ПОСТАНОВА

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа №285/1974/16-а

адміністративне провадження №К/9901/29805/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Новоград-Волинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

на постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду від 10.11.2016 (суддя Савицька Л.Й.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 (колегія у складі суддів Майора Г.І., Бучик А.Ю., Шевчук С.М.)

у справі №285/1974/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Новоград-Волинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

І. РУХ СПРАВИ

1. 19.07.2016 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новоград-Волинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

2. У позові просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії у відповідності до рівня прожиткового мінімуму та провести індексацію пенсії з 01 грудня 2013 року.

3. Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10.11.2016 адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Новоград-Волинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням підвищення розміру щомісячної державної адресної допомоги та необхідності проведення індексації пенсії;

- зобов`язано Новоград-Волинське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням підвищення розміру щомісячної державної адресної допомоги, визначеної законодавством та з урахуванням індексації пенсії, починаючи із 01 травня 2016 року.

- в решті позову відмовлено.

4. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10.11.2016 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково:

- визнано протиправною відмову Новоград-Волинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у проведенні з урахуванням індексації перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 у зв`язку із підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язано Новоград-Волинське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 у розмірі, не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням індексації пенсії, починаючи з 01 травня 2016 року і провести виплату нарахованих сум (за виключенням проведених виплат);

- в решті позову відмовлено.

5. 14.03.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача. У касаційній скарзі відповідач просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.04.2017 відкрито провадження у справі.

7. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано для розгляду до Верховного Суду.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з червня 2013 року перебуває на обліку в Новоград-Волинському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує державну пенсію за вислугу років, згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

9. Розмір пенсії позивача обчислений з урахуванням наявного страхового стажу тривалістю 24 роки 8 місяців 4 дні, та пропорційно наявному трудовому стажу, враховуючи щомісячну державну адресну допомогу становить з 01 травня 2016 року 949 грн.

10. ОСОБА_1 24.05.2016 звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, оскільки розмір її пенсійної виплати в сумі 949 грн. нижчий від прожиткового мінімуму та просила провести індексацію пенсії з 01 грудня 2013 року.

11. Листом від 09.06.2016 року за № 25/л-09 Новоград-Волинське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача, що її страховий стаж лише 24 роки 5 місяців 4 дні, а необхідно 30 років страхового стажу, тому розмір пенсії обчислюється пропорційно наявному страховому стажу - 81,39 % від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір пенсії, обчислений пропорційно наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком та становить з 01.05.2016 року - 919,69 грн. (1130,00 грн. х 81,39%), підвищення за відстрочку виходу на пенсію = 924,83 грн. Оскільки розмір пенсії не досягає 949,00 грн., то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265, надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру (24,17 грн.). Таким чином, загальний розмір пенсії складає 949 грн.

12. Позивач з відмовою не погодилася і звернулася до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

13. В обґрунтування позовних вимог позивач покликалася на порушення її конституційних прав, оскільки пенсія є її єдиним джерелом існування, розмір якої становить 949 грн., що є меншим розміру прожиткового мінімуму. Також, з посиланням на Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Постанову Кабінету Міністрів України №1074 від 11.01.2013 позивач зазначала про наявність правових підстав для проведення індексації пенсії в межах прожиткового мінімуму.

14. Новоград-Волинське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області заперечувало проти задоволення позовних вимог. Зазначало, що розмір пенсії позивача обчислено з урахуванням наявного страхового стажу тривалістю 24 роки 5 місяців 4 дні, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Щодо індексації пенсії, то відповідач з посиланням на Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, зазначив, що до об`єктів індексації не відносяться соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, в тому числі пенсії, які обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

15. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач в силу положень ст. 46 Конституції України має право на отримання пенсії у розмірі, не меншому аніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність з урахуванням підвищення розміру щомісячної державної адресної допомоги та необхідності проведення індексації пенсії.

16. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання пенсії в розмірі, не нижчому ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Однак, судом першої інстанції було допущено помилку в частині застосування норм процесуального права, а саме безпідставно задоволено позовні вимоги, які не заявлялися позивачем при звернення до суду та безпідставно стягнуто судовий збір з Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке не є відповідачем у справі.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Касаційна скарга обґрунтована тим, що дії УПФ відповідають нормам чинного законодавства, оскільки розмір пенсії позивача обчислено у відповідності до ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пропорційно наявному трудовому стажу позивача - 24 роки 5 місяців 4 дні та здійснено доплату щомісячної адресної допомоги у розмірі 24,17 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265.

18. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подала.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

20. Предметом спору є правомірність відмови у проведенні, з урахуванням індексації, перерахунку пенсії за віком, у зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

21. Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом спору. Зокрема, у постанові від 31.10.2018 у справі № 148/625/17, обставини якої є подібними, Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначив:

«Частиною першою статті 28 Закону № 1058- ІV визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

Частиною другою названої статті передбачено, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Отже, наведеними нормами встановлено право на отримання особою мінімальної пенсії за віком за умови виконання двох умов - досягнення пенсійного віку та наявність необхідного страхового стажу. Поєднання вказаних умов передбачає об`єктивно обґрунтоване застосування механізму загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з позицій настання визначених страхових ризиків (непрацездатність за віком) та економічної забезпеченості функціонування самоврядної солідарної системи фінансування (страхового стажу як періоду (строку) сплати страхових внесків для капіталізації страхової системи).

Недосягнення пенсійного віку зумовлює відмову у призначенні пенсії за відсутністю відповідного права, а наявність страхового стажу меншої тривалості тягне визначення мінімальної пенсії у розмірі пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (ч. 3 ст. 28 Закону №1058-ІV).

<…> Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», у редакції, чинній до 24 квітня 2014 року, передбачалася виплата щомісячної державної адресної допомоги, у разі, якщо щомісячний розмір пенсійних виплат не досягав прожиткового мінімуму. І така щомісячна адресна допомога виплачувалася у сумі, що не вистачає саме до прожиткового мінімуму.

Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 року № 112 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265, та встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім інвалідів I та II груп (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 гривень, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.

Такі зміни набрали чинності 24 квітня 2014 року.

<…> Щодо посилання позивача та судів першої та апеляційної інстанцій на порушення відповідачем ст. 46 Конституції України слід зазначити наступне.

Частина третя статті 46 Конституції України дослівно визначає гарантію, за якою «пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом». Вказане положення повторюється у ч. 2 ст. 7 Закону №1058-IV.

Їхнє застосування у комплексному підході до аналізу системи соціального забезпечення в Україні визначає необхідність сукупного забезпечення державою рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму, як через систему пенсійних так і інших соціальних виплат («пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування»), а отже, як за рахунок солідарно-накопичувальної системи, так і коштів Державного бюджету України, в рамках виконання конституційних зобов`язань перед особою.

Таким чином, законодавством розмежовано поняття «пенсійні виплати» від інших соціальних виплат (допомоги, доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат), виходячи з того, за рахунок яких коштів вони виплачуються (або з коштів Пенсійного фонду з Накопичувального пенсійного фонду, який формується за рахунок пенсійних внесків, сплачених учасниками накопичувальної системи пенсійного страхування, або за рахунок Державного бюджету України). Відповідно, від цього залежить, який орган є відповідальним за виплату.

Держава взяла на себе зобов`язання створити альтернативні компенсаторні механізми забезпечення достатнього рівня життя за рахунок системи гарантування права на соціальний захист на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом, шляхом виплати додаткових соціальних допомог, надання безоплатно соціальних послуг, безоплатного або з істотною знижкою отримання права на медичне забезпечення та придбання лікарських засобів, компенсації соціальних витрат тощо, а тому оцінка не може ґрунтуватися лише на підході порівняння абсолютного значення розміру конкретної пенсійної виплати, оскільки в межах реалізації соціальних прав, особа користується і іншими видами допомоги від держави.

Саме на виконання своїх зобов`язань у сфері соціального захисту на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, державою унормовано здійснення соціальних виплат на підставі постанови КМУ №265, Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» тощо.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що у своїй сукупності вказані норми матеріального права не суперечать один одному та ч. 3 ст. 46 Конституції України, і лише свідчать про право позивача звернутися до відповідного органу соціального захисту населення для отримання державної соціальної допомоги, яка б забезпечила рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законами про Держбюджет України на відповідний рік».

22. Згодом цей висновок було підтримано Верховним Судом у постановах від 20.12.2018 у справі № 576/802/17, від 20.03.2019 у справі № 127/16981/17, від 17.04.2019 у справі № 165/2676/16-а, від 17.05.2019 у справі № 709/2410/16-а, від 19.08.2019 у справі № 576/1112/17, від 31.10.2019 у справі № 401/1543/17 (2-а/401/130/17), від 26.02.2020 у справі № 452/2894/16-а, від 18.03.2020 у справі № 576/26/17 та інших.

23. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.

24. У справі, що розглядається, суди встановили, що розмір пенсії позивача обчислено у відповідності до ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пропорційно наявному трудовому стажу позивача - 24 роки 5 місяців 4 дні та здійснено доплату щомісячної адресної допомоги у розмірі 24,17 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265.

25. Отже, суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

26. Відповідно до ч.1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

27. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

28. Рішення ухвалено на користь суб`єкта владних повноважень, а тому перерозподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Новоград-Волинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити.

Постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду від 10 листопада 2016 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі №285/1974/16-а скасувати.

Ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Новоград-Волинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя О.П. Стародуб