користування кредитом в розмірі 16,5% річних, з остаточним терміном погашення не пізніше 28 листопада 2017 року.
25 грудня 2007 року для забезпечення виконання зобов`язань за договором відновлювальної кредитної лінії, між банком та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки нерухомого майна, за умовами якого в іпотеку передано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 108,40 кв.м, в тому числі житловою площею 56,20 кв.м (т.1 а.с.34-37).
Згідно з пунктом 6.1 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання строку платежу зобов`язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь-якого з своїх обов`язків, передбачених цим договором або у випадку невиконання боржником своїх обов`язків, передбачених договором відновлювальної кредитної лінії, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявиться (стане) недійсною.
При цьому, у разі порушення зобов`язання або умов цього договору та прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель зобов`язаний надіслати іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов`язання, вимога про його виконання протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту її отримання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до пункту 6.2 договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду в установленому чинним законодавством України та іпотечним договором порядку.
У зв`язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором відновлювальної кредитної лінії, 24 листопада 2011 року банк надіслав відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги щодо відкликання кредиту (т.1 а.с.70-71), в яких вимагав повернення всієї суми кредиту, здійснення платежів по нарахованих процентах за користування кредитом та інших платежів в сумі 1160663,43 грн. Вказані вимоги були отримані відповідачами 01 грудня 2011 року (т.1 а.с.70зв., 71зв.).
Вимоги банку про дострокове погашення заборгованості за кредитом відповідачі не виконали, у зв`язку з чим за заявою АТ «Ощадбанк» приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Скутар С.В. 11 квітня 2012 року вчинила виконавчий напис №1283 про звернення стягнення на належну відповідачам квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.50).
17 квітня 2012 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого напису (т.1 а.с.51).
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 05 березня 2015 року виконавчий напис нотаріуса від 11.04.2012 року №1283 визнано таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим 16 березня 2016 року виконавче провадження з його виконання закінчено (т.1 а.с.52-55).
У травні 2013 року АТ «Ощадбанк» звернувся з позовом до поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 серпня 2013 року позов задоволено (т.1 а.с.85-86). Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 29 червня 2016 року вказане рішення скасовано, в задоволенні позову АТ «Ощадбанк» відмовлено (т.1 а.с.87-90).
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Згідно з частиною першоїстатті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
За змістом статей525та526 ЦК Українизобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Застаттею 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1статті 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно достатті 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина першастатті 546 ЦК України).
Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленомуЗаконом України «Про іпотеку»(абзац третійстатті 1 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно із частиною першоюстатті 7 Закону України «Про іпотеку»за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Відповідно достатті 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки належить іпотекодержателю.
Оскільки іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки, та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.
Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне, а тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня.
Положеннями частини першоїстатті 39 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленоїстаттею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, а також аналізу норм статей38,39 Закону України «Про іпотеку»можна зробити висновок, що у розумінні нормистатті 39 Закону України «Про іпотеку»встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостоюстатті 38 цього Закону.
Відповідно до частини першоїстатті 35Закону України«Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина другастатті 35 зазначеного Закону).
Отже, за змістом частини першої статті12, частини першої статті33та статті35 Закону України «Про іпотеку»реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє не виконано чи виконано неналежно, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звернути стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другоїстатті 35 Закону України «Про іпотеку».
Апеляційним судом встановлено, що позичальникдопустив порушення взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, через що утворилася заборгованість, яка станом на 03 жовтня 2016 року становила 1 383 386,83 грн, з яких: 521 573,98 грн - заборгованість за кредитом, 84 312,41 3% річних, 777 500,44 грн - інфляційні втрати, в рахунок погашення якої позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки.
Розмір боргу за договором позики банком доведений, а докази про неправильність його розрахунку в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, позивач, як іпотекодержатель, на підставістатті 33 Закону України «Про іпотеку»набув право задовольнити свої вимоги,звернувши стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення торгів у порядку, встановленомуЗаконом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Однак, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що банком пропущено строк позовної давності та не наведено поважних причин пропуску вказаного строку.
З таким висновком повністю не може погодитися колегія суддів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду першої інстанції клопотання про застосування строку позовної давності до вимог позивача.
Вирішуючи питання пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що пред`явлення позову до поручителів у травні 2013 року перервало позовну давність, однак незважаючи на це банк звернувся з позовом 03 жовтня 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Поважних причин пропуску вказаного строку позивачем не зазначено.
При цьому, суд першої інстанції вказав, що посилання АТ «Ощадбанк» на вчинення відповідачами дій по визнанню боргу є безпідставними, оскільки реалізація майна в примусовому порядку на виконання рішення суду не свідчить про визнання боргу, відтак, не перериває строку позовної давності.
Суд першої інстанції також правомірно відхилив посилання АТ «Ощадбанк» на те, що строк позовної давності необхідно рахувати з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки звернення з із заявою про вчинення виконавчого напису є позасудовим способом звернення стягнення на предметі іпотеки, не є позовом в розумінні ч.2 ст. 264 ЦК України і не перериває строку позовної давності.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними та відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на заявлене позивачем клопотання від 25 червня 2018 року про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності. Обґрунтовуючи дане клопотання позивач посилався на те, що у 2012 році нотаріусом було видано виконавчий лист про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, який у 2015 році було визнано таким, що не підлягає виконанню, що і стало підставою пропуску строку звернення до суду з цим позовом, оскільки наявність виконавчого напису нотаріуса виключало можливість реалізації банком свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (а.с.238 Т.1).
Колегія суддів вважає, що наявні підстави для визнання поважними причин пропуску АТ «Ощадбанк» строку позовної давності на звернення з цим позовом, виходячи з наступних підстав.
Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється взаконіз метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.
Згідно з частиною першоюстатті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За частиною четвертоюстатті267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбаченихзакономможливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.
Враховуючи, що метою встановлення узаконіпозовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваногозакономінтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.
Відповідно достатті 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першоїстатті 261 ЦК України- від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина п`ятастатті 267 ЦК України).
Апеляційним судом встановлено, що 11 квітня 2012 року за заявою АТ «Ощадбанк» приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Скутар С.В. вчинила виконавчий напис №1283 про звернення стягнення на належну відповідачам квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.50).
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 05 березня 2015 року виконавчий напис нотаріуса від 11.04.2012 року №1283 визнано таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим 16 березня 2016 року виконавче провадження з його виконання закінчено (т.1 а.с.52-55).
Визнаючи поважними причини пропущення позовної давності, апеляційний суд виходить з того, що позивач не передбачав та не міг передбачити можливість ухвалення рішення про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса, оскільки до часу визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - 05 березня 2015 року, права банку порушено не було, а було захищено чинним у вказаний період виконавчим написом нотаріуса.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність поновлення позивачу строку на звернення до суду з цим позовом, у зв`язку з чим позовні вимоги АТ «Ощадбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно із частиною тринадцятоюстатті 141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина першастатті 141 ЦПК України).
Враховуючи, що колегія суддів задовольняю позовні вимоги АТ «Ощадбанк» в повному обсязі, з відповідачів на користь банку підлягають стягненню судові витрати понесені за подання АТ «Ощадбанк» до суду позовної заяви та апеляційної скарги в рівних частках по 25938, 50 грн. з кожного, з розрахунку 51877 грн./2, з яких: 20750,80 судовий збір сплачений за подання позовної заяви (а.с.59 Т.1), 31126,20 грн. судовий збір за подання апеляційної скарги (а.с.153 Т.2).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 1ст.376 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст.367,368,374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Чернівецького обласного управління АТ «Ощадбанк» задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 02 листопада 2020 року скасувати.
Позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Чернівецького обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.
Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки нерухомого майна від 25 грудня 2007 року № 6608, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 108,40 кв. м, в тому числі житловою площею 56,20 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в рахунок погашення боргових зобов`язань за договором відновлювальної кредитної лініївід 05 грудня 2007 року № 909 (зі змінами та доповненнями) на загальну суму 1 383386 грн. 83 коп., з яких: 521573 грн. 98 коп. заборгованість за кредитом, 84312 грн.41 коп. 3% річних, 777 500 грн.44 коп. інфляційні втрати, - шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченоїЗаконом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Чернівецького обласного управління АТ «Ощадбанк» судові витрати в рівних частках по 25938 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот тридцять вісім) гривень 50 копійок з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 09 лютого 2021 року.
Головуючий Н.К.Височанська
Судді: І.Н. Лисак
Н.Ю. Половінкіна
