Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" січня 2021 р. Справа№ 910/3987/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Дідиченко М.А.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В.,
за участю представників:
від позивача - Сидор В.Д., довіреність б/н від 20.10.2020;
від відповідача 1 (НБУ) - Колосюк С.Л., представник, посвідчення №164 від 13.08.2018;
від відповідача 2 - представник не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вона» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/3987/20 (суддя Стасюк С.В., повний текст складено - 30.09.2020) за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вона» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (правонаступником якого є Національний банк України) та Державної казначейської служби України про відшкодування збитків
ВСТАНОВИВ наступне.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Вона» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та Державної казначейської служби України про стягнення 4 917 159,00 грн., з яких - 2 808 000 грн. втраченої економічної вигоди, 1 404 000 грн. шкоди завданої порушенням ділової репутації, а також нараховані згідно ст. 625 ЦК України 252 720 грн. 3% річних та 452 439 грн. інфляційних.
Позов мотивований посиланням на прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг протиправного Розпорядження №3098 від 13.12.2016 та подальшої протиправної поведінки щодо невиконання Розпорядження Державної регуляторної служби України №36 від 13.02.2017 про скасування вище наведеного розпорядження, що призвело до порушення права позивача на провадження страхової діяльності, як виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню протягом тривалого періоду часу з 14.03.2017 по 29.03.2019 та завдало позивачу суттєвих збитків.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/3987/20 в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з недоведеності позивачем належними та допустимими доказами завдання йому першим відповідачем збитків у формі упущеної вигоди у розмірі 2 808 000,00 грн. та шкоди завданої порушенням ділової репутації у розмірі 1 404 000,00 грн., у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/3987/20 та прийняти нове, яким позов задовольнити, стягнувши з відповідача 4 917 159,00 грн. збитків та 230 000,00 грн. витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи.
За доводами апелянта, суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача та завданими позивачу збитками, не надавши належної оцінки обставинам того, що саме внаслідок протиправних дій Нацкомфінпослуг позивачу було анульовано всі ліцензії на провадження страхової діяльності, і саме відповідач мав поновити їх дію одразу після отримання Розпорядження ДРС №36 від 13.02.2017. Апелянт наголошує на тому, що протягом періоду анулювання ліцензій, позивач не міг здійснювати свою страхову діяльність та відповідно не отримував дохід від такої діяльності, а відтак зазнавав збитків. Як стверджує апелянт, обставини щодо завдання Нацкомфінпослуг збитків позивачу у вигляді упущеної вигоди повністю підтверджуються аудиторським звітом ТОВ аудиторської фірми «Вест Аудит» від 05.08.2019 та висновком судово-економічної експертизи №418/20 від 16.01.2020, які є належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами. Крім того, апелянт не згоден з висновком суду щодо відсутності доказів, які б свідчили про завдання позивачу шкоди порушенням ділової репутації у розмірі 1 404 000 грн. Скаржник вважає вказану суму обґрунтованою, оскільки остання розрахована виходячи із розрахунку втраченої вигоди позивача в середньому за один рік відповідно до звітів про фінансові результати за 2014-2016 роки, звіту про фактичні результати стосовно розрахунку втраченої економічної вигоди позивача за період з 14.03.2017 по І квартал 2019 року, виконаного ТОВ аудиторської фірми «Вест Аудит» та експертного висновку №418/20 від 16.01.2020.
В ході здійснення апеляційного провадження, представником Національного банку України було подано клопотання про зупинення провадження у справі №910/3987/20 до завершення розгляду Верховним Судом касаційної скарги Національного банку України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/16144/19.
Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/16144/19, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 замінено відповідача у справі - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на його правонаступника Національний банк України. Заявник посилаючись на те, що вказані судові рішення оскаржуються в касаційному порядку та наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо процесуального правонаступництва Національного банку України у подібних правовідносинах, просить зупинити провадження у даній справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 228 ГПК України.
Разом з тим, в судовому засіданні 25.01.2021 представник Національного банку України, просив суд залишити без розгляду подане ним клопотання про зупинення провадження у даній справі, у зв`язку із розглядом Верховним Судом касаційної скарги у справі №910/16144/19.
Так, постановою Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №910/16144/19 касаційну скаргу Національного банку України залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 - без змін.
Верховний Суд підтримав висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для заміни Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг його правонаступником - Національним банком України.
Беручи до уваги наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про залишення клопотання Національного банку України про зупинення провадження у справі №910/3987/20 без розгляду.
Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.
У судовому засіданні представник Національного банку України (який є правонаступником Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг) проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Другий відповідач у справі не скористався правом на участь свого представника в даному судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином; ухвала суду про оголошення перерви в судовому засіданні на 25.01.2021 була ним отримана 21.12.2020.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від другого відповідача до суду не надійшло.
Слід зазначити, що явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.
Враховуючи, що неявка другого відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, остання розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг «Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вона» №3098 від 13.12.2016, анульовано ліцензії товариства на провадження страхової діяльності, що видані Розпорядженнями Нацкомфінпослуг №4189 від 14.06.2005, №4809 від 27.10.2005, №5545 від 30.03.2006, №452 від 18.06.2009 та №402 від 20.05.2010.
Згідно пункту 3 Розпорядження, останнє набирає чинності через 30 календарних днів з дня його прийняття.
Не погоджуючись з прийнятим Розпорядженням №3098 від 13.12.2016, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Вона» 29.12.2016 звернулось до Експертно-апеляційної ради при Державній регуляторній службі України зі скаргою №1010 про визнання Розпорядження Нацкомфінпослуг №3098 від 13.12.2016 в частині анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності таким, що було прийнято з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування.
За результатом розгляду скарги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вона» від 29.12.2016, Державна регуляторна служба України прийняла Розпорядження №36 від 13.02.2017 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування», яким зобов`язала Нацкомфінпослуг усунути порушення вимог пункту 3 частини 2 статті 6, частини 2 статті 9, частини 7 статті 19 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», скасувавши розпорядження №3098 від 13.12.2016 про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вона» та повідомити Державну регуляторну службу України про виконання цього розпорядження.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2018 у справі №826/4173/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2018 у задоволенні позову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг до Державної регуляторної служби України про визнання протиправним та скасування Розпорядження №36 від 13.02.2017 було відмовлено.
Враховуючи невиконання Нацкомфінпослуг Розпорядження Державної регуляторної служби України №36 від 13.02.2017, позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2018 у справі №826/6290/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг щодо невиконання Розпорядження Державної регуляторної служби України №36 від 13.02.2017, визнано протиправним та скасовано Розпорядження №3098 від 13.12.2016 «Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вона».
Листом №11/11-376 від 29.03.2019 Нацкомфінпослуг повідомила позивача, що до Державного реєстру фінансових установ внесена інформація про чинність ліцензій виданих позивачу, у зв`язку з набранням законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2018 у справі №826/6290/17.
Як зазначає позивач, прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг Розпорядження №3098 від 13.12.2016 та подальша протиправна поведінка щодо невиконання Розпорядження Державної регуляторної служби України №36 від 13.02.2017 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування», призвело до порушення прав позивача на провадження страхової діяльності, як виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню у період з 14.03.2017 по 29.03.2019 та завдало позивачу шкоди на загальну суму 4 917 159,00 грн., з яких - 2 808 000,00 грн. збитків у вигляді втраченої економічної вигоди, 1 404 000,00 грн. шкоди завданої порушенням ділової репутації, 252 720,00 грн. 3% річних та 452 439,00 грн. інфляційних збитків.
Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову, з чим колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг регулюються Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції, що діяла станом дату прийняття Розпорядження №3098 від 13.12.2016) державне регулювання ринків фінансових послуг здійснювалося щодо інших ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції, що діяла станом дату прийняття Розпорядження №3098 від 13.12.2016) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, серед іншого: здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку фінансових послуг; проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення; надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.
За приписами ст. 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції, що діяла станом дату прийняття Розпорядження №3098 від 13.12.2016) у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.
Зокрема, до заходів впливу, які можуть бути застосовані Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг до суб`єктів господарювання за порушення законодавства, згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» віднесено тимчасове зупинення або анулювання ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.
Як вже зазначалось, 13.12.2016 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг було прийнято Розпорядження №3098, яким анульовано ліцензії позивача на провадження страхової діяльності, що видані Розпорядженнями Нацкомфінпослуг №4189 від 14.06.2005, №4809 від 27.10.2005, №5545 від 30.03.2006, №452 від 18.06.2009 та №402 від 20.05.2010.
В свою чергу, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2018 у справі №826/6290/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 вказане Розпорядження визнано протиправним та скасовано.
Листом №11/11-376 від 29.03.2019 Нацкомфінпослуг повідомила позивача, що до Державного реєстру фінансових установ внесена інформація про чинність ліцензій виданих позивачу, у зв`язку з набранням законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2018 у справі №826/6290/17.
Позивач вказує, що внаслідок неправомірних дій Нацкомфінпослуг щодо анулювання ліцензій, ПрАТ «СК «Вона» у період з 14.03.2017 по 29.03.2019 було змушене призупинити здійснення страхової діяльності, чим останньому завдано значних збитків.
Відтак, спір у даній справі стосується з`ясування питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, шкоди завданої порушенням ділової репутації, та нарахованих 3% річних, інфляційних.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів відшкодовується на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України .
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Неправомірність рішення і дій або бездіяльності органу державної влади може підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, неправомірність бездіяльності першого відповідача, що полягала у невиконанні Розпорядження Державної регуляторної служби України №36 від 13.02.2017 про скасування Розпорядження Нацкомфінпослуг №3098 від 13.12.2016 встановлена рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2018 у справі №826/6290/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019.
Відповідно частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною. Тобто, особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.
У даній справі позовні вимоги в частині відшкодування позивачу 2 808 000,00 грн. упущеної економічної вигоди ґрунтуються на розрахунку можливого прибутку у разі здійснення ним страхової діяльності з урахуванням середньорічних показників, які позивач отримував у період з 2014 по 2016 роки, з посиланням на звіти про фінансові результати за період з 2014 по 2016 роки, аудиторський звіт про фактичні результати розрахунку втраченої економічної вигоди ПрАТ «Страхова компанія «Вона» за 2017 - І квартал 2019 року від 05.08.2019, експертний висновок №418/20 від 16.01.2020. Проте, позивачем не надано належних та достатніх доказів того, що він гарантовано отримав би відповідну вигоду (прибуток) в зазначеному ним розмірі у разі, якщо його право не було б порушено першим відповідачем та не надано точних даних, які б безспірно підтверджували реальну можливість отримання вказаних позивачем грошових сум.
Надані позивачем документи жодним чином не встановлюють реального значення розміру упущеної вигоди та фактичну можливість отримання позивачем таких прибутків у період з 2018 по 2019 роки.
Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяння збитків, між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Зокрема, доведенню підлягає, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Водночас, оскарження неправомірності дій першого відповідача щодо видачі Розпорядження Державної регуляторної служби України №36 від 13.02.2017 про анулювання ліцензій позивача, не позбавляло останнього можливості через рік після набрання чинності таким рішенням, звернутися у порядку визначеному статтею 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», із заявою про отримання ліцензії на право провадження страхової діяльності.
З огляду на викладене, твердження позивача про те, що тільки неправомірні дії відповідача 1 стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток зокрема у період з 2018 по 2019 роки є безпідставним і вказує на відсутність безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Враховуючи недоведеність позивачем обставин завдання йому збитків у вигляді упущеної економічної вигоди у розмірі 2 808 000 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача 1 404 000 грн. шкоди, завданої порушенням ділової репутації, що полягала у втраті довіри з боку акціонерів в процесі здійснення докапіталізації та втраті потенційних клієнтів внаслідок прийняття протиправного рішення, суд зазначає наступне.
За змістом статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.
Враховуючи загальні підстави цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та із чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Загальними вимогами процесуального права, наведеними у статтях 74-78, 236 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.
Судом встановлено, що позивач не надав належних доказів, які б свідчили про втрату, внаслідок прийняття відповідачем 1 рішення, його ділової репутації або втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням його ділової репутації у суспільстві, перед клієнтами та контрагентами, формування негативної оцінки позивача як суб`єкта господарських та цивільних відносин, що призвело до зменшення кількості контрагентів, споживачів послуг, прибутку товариства.
Водночас звіти про фінансові результати за 2014-2016 роки, звіт про фактичні результати стосовно розрахунку втраченої економічної вигоди позивача за період з 14.03.2017 по І квартал 2019 року, виконаний ТОВ аудиторської фірми «Вест Аудит» та експертний висновок №418/20 від 16.01.2020, на які посилається позивач, не свідчать та не підтверджують обставин втрати внаслідок прийняття відповідачем рішення його ділової репутації.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення 1 404 000 грн. шкоди, завданої порушенням ділової репутації, не підлягає задоволенню.
Оскільки позивачем не доведено завдання йому відповідачем 1 збитків у вигляді упущеної економічної вигоди та шкоди у зв`язку з порушенням ділової репутації, відповідно у вимозі про стягнення нарахованих позивачем в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат теж слід відмовити.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вона» у повному обсязі.
В свою чергу, доводи апелянта не спростовують встановлених судом обставин справи.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вона» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/3987/20 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 01.02.2021 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Дідиченко
М.А. Руденко
