ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
25.11.2020Справа № 910/14493/18
за позовом доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" Антимонопольного комітету Українипро визнання недійсним рішення Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін: від позивача:не з`явився;від відповідача:Кондрашова А.О. - представник за довіреністю.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У жовтні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша" (надалі - позивач, ПрАТ "СК "Перша") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (надалі - відповідач, АМКУ) про визнання недійсним рішення АМКУ від 30.08.2018 № 426-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМКУ).
Позов мотивовано тим, що Рішення АМКУ є необґрунтованим, оскільки, прийняте з порушенням вимог статей 12, 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", положень Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, під час прийняття рішення АМКУ не з`ясував обставин, що мають істотне значення для правильного визначення меж товарного ринку та становища ПрАТ "СК" Перша" на такому ринку та не довів обставин, що покладені в основу висновків про зловживання ПрАТ "СК "Перша" монопольним (домінуючим) становищем у вигляді створення несприятливих умов надання послуги страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) в системі міжнародних дорожніх перевезень (далі - система МДП).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 позов ПрАТ "СК "Перша" задоволено повністю та визнано недійсним Рішення АМКУ й стягнуто з АМКУ на користь ПрАТ "СК "Перша" 1 762, 00 грн витрат зі сплати судового збору.
Відповідно до Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.05.2020, касаційну скаргу АМКУ задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі № 910/14493/18 скасовано, а справу № 910/14493/18 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до ч. 5. ст. 310 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Статтею 316 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вказівки, які містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.
Так, у вказаній вище постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 910/14493/18, колегія суддів зазначила, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що згідно з Рішенням АМКУ визначено, що об`єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є ПрАТ "СК "Перша" та послуга добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП, споживачами (користувачами) послуг добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП є фізичні та юридичні особи - учасники Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (надалі - АсМАП України), які мають намір здійснювати міжнародні перевезення із застосуванням книжок МДП у системі МДП. Такий вид страхування є окремою страховою послугою на території України, що передбачена правилами міжнародного договору і не має взаємозамінних послуг так як такі послуги не є взаємозамінними з іншими послугами та надаються споживачам (фізичним та юридичним особам - учасникам АсМАП України, які мають намір здійснювати міжнародні перевезення із застосуванням книжок МДП у системі МДП) лише ПрАТ "СК "Перша" і є ринком послуг, на якому у визначених часових межах (2009 - 2017 роки) позивач займав монопольне (домінуюче) становище. Територіальними межами ринку послуг добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП є територія України (ринок є загальнодержавним).
Також, Верховний Суд зауважив, що висновок з приводу того, що АМКУ під час розгляду справи №143-26.13/265-16 обмежив об`єкт аналізу лише структурним елементом системи МДП - послугою добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників, які використовують книжки МДП, водночас не врахував, що "супутні" до основної послуги (у цьому випадку послуги із страхування ризиків у системі МДП) самі по собі не мають сенсу без отримання основної послуги (забезпечення зобов`язань, що випливають з митних процедур, шляхом надання органам доходів і зборів гарантування на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП) та не утворюють власного ринку, оскільки споживчу цінність для споживачів становить одержання основної послуги, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами. Висновок судів попередніх інстанцій про те, що послуги страхування ризиків у системі МДП є структурним елементом самої системи МДП та не створюють власного ринку послуг є необґрунтованим та таким, що повністю відтворює позицію позивача у справі, без надання належної оцінки таким доводам позивача та без врахування та надання оцінки аргументам відповідача.
При цьому, Верховний Суд вказав на те, що судами попередніх інстанцій не врахованого того, що надання певних послуг (серед іншого, страхових послуг, а саме - послуг добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників, які використовують книжки МДП) обмеженому/вузькому, конкретно визначеному колу суб`єктів (споживачів цих послуг), яким такі послуги надаються, не позбавляє ці послуги їх властивостей (послуга надана певному визначеному колу суб`єктів не перестає бути послугою) та не вказує на відсутність ринку цих послуг серед визначеного кола суб`єктів, незалежно від того на якій підставі виникла необхідність надання цих послуг. У Рішенні АМК встановлено наявність двох суміжних монополізованих ринків якими є діяльність з надання (видачі) книжок МДП та діяльність з добровільного страхування відповідальності користувача книжки МДП. Предметом дослідження АМК у справі №143-26.13/265-16 були саме послуги добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників, які використовують книжки МДП. Проте, судами попередніх інстанцій наведеного не враховано.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 15.06.2020 справу № 910/14493/18 прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання, запропоновано позивачеві та відповідачу надати пояснення та відзив з урахуванням вказівок, зазначених у постанові Верховного суду від 14.05.2020.
06.07.2020 через автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) позивачем надано додаткові письмові пояснення із урахуванням вказівок Верховного суду, у яких позивач зазначає, що АМКУ не з`ясував, чи є різні способи забезпечення сплати митних платежів диференційованими товарами, зокрема, внаслідок їх подібного функціонального призначення, яке задовольняє потребу перевізників у наданні митним органам гарантії чи іншого способу забезпечення сплати митних платежів, попри можливі особливості їх оформлення як комплексу послуг, що формують споживчу цінність та споживчу вартість основної послуги. АМКУ також не довів наявності у ПрАТ "СК "Перша" ринкової влади та відсутності у перевізників можливості, як членів об`єднання АсМАП, переобирати страховика, умови надання послуг яким не відповідають їх інтересам, шляхом проведення АсМАП нового конкурсу, а відповідним доводам і доказам позивача не дав належної оцінки. АМКУ також не довів, що позивач зловживав монопольним (домінуючим) становищем, про що позивачем надані детальні аргументи та докази у позовній заяві та відповіді на відзив і які не були спростовані відповідачем. З урахуванням вищезазначеного , позивач просив також врахувати, що, як зазначено у постанові Верховного суду у цій справі, рішення державного органу, уповноваженого на здійснення певної діяльності, не може ґрунтуватися на припущеннях чи досліджених не у повній мірі фактах та обставин, що стали підставою для ухвалення певного рішення.
10.07.2020 від відповідача до суду надійшов відзив із урахуванням вказівок Верховного суду, у якому він зазначає, що АМКУ було встановлено наявність наступних ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем в діях позивача, а саме - необхідність укладання договорів страхування відповідальності автоперевізника - учасника АсМАП України через одного страхового агента, без можливості укладання договорів страхування безпосередньо з позивачем при тому, що АсМАП України, ПрАТ "СК "Перша" і ТОВ "Сервіс АсМАП України" є пов`язаними між собою, що у свою чергу дає підстави для висновку, що, запровадивши практику укладення договорів добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП виключно через посередника ТОВ "Сервіс АсМАП України" та сплати останньому агентської винагороди, ПрАТ "СК "Перша" створило умови, за яких суб`єкт господарювання, що є пов`язаною особою, отримує гарантований сталий дохід, що не залежить від попиту на його послуги та ринкової поведінки останнього, у вигляді 10-відсоткової комісійної винагороди від вартості кожного укладеного з ПрАТ "СК "Перша" договору добровільного страхування користувачів книжок МДП, які через відсутність у них альтернативи щодо придбання книжок МДП змушені погоджуватись на умови, створені та визначені позивачем. При цьому АМКУ вказує на те, що ПрАТ "СК "Перша" не надано АМКУ під час розслідування об`єктивного обґрунтування необхідності застосування такої практики чи будь-яких доказів підвищення ефективності в результаті її запровадження, що нівелюють ущемлення інтересів споживачів. Також відповідач зазначає, що вимога щодо обов`язкового укладання перевізниками договорів страхування з ТОВ "Сервіс АсМАП України", що передбачало оформлення договорів тільки в одному місці - за місцезнаходженням ТОВ "Сервіс АсМАП України" та сплату агентської винагороди, порушує законні права та інтереси перевізників у частині можливості останніх відмовитися від послуг ТОВ "Сервіс АсМАП України" і не сплачувати надлишкову вартість страхової послуги у вигляді комісійної винагороди нав`язаному посередникові. З урахуванням вищевикладених обставин, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
24.07.2020 через автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) позивачем надано відповідь на відзив, у якій зазначив, що необґрунтовано посилаючись на відсутність обов`язку доведення наслідків у формі ущемлення інтересів споживачів, відповідач не спростував жодного з численних доводів відповідача, що містяться у позовній заяві. При цьому припущення відповідача про те, що послуги страхування надавалися лише в одному місці і те, що ТОВ "Сервіс АсМАП України" є штучно створеною ланкою для встановлення перевізникові несприятливих умов продажу послуги не підтверджені належними та допустимими доказами і не відповідає обставинам справи.
05.10.2020 від позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення з урахуванням вказівок постанови Верховного Суду, у яких він зокрема зазначив, що саме неповнота з`ясування обставин, які мають значення забезпечення істинності висновку (судження) АМКУ щодо існування певного товарного ринку у відповідних межах є підставою для скасування Рішення АМКУ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 було закрито підготовче провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.
У судове засідання, що відбулось 25.11.2020, представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки позивача було належним чином повідомлено про судові засідання та при цьому - на засадах відкритості та гласності судового процесу Сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки його відсутність не перешкоджає вирішенню спору по суті.
У судовому засіданні, що відбулось 25.11.2020 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
30.08.2018 АМКУ прийнято рішення № 426-р у справі № 143-26.13/265-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано, що протягом 2009 - 2017 років ПрАТ "СК "Перша" займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП. При цьому визнано дії ПрАТ "СК "Перша" зі встановлення обмежень з надання послуги добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП, а саме, надання її через одного страхового агента - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс АсМАП України" (надалі - ТОВ "Сервіс АсМАП України") протягом 2015 - 2016 років порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку та за зазначене порушення на ПрАТ "СК "Перша" накладено штраф у розмірі 3 657 177,00 грн.
Рішення АМКУ мотивовано наступними обставинами:
- ПрАТ "СК "Перша" надає послуги страхування, у тому числі страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) в системі міжнародних дорожніх перевезень (надалі - система МДП).
- страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) є одним із видів добровільного страхування;
- оскільки Законом України "Про страхування" не було виділено як окремий вид добровільного або обов`язкового страхування "страхування відповідальності автоперевізника - учасника Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України перед Міжнародною Гарантійною Ланкою", цей вид страхування належить до добровільного виду страхування "Страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника)";
- відповідно до Закону України від 15.07.1994 №117/94-ВР "Про участь України у Митній конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП 1975 року)" (далі - Конвенція МДП), Україна стала учасницею Конвенції МДП. Зазначена конвенція стосується перевезення вантажів, що здійснюється без їхнього проміжного перевантаження, в дорожніх транспортних засобах, составах транспортних засобів або контейнерах, з перетинанням одного або декількох кордонів від митниці місця відправлення однієї з Договірних Сторін до митниці місця призначення іншої Договірної Сторони або тієї ж Договірної Сторони за умови, що деяка частина операції МДП між її початком і кінцем провадиться автомобільним транспортом. Зазначені перевезення здійснюються із застосуванням книжки МДП;
- ПрАТ "СК "Перша" з 2009 року є національним страховиком книжок МДП за системою МДП;
- книжка МДП - це митний вантажосупровідний документ, який дає право перевозити вантажі через кордон держав в опломбованих митницею кузовах автомобілів чи контейнерах за спрощених митних процедур. Документ покриває автомобільні й залізничні перевезення вантажів (які здійснюються в автофургонах, трейлерах, напівтрейлерах і контейнерах) між державами, які визнають Конвенцію МДП 1975 року. Усі автомобільні транспортні засоби повинні мати відповідні дозволи компетентних органів на їхнє використання, які видаються уповноваженими органами країни. Оформляються у вигляді книжки з відривними аркушами, які відриваються при проходженні вантажем чергової митниці;
- питаннями практичного застосування Конвенції МПД займається Міжнародна спілка автомобільного транспорту (МСАТ). Україну у Міжнародній спілці автомобільного транспорту представляє Асоціація Міжнародних Автомобільних Перевізників України (АсМАП України). АсМАП України видає та виступає гарантом за звичайними книжками МДП та повинна впевнитись, що кожен користувач книжок МДП має покриття згідно з договором страхування, що покриває заборгованість, яка може виникнути перед Міжнародною Гарантійною Ланкою (до якої входять МСАТ, її члени, національні страховики). Цей договір страхування повинен покривати кожну книжку МДП, видану її користувачеві, на суму гарантій по книжці МДП у кожній договірній країні за Конвенцією МДП;
- наявність полісу страхування відповідальності користувача книжок МДП є обов`язковою;
- об`єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є ПрАТ "СК "Перша" та послуга добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП;
- споживачами (користувачами) послуг добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП є фізичні та юридичні особи - учасники АсМАП України, які мають намір здійснювати міжнародні перевезення із застосуванням книжок МДП у системі МДП;
- такий вид страхування (страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжки МДП) є окремою страховою послугою на території України, що передбачена правилами міжнародного договору і не має взаємозамінних послуг;
- товарними межами ринку є послуги добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжки МДП;
- територіальними (географічними) межами ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП є територія України (ринок є загальнодержавним);
- часові межі ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП визначаються як проміжок часу з 2009 по 2017 роки;
- бар`єром для вступу потенційних конкурентів на ринок добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП є міжнародні стандартні умови МСАТ, якими передбачено наявність на відповідному ринку одного національного страховика;
- у грудні 2008 року за результатом проведеного АсМАП України конкурсу на визначення єдиного національного страховика відповідальності користувачів книжок МДП, переможцем було визначено ЗАТ "Перша страхова компанія", правонаступником якого є ПрАТ "СК "Перша";
- враховуючи, що відповідно до проведеного АсМАП України конкурсу ПрАТ "СК "Перша" є єдиним суб`єктом господарювання, який з 2009 року надає послуги добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП, його частка на ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП у період з 2009 по 2017 рік становила 100 відсотків (тобто, будь-які інші конкуренти відсутні);
- ПрАТ "СК "Перша", яке здійснює послуги страхування відповідальності перевізників перед митними органами, набувши статусу національного страховика, стає єдиним можливим продавцем послуги перевізникам, набуваючи здатності (ринкової влади) одноосібно визначати умови, спосіб та ціну реалізації послуг на ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП.
З урахуванням вищевикладених обставин, АМКУ дійшов висновку про те, що протягом 2009 - 2017 років ПрАТ "СК "Перша" займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку послуг добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП. При цьому висновок про зловживання ПрАТ "СК "Перша" монопольним (домінуючим) становищем на ринку АМК зроблено на підставі таких встановлених обставин:
- до переліку підприємств, які виконували агентські послуги страхових агентів ПрАТ "СК "Перша" під час здійснення страхування відповідальності автоперевізника-учасника АсМАП України перед Міжнародною Гарантійною Ланкою протягом 2015 - 2016 років, належали АсМАП України та ТОВ "Сервіс АсМАП України";
- фактично страхові платежі за цей період на рахунок ПрАТ "СК «Перша" надходили лише від ТОВ "Сервіс АсМАП України" згідно з укладеними ТОВ "Сервіс АсМАП України" договорами добровільного страхування відповідальності автоперевізника - учасника АсМАП України перед Міжнародною Гарантійною Ланкою;
- протягом 2015 - 2016 років інші підприємства не виконували послуг страхових агентів ПрАТ "СК "Перша" під час здійснення страхування відповідальності автоперевізника - учасника АсМАП України перед Міжнародною Гарантійною Ланкою;
- АсМАП України, ТОВ "Сервіс АсМАП України" та ПрАТ "СК "Перша" є пов`язаними між собою суб`єктами господарювання, у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції";
- основною формою оплати послуг страхового агента є пряма агентська винагорода, що розраховується як певний відсоток від страхового платежу.;
- комісійна винагорода у розмірі від 5 до 10 відсотків є прямими витратами ПрАТ «СК "Перша", а саме, оплатою за послуги страхового агента - ТОВ "Сервіс АсМАП України", яка розраховується як певний відсоток від страхового платежу;
- страхова (агентська) винагорода ТОВ «Сервіс АсМАП України» у 2016 році входила в складову тарифу за послугу добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП за договорами страхування з перевізниками;
- з 01.01.2017 ПрАТ "СК "Перша" укладає договори страхування з перевізниками безпосередньо (напряму), тобто без залучення страхового агента - ТОВ "Сервіс АсМАП України";
- у 2017 році тариф за послугу добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП порівняно з 2016 роком знизився на 8 - 27 відсотків залежно від виду книжки МДП. При цьому укладення ПрАТ "СК "Перша" прямих договорів (без залучення агента - ТОВ "Сервіс АсМАП України") з міжнародними автоперевізниками не призвело до погіршення якості послуги, підвищення затрат страхової компанії на реалізацію продукту, зниження обсягів реалізації тощо. Навпаки, у результаті користувачі книжок МДП істотно скоротили свої витрати за рахунок відсутності необхідності сплачувати винагороду страховому агенту;
- для реалізації своїх страхових продуктів на інших конкурентних ринках ПрАТ "СК "Перша" має розгалужену агентську мережу реалізації. Також, інші страхові компанії мають, подібно до ПрАТ "СК "Перша", розгалужену агентську мережу, але виключно з одним страховим агентом вони не співпрацюють і не відмовляються від укладення договорів безпосередньо із страхувальниками, що звертаються до них напряму;
- страхові компанії, діючи на ринках із значною конкуренцією, не працюють виключно з одним страховим агентом з огляду на першочергову мету, з якою він залучається: збільшення кількості клієнтів (споживачів) та, як наслідок, частки ринку;
- за послугою страхування, без замовлення й оплати якої отримання книжки МДП було неможливим перевізник мав звернутися за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 11 (на сьогодні вул. Євгенія Коновальця, 11) до представника (страхового агента) ТОВ "Сервіс АсМАП України", тоді як саму книжку МДП міг отримати й у своєму регіональному відділенні TIR. Тобто, при наявності у ПрАТ "СК "Перша" 46 відділень по всій території України перевізники з різних регіонів України змушені були звертатися до ТОВ "Сервіс АсМАП України", фактично в єдиний пункт надання послуги, який розташований у місті Києві, що ущемлювало інтереси суб`єктів господарювання - перевізників, призводячи, зокрема, до збільшення перевізниками своїх витрат коштів та часу при отриманні послуги страхування.
Враховуючи викладені обставини АМКУ у Рішенні зроблено висновок про те, що протягом 2015 - 2016 років ПрАТ "СК "Перша" займало монопольне (домінуюче) становище на ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП, що полягали у відмові перевізникам в укладенні прямих договорів страхування (напряму з ПрАТ "СК "Перша") та штучному створенні зайвої ланки - страхового агента ТОВ "Сервіс АсМАП України» (пов`язаною особою з ПрАТ "СК "Перша" та АсМАП України), встановлюючи для перевізників несприятливі умови продажу послуги страхування, а саме: стягнення зайвих коштів (до 10 відсотків комісійних агента) та створення лише одного пункту надання страхових послуг (виключно за місцезнаходженням агента - у місті Києві, тоді як книжки МДП могли одержуватися в регіональному TIR-відділенні), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфіковано Комітетом як зловживання монопольним становищем відповідно до частини першої статті 13 Закону.
Так, відповідно до ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
Приписи ст. ст. 4, 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначають, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах законності, гласності, захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів. Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб`єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Зокрема, за приписами ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Поряд із тим, стаття 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" містить наступні визначення:
- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку;
- монополізація - досягнення суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища;
- ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція;
- товар - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов`язання та права (зокрема цінні папери);
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо у нього немає жодного конкурента на цьому ринку або він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції;
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Частиною 1 ст. 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі;
За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо (ч. 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Пунктом 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем;
При цьому, за порушення передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф (абз. 1 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Частина 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Поряд із тим, відповідно до п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Правила розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість визначити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів;
Згідно з п. 16 Правил розгляду справ, особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи (за винятком інформації з обмеженим доступом, а також інформації, визначеної відповідним державним уповноваженим, головою відділення, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи) після одержання копії подання з попередніми висновками в справі (витягу з нього відповідно до пункту 26 цих Правил), а також мають право наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення, одержувати копії рішень у справі (витяги з них, за винятком інформації з обмеженим доступом, а також інформації, визначеної відповідним державним уповноваженим, головою відділення, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), подавати свої міркування та заперечення, оскаржувати рішення в порядку, визначеному законодавством;
За приписами п. 32 Правил розгляду справ, у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов`язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.
Також, суд приймає до уваги положення Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, яка затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (Методика):
Зокрема, п. 1.2 Методики встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб`єктів господарювання, груп суб`єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках. Об`єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є:
- суб`єкти господарювання;
- групи суб`єктів господарювання - декілька суб`єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах;
- обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг.
Відповідно до п. 1.3 Методики, метою визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку є отримання необхідної інформації для прийняття рішень з питань розвитку і захисту економічної конкуренції, зокрема демонополізації економіки, антимонопольного регулювання, контролю за узгодженими діями, концентрацією; контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; захисту інтересів суб`єктів господарювання, груп суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень.
Методикою надані такі визначення термінів:
- бар`єри вступу на ринок - обставини, що перешкоджають новим суб`єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб`єктами господарювання, що вже діють на певному товарному ринку;
- бар`єри виходу з ринку - обставини, що перешкоджають (обмежують) суб`єктам господарювання, що діють на цьому ринку, покинути його з метою знайти на інших товарних ринках покупців (продавців) у зв`язку з труднощами реалізації того, у що був вкладений капітал;
- загальнодержавний ринок - ринок товару, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію держави;
- монополізація - досягнення суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища;
При цьому, за приписами п. п. 2.1, 2.2. Методики, визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання може включати в себе такі дії:
- встановлення об`єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб`єкта господарювання (групи суб`єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб`єктом (суб`єктами) господарювання;
- складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб`єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;
- складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);
- визначення товарних меж ринку;
- визначення територіальних (географічних) меж ринку;
- встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб`єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;
- визначення обсягів товару, який обертається на ринку;
- розрахунок часток суб`єктів господарювання на ринку;
- складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;
- визначення бар`єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб`єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;
- встановлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання на ринку;
При цьому, етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.
Згідно п. 3.1 Методики, об`єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є суб`єкт господарювання, група суб`єктів господарювання та конкретний товар (продукція, роботи, послуги), який (які) випускається(ються), постачається(ються), продається(ються), придбавається(ються) (використовується(ються), споживається(ються)) цим (цими) суб`єктом (суб`єктами) господарювання.
Зокрема, п. 4.1 Методики визначає, що перелік товарів, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб`єкта господарювання, складається з товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території і які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи);
При цьому, пунктом 5.1 Методики визначено, що товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого;
Згідно з п. 6.1 Методики, територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним. При цьому, зокрема, можуть враховуватися:
- фізичні і технічні характеристики товару (товарної групи);
- технологічні зв`язки між виробниками і споживачами;
- можливості щодо технічного, гарантійного, абонентського обслуговування;
- співвідношення цін, зокрема рівень співвідношення цін на певні товари (товарні групи) в межах цього ринку, прийнятний для виробників чи споживачів;
- можливості щодо переміщення попиту на товар (товарну групу) між територіями, які за припущенням входять до одного географічного ринку, зокрема можливість збереження рівня якості і споживчих властивостей товару (товарної групи) при транспортуванні;
- рівень транспортних витрат, включаючи особливості транспортування товару (товарної групи);
- наявність торгових, складських приміщень, зручностей виконання вантажно-розвантажувальних робіт, можливостей виконання передпродажної підготовки;
- наявність знаків для товарів і послуг;
- наявність на відповідній території та рівень бар`єрів на вивезення чи ввезення товару (товарної групи), а саме: адміністративних бар`єрів; економічних й організаційних обмежень; впливу вертикальної (горизонтальної) інтеграції; бар`єрів, що пов`язані з ефектом масштабу виробництва; бар`єрів, що базуються на абсолютній перевазі рівня витрат; бар`єрів, пов`язаних з розмірами капітальних витрат або обсягів інвестицій, що необхідні для вступу на певний товарний ринок; обмежень щодо попиту; екологічних обмежень; бар`єрів, що перешкоджають виходу з ринку, тощо;
- місце розташування специфічних груп споживачів;
- рівень цін на певні товари (товарні групи) на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару (товарної групи) між цими територіями.
При остаточному визначенні територіальних (географічних) меж ринку визначальною є менша здатність до переміщення або попиту, або пропозиції;
Часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою (п. 7.1. Методики).
Відповідно до п. п 9.1, 9.2, 9.3 Методики, потенційними конкурентами вважаються такі суб`єкти господарювання які мають матеріально-технічну базу, кадри, технології тощо, але з різних причин не реалізують ці можливості, які виготовляють товари (товарні групи), що складають товарні межі ринку, але не реалізують їх на відповідному ринку, а також нові суб`єкти господарювання, які можуть вступити на ринок. Бар`єрами для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок є:
- обмеження за попитом, пов`язані з високою насиченістю ринку товарами (товарними групами) та низькою платоспроможністю покупців;
- адміністративні обмеження;
- економічні та організаційні обмеження;
- екологічні обмеження;
- нерозвиненість ринкової інфраструктури;
- інші обмеження, що спричиняють суттєві витрати, необхідні для вступу на певний ринок товару (товарної групи);
При цьому, наявність хоча б одного бар`єру вступу на ринок, що не може бути подоланий суб`єктом господарювання протягом 1 - 2 років унаслідок неможливості компенсації за цей час витрат, необхідних для вступу на ринок, розглядається як ознака того, що суб`єкт господарювання не є потенційним конкурентом;
Згідно з п. п. 10.1.1 та 10.1.2 п. 10.1 Методики, установлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання включає такі дії:
- визначення частки суб`єкта господарювання, сукупна частка кількох суб`єктів господарювання, яким належать найбільші частки на ринку (відповідно п`яти, чотирьох, трьох або двох);
- установлення перевищення часткою суб`єкта господарювання, сукупною часткою кількох суб`єктів господарювання, яким належать найбільші частки на ринку, кількісних показників, які передбачені статтею 12 Закону, а саме для:
- одного суб`єкта господарювання - 35 відсотків;
- трьох або двох суб`єктів господарювання - 50 відсотків;
- п`яти або чотирьох суб`єктів господарювання - 70 відсотків;
Згідно з п. п. 10.2.1 п. 10.2 Методики, частка одного суб`єкта господарювання на ринку перевищує 35 відсотків, якщо він не довів, що має конкурента(ів) на ринку та зазнає значної конкуренції внаслідок відсутності обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, відсутності бар`єрів для вступу на ринок інших суб`єктів господарювання, відсутності пільг чи інших обставин.
Так, спір у даній справі пов`язаний із дослідженням питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК.
При цьому під час розгляду даної категорії справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики. Однак суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку.
При цьому, суд приймає до уваги, що згадувана вище Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб`єктів господарювання, груп суб`єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 910/6999/17, від 19.06.2018 у справі № 910/3047/17, від 11.06.2019 у справі № 915/523/18, від 05.03.2020 у справі № 910/2921/19.
Водночас, норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. У кожному випадку АМКУ, здійснюючи контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, проводить дослідження ринку та визначає межі товарного ринку. Тому, зокрема, не можуть братись до уваги посилання сторін спору на те, що той чи інший ринок товарів, вивчення якого проводиться органом Антимонопольного комітету України, не передбачений законом.
Так, як зазначалося вище АМКУ під час дослідження обставин справи № 143-26.13/265-16 визначив, що об`єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є ПрАТ "СК "Перша" та послуга добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП, споживачами (користувачами) послуг добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП є фізичні та юридичні особи - учасники АсМАП України, які мають намір здійснювати міжнародні перевезення із застосуванням книжок МДП у системі МДП. Такий вид страхування є окремою страховою послугою на території України, що передбачена правилами міжнародного договору і не має взаємозамінних послуг так як такі послуги не є взаємозамінними з іншими послугами та надаються споживачам (фізичним та юридичним особам - учасникам АсМАП України, які мають намір здійснювати міжнародні перевезення із застосуванням книжок МДП у системі МДП) лише ПрАТ "СК "Перша" і є ринком послуг, на якому у визначених часових межах (2009 - 2017 роки) позивач займав монопольне (домінуюче) становище. Територіальними межами ринку послуг добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП є територія України (ринок є загальнодержавним).
Суд також приймає до уваги, що ст. 15 Закону України "Про страхування" визначає, що страхові агенти - це фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов`язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
Так, АМКУ в оскаржуваному Рішенні зазначено, що до переліку підприємств, які виконували агентські послуги страхових агентів ПрАТ "СК "Перша" під час здійснення страхування відповідальності автоперевізника-учасника АсМАП України перед Міжнародною Гарантійною Ланкою протягом 2015 - 2016 років, належали АсМАП України, згідно з договором доручення № 3.115-00-08 від 01.12.2008 та ТОВ "Сервіс АсМАП України», згідно з договором доручення № 1327 від 01.09.2011 та договором доручення № 3.1327.020.16.А від 30.12.2015, проте фактично страхові платежі за цей період на рахунок ПрАТ "СК "Перша" надходили лише від ТОВ "Сервіс АсМАП України" згідно з укладеними ТОВ "Сервіс АсМАП України" договорами добровільного страхування відповідальності автоперевізника - учасника АсМАП України перед Міжнародною Гарантійною Ланкою. При цьому відповідно до листа ТОВ "Сервіс АсМАП України" № 10 від 17.03.2017, ТОВ "Сервіс АсМАП України" з іншими страховими компаніями договорів про надання агентських послуг не укладало та протягом 2015 - 2016 років інші підприємства не виконували послуг страхових агентів ПрАТ "СК "Перша" під час здійснення страхування відповідальності автоперевізника - учасника АсМАП України перед Міжнародною Гарантійною Ланкою. Зокрема АМКУ встановив, що відповідно до наданої TOB "ВАСТ-ТРАНС" інформації листом № 574 від 20.10.2015, на прохання укласти у 2015 році прямий договір страхування з ПрАТ "СК "Перша", Т0В "ВАСТ-ТРАНС" було відмовлено і для страхування своєї відповідальності перед митними органами направлено до ТОВ "Сервіс АсМАП України".
Доказів протилежного, тобто можливості укладання прямих договорів страхування з ПрАТ "СК "Перша", зокрема відповідних договорів страхування, укладених ПрАТ "СК "Перша" напряму з перевізниками, позивачем не надано.
При цьому під час розгляду справи № 143-26.13/265-16 АМКУ встановлено, що інші страхові компанії мають розгалужену агентську мережу, але виключно з одним страховим агентом вони не співпрацюють і не відмовляються від укладення договорів безпосередньо із страхувальниками, що звертаються до них напряму, на відміну від ПрАТ "СК "Перша", тобто, страхові компанії, діючи на ринках із значною конкуренцією, не працюють виключно з одним страховим агентом з огляду на першочергову мету, з якою він залучається: збільшення кількості клієнтів (споживачів) та, як наслідок, частки ринку.
Також, АМКУ встановлено, що з 01.01.2017 позивач укладає договори страхування з перевізниками безпосередньо (напряму), тобто без залучення страхового агента - ТОВ "Сервіс АсМАП України", у зв`язку із чим вбачається, що АМКУ дійшов обґрунтованого висновку з приводу того, що надання послуг ПрАТ "СК "Перша" споживачам здійснювалось виключно через одного страхового агента без можливості укладання договорів страхування безпосередньо з позивачем.
Поряд із тим АМКУ було встановлено, що АсМАП України, ПрАТ "СК "Перша" і ТОВ "Сервіс АсМАП України" є пов`язаними між собою - суб`єктами господарювання, у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що свідчить про те, що АсМАП України здійснює діяльність з надання книжок МДП і має ознаки такої, що займає монопольне (домінуюче) становище на відповідному ринку, оскільки вона є єдиним суб`єктом, хто має право на видачу книжок МДП на території України. У свою чергу, ПрАТ "СК "Перша" здійснює діяльність з добровільного страхування відповідальності користувача книжки МДП і є, як зазначено в розділі 4 спірного рішення, таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на відповідному ринку. Водночас, ТОВ "Сервіс АсМАП України" у період порушення, на підставі договору доручення про надання агентських послуг зі страхування, було єдиним суб`єктом, який від імені ПрАТ "СК "Перша" здійснював фактичну реалізацію послуг страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП, а саме, укладало договори безпосередньо з такими перевізниками.
З урахуванням вищезазначеного АМКУ дійшов обґрунтованого висновку про те, що суб`єкти господарювання, що є пов`язаними особами, здійснюють діяльність на суміжних монополізованих ринках і ринкова влада пов`язаних осіб, які здійснюють діяльність не на одному, а на декількох монополізованих ринках, зростає, оскільки АсМАП України, ПрАТ "СК "Перша" мають одних і тих же споживачів - перевізників - членів АсМАП України, які змушені одержувати послуги на цих ринках від пов`язаних осіб. А враховуючи, що АсМАП України та ПрАТ "СК "Перша" є пов`язаними особами та зазначене надавало їм можливість побудови схеми реалізації страхових полісів через одного агента - ТОВ "Сервіс АсМАП України", з яким зазначені суб`єкти господарювання, зокрема АсМАП України, пов`язані відносинами контролю. При цьому АМКУ під час розгляду справи № 143-26.13/265-16 встановлено, що вказані обставини підтверджують й учасники ринку. Так, TOB "ВАСТ-ТРАНС" повідомило АМКУ про те, що 07.09.2015 через ТОВ "Сервіс АсМАП України", ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" зверталося до ПрАТ "СК "Перша" щодо наміру припинити дію договору страхування № 13-00-10351 від 02.01.2013, на що листом від 11.11.2015 № 685 ПрАТ "СК "Перша" повідомило, що у разі припинення дії Договору ТОВ "ВАСТ-ТРАНС" не зможе отримувати книжки МДП.
Таким чином, той факт, що ПрАТ "СК "Перша" та ТОВ "Сервіс АсМАП України" є пов`язаними особами, дає підстави для висновку, що, запровадивши практику укладення договорів добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників -користувачів книжок МДП виключно через посередника ТОВ "Сервіс АсМАП України" та сплати останньому агентської винагороди, ПрАТ "СК "Перша" створило умови, за яких суб`єкт господарювання, що є пов`язаною особою, отримує гарантований сталий дохід, що не залежить від попиту на його послуги та ринкової поведінки останнього, у вигляді 10-відсоткової комісійної винагороди від вартості кожного укладеного з ПрАТ "СК "Перша" договору добровільного страхування користувачів книжок МДП, які через відсутність у них альтернативи щодо придбання книжок МДП змушені погоджуватись на умови, створені та визначені відповідачем. Водночас доказів на підтвердження необхідності застосування такої практики чи будь-яких доказів підвищення ефективності в результаті її запровадження, що нівелюють ущемлення інтересів споживачів, або підтверджень того, що зазначені послуги є нерозривно пов`язаними та такими, що не можуть реалізовуватись незалежно одна від одної страховою компанією, а запроваджена практика є незамінною, ПрАТ "СК "Перша" не надано.
При цьому, АМКУ було встановлено, що розмір комісійних платежів з 01.01.2015 по 31.03.2015 становив 5 відсотків, з 01.04.2015 по 31.12.2015 - 10 відсотків, у 2016 році - 10 відсотків та згідно з інформацією, наданою ПрАТ "СК "Перша", розмір агентської (страхової) винагороди ТОВ "Сервіс АсМАП України" за 2015 рік становив 3 351 285 грн, а за 2016 рік - 3 525 004 грн та підвищення розміру комісійних ТОВ "Сервіс АсМАП України" з 5 до 10 відсотків з квітня 2015 року стало результатом переговорів між ПрАТ "СК «Перша" та ТОВ "Сервіс АсМАП України", ініційованих останнім та основною причиною підвищення комісійної винагороди агента, вказаною ТОВ "Сервіс АсМАП України", є збільшення витрат ТОВ "Сервіс АсМАП України" як агента, а саме - збільшення розміру заробітної плати, відрахувань до фондів, податків до державного бюджету та інше. Тобто, комісійна винагорода у розмірі від 5 до 10 відсотків є прямими витратами ПрАТ "СК "Перша", а саме, оплатою за послуги страхового агента - ТОВ "Сервіс АсМАП України", яка розраховується як певний відсоток від страхового платежу. При цьому страхова (агентська) винагорода ТОВ "Сервіс АсМАП України" у 2016 році входила в складову тарифу за послугу добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП за договорами страхування з перевізниками.
Як вже зазначалося раніше, з 01.01.2017 ПрАТ "СК "Перша" вже укладає договори страхування з перевізниками безпосередньо (напряму), тобто без залучення страхового агента - ТОВ "Сервіс АсМАП України" та при цьому, АМКУ встановлено, що у 2017 році тариф за послугу добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП порівняно з 2016 роком знизився на 8 - 27 відсотків залежно від виду книжки МДП. При цьому укладення ПрАТ "СК "Перша" прямих договорів (без залучення агента - ТОВ "Сервіс АсМАП України") з міжнародними автоперевізниками не призвело до погіршення якості послуги, підвищення затрат страхової компанії на реалізацію продукту, зниження обсягів реалізації тощо. Навпаки, у результаті користувачі книжок МДП істотно скоротили свої витрати за рахунок відсутності необхідності сплачувати винагороду страховому агенту.
Викладені вище обставини, що встановлені АМКУ під час розгляду справи № 143-26.13/265-16 спростовують доводи позивача з приводу того, що відмова ПрАТ "СК "Перша" від агентської моделі надання послуг страхування за книжками МДП зумовила зростання витрат на їх надання.
Поряд із тим, АМКУ встановлено, що протягом 2015 - 2016 років перевізнику для того, щоб отримати книжку МДП, необхідно було вчинити ряд дій, а саме - звернутися (в онлайн-режимі, телефоном, електронною поштою тощо) із заявкою на отримання книжки МДП до АсМАП України, де він зазначав кількість необхідних йому книжок МДП, сплатити рахунок за послуги з видачі книжки МДП (отримувач коштів - АсМАП України) та окремо - рахунок за страхування зобов`язань автоперевізника (за послугу добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП) (отримувач коштів - ТОВ "Сервіс АсМАП України"), укласти договір страхування відповідальності автоперевізника - учасника АсМАП України та оплатити страховку, звернутися за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 11 (сьогодні вул. Євгенія Коновальця, 11) до представника (страхового агента) ТОВ "Сервіс АсМАП України", який вносив позначку про наявність оплати та отримати книжку МДП у регіональних відділах TIR (коли регіональні відділення TIR тимчасово не працювали, перевізник мав змогу отримати книжки МДП у відділі TIR міста Києва або за допомогою служби кур`єрської доставки). При цьому АМКУ встановлено, що ТОВ "Сервіс АсМАП України" фактично надавало свої послуги за однією адресою: 03150, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 11, офіс 26.
Тобто, за послугою страхування, без замовлення й оплати якої отримання книжки МДП було неможливим, перевізник мав звернутися в місто Київ (за визначеною адресою), тоді як саму книжку МДП міг отримати й у своєму регіональному відділенні TIR. При цьому АМКУ зазначає, що за наявною інформацією на сайті ПрАТ "СК "Перша", представницька мережа ПрАТ "СК "Перша" налічує 46 відокремлених структурних підрозділів в обласних центрах та 25 районних центрах продажу, а також 220 штатних працівників.
Відтак, оскільки під час отримання книжки МДП від АсМАП України перевізнику необхідно забезпечити покриття своєї відповідальності перед митними органами у страховій компанії або у фінансовій установі, а саме, в єдиного наявного на ринку національного страховика, обраного на виконання вимог Конвенції МДП 1975 року. Проте ПрАТ "СК "Перша", маючи відокремлені підрозділи по всій території України, протягом 2015 - 2016 років здійснювало добровільне страхування цивільної відповідальності перевізників тільки через одного конкретного страхового агента - ТОВ "Сервіс АсМАП України", при тому, що при наявності у ПрАТ "СК "Перша" 46 відділень по всій території України перевізники з різних регіонів України змушені були звертатися до ТОВ "Сервіс АсМАП України", фактично в єдиний пункт надання послуги, який розташований у місті Києві, що а висновком АМКУ ущемляло інтереси суб`єктів господарювання - перевізників, призводячи, зокрема, до збільшення перевізниками своїх витрат коштів та часу при отриманні послуги страхування. А відтак, вимога щодо обов`язкового укладання перевізниками договорів страхування з ТОВ "Сервіс АсМАП України", що передбачало оформлення договорів тільки в одному місці - за місцезнаходженням ТОВ "Сервіс АсМАП України", та сплату агентської винагороди, порушує законні права та інтереси перевізників у частині можливості останніх відмовитися від послуг ТОВ "Сервіс АсМАП України" і не сплачувати надлишкову вартість страхової послуги у вигляді комісійної винагороди нав`язаному посередникові.
Водночас докази, надані позивачем, на підтвердження можливості та фактичного надання зазначених послуг у понад 15 відділах TIR та представництвах Відділів TIR АсМАП України в регіонах, не спростовують зазначених вище обставин, оскільки на підставі наданих позивачем рахунків на оплату послуг з видачі книжок МДП - неможливо встановити у якому місці укладались договори страхування та навіть такі рахунки були видані, при тому, що обставинами, які підлягають доведенню у даному випадку, є надання послуг страхування.
При цьому, АМКУ також обґрунтовано звернув увагу на той факт, що укладання договорів страхування відбувалось в одному місці для всієї України також підтверджується повідомленням, що розміщене на офіційному веб-сайті АсМАП, у якому йдеться про те, що 01.01.2017 запроваджується новий порядок укладення договорів страхування відповідальності автоперевізника-учасника Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України перед Міжнародною Гарантійною Ланкою та у якому зазначається, що послуги по видачі бланків книжок МДП та послуги по страхуванню перевізник отримає в приміщені Асоціації, або відділах TIR в регіонах. Видача рахунків та актів по страхуванню відповідальності автоперевізника-учасника Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України перед Міжнародною Гарантійною Ланкою буде здійснюватися у відділах TІR Асоціації, позаяк у разі, якщо б послуги з укладання договорів страхування дійсно надавались у всіх відділеннях TIR, як стверджує позивач, не було б необхідності розміщувати вказане повідомлення для перевізників.
Зазначені вище обставини були покладені у основу висновку АМКУ про те, що вимога щодо обов`язкового укладання перевізниками договорів страхування з ТОВ "Сервіс АсМАП України", що передбачало оформлення договорів тільки в одному місці - за місцезнаходженням ТОВ "Сервіс АсМАП України" та сплату агентської винагороди, порушує законні права та інтереси перевізників у частині можливості останніх відмовитися від послуг ТОВ "Сервіс АсМАП України" і не сплачувати надлишкову вартість страхової послуги у вигляді комісійної винагороди нав`язаному посередникові, що свідчить про те, що дії ПрАТ "СК "Перша", яке протягом 2015 -2016 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП, що полягали у відмові перевізникам в укладенні прямих договорів страхування (напряму з ПрАТ "СК "Перша") та штучному створенні зайвої ланки - страхового агента ТОВ "Сервіс АсМАП України" (пов`язаною особою з ПрАТ "СК "Перша" та АсМАП України), встановлюючи для перевізників несприятливі, умови продажу послуги страхування, а саме - стягнення зайвих коштів (до 10 відсотків комісійних агента) та створення лише одного пункту надання страхових послуг (виключно за місцезнаходженням агента - у місті Києві, тоді як книжки МДП могли одержуватися в регіональному TIR-відділенні), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, що свідчить про зловживання монопольним становищем.
АМКУ також встановлено, що на 2017 рік ТОВ "Сервіс АсМАП України" не є страховим агентом ПрАТ "СК "Перша" та їх договірні відносини припинилися на підставі закінчення строку дії договору доручення про надання агентських послуг зі страхування від 21.12.2016 і при цьому ПрАТ "СК "Перша" з 01.01.2017 укладає договори страхування безпосередньо (напряму) з перевізниками, тобто без залучення страхового агента та окрім того, згідно з оголошенням, розміщеним на сайті АсМАП України: з 01.01.2017 для зручності перевізника застосовується принцип "Єдиного вікна" та послуги з видачі бланків книжок МДП та послуги страхування перевізник отримує в приміщенні АсМАП України або відділах TIR у регіонах, тобто перевізники вже мають можливість отримувати послуги як з отримання книжок МДП, так і послуги зі страхування, не виїжджаючи за межі свого регіону та зазначені обставини щодо відсутності додаткової ланки в наданні послуги страхування, а саме - страхового агента ТОВ "Сервіс АсМАП України", а отже вартість отримання послуги зменшилася, при цьому в перевізників також з`явилася можливість отримувати зазначену послугу за місцем їх знаходження, чого раніше, при наявності додаткової ланки - ТОВ "Сервіс АсМАП України", вони були позбавлені, що у свою чергу свідчить про те, що з 01.01.2017 порушення законодавства про захист економічної конкуренції ПрАТ "Страхова компанія "Перша" було припинено і АМКУ зазначає, що дана обставина була також врахована при визначенні розміру штрафу за вчинення порушення про захист економічної конкуренції.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Поряд із тим, згідно ч. 1. ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
За приписами ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Водночас, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Так, критерії недопустимості доказів ЄСПЛ віддає на розсуд національному законодавцеві, утримуючись від пред`явлення конкретних вимог. Аналізуючи практику ЄСПЛ, можна зробити висновок, що при вирішенні питання про недопустимість доказів, національні суди повинні мати на увазі можливість обвинуваченого оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, а також обставини в процесі збирання доказів, що дозволяють їх вважати неприпустимими (Постанови ЄСПЛ у справі "Ялло проти ФРН" від 11.07.2006, у справі "Биков проти РФ" від 10.03.2009). Більш того, при дослідженні і оцінці доказів суди повинні враховувати подані зауваження і доводи сторін по таких доказів. Тільки в такому випадку судовий розгляд на підставі п.1 ст.6 Конвенції 1950 можна вважати справедливим.
Поряд із тим, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Як зазначалося вище, під час розгляду даної категорії справ, суди мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики. Однак суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку.
При цьому, суд приймає до уваги ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Таким чином, з огляду на обставини, що були досліджені АМКУ під час розгляду справи № 143-26.13/265-16 та які були покладені в основу спірного Рішення, а також з врахуванням вказівок що містяться у постанові Верховного Суду від 14.05.2020, у даному разі суд позбавлений повноважень щодо встановлення товарних, територіальних (географічних), часових меж певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку.
При цьому здійснений АМКУ під час розгляду справи № 143-26.13/265-16 аналіз структурним елементом системи МДП - послугою добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників, які використовують книжки МДП, належить до функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України і в даному разі суд позбавлений можливості знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків.
З урахуванням вищевикладеного, доводи позивача стосовно того, що послуги страхування ризиків у системі МДП є структурним елементом самої системи МДП та не створюють власного ринку послуг не можуть бути прийнятими судом, оскільки суд, як зазначено вище, позбавлений функцій встановлювати зазначені обставини.
Поряд із тим, суд враховує, що надання певних послуг (серед іншого, страхових послуг, а саме - послуг добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників, які використовують книжки МДП) обмеженому/вузькому, конкретно визначеному колу суб`єктів (споживачів цих послуг) яким такі послуги надаються, не позбавляє ці послуги їх властивостей (послуга надана певному визначеному колу суб`єктів не перестає бути послугою) та не вказує на відсутність ринку цих послуг серед визначеного кола суб`єктів, незалежно від того на якій підставі виникла необхідність надання цих послуг.
В Рішенні АМКУ було встановлено наявність двох суміжних монополізованих ринків якими є діяльність з надання (видачі) книжок МДП та діяльність з добровільного страхування відповідальності користувача книжки МДП, при тому що предметом дослідження АМКУ у справі №143-26.13/265-16 були саме послуги добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників, які використовують книжки МДП.
Окрім того, приймаючи до уваги вказівки Верховного Суду від 14.05.2020 та з огляду сукупність зазначених вище обставини, що були встановлені АМКУ під час розгляду справи №143-26.13/265-16, суд приходить до висновку, що АМКУ було доведено факт зайняття позивачем монопольного (домінуючого) становища на ринку та встановлення наявності ознаки зловживання останнім таким монопольним (домінуючим) становищем на ринку, яке полягає у створенні учасникам АсМАП України, які мають намір здійснювати міжнародні перевезення із застосуванням книжок МДП у системі МДП, обставин, які зумовлюють понесення останніми додаткових витрат із страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжки МДП, шляхом залучення позивачем, як особою, що займає монопольне становище на даному ринку послуг штучного страхового агента - ТОВ "Сервіс АсМАП України", який є особою, пов`язаною із позивачем.
За змістом приписів ст. 86 ГПК України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Разом із тим жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, к згадувалося вище, статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, оцінивши в сукупності обставини, встановлені АМКУ під час розгляду справи №143-26.13/265-16, які знайшли своє відображення у оспорюваному Рішенні АМКУ та врахувавши вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду від 14.05.2020, суд приходить до висновку, що дане рішення АМКУ прийняте відповідно до вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, у зв`язку з чим всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи і як наслідок - відсутні підстави для визнання недійсним або скасування Рішення передбачені ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
За таких обставин, оскільки спірне рішення прийняте відповідно до вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", слід дійти висновку, що позивачем не доведено того, що його права, за захистом яких він звернувся до суду - порушені відповідачем, а тому вимоги позивача про визнання недійсним та скасування оспорюваного Рішення є необґрунтованими та у задоволенні позову слід відмовити.
Крім того, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Отже, з огляду на результати нового розгляду справи, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 214, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288, ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" до Антимонопольного комітету України відмовити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 31681672) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 00032767) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 643, 00 грн та витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 3 524, 00 грн. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02.12.2020 року.
Суддя Ю.О. Підченко
