Ухвала
10 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 727/7578/16-ц
провадження № 61-3583св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука 0. С.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Коломійця Віталія Кириловича про роз`яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк», банк) у жовтні 2016 року звернулося до суду з позовом в якому просило звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки нерухомого майна від 25 грудня 2007 року № 6608, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцям - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , для погашення боргових зобов`язань ОСОБА_1 за договором відновлювальної кредитної лінії від 05 грудня 2007 року № 909 (зі змінами та доповненнями) на загальну суму 1 383 386,83 грн.
Разом із цим позивач також просив визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», а також визначити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшого продажу за оцінкою, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, в розмірі 1 520 113,00 грн та стягнути з відповідачів судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору відновлювальної кредитної лінії від 05 грудня 2007 року № 909 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами від 24 грудня 2007 року № 3, від 27 січня 2009 року № 8, від 04 грудня 2009 року № 9, від 25 січня 2010 року № 10, від 23 липня 2010 року № 11 ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 1 000 000 грн на споживчі потреби з відсотковою ставкою за користування кредитом в розмірі 16,5 % річних з остаточним терміном погашення не пізніше 28 листопада 2017 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 25 грудня 2007 року банк та відповідачі уклали договір іпотеки нерухомого майна, за умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 108,40 кв. м, в тому числі житловою площею 56,20 кв. м.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за договором відновлювальної кредитної лінії у нього виникла заборгованість, яка станом на 03 жовтня 2016 року становила 1 383 386,83 грн, з яких: 521 573,98 грн - заборгованість за кредитом, 84 312,41 - 3% річних, 777 500,44 грн - інфляційні втрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Шевченківський районний суд м. Чернівці рішенням від 02 листопада 2020 року у складі судді Смотрицького В. Г. у задоволенні позову відмовив.
Місцевий суд вказував, що 24 листопада 2011 року банком було надіслано вимоги відповідачам про дострокове погашення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Вказані вимоги були отримані відповідачами 01 грудня 2011 року, тому з урахуванням тридцятиденного строку на виконання цих вимог позовну давність слід відраховувати з 01 січня 2012 року.
Водночас суд першої інстанції вважав, що пред`явлення позову до поручителів у травні 2013 року перервало позовну давність, однак незважаючи на це банк звернувся з позовом 03 жовтня 2016 року, тобто з пропуском позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Поважних причин пропуску вказаного строку позивачем не зазначено.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що посилання АТ «Ощадбанк» на вчинення відповідачами дій по визнанню боргу, що є підставою для переривання строку позовної давності є безпідставними, оскільки реалізація майна в примусовому порядку на виконання рішення суду не свідчить про визнання боргу, відтак, не перериває строку позовної давності. Вважав посилання АТ «Ощадбанк» на те, що строк позовної давності необхідно рахувати з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню безпідставними, оскільки звернення із заявою про вчинення виконавчого напису є позасудовим способом звернення стягнення на предметі іпотеки, не є позовом в розумінні частини другої статті 264 ЦК України і не перериває строку позовної давності.
Чернівецький апеляційний суд постановою від 03 лютого 2021 року апеляційну скаргу АТ «Ощадбанк» задовольнив.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 листопада 2020 року скасував.
Позов АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнив.
Звернув стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки нерухомого майна від 25 грудня 2007 року № 6608 - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 108,40 кв. м, в тому числі житловою площею 56,20 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в рахунок погашення боргових зобов`язань за договором відновлювальної кредитної лінії від 05 грудня 2007 року № 909 (зі змінами та доповненнями) на загальну суму 1 383 386,83 грн, з яких: 521 573,98 грн заборгованість за кредитом, 84 312,41 грн - 3% річних, 777 500,44 грн інфляційні втрати, - шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що він вважав наявні підстави для визнання поважними причин пропуску АТ «Ощадбанк». Вказував, що позивач не передбачав та не міг передбачити можливість ухвалення рішення про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса, оскільки до часу визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - 05 березня 2015 року, права банку порушено не було, а було захищено чинним у вказаний період виконавчим написом нотаріуса.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 04 серпня 2021 року відкрив касаційне провадження у цій справі.
Витребував із Шевченківського районного суду міста Чернівці цивільну справу № 727/7578/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Чернівецького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року задовольнив.
Зупинив виконання постанови Чернівецького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року до закінчення касаційного провадження.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 04 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнив частково.
Постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року в частині вирішення питання про включення до боргових зобов`язань відповідачів 3 % річних та інфляційних втрат змінив, виключив із загальної суми заборгованості 3 % річних в сумі 84 312,41 грн та інфляційні втрати в розмірі 777 500,44 грн, з наведених у мотивувальній частині підстав.
Постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року в частині розподілу судових витрат скасував та прийняв в цій частині нову постанову.
Стягнув з ПАТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 7 798,32 грн у відшкодування судових витрат.
В решті постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року залишив без змін.
Поновив виконання постанови Чернівецького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у незміненій та нескасованій частинах.
Короткий зміст та узагальнені доводи заяви про роз`яснення судового рішення
У жовтні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Коломієць В. К. подав до Верховного Суду заяву про роз`яснення постанови Верховного Суду від 04 серпня 2021 року в частині поновлення виконання постанови Чернівецького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у незміненій та нескасованій частинах, а саме:
- чи необхідно закінчувати виконавче провадження у зв`язку із зміненням та частковим скасуванням постанови Чернівецького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року на підставі якого видано виконавчий документ відповідно до частини 5 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та звертатися стягувачу до суду за видачею нового виконавчого документа у цій справі;
- чи продовжувати виконання виконавчого листа № 727/7578/16 виданого Шевченківським районним судом м. Чернівці 12 лютого 2021 року.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи заяви приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Коломійця В. К., Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень статті 271 ЦПК Україниза заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Згідно із положеннями частини третьої статті 271 ЦПК України суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.
Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Таким чином, приводом для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) зазначено, що роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення. Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Із зазначеної норми вбачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року, яку просить роз`яснити заявник, є мотивованою, чіткою та зрозумілою, а тому підстави для її роз`яснення відсутні.
Так, із мотивувальної та резолютивної частин постанови Верховного Суду 04 серпня 2021 року зрозуміло, що постанову Чернівецького апеляційного суду 03 лютого 2021 року в частині вирішення питання про включення до боргових зобов`язань відповідачів 3 % річних та інфляційних втрат змінено шляхом виключення із загальної суми заборгованості 3 % річних в сумі 84 312,41 грн та інфляційних втрат в розмірі 777 500,44 грн, з наведених у мотивувальній частині підстав.
Крім того постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року в частині розподілу судових витрат скасовано та прийнято у цій частині нову постанову, якою стягнуто з ПАТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 7 798,32 грн у відшкодування судових витрат.
В решті постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року залишено без змін.
Заявник зазначає, що постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року в частині де зазначено про поновлення виконання постанови Чернівецького апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у незміненій та нескасованій частинах є незрозумілою (нечіткою) і викликає труднощі щодо її реалізації (виконання).
Водночас, на переконання колегії суддів, постанова Верховного Суду, про роз`яснення якої подано заяву, не допускає кількох варіантів тлумачення, ця постанова є мотивованою і зрозумілою, тому відсутні підстави для роз`яснення цього судового рішення.
Посилання заявника на незрозумілість того, як саме має виконуватись постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року, є безпідставним, оскільки порядок виконання судових рішень визначений Законом України «Про виконавче провадження». При цьому заявником не надано до суду доказів на підтвердження неможливості примусового виконання судового рішення у цій справі.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для роз`яснення постанови Верховного Суду від 04 серпня 2021 року.
Щодо клопотання приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Коломійця В. К. про розгляд заяви про роз`яснення судового рішення за його участі
У поданій заяві про роз`яснення судового рішення, заявником викладене клопотання про розгляд справи за його участі.
За змістом частини третьої статті 271 ЦПК України суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання.
Колегією суддів не встановлено необхідності у виклику учасників справи для розгляду заяви про роз`яснення судового рішення.
Керуючись статтею 271 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Коломійця Віталія Кириловича про розгляд заяви про роз`яснення судового рішення за його участі відмовити.
У задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Коломійця Віталія Кириловича про роз`яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
О. С. Ткачук
