ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/14493/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (далі - ПрАТ «СК «Перша»)- Вознюк О.В. (адвокат, посвідчення від 15.02.2018 № 6364/10),

відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК, відповідач, скаржник) - Данилов К.О. (самопредставництво, наказ від 22.01.2020 № 3-ОД, положення від 22.01.2020),

розглянув касаційну скаргу АМК

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 (суддя Бондаренко Г. П.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 (головуючий - суддя Кравчук Г.А., судді: Козир Т.П., Куксов В.В.)

у справі № 910/14493/18

за позовом ПрАТ «СК «Перша»

до АМК

про скасування рішення.

Історія справи

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У жовтні 2018 року ПрАТ «СК «Перша» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АМК про визнання недійсним рішення АМК від 30.08.2018 № 426-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення АМК).

1.2. Позов мотивовано тим, що Рішення АМК є необґрунтованим, оскільки, прийняте з порушенням вимог статей 12, 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", положень Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, під час прийняття рішення АМК України не з`ясував обставин, що мають істотне значення для правильного визначення меж товарного ринку та становища ПрАТ "СК"Перша" на такому ринку та не довів обставин, що покладені в основу висновків про зловживання ПрАТ "СК "Перша" монопольним (домінуючим) становищем у вигляді створення несприятливих умов надання послуги страхування.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020: позов ПрАТ "СК "Перша" задоволено повністю; визнано недійсним Рішення АМК; стягнуто з АМК на користь ПрАТ "СК "Перша" 1 762 грн витрат зі сплати судового збору.

2.2. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано наявністю підстав, передбачених частиною першою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», для задоволення позовних вимог та визнання недійсним Рішення АМК.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду АМК просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі № 910/14493/18, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ "СК "Перша", судові витрати покласти на позивача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. АМК зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.2. АМК вважає, що судами попередніх інстанцій оскаржувані рішення у справі №910/14493/18 ухвалені з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а саме: пунктів 1, 5.1 - 5.3, 9, 9.2, 10.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку (далі - Методика); частини першої статті 6, статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»; статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу Україні (далі - ГПК України).

4.3. Скаржник вказує на те, що об`єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища на ринку є ПрАТ "СК "Перша" та послуги добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників саме користувачів книжок МДП.

Відповідно до вимог Міжнародної спілки автомобільного транспорту (далі - МСАТ) кожен користувач книжки МДП має забезпечити покриття своєї відповідальності перед митними органами у страховій компанії або у фінансовій установі.

Названий вид страхування належить до добровільного виду страхування, є окремою страховою послугою на території України, що передбачена правилами міжнародного договору і не має взаємозамінних послуг. ПрАТ "СК "Перша" є єдиним суб`єктом господарювання, який може надавати вказані послуги.

За таких обставин, АМК вважає, що висновок суду першої інстанції щодо того, що у цьому випадку при встановленні взаємозамінних товарів та визначенні товарних меж ринку має значення наявність альтернативних способів забезпечення сплати митних платежів при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень є необґрунтованим.

4.4. АМК зазначає, що бар`єром вступу на ринок потенційних конкурентів ПрАТ "СК "Перша" є міжнародні стандартні умови МСАТ, якими передбачено наявність на відповідному ринку одного національного страховика. Таким чином, набувши статус національного страховика, ПрАТ "СК "Перша" стає єдиним можливим продавцем послуг перевізникам, набуваючи здатності (ринкової влади) одноосібно визначати умови, спосіб та ціну реалізації послуг на ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП.

За таких обставин, АМК вважає, що наявність можливості (права) у члена Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (далі - АсМАП) змінити національного страховика шляхом проведення нового конкурсу не вказує на відсутність у ПрАТ "СК "Перша" ринкової влади, оскільки до такої зміни позивач через вказані бар`єри залишається єдиним суб`єктом господарювання який надає вказані послуги та відповідно може диктувати свої умови надання цих послуг, що і є однією з ознак ринкової влади.

4.5. Скаржник зазначає, що ПрАТ "СК "Перша" та ТОВ «Сервіс АсМАП Україні» є пов`язаними між собою суб`єктами господарювання у розумінні статті 1 Закону Україні «Про захист економічної конкуренції». АМК встановлено, що, у період порушення, єдиним суб`єктом, який на підставі договору доручення про надання агентських послуг зі страхування, від імені ПрАТ "СК "Перша" здійснював фактичну реалізацію послуг страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників користувачів книжок МДП було ТОВ «Сервіс АсМАП Україні». До 01.01.2017 ПрАТ "СК "Перша" не укладало названі договорі страхування напряму (безпосередньо) з перевізниками.

АМК встановлено, що страхова (агентська) винагорода ТОВ «Сервіс АсМАП Україні» у 2016 році входила до складу тарифу за послуги добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП за договором страхування з перевізниками.

АМК наголошує на тому, що за таких обставин, можна дійти висновку про те, що ПрАТ "СК "Перша" створило умови, за яких суб`єкт господарювання, який є пов`язаною особою, отримує гарантований сталий дохід, що не залежить від попиту на його послуги та ринкової поведінки останнього, у вигляді 10% відсоткової комісійної винагороди від вартості кожного укладеного з ПрАТ "СК "Перша" договору добровільного страхування користувачів книжок МДП, які через відсутність у них альтернативи щодо придбання книжок МДП змушені погоджуватися на умови, створені та визначені ПрАТ "СК "Перша".

Скаржник наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що у Рішенні АМК визначено зловживанням монопольним (домінуючим) становищем дії ПрАТ "СК "Перша" щодо нав`язування страхувальникам не потрібних їх послуг посередника - пов`язаного з ПрАТ "СК "Перша" страхового агента ТОВ «Сервіс АсМАП Україні», який стягував страхову комісію, надаючи послуги лише з одного місця (у місті Києві) для всіх страхувальників, а тому сплата комісії страховому агенту у цьому випадку не є виправданою, проте від послуг цього страхового агента було неможливо відмовитися.

4.6. АМК не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про невідповідність обставинам справи висновку АМК щодо надання послуг страхування лише за однією адресою - вул. Євгена Коновальця 11, м. Київ.

АМК встановлено, що маючи відокремлені підрозділи страхової компанії по всій території України, протягом 2015 - 2016 років позивач здійснював добровільне страхування користувачів книжок МДП тільки через одного конкретного страхового агента ТОВ «Сервіс АсМАП Україні». Скаржник стверджує, що подані докази на підтвердження можливості та фактичне надання цих послуг у відділеннях TIR та представництвах відділів TIR АсМАП України в регіонах є неналежними та недостатніми, оскільки на підставі поданих позивачем рахунків на оплату послуг з видачі книжок МДП, не можливо встановити у якому місці укладалися договори страхування та такі рахунки були видані, водночас обставинами які підлягають доведенню у цій справі є надання послуг саме страхування.

Крім того, АМК звертає увагу суду на те, що на сайті АсМАП з`явилося повідомлення відповідно до якого з 01.01.2017 запроваджується новий порядок укладення договорів страхування відповідальності автоперевізників у якому зазначалося про те, що послуги по видачі бланків книжок МДП та послуги по страхуванню перевізник отримує у приміщенні Асоціації або відділах TIR у регіонах.

З огляду на викладене, скаржник зазначає про те, що у разі існування можливості укладати договори страхування у всіх відділеннях TIR раніше (до 01.01.2017), про що стверджує позивач, то у чому тоді полягала необхідність розміщення вказаного повідомлення для перевізників про новий порядок укладення договорів страхування.

5. Позиція позивача

5.1. ПрАТ "СК "Перша" 27.03.2020 на адресу Касаційного господарського суду надіслало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу АМК, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Аналогічний за змістом відзив на касаційну скаргу також надійшов до Касаційного господарського суду 27.03.2020 через «скриньку» Верховного Суду.

5.2. Позивач вважає доводи викладені у касаційній скарзі АМК необґрунтованими та стверджує про правильність застосування судами попередніх інстанцій положень пунктів 5.1 та 5.3 Методики.

5.3. ПрАТ "СК "Перша" вказує на те, що АМК зроблені висновки у Рішенні внаслідок не з`ясування ним економічної і правової природи послуг, пов`язаних із передбаченими статтею 306 Митного кодексу способами забезпечення сплати митних платежів, в тому числі з використанням Конвенції МДП.

5.4. Позивач зазначає про те, що: об`єднання автоперевізників має можливість у разі ущемлення їх інтересів страховиком провести новий конкурс та змінити національного страховика; обрання об`єднанням автоперевізників для себе страховика на конкурсній основі ще не є підставою для висновку про його монопольне становище.

Розгляд справи судом касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АМК на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі № 910/14493/18 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.04.2020.

Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.03.2020 №29.3-02/434 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/14493/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.

Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2020, у зв`язку з карантинними та іншими обмеженнями, відкладено розгляд касаційної скарги АМК; вказано, що про дату та час розгляду касаційної скарги сторони будуть повідомлені додатково, у тому числі телефонограмами.

Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2020 призначено до розгляду касаційну скаргу АМК у засіданні Верховного Суду Касаційного господарського суду на 30.04.2020.

У судовому засіданні 30.04.2020 оголошено перерву до 14.05.2020.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. АМК 30.08.2018 прийнято рішення № 426-р у справі № 143-26.13/265-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким:

- визнано, що протягом 2009 - 2017 років ПрАТ "СК "Перша" займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП;

- визнано дії ПрАТ "СК "Перша" зі встановлення обмежень з надання послуги добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП, а саме, надання її через одного страхового агента - ТОВ "Сервіс АсМАП України" протягом 2015 - 2016 років порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за зазначене порушення на ПрАТ "СК "Перша" накладено штраф у розмірі 3657177 грн.

6.2. Рішення АМК мотивовано таким:

- ПрАТ "СК "Перша" надає послуги страхування, у тому числі страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) в системі міжнародних дорожніх перевезень (далі - система МДП).

- страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) є одним із видів добровільного страхування;

- оскільки Законом України «Про страхування» не було виділено як окремий вид добровільного або обов`язкового страхування «страхування відповідальності автоперевізника - учасника Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України перед Міжнародною Гарантійною Ланкою», цей вид страхування належить до добровільного виду страхування «Страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника)»;

- відповідно до Закону України від 15.07.1994 №117/94-ВР «Про участь України у Митній конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП 1975 року)» (далі - Конвенція МДП), Україна стала учасницею Конвенції МДП. Зазначена конвенція стосується перевезення вантажів, що здійснюється без їхнього проміжного перевантаження, в дорожніх транспортних засобах, составах транспортних засобів або контейнерах, з перетинанням одного або декількох кордонів від митниці місця відправлення однієї з Договірних Сторін до митниці місця призначення іншої Договірної Сторони або тієї ж Договірної Сторони за умови, що деяка частина операції МДП між її початком і кінцем провадиться автомобільним транспортом. Зазначені перевезення здійснюються із застосуванням книжки МДП;

- ПрАТ «СК «Перша» з 2009 року є національним страховиком книжок МДП за системою МДП;

- книжка МДП - це митний вантажосупровідний документ, який дає право перевозити вантажі через кордон держав в опломбованих митницею кузовах автомобілів чи контейнерах за спрощених митних процедур. Документ покриває автомобільні й залізничні перевезення вантажів (які здійснюються в автофургонах, трейлерах, напівтрейлерах і контейнерах) між державами, які визнають Конвенцію МДП 1975 року. Усі автомобільні транспортні засоби повинні мати відповідні дозволи компетентних органів на їхнє використання, які видаються уповноваженими органами країни. Оформляються у вигляді книжки з відривними аркушами, які відриваються при проходженні вантажем чергової митниці;

- питаннями практичного застосування Конвенції МПД займається Міжнародна спілка автомобільного транспорту (МСАТ). Україну у Міжнародній спілці автомобільного транспорту представляє Асоціація Міжнародних Автомобільних Перевізників України (АсМАП України). АсМАП України видає та виступає гарантом за звичайними книжками МДП та повинна впевнитись, що кожен користувач книжок МДП має покриття згідно з договором страхування, що покриває заборгованість, яка може виникнути перед Міжнародною Гарантійною Ланкою (до якої входять МСАТ, її члени, національні страховики). Цей договір страхування повинен покривати кожну книжку МДП, видану її користувачеві, на суму гарантій по книжці МДП у кожній договірній країні за Конвенцією МДП;

- наявність полісу страхування відповідальності користувача книжок МДП є обов`язковою;

- об`єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є ПрАТ «СК «Перша» та послуга добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП;

- споживачами (користувачами) послуг добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП є фізичні та юридичні особи - учасники АсМАП України, які мають намір здійснювати міжнародні перевезення із застосуванням книжок МДП у системі МДП;

- такий вид страхування (страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжки МДП) є окремою страховою послугою на території України, що передбачена правилами міжнародного договору і не має взаємозамінних послуг;

- товарними межами ринку є послуги добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжки МДП;

- територіальними (географічними) межами ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП є територія України (ринок є загальнодержавним);

- часові межі ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП визначаються як проміжок часу з 2009 по 2017 роки;

- бар`єром для вступу потенційних конкурентів на ринок добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП є міжнародні стандартні умови МСАТ, якими передбачено наявність на відповідному ринку одного національного страховика;

- у грудні 2008 року за результатом проведеного АсМАП України конкурсу на визначення єдиного національного страховика відповідальності користувачів книжок МДП, переможцем було визначено ЗАТ "Перша страхова компанія", правонаступником якого є ПрАТ "СК "Перша";

- враховуючи, що відповідно до проведеного АсМАП України конкурсу ПрАТ "СК "Перша" є єдиним суб`єктом господарювання, який з 2009 року надає послуги добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП, його частка на ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП у період з 2009 по 2017 рік становила 100 відсотків (тобто, будь-які інші конкуренти відсутні);

- ПрАТ "СК "Перша", яке здійснює послуги страхування відповідальності перевізників перед митними органами, набувши статусу національного страховика, стає єдиним можливим продавцем послуги перевізникам, набуваючи здатності (ринкової влади) одноосібно визначати умови, спосіб та ціну реалізації послуг на ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП.

За таких обставин, АМК дійшло висновку про те, що протягом 2009 - 2017 років ПрАТ "СК "Перша" займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку послуг добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП.

Висновок про зловживання ПрАТ "СК "Перша" монопольним (домінуючим) становищем на ринку АМК зроблено на підставі таких встановлених обставин:

- до переліку підприємств, які виконували агентські послуги страхових агентів ПрАТ «СК «Перша» під час здійснення страхування відповідальності автоперевізника-учасника АсМАП України перед Міжнародною Гарантійною Ланкою протягом 2015 - 2016 років, належали АсМАП України та ТОВ «Сервіс АсМАП України»;

- фактично страхові платежі за цей період на рахунок ПрАТ «СК «Перша» надходили лише від ТОВ «Сервіс АсМАП України» згідно з укладеними ТОВ «Сервіс АсМАП України» договорами добровільного страхування відповідальності автоперевізника - учасника АсМАП України перед Міжнародною Гарантійною Ланкою;

- протягом 2015 - 2016 років інші підприємства не виконували послуг страхових агентів ПрАТ "СК "Перша" під час здійснення страхування відповідальності автоперевізника - учасника АсМАП України перед Міжнародною Гарантійною Ланкою;

- АсМАП України, ТОВ "Сервіс АсМАП України" та ПрАТ "СК "Перша" є пов`язаними між собою суб`єктами господарювання, у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

- основною формою оплати послуг страхового агента є пряма агентська винагорода, що розраховується як певний відсоток від страхового платежу.;

- комісійна винагорода у розмірі від 5 до 10 відсотків є прямими витратами ПрАТ «СК «Перша», а саме, оплатою за послуги страхового агента - ТОВ «Сервіс АсМАП України», яка розраховується як певний відсоток від страхового платежу;

- страхова (агентська) винагорода ТОВ «Сервіс АсМАП України» у 2016 році входила в складову тарифу за послугу добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП за договорами страхування з перевізниками;

- з 01.01.2017 ПрАТ "СК "Перша" укладає договори страхування з перевізниками безпосередньо (напряму), тобто без залучення страхового агента - ТОВ "Сервіс АсМАП України";

- у 2017 році тариф за послугу добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП порівняно з 2016 роком знизився на 8 - 27 відсотків залежно від виду книжки МДП. При цьому укладення ПрАТ «СК «Перша» прямих договорів (без залучення агента - ТОВ «Сервіс АсМАП України») з міжнародними автоперевізниками не призвело до погіршення якості послуги, підвищення затрат страхової компанії на реалізацію продукту, зниження обсягів реалізації тощо. Навпаки, у результаті користувачі книжок МДП істотно скоротили свої витрати за рахунок відсутності необхідності сплачувати винагороду страховому агенту;

- для реалізації своїх страхових продуктів на інших конкурентних ринках ПрАТ "СК "Перша" має розгалужену агентську мережу реалізації. Також, інші страхові компанії мають, подібно до ПрАТ "СК "Перша", розгалужену агентську мережу, але виключно з одним страховим агентом вони не співпрацюють і не відмовляються від укладення договорів безпосередньо із страхувальниками, що звертаються до них напряму;

- страхові компанії, діючи на ринках із значною конкуренцією, не працюють виключно з одним страховим агентом з огляду на першочергову мету, з якою він залучається: збільшення кількості клієнтів (споживачів) та, як наслідок, частки ринку;

- за послугою страхування, без замовлення й оплати якої отримання книжки МДП було неможливим перевізник мав звернутися за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 11 (на сьогодні вул. Євгенія Коновальця, 11) до представника (страхового агента) ТОВ "Сервіс АсМАП України", тоді як саму книжку МДП міг отримати й у своєму регіональному відділенні TIR. Тобто, при наявності у ПрАТ "СК "Перша" 46 відділень по всій території України перевізники з різних регіонів України змушені були звертатися до ТОВ "Сервіс АсМАП України", фактично в єдиний пункт надання послуги, який розташований у місті Києві, що ущемлювало інтереси суб`єктів господарювання - перевізників, призводячи, зокрема, до збільшення перевізниками своїх витрат коштів та часу при отриманні послуги страхування.

Враховуючи викладені обставини АМК у Рішенні зроблено висновок про те, що протягом 2015 - 2016 років займав монопольне (домінуюче) становище на ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП, що полягали у відмові перевізникам в укладенні прямих договорів страхування (напряму з ПрАТ «СК «Перша») та штучному створенні зайвої ланки - страхового агента ТОВ «Сервіс АсМАП України» (пов`язаною особою з ПрАТ «СК «Перша» та АсМАП України), встановлюючи для перевізників несприятливі умови продажу послуги страхування, а саме: стягнення зайвих коштів (до 10 відсотків комісійних агента) та створення лише одного пункту надання страхових послуг (виключно за місцезнаходженням агента - у місті Києві, тоді як книжки МДП могли одержуватися в регіональному TIR-відділенні), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфіковано Комітетом як зловживання монопольним становищем відповідно до частини першої статті 13 Закону.

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

7.1. Закон України «Про Антимонопольний комітет України»:

стаття 3:

- основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції;

стаття 4:

- Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів;

стаття 5:

- Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб`єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів;

стаття 7:

- у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

7.2. Закон України «Про захист економічної конкуренції»:

стаття 1:

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку;

- монополізація - досягнення суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища;

- ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція;

- товар - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов`язання та права (зокрема цінні папери);

частини перша та друга статті 12:

- суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо у нього немає жодного конкурента на цьому ринку або він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин;

- монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції;

частина перша статті 13:

- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

частина перша статті 41:

- доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі;

частина перша статті 48:

- за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо;

пункт 2 статті 50:

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

абзац перший частини другої статті 52:

- за порушення передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф;

частина перша статті 59:

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

7.3. Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Правила розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5:

пункт 12:

- доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість визначити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів;

пункт 16:

- особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи (за винятком інформації з обмеженим доступом, а також інформації, визначеної відповідним державним уповноваженим, головою відділення, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи) після одержання копії подання з попередніми висновками в справі (витягу з нього відповідно до пункту 26 цих Правил), а також мають право наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення, одержувати копії рішень у справі (витяги з них, за винятком інформації з обмеженим доступом, а також інформації, визначеної відповідним державним уповноваженим, головою відділення, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), подавати свої міркування та заперечення, оскаржувати рішення в порядку, визначеному законодавством;

пункт 32:

- у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов`язань, передбачених статтею 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

7.4. Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, яка затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (Методика):

пункт 1.2:

- Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб`єктів господарювання, груп суб`єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках;

Об`єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є:

- суб`єкти господарювання;

- групи суб`єктів господарювання - декілька суб`єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах;

- обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг.

пункт 1.3:

- метою визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку є отримання необхідної інформації для прийняття рішень з питань розвитку і захисту економічної конкуренції, зокрема демонополізації економіки, антимонопольного регулювання, контролю за узгодженими діями, концентрацією; контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; захисту інтересів суб`єктів господарювання, груп суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень;

Методикою надані такі визначення термінів:

бар`єри вступу на ринок - обставини, що перешкоджають новим суб`єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб`єктами господарювання, що вже діють на певному товарному ринку;

бар`єри виходу з ринку - обставини, що перешкоджають (обмежують) суб`єктам господарювання, що діють на цьому ринку, покинути його з метою знайти на інших товарних ринках покупців (продавців) у зв`язку з труднощами реалізації того, у що був вкладений капітал;

загальнодержавний ринок - ринок товару, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію держави;

монополізація - досягнення суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища;

пункти 2.1, 2.2:

- визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання може включати в себе такі дії:

встановлення об`єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб`єкта господарювання (групи суб`єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб`єктом (суб`єктами) господарювання;

складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб`єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

визначення товарних меж ринку;

визначення територіальних (географічних) меж ринку;

встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб`єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;

визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

розрахунок часток суб`єктів господарювання на ринку;

складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

визначення бар`єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб`єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

встановлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання на ринку;

- етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо;

пункт 3.1:

- об`єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є:

суб`єкт господарювання;

група суб`єктів господарювання;

конкретний товар (продукція, роботи, послуги), який (які) випускається(ються), постачається(ються), продається(ються), придбавається(ються) (використовується(ються), споживається(ються)) цим (цими) суб`єктом (суб`єктами) господарювання.

пункт 4.1:

- перелік товарів, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб`єкта господарювання, складається з товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території і які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи);

пункт 5.1:

- товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого;

пункт 6.1:

- територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним. При цьому, зокрема, можуть враховуватися:

фізичні і технічні характеристики товару (товарної групи);

технологічні зв`язки між виробниками і споживачами;

можливості щодо технічного, гарантійного, абонентського обслуговування;

співвідношення цін, зокрема рівень співвідношення цін на певні товари (товарні групи) в межах цього ринку, прийнятний для виробників чи споживачів;

можливості щодо переміщення попиту на товар (товарну групу) між територіями, які за припущенням входять до одного географічного ринку, зокрема можливість збереження рівня якості і споживчих властивостей товару (товарної групи) при транспортуванні;

рівень транспортних витрат, включаючи особливості транспортування товару (товарної групи);

наявність торгових, складських приміщень, зручностей виконання вантажно-розвантажувальних робіт, можливостей виконання передпродажної підготовки;

наявність знаків для товарів і послуг;

наявність на відповідній території та рівень бар`єрів на вивезення чи ввезення товару (товарної групи), а саме: адміністративних бар`єрів; економічних й організаційних обмежень; впливу вертикальної (горизонтальної) інтеграції; бар`єрів, що пов`язані з ефектом масштабу виробництва; бар`єрів, що базуються на абсолютній перевазі рівня витрат; бар`єрів, пов`язаних з розмірами капітальних витрат або обсягів інвестицій, що необхідні для вступу на певний товарний ринок; обмежень щодо попиту; екологічних обмежень; бар`єрів, що перешкоджають виходу з ринку, тощо;

місце розташування специфічних груп споживачів;

рівень цін на певні товари (товарні групи) на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару (товарної групи) між цими територіями.

При остаточному визначенні територіальних (географічних) меж ринку визначальною є менша здатність до переміщення або попиту, або пропозиції;

пункт 7.1:

- часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою;

пункти 9.1, 9.2, 9.3:

- потенційними конкурентами вважаються такі суб`єкти господарювання:

які мають матеріально-технічну базу, кадри, технології тощо, але з різних причин не реалізують ці можливості;

які виготовляють товари (товарні групи), що складають товарні межі ринку, але не реалізують їх на відповідному ринку;

нові суб`єкти господарювання, які можуть вступити на ринок;

- бар`єрами для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок є:

обмеження за попитом, пов`язані з високою насиченістю ринку товарами (товарними групами) та низькою платоспроможністю покупців;

адміністративні обмеження;

економічні та організаційні обмеження;

екологічні обмеження;

нерозвиненість ринкової інфраструктури;

інші обмеження, що спричиняють суттєві витрати, необхідні для вступу на певний ринок товару (товарної групи);

- наявність хоча б одного бар`єру вступу на ринок, що не може бути подоланий суб`єктом господарювання протягом 1 - 2 років унаслідок неможливості компенсації за цей час витрат, необхідних для вступу на ринок, розглядається як ознака того, що суб`єкт господарювання не є потенційним конкурентом;

підпункти 10.1.1, 10.1.2 пункту 10.1:

- установлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання включає такі дії:

визначення частки суб`єкта господарювання, сукупна частка кількох суб`єктів господарювання, яким належать найбільші частки на ринку (відповідно п`яти, чотирьох, трьох або двох);

установлення перевищення часткою суб`єкта господарювання, сукупною часткою кількох суб`єктів господарювання, яким належать найбільші частки на ринку, кількісних показників, які передбачені статтею 12 Закону, а саме для:

одного суб`єкта господарювання - 35 відсотків;

трьох або двох суб`єктів господарювання - 50 відсотків;

п`яти або чотирьох суб`єктів господарювання - 70 відсотків;

підпункт 10.2.1 пункту 10.2:

- частка одного суб`єкта господарювання на ринку перевищує 35 відсотків, якщо він не довів, що:

має конкурента(ів) на ринку;

зазнає значної конкуренції внаслідок відсутності обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, відсутності бар`єрів для вступу на ринок інших суб`єктів господарювання, відсутності пільг чи інших обставин.

7.5. ГПК України:

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

стаття 77:

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша);

стаття 79 (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції):

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

стаття 79 (у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції):

- наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування;

- питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

стаття 86 (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції):

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

стаття 86 (у редакції, яка діє на цей час та час розгляду справи судом апеляційної інстанції):

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

пункт 2 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

8. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

8.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Оскільки касаційна скарга у цій справі подана після набрання чинності названого закону розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020 (далі - у редакції, чинній з 08.02.2020).

8.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

9.2. Відповідно до статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно з приписами статті 3 названого Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Як унормовано пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він (суб`єкт господарювання) не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Установлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об`єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.

Обов`язок з доведення в суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.

Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Господарські суди у розгляді цієї категорії справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку.

Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб`єктів господарювання, груп суб`єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 910/6999/17, від 19.06.2018 у справі № 910/3047/17, від 11.06.2019 у справі № 915/523/18, від 05.03.2020 у справі № 910/2921/19.

Норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. У кожному випадку АМК, здійснюючи контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, проводить дослідження ринку та визначає межі товарного ринку. Тому, зокрема, не можуть братись до уваги посилання сторін спору на те, що той чи інший ринок товарів, вивчення якого проводиться органом Антимонопольного комітету України, не передбачений законом.

9.3. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що АМК порушено положення пункту 2.1 Методики та не вчинено, необхідні дії, зокрема, щодо встановлення об`єктів аналізу щодо визначення конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) суб`єктом (суб`єктами) господарювання та щодо визначення товарних меж ринку.

Проте, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що згідно з Рішенням АМК визначено, що об`єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є ПрАТ «СК «Перша» та послуга добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП, споживачами (користувачами) послуг добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП є фізичні та юридичні особи - учасники АсМАП України, які мають намір здійснювати міжнародні перевезення із застосуванням книжок МДП у системі МДП. Такий вид страхування є окремою страховою послугою на території України, що передбачена правилами міжнародного договору і не має взаємозамінних послуг так як такі послуги не є взаємозамінними з іншими послугами та надаються споживачам (фізичним та юридичним особам - учасникам АсМАП України, які мають намір здійснювати міжнародні перевезення із застосуванням книжок МДП у системі МДП) лише ПрАТ «СК «Перша» і є ринком послуг, на якому у визначених часових межах (2009 - 2017 роки) позивач займав монопольне (домінуюче) становище. Територіальними межами ринку послуг добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП є територія України (ринок є загальнодержавним).

Крім того, зазначаючи про те, що: «АМК під час розгляду справи №143-26.13/265-16 обмежив об`єкт аналізу лише структурним елементом системи МДП - послугою добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників, які використовують книжки МДП, водночас не врахував, що «супутні» до основної послуги (у цьому випадку послуги із страхування ризиків у системі МДП) самі по собі не мають сенсу без отримання основної послуги (забезпечення зобов`язань, що випливають з митних процедур, шляхом надання органам доходів і зборів гарантування на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП) та не утворюють власного ринку, оскільки споживчу цінність для споживачів становить одержання основної послуги», суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами.

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що послуги страхування ризиків у системі МДП є структурним елементом самої системи МДП та не створюють власного ринку послуг є необґрунтованим та таким, що повністю відтворює позицію позивача у справі, без надання належної оцінки таким доводам позивача та без врахування та надання оцінки аргументам відповідача.

При цьому судами попередніх інстанцій не врахованого того, що надання певних послуг (серед іншого, страхових послуг, а саме - послуг добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників, які використовують книжки МДП) обмеженому/вузькому, конкретно визначеному колу суб`єктів (споживачів цих послуг) яким такі послуги надаються, не позбавляє ці послуги їх властивостей (послуга надана певному визначеному колу суб`єктів не перестає бути послугою) та не вказує на відсутність ринку цих послуг серед визначеного кола суб`єктів, незалежно від того на якій підставі виникла необхідність надання цих послуг.

У Рішенні АМК встановлено наявність двох суміжних монополізованих ринків якими є діяльність з надання (видачі) книжок МДП та діяльність з добровільного страхування відповідальності користувача книжки МДП. Предметом дослідження АМК у справі №143-26.13/265-16 були саме послуги добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників, які використовують книжки МДП.

Проте, судами попередніх інстанцій наведеного не враховано. За таких обставин доводи АМК викладені у пункті 4.3 цієї постанови є прийнятними, а доводи викладені у відзиві на касаційну скаргу відхиляються Верховним Судом.

9.4. Також, суд касаційної інстанції також вважає доречними доводи АМК викладені у пункті 4.4 цієї постанови, та погоджується з аргументом АМК про необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності у ПрАТ «СК «Перша» ринкової влади з огляду на можливість зміни членами АсМАП України національного страховика, шляхом проведення нового конкурсу, оскільки наявність такої можливості не обмежує ринкової влади названого суб`єкта до обрання нового національного страховика.

9.5. Водночас, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі, крім того, що покладено обов`язок з доведення в суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку також покладено обов`язок доведення наявності у діях суб`єкта господарювання зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, оскільки саме по собі займання монопольного (домінуючого) становища суб`єктом господарювання на ринку не підтверджує його зловживання та не може бути підставою для притягнення до відповідальності, зокрема, у вигляді накладення штрафу відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Будь-яке рішення державного органу, уповноваженого на здійснення певної діяльності, не може ґрунтуватися на припущеннях чи досліджених не у повній мірі фактах та обставин, що стали підставою для ухвалення певного рішення.

Не доведення Антимонопольним комітетом України або його територіальним відділенням, яке є стороною у справі, факту зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, навіть у разі доведення зайняття цим суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища є підставою для визнання частково недійсним рішення АМК у частині визнання дій такого суб`єкта господарювання зловживанням монопольним (домінуючим) становищем та накладення штрафу.

Таким чином, під час вирішення спорів про скасування рішень АМК щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого статтями 12 та 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та накладення штрафу за відповідне порушення, господарським судам необхідно здійснити перевірку та надати належну оцінку доводам кожної зі сторін у справі не лише щодо наявності чи відсутності монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку, а й наявності чи відсутності факту зловживання ним таким становищем.

Вказаного судами попередніх інстанцій здійснено не було.

9.6. Суд касаційної інстанції також вважає прийнятними доводи АМК викладені у пункті 4.6 цієї постанови, з огляду на те, що судами попередніх інстанцій не надана оцінка всіх суттєвих доводів відповідача.

За таких обставин, Верховним Судом встановлено порушення балансу прийняття доводів та заперечень сторін судом.

9.7. Доводи ПрАТ «СК «Перша», викладені у відзиві на касаційну скаргу, про обґрунтованість та законність оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій спростовуються наведеним у розділі 9 цієї постанови.

Водночас з огляду на необхідність доведення як монопольного (домінуючого) становища на ринку так і зловживання ним до предмета доказування у цій справі входять саме ці обставини, що не були всебічного, повного і об`єктивного розглянуті судами попередніх інстанцій у судовому процесі, що згідно з приписами пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України та підпунктами 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК України є підставою для скасування прийнятих ними судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Касаційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги АМК.

10.2. Судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

10.3. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, і залежно від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

11. Судові витрати

11.1. Верховний Суд звертає увагу на те, що питання щодо розподілу судових витрат у справі має бути вирішено за результатами нового розгляду справи.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі № 910/14493/18 скасувати.

3. Справу № 910/14493/18 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова