АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 08» травня 2018 року
м. Харків
справа № 640/12604/16-ц
провадження № 22ц/790/2095/18
Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Бровченка І.О., Яцини В.Б.,
за участю секретарів - Баранкової В.В., Асєєвої В.В.,
учасники справи:
особа, яка подала апеляційну скаргу - Публічне акціонерне товариство «Кредобанк»,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2016 року в складі судді Лях М.Ю.,
в с т а н о в и в:
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, який в подальшому уточнила.
Позовна заява мотивована тим, що 19 січня 1990 року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб, який рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2012 року розірвано. Від цього шлюбу вони мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зазначила, що в період шлюбу ними спільно набуто майно, а саме: трикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 74,2 кв. м., яка набута на підставі договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2002 року за 11715,00 грн.; автомобіль Volkswagen Passat, 1997 року випуску, вартість якого становила 10700,00 грн.; двокімнатна квартира АДРЕСА_3, загальною площею 58,1 кв. м., яка набута на підставі договору купівлі-продажу від 07 липня 2010 року за 276794,00 грн.; двокімнатна квартира АДРЕСА_2, загальною площею 77,5 кв. м., яка набута на підставі договору купівлі-продажу від 11 грудня 1995 року з 35/100 права власності та договору купівлі-продажу від 11 грудня 1995 року з 65/100 права власності за 31676,00 грн.; трикімнатна квартира АДРЕСА_4, загальною площею 87,5 кв. м., вартість якої складає 212500,00 грн.; земельна ділянка, що знаходиться на території АДРЕСА_5, загальною площею 0,15 га, нова адреса - АДРЕСА_5, вартість якої складає 17250,00 грн.
Вказала, що разом з нею проживає їхня дочка, у зв'язку з чим вважала, що є підстави врахувати цей факт при поділі майна подружжя та виділити частку у спільному майні дочці.
Просила поділити майно, набуте ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час шлюбу, та виділити ОСОБА_1 2/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 74,2 кв. м.; 2/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_3, загальною площею 58,1 кв. м.; 2/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 77,5 кв. м.; 2/3 частин трикімнатної квартири АДРЕСА_4, загальною площею 87,5 кв. м.; 2/3 частин земельної ділянки, що знаходиться на території АДРЕСА_5, загальною площею 0,15 га, нова адреса - АДРЕСА_5; автомобіль Volkswagen Passat, 1997 року випуску; виділити ОСОБА_2 1/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 74,2 кв. м.; 1/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_3, загальною площею 58,1 кв. м.; 1/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 77,5 кв. м.; 1/3 частин трикімнатної квартири АДРЕСА_4, загальною площею 87,5 кв. м.; 1/3 частин земельної ділянки, що знаходиться на території АДРЕСА_5, загальною площею 0,15 га, нова адреса - АДРЕСА_5.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2016 року, в якому ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2016 року виправлено описки, позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено, виділено ОСОБА_1 наступні частки в майні: 2/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 74,2 кв. м.; 2/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_3, загальною площею 58,1 кв. м.; 2/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 77,5 кв. м.; 2/3 частин трикімнатної квартири АДРЕСА_4, загальною площею 87,5 кв. м.; 2/3 частин земельної ділянки, що знаходиться на території АДРЕСА_5, загальною площею 0,15 га, нова адреса - АДРЕСА_5; автомобіль Volkswagen Passat, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2; виділено ОСОБА_2 наступні частки в майні: 1/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 74,2 кв. м.; 1/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_3, загальною площею 58,1 кв. м.; 1/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 77,5 кв. м.; 1/3 частин трикімнатної квартири АДРЕСА_4, загальною площею 87,5 кв. м.; 1/3 частин земельної ділянки, що знаходиться на території АДРЕСА_5, загальною площею 0,15 га, нова адреса - АДРЕСА_5.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» - задоволено, рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2016 року в частині виділення ОСОБА_1 2/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 74,2 кв. м.; 2/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_3, загальною площею 58,1 кв. м. та ОСОБА_2 1/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 74,2 кв. м.; 1/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_3, загальною площею 58,1 кв. м. - скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» судові витрати по 2287,20 грн. з кожного; в іншій частині рішення суду не переглядалося.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду в частині виділення ОСОБА_1 2/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 77,5 кв. м. та виділення ОСОБА_2 1/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 77,5 кв.м. - скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині відмовити; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що 09 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Ф2175/07-07 (А020148), відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 66500,00 доларів США для придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 58,1 кв. м., житловою площею 39,5 кв. м.; що з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 09 липня 2007 року укладено договір іпотеки, предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_2; що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості стягнуто солідарно до ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь банка суму заборгованості за кредитним договором № Ф2175/07-07 від 09 липня 2007 року в загальній сумі 435170,15 грн. та судовий збір по 1827,00 грн. з кожного; що 19 лютого 2015 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківської міського управління юстиції відкрито виконавчі провадження № 46905631 про стягнення суми заборгованості та № 46906054 про стягнення суми судового збору щодо ОСОБА_2, а 16 березня 2015 відкриті виконавчі провадження № 46882905 про стягнення суми заборгованості та № 46883203 про стягнення суми судового збору щодо ОСОБА_1; що на сьогоднішній день судове рішення не виконано, а Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради не надав дозволу на примусову реалізацію квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2; що виділяючи ОСОБА_1 2/3 частин, а ОСОБА_2 1/3 частину квартири АДРЕСА_2, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що квартира, що була предметом поділу між подружжям та перейшла у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебуває в іпотеці банка.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» необхідно залишити без задоволення, рішення суду в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що подружжя має право поділити майно, якщо воно є об'єктом права спільної сумісної власності.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19 січня 1990 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб та від цього шлюбу народилася ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час зареєстрованого шлюбу придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та інше майно, рішення щодо якого не є переглядом в даному судовому процесі.
09 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредобанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Ф2175/07-07 (А020148), а також додатковий договір № 1 від 30 травня 2008 року та додатковий договір № 1 від 07 липня 2010 року, відповідно до умов яких ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 66500,00 доларів США на строк до 09 липня 2017 року на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності, відповідно до яких позичальник зобов'язався повернути банку отримані кредитні кошти в повному обсязі в порядку і терміни, передбачені кредитним договором та/або додатками до нього, сплачувати проценти та комісії за користування кредитом. Кредит видавався на придбання нерухомості - двокімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 58,1 кв. м., житловою площею 39,5 кв. м.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 09 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредобанк», та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки та додатковий договір про внесення змін до договору іпотеки від 07 липня 2010 року, предметом якого є двокімнатна квартира, загальною площею 77,5 кв.м., житловою площею 47,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка належить іпотекодавцю на праві власності таким чином: 65/100 частини цієї квартири на підставі договору купівлі-продажу № Н19-4527, зареєстрованого на Харківській товарній біржі «Слобода» 11 грудня 1995 року та зареєстрованого у Державному комунальному підприємстві Харківського міського бюро технічної інвентаризації 14 грудня 1995 року за реєстровим № В-20090 та 35/100 частини цієї квартири на підставі договору купівлі-продажу № Н19-4528, зареєстрованого на Харківській товарній біржі «Слобода» 11 грудня 1995 року та зареєстрованого у Державному комунальному підприємстві Харківського міського бюро технічної інвентаризації 14 грудня 1995 року за реєстровим № В-20090.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» суму заборгованості за кредитним договором № Ф2175/07-7 (А020148) від 09 липня 2007 року в загальній сумі 435170,15 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» судовий збір в сумі 3654,00 грн. по 1827,00 грн. з кожного відповідача. Рішення набрало чинності 03 листопада 2014 року.
На виконання вказаного судового рішення 30 січня 2015 року Київським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 640/13190/14-ц.
Постановою Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 19 лютого 2015 року відкрито виконавче провадження ВП № 46905631 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» боргу в розмірі 435170,15 грн.
Постановою Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 19 лютого 2015 року відкрито виконавче провадження ВП № 46906054 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» боргу в розмірі 3654,00 грн.
Постановою Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 16 березня 2015 року відкрито виконавче провадження ВП № 46882905 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» 435170,15 грн.
Постановою Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 16 березня 2015 року відкрито виконавче провадження ВП № 46883203 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» 1817,00 грн.
Відповідно до статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте у результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом сумісної власності подружжя.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Згідно із статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом (ст.71 СК України).
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Згідно з пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч.4 ст.65 СК України). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.
У відповідності до пункту 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч.1 ст.60 СК України).
Відповідно до частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відтак спільне майно подружжя, за відсутності домовленості між ними, слід ділити порівну, з врахуванням обставин, що мають значення у справі, призначення речей, їх фактичного перебування у володінні одного з подружжя та намірів щодо володіння та використання майна кожним з подружжя.
Як вбачається з матеріалів справи спірну квартиру придбано під час шлюбу. Кредитні кошти на придбання спірної квартири надано під час шлюбу.
В суді апеляційної інстанції учасники справи проти цього не заперечували.
Представник банку в суді апеляційної інстанції пояснив, що предмет іпотеки, тобто спірна квартира, знаходиться під обтяженням. Заборгованість за кредитним договором не погашено.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права та обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).
Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).
За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку»іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.
Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Відтак, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна квартира, є спільною сумісною власністю подружжя й підлягає поділу між ними.
Наведені норми закону не містять заборони щодо поділу майна, що знаходиться в іпотеці, між співвласниками, але передбачають, що у будь-якому випадку переходу права власності на таке майно іпотека зберігається до нового власника, тому відсутні перешкоди для проведення поділу спірної квартири, а доводи Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»щодо того, що зазначене судове рішення порушує його права як іпотекодержателя є необґрунтованими.
Отже, ухвалюючи рішення в цій частині, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що відсутні перешкоди для проведення поділу спірної квартири.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно вимогам дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться з незгодою з висновком суду по їх оцінці.
Оскільки рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишено без змін відповідно до статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат між сторонами не здійснювався.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2016 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
В іншій частині рішення суду не переглядалося.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді І.О. Бровченко
В.Б.Яцина
Повний текст постанови складено 11 травня 2018 року.
