ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2020 року
м. Харків
справа №640/12604/16-ц
провадження №22-ц/818/5217/20
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», проподіл спільногомайна подружжя за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Київського районного суду міста Харкова від 09 вересня 2016 року,-
в с т а н о в и в :
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням уточнень, просила поділити майно, набуте нею та ОСОБА_2 під час шлюбу, та виділити їй 2/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 74,2 кв. м.; 2/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 58,1 кв. м.; 2/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 77,5 кв. м.; 2/3 частин трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 87,5 кв. м.; 2/3 частин земельної ділянки, що знаходиться на території Кулиничівської селищної ради, АДРЕСА_5 , загальною площею 0,15 га, нова адреса АДРЕСА_6 ; автомобіль Volkswagen Passat, 1997 року випуску; виділити ОСОБА_2 1/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 74,2 кв. м.; 1/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 58,1 кв. м.; 1/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 77,5 кв. м.; 1/3 частин трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 87,5 кв. м.; 1/3 частин земельної ділянки, що знаходиться на території Кулиничівської селищної ради, АДРЕСА_5 , загальною площею 0,15 га, нова адреса АДРЕСА_6 .
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2016 року, в якому ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2016 року виправлено описки, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Виділено ОСОБА_1 наступні частки в майні: 2/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 74,2 кв. м.; 2/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 58,1 кв. м.; 2/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 77,5 кв. м.; 2/3 частин трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 87,5 кв. м.; 2/3 частин земельної ділянки, що знаходиться на території Кулиничівської селищної ради, АДРЕСА_5 , загальною площею 0,15 га, нова адреса АДРЕСА_6 ; автомобіль Volkswagen Passat, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2 .
Виділено ОСОБА_2 наступні частки в майні: 1/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 74,2 кв. м.; 1/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 58,1 кв. м.; 1/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 77,5 кв. м.; 1/3 частин трикімнатної квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 87,5 кв. м.; 1/3 частин земельної ділянки, що знаходиться на території Кулиничівської селищної ради, АДРЕСА_5 , загальною площею 0,15 га, нова адреса АДРЕСА_6 .
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - задоволено, рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2016 року в частині виділення ОСОБА_1 2/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 74,2 кв. м.; 2/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 58,1 кв. м. та ОСОБА_2 1/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 74,2 кв. м.; 1/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 58,1 кв. м. скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» судові витрати по 2287,20 грн. з кожного. В іншій частині рішення суду не переглядалося.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про виділення ОСОБА_1 2/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 77,5 кв. м. та виділення ОСОБА_2 1/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 77,5 кв.м. залишено без змін. В іншій частині рішення суду не переглядалося.
В апеляційній скарзі АТ «Альфа-Банк», особа, яка не брала участі у справі, проте вважає, що вказаним судовим рішенням вирішено питання про її права та обов`язки,посилаючись напорушення судомнорм матеріальногота процесуальногоправа,просить йогоскасувати,в частинівиділення за ОСОБА_2 1/3частини квартири АДРЕСА_4 (загальноюплощею 87,5кв.м.,3кімнати),як незаконнета необґрунтоване,і ухвалитинове рішення,яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити.
Зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував наявність обтяження на майно, яке було предметом розгляду справи та, як наслідок, у порушення норм процесуального права, не залучив до участі у справі у якості третьої особи АТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк»), яке є іпотекодержателем спірного майна.
Вважає, що невнесення відомостей до Державного реєстру прав на нерухоме майно прямо свідчить , що звертаючись з позовом боржник за кредитом ОСОБА_1 не мала намір здійснювати поділ майна подружжя, а мала наміри штучно здійснити перешкоди для кредиторів щодо стягнення в примусовому порядку суми заборгованості.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
З апеляційної скарги вбачається, що рішення Київського районного суду міста Харкова від 09 вересня 2016 року оскаржується АТ «Альфа-Банк»в частині задоволення позову про виділ ОСОБА_2 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 .
В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що майно, а саме: квартира АДРЕСА_4 (загальною площею 87,5 м.2, 3 кімнати ) придбано за час перебування сторін у шлюбі, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягає поділу.
Такі висновки суду відповідають нормам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом встановлено, що 19 січня 1990 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, від якого вони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 9,11).
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (т. 1 а.с. 10).
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час зареєстрованого шлюбу придбали нерухоме майно, зокрема квартиру АДРЕСА_4 (загальною площею 87,5 м.2, 3 кімнати) (т. 1 а.с. 12-27).
Зі змісту Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 67248974 від 03.09.2016 року убачається, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) є власником квартири АДРЕСА_4 (загальною площею 87,5 м.2, 3 кімнати) на підставі свідоцтва про право власності , серія та номер НОМЕР_4 , виданий 23.09.2014 року (т. 1 а.с. 46-48).
Матеріали справи свідчать про те, що 12 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником, якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 830/27/14-4/12/8-264.
15 липня 2009 року між Банком та заявником укладено Додаткову угоду №1 Про внесення змін до Договору кредиту № 830/27/14-4/12/8-264 від 19 серпня 2008 року.
В якості забезпечення зобов`язань за кредитним договором 19 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом якого є майнові права на незакінчену будівництвом трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_4 . (т. 3 а.с. 28-31).
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 28 жовтня 2010 року у справі № 1525/10 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Оргтехбуд» на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту у розмірі 601352,79 грн , третейський збір у розмірі 6413,53 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року у справі № 755/14439/16-ц відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду (т. 3 а.с. 36-37).
Відповідно до частини першої статті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з частиною першою статті 61СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України).
Частина перша статті 69СК України встановлює, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Статтею 71СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд приймає до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно до статті 372 ЦК Україниу разі поділу майна, яке є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечував проти вказаного позивачкою у позові розподілу спільного майна.
Відповідно до п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Таким чином, майно яке перебуває в іпотеці може бути предметом поділу майна подружжя, так як боргові зобов`язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлене до поділу майно, а саме : квартира АДРЕСА_4 , набуте сторонами за час шлюбу та підлягає поділу.
Статтею 23Закону України«Про іпотеку» в редакції Закону на час ухвалення рішення судом першої інстанції передбачалося, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Після визнання за ОСОБА_2 права власності 1/3частини квартири АДРЕСА_4 (загальноюплощею 87,5м.2,3кімнати) іпотека зберігається, ОСОБА_2 набув статусу іпотекодавця і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Положеннями Закону України«Про іпотеку» і укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником, якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 іпотечним договором від 19 серпня 2008 року не заборонено володіти та користуватися переданим в іпотеку майном. В свою чергу поділ спільного майна між подружжям, в тому числі іпотечного майна, не вважається розпорядженням ним, так як в момент його передачі в іпотеку воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності в силу закону.
Незалучення до участі у справі у якості третьої особи іпотекодержателя одного із об`єктів нерухомого майна під час поділу спільного сумісного майна подружжя, не є підставою для відмови у задоволені позову про поділ майна подружжя.
Судом апеляційної інстанції АТ «Альфа-Банк», який є правонаступником АТ «Укрсоцбанк», залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Судом першої інстанції у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст.374ЦПК України правових підстав для скасування рішення не має.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6Конвенції «Прозахист правлюдини іосновоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Пункт 1 ст.6Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Колегія суддів, встановивши, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, залишає судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то судові витрати, у відповідності до вимог ст. ст. 141, 382 ЦПК України, між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України,суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду міста Харкова від 09 вересня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
