ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
23.05.2019
Справа № 910/14493/18
Господарський суд міста Києва у складі:
судді - Бондаренко Г. П.,
за участю секретаря - Лебович А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30; 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 19-21, 14-й поверх)
до Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45)
про скасування рішення
За участю представників сторін:
Від позивача: Вознюк О. В., за довіреністю;
Від відповідача: Павленко О. В., за довіреністю;
Вільний слухач: Чучак Н. М.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 426-р від 30.08.2018 з підстав, зазначених у позовній заяві.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд відкрив провадження у справі, про що постановив ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2018, розгляд справи №910/14493/18 ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження та підготовче засідання у справі № 910/14493/18 призначив на 04.12.2018.
В судовому засіданні 04.12.2018 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні на 08.01.2019, про що постановив відповідну ухвалу.
08.01.2019 через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, з огляду на їх безпідставність.
В судовому засіданні 08.01.2019 суд оголосив перерву до 05.02.2019.
04.02.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив Антимонопольного комітету України, в якому позивач заперечив аргументи відповідача викладені у відзиві.
В судовому засіданні 05.02.2019 суд протокольно ухвалив оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні та призначив розгляд справи на 05.03.2019.
В судовому засіданні 05.03.2019 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, які були долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні 05.03.2019 суд протокольно ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 26.03.2019.
В судовому засіданні 26.03.2019 суд оголосив про перерву до 09.04.2019.
В судовому засіданні 09.04.2019 суд оголосив про перерву до 23.04.2019.
В судовому засіданні 23.04.2019 суд оголосив про перерву до 23.05.2019.
В судове засідання 23.05.2019 учасники справи прибули, позивач свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши долучені до матеріалів справи докази, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
Як підтверджено матеріалами справи, 30.08.2018 Антимонопольний комітет України прийняв рішення № 426-р у справі № 143-26.13/265-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі по тексту - рішення).
Згідно з п. 1 резолютивної частини рішення Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша" (далі по тексту - ПрАТ "СК "Перша") визнано таким, що займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП.
Пунктом 2 рішення дії ПрАТ "СК "Перша" зі встановлення обмежень з надання послуги добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП, а саме, надання її через одного страхового агента - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс АсМАП України" протягом 2015 - 2016 років визнано порушенням, передбаченим п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Пунктом 3 рішення за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлене в п. 2 цього рішення, на ПрАТ "СК "Перша" накладено штраф у розмірі 3657177, 00 гривень.
В обґрунтування порушення ПрАТ "СК "Перша" законодавства про захист економічної конкуренції у рішенні встановлено обставини щодо діяльності останнього на ринку послуг добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП, а саме:
- ПрАТ "СК "Перша" надає послуги страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізників). Цей вид добровільного страхування включає страхування відповідальності автоперевізника - учасника Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України перед Міжнародної Гарантійної Ланкою;
- Книжка МДП - це митний вантажосупровідний документ, який дає право перевозити вантажі через кордон держав в опломбованих митницею кузовах автомобілів чи контейнерах за спрощених митних процедур. Питаннями практичного застосування Конвенції МПД займається Міжнародна спілка автомобільного транспорту. Україну у Міжнародній спілці автомобільного транспорту представляє Асоціація Міжнародних Автомобільних Перевізників України (далі по тексту АсМАП України). АсМАП України видає та виступає гарантом за звичайними книжками МДП та повинна впевнитись, що кожен користувач книжок МДП має покриття згідно з договором страхування, що покриває заборгованість, яка може виникнути перед Міжнародною Гарантійною Ланкою (до якої входять МСАТ, її члени, національні страховики);
- у грудні 2008 року за результатом проведеного АсМАП України конкурсу на визначення єдиного національного страховика відповідальності користувачів книжок МДП, переможцем було визначено ЗАТ "Перша страхова компанія", правонаступником якого є ПрАТ "СК "Перша";
- враховуючи, що відповідно до проведеного АсМАП України конкурсу ПрАТ "СК "Перша" є єдиним суб`єктом господарювання, який з 2009 року надає послуги добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП, його частка на ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП у період з 2009 по 2017 рік становила 100 відсотків (тобто, будь-які інші конкуренти відсутні). ПрАТ "СК "Перша", яке здійснює послуги страхування відповідальності перевізників перед митними органами, набувши статусу національного страховика, стає єдиним можливим продавцем послуги перевізникам, набуваючи здатності (ринкової влади) одноосібно визначати умови, спосіб та ціну реалізації послуг на ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП.
На підставі наведених обставин у рішенні зроблений висновок, що протягом 2009 - 2017 років ПрАТ "СК "Перша" займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку послуг добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП.
У рішенні також встановлено наступні обставини, на підставі яких зроблено висновок про зловживання ПрАТ "СК Перша" монопольним (домінуючим) становищем на ринку:
- послуги страхування відповідальності автоперевізника - учасника АсМАП України перед Міжнародною Гарантійною Ланкою надавалися ПрАТ "СК "Перша" із залученням АсМАП України, а пізніше - ТОВ "Сервіс АсМАП України" як страхового агента. Протягом 2015 - 2016 років інші підприємства не виконували послуг страхових агентів ПрАТ "СК "Перша" під час здійснення страхування відповідальності автоперевізника - учасника АсМАП України перед Міжнародною Гарантійною Ланкою. АсМАП України, ТОВ "Сервіс АсМАП України" та ПрАТ "СК "Перша" є пов`язаними між собою суб`єктами господарювання, у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції";
- основною формою оплати послуг страхового агента є пряма агентська винагорода, що розраховується як певний відсоток від страхового платежу. Комісійна винагорода є прямими витратами ПрАТ "СК "Перша", а саме, оплатою за послуги страхового агента - ТОВ "Сервіс АсМАП України". Винагорода ТОВ "Сервіс АсМАП України" у 2016 році входила в складову тарифу за послугу добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП за договорами страхування з перевізниками;
- з 01.01.2017 ПрАТ "СК "Перша" укладає договори страхування з перевізниками безпосередньо (напряму), тобто без залучення страхового агента - ТОВ "Сервіс АсМАП України". У 2017 році тариф за послугу добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП порівняно з 2016 роком знизився на 8 - 27 відсотків залежно від виду книжки МДП. При цьому укладення ПрАТ "СК "Перша" прямих договорів (без залучення агента - ТОВ "Сервіс АсМАП України") з міжнародними автоперевізниками не призвело до погіршення якості послуги, підвищення затрат страхової компанії на реалізацію продукту, зниження обсягів реалізації тощо. Навпаки, у результаті користувачі книжок МДП істотно скоротили свої витрати за рахунок відсутності необхідності сплачувати винагороду страховому агенту;
- для реалізації своїх страхових продуктів на інших конкурентних ринках ПрАТ "СК "Перша" має розгалужену агентську мережу реалізації. Також, інші страхові компанії мають, подібно до ПрАТ "СК "Перша", розгалужену агентську мережу, але виключно з одним страховим агентом вони не співпрацюють і не відмовляються від укладення договорів безпосередньо із страхувальниками, що звертаються до них напряму;
- за послугою страхування, без замовлення й оплати якої отримання книжки МДП було неможливим перевізник мав звернутися за адресою: м. Київ, вул. Щорса, 11 (на сьогодні вул. Євгенія Коновальця , 11) до представника (страхового агента) ТОВ "Сервіс АсМАП України". Тобто, при наявності у ПрАТ "СК "Перша" 46 відділень по всій території України перевізники з різних регіонів України змушені були звертатися до ТОВ "Сервіс АсМАП України", фактично в єдиний пункт надання послуги, який розташований у місті Києві, що ущемлювало інтереси суб`єктів господарювання - перевізників, призводячи, зокрема, до збільшення перевізниками своїх витрат коштів та часу при отриманні послуги страхування.
На підставі наведених обставин в рішенні зроблений висновок про те, що діями ПрАТ "СК "Перша" полягали у відмові перевізникам в укладенні прямих договорів страхування та штучному створенні зайвої ланки - страхового агента ТОВ "Сервіс АсМАП України", встановлені для перевізників несприятливі умови продажу послуги страхування. Стягнення зайвих коштів та створення лише одного пункту надання страхових послуг, є такими діями позивача, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, і є порушенням, передбаченим п. 2 ст. 50 та ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП.
Позивач - ПрАТ "СК "Перша", обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на ст. 12, 13, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Розпорядження Антимонопольного комітету України "Про затвердження Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку" від 05.03.2002 №49-р та просить задовольнити позовні вимоги про визнання недійним рішення. Відповідно до аргументів ПрАТ "СК "Перша", рішення є необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням ст. 12 та 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", положень Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку (далі по тексту Методика), оскільки при прийнятті рішення Антимонопольний комітет України не з`ясував обставини, що мають істотне значення для правильного визначення меж товарного ринку та становища ПрАТ "СК "Перша" на такому ринку та не довів обставини, що покладені в основу висновків про зловживання ПрАТ "СК "Перша" монопольним (домінуючим) становищем у вигляді створення несприятливих умов надання послуги страхування. Позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем, зокрема, не було враховано такі аргументи позивача:
- міжнародний перевізник не обирає послугу страхування, як користувач книжки МДП, а обирає систему МДП як один із способів забезпечення сплати митних платежів, в рамках якої передбачено страхування цивільної відповідальності;
- згідно чинного законодавства існують взаємозамінні альтернативні гарантуванню на умовах Конвенції МДП сплати митних платежів види забезпечення сплати митних платежів, зокрема, фінансової гарантії, гарантування на умовах Стамбульської Конвенції про тимчасове ввезення 1990 року із застосуванням книжки (карнету) А. Т.А. , гарантування на умовах Конвенції про єдиний режим транзиту 1987 року із використанням транзитних декларацій Т1;
- обрання страховика для надання страхових послуг в системі МДП міжнародним автоперевізникам - членам АсМАП України, здійснюється самим об`єднанням таких перевізників та в їх інтересах. Об`єднання перевізників АсМАП України має можливість у будь-який час обрати іншого продавця послуг страхування МДП в якості національного страховика, який буде надавати їм послуги страхування;
- АсМАП України може обирати страховика серед багатьох страховиків, які мають ліцензію на страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність автомобільного перевізника) і бажають здійснювати таке страхування також і в системі МДП;
- страховий агент діє за дорученням страховика і виконує частину його страхової діяльності, агенти є представниками саме страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком, здійснення страхової діяльності через агента є звичайною для конкурентного ринку практикою;
- залучення ПрАТ "СК "Перша" лише одного страхового агента для здійснення страхування цивільної відповідальності в системі МДП зумовлено специфікою організації системи МДП, в якій страхування здійснюється щодо конкретних книжок МДП, які мають намір використовувати міжнародні автомобільні перевізники, і які видаються лише в АсМАП України і його відділах за принципом оформлення в "єдиному вікні" всіх необхідних документів. В тому числі страхування відповідальності перевізника;
- зловживання монопольним (домінуючим) становищем згідно з рішенням полягає в тому, що агент ПрАТ "СК "Перша" є "заявою ланкою", а не в тому, що агентська мережа ПрАТ "СК "Перша" є недостатньо розвинутою, відповідно умови роботи інших страховиків, які мають розвинені агентські мережі та не працюють з одним страховиком не повинні братися до уваги;
- інші види страхування не є порівнюваними ринками, оскільки страхування в системі МДП має суттєві відмінності пов`язані з її похідним, другорядним характером від основної споживчої потреби перевізника, процесом видачі книжки МДП, а також з тим, що гарантом сплати митних платежів та податків перевізниками в системі МДП є АсМАП України, а не страховик;
- ТОВ "Сервіс АсМАП України" виконував в рамках Страхування МДП реальні, необхідні функції агента, зокрема, укладав страхові договори від імені ПрАТ "СК "Перша", одержував страхові платежі, повертав страхові платежі за невикористані книжки МДП, надавав страхувальникам акти надання послуг;
- дійсні причин зменшення страхового платежу за послугами страхування МДП у 2017 році - зміна статистичних показників цього виду страхування, на підставі яких обчислюється страховий тариф;
- послуга страхування МДП надавалася не виключно в одному пункті у м. Києві, всі необхідні дії, пов`язані із оформленням страхування для одержання книжки МДП здійснювалось у 15 відділах та представництвах відділів TIR АсМАП України в регіонах, де видаються книжки МДП;
- у ПрАТ "СК "Перша" відсутня здатність визначати чи суттєво впливати на умови обороту послуг на ринку (ринкова влада);
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що рішення прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також з повним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, тому підстави для його визнання недійсним відсутні.
Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 426-р від 30.08.2018.
Причиною спору стало питання стосовно наявності чи відсутності підстав для визнання рішення Антимонопольного комітету України № 426-р від 30.08.2018 недійсним.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини, пов`язані із захистом економічної конкуренції, захистом від недобросовісної конкуренції, обмеженням та попередженням монополізму в господарській діяльності регулюються нормами як міжнародного, так і національного законодавства.
У національному законодавстві правовідносини, пов`язані із захистом економічної конкуренції, захистом від недобросовісної конкуренції, обмеженням та попередженням монополізму в господарській діяльності, регулюються, зокрема, нормами Конституції України, Господарського кодексу України, Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про захист економічної конкуренції", "Про природні монополії", "Про публічні закупівлі", "Про телекомунікації".
Крім того, відповідні відносини регулюються й нормами підзаконних нормативно-правових актів, зокрема: Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженим розпорядженням АМКУ від 23.02.2001 № 32-р; Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням АМКУ від 05.03.2002 № 49-р; Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженими розпорядженням АМКУ від 19.04.1994 № 5 (із змінами); Положенням про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженим розпорядженням АМКУ від 25.12.2001 № 182-р.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Згідно з приписами статті 3 вказаного Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Як унормовано пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Установлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об`єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.
Обов`язок з доведення в суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.
Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку.
Статтею 13 "Про захист економічної конкуренції" визначено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність у діях (бездіяльності) суб`єкта господарювання ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем, необхідно з`ясовувати, яким саме чином такі дії (бездіяльність) призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки.
Порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі, є зловживання монопольним становищем (п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
За порушення, передбачені п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладаються штрафи у розмірі, визначеному згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Як встановлено судом, АМКУ прийняв оскаржуване рішення, яким визнав, що протягом 2009 - 2017 років позивач займав монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП, визнав дії позивача зі встановлення обмежень з надання послуги добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП, а саме, надання її через одного страхового агента протягом 2015 - 2016 років, зловживанням монопольним (домінуючим) становищем та наклав штраф на позивача за відповідне порушення.
Відповідно до положень ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Кожна з вказаних обставин є самостійною і безумовною підставою для визнання рішення АМКУ недійсним відповідно до ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Першим кваліфікуючим елементом порушення, передбаченого ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є факт зайняття суб`єктом господарської діяльності монопольного (домінуючого) становища на ринку товару.
При цьому, визначення товарного ринку є основою для з`ясування монопольного (домінуючого) становища на ринку як обов`язкової кваліфікуючої ознаки суб`єкта правопорушення у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" товар - це будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов`язання та права (зокрема цінні папери), а ринок товару (товарний ринок) - це сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.
Порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку встановлює Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затверджена розпорядження Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 N 49-р (далі за текстом - Методика).
Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб`єктів господарювання, груп суб`єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках (п. 1.2. Методики).
Пунктом 2.1. Методики передбачено, що визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання може включати в себе такі дії:
2.1.1. Встановлення об`єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб`єкта господарювання (групи суб`єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб`єктом (суб`єктами) господарювання.
2.1.2. Складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб`єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи.
2.1.3. Складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп).
2.1.4. Визначення товарних меж ринку.
2.1.5. Визначення територіальних (географічних) меж ринку.
2.1.6. Встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб`єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку.
2.1.7. Визначення обсягів товару, який обертається на ринку.
2.1.8. Розрахунок часток суб`єктів господарювання на ринку.
2.1.9. Складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.
2.1.10. Визначення бар`єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб`єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.
2.1.11. Встановлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання на ринку.
При розгляді справи, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення п. 2.1 Методики та не вчинено, необхідні дії, зокрема, щодо встановлення об`єктів аналізу щодо визначення конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) суб`єктом (суб`єктами) господарювання та щодо визначення товарних меж ринку.
Відповідно до пункту 4.1 Методики перелік товарів щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб`єкта господарювання, складається з товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території і які мають для продавців, споживачів ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи).
Згідно з пунктом 4.2. Методики визначення ознак одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи) здійснюється, виходячи з подібності, зокрема споживчих характеристик функціонального призначення, фізичних характеристик, технічних та експлуатаційних характеристик, ступеня новизни товару.
Згідно з пунктом 4.4. Методики до переліку основних продавців товарів, що мають ознаки одного (подібного, аналогічного), можуть бути включені суб`єкти господарювання, які мають значущі обсяги продажу таких товарів.
Згідно з пунктом п. 5.1 Методики, для визначення товарних меж ринку, з переліку товарів, які мають ознаки одного (подібного, аналогічного), визначаються товари, у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. Показниками взаємозамінності, зокрема, є подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання; наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи); відсутність суттєвої різниці в цінах; взаємозамінність товарів (товарної групи) з точки зору їх виробництва. При цьому, згідно з пунктами 5.2 - 5.4 Методики необхідно враховувати, що взаємозамінні товари можуть бути стандартизованими або диференційованими.
Відповідач в оскаржуваному рішенні визначив існування ринку добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників - користувачів книжок МДП, а позивача єдиним суб`єктом господарювання, який надає послуги на такому ринку.
Проте, суд не погоджується з відповідними висновками відповідача, з огляду на нижчевикладене.
Так, ст. 305 Митного кодексу України внормовано, що у випадках, визначених Митним кодексом України, виконання зобов`язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.
Надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів є обов`язковим при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України прохідним та внутрішнім транзитом товарів за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.
Спосіб забезпечення сплати митних платежів обирається власником товарів чи уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ст. 306 Митного кодексу України способами забезпечення сплати митних платежів є (1) фінансові гарантії, або (2) гарантування на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року, або (3) гарантування на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік) із застосуванням книжки (карнету) А. Т. А.".
Відповідно до ст. 316 Митного кодексу України гарантування на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року як захід гарантування доставки товарів (крім алкогольних напоїв та тютюнових виробів), що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення застосовується за умови, що товари під час перевезення перетинають митний кордон України, а їх перевезення на всьому маршруті або на його частині здійснюється автомобільним транспортом. Якщо сума митних платежів перевищує суму гарантії за Конвенцією МДП, застосовуються інші форми забезпечення сплати митних платежів, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до Закону України "Про участь України у Митній конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП 1975 року)" (далі - Конвенція МДП), Україна стала учасницею Конвенції МДП.
Відповідно до ст. 2 Конвенції МДП ця Конвенція стосується перевезення вантажів, що здійснюється без їхнього проміжного перевантаження, в дорожніх транспортних засобах, составах транспортних засобів або контейнерах, з перетинанням одного або декількох кордонів від митниці місця відправлення однієї з Договірних Сторін до митниці місця призначення іншої Договірної Сторони або тієї ж Договірної Сторони за умови, що деяка частина операції МДП між її початком і кінцем провадиться автомобільним транспортом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції МДП, кожна з Договірних Сторін може, встановивши для цього відомі гарантії та на відомих умовах, надавати деяким об`єднанням право видавати безпосередньо або при посередництві об`єднань, що є їхніми кореспондентами, книжки МДП і надавати гарантії. Об`єднання може бути визнано в даній країні тільки за умови, що надана їм гарантія покриває також відповідальність, прийняту ним на себе в цій країні у зв`язку з операціями, що провадяться із застосуванням книжок МДП, виданих іноземними об`єднаннями, що входять до міжнародної організації, до складу якої входить і дане об`єднання.
Відповідно до ст. 1 Конвенції МДП "гарантійне об`єднання" означає об`єднання, визнане митними органами Договірної Сторони гарантом для осіб, які використовують процедуру МДП, а термін "операція МДП" означає перевезення вантажу від митниці місця відправлення до митниці місця призначення з дотриманням процедури, так званої процедури МДП, встановленої у цій Конвенції.
Згідно з п. 1 ст. 8 Конвенції МДП, гарантійне об`єднання бере на себе зобов`язання сплачувати належні ввізні або вивізні мито і збори, а також будь-які відсотки за прострочення, які можуть належати відповідно до митних законів і правил країні, в якій виявлено порушення у зв`язку з операцією МДП. Гарантійне об`єднання зобов`язується сплачувати згадані вище суми в порядку солідарної відповідальності разом з особами, з яких належать ці суми.
Згідно з п. 3 ст. 8 Конвенції МДП кожна Договірна Сторона повинна встановлювати максимальний розмір сум сплати яких за однією книжкою МДП можна вимагати від гарантійного об`єднання.
Питаннями практичного застосування Конвенції МДП займається Міжнародна спілка автомобільного транспорту (МСАТ), яка об`єднує інтереси національних автотранспортних союзів та організацій, а також керує Міжнародною Гарантійною Ланкою (до якої входять іноземні та національні гарантійні об`єднання), випускає книжки МДП та контролює їх видачу автомобільним перевізникам через національні гарантійні об`єднання автомобільних перевізників.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.1993 № 572 "Про заходи щодо забезпечення функціонування в країні системи міжнародних автомобільних перевезень вантажів із застосуванням книжки МДП" повноваження бути гарантом перед Міжнародною спілкою автомобільного транспорту щодо відповідальності українських та іноземних автоперевізників, у зв`язку із застосуванням ними на території України книжок МДП, надано Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України.
Отже, гарантом відповідальності українських та іноземних автоперевізників, у зв`язку із застосуванням ними на території України книжок МДП перед МСАТ, визнано Асоціацію міжнародних автомобільних перевізників України (АсМАП України), яка і представляє Україну в МСАТ.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Статуту Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (АсМАП України) асоціація є договірним об`єднанням, яке створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, які об`єдналися для роботи, в тому числі в системі МДП.
Відповідно до пункту 1.3. статті 1 вказаного Статуту АсМАП України є гарантійним об`єднанням, господарською, недержавною, добровільною асоціацією, яка об`єднує суб`єктів господарської діяльності всіх форм власності, які здійснюють перевезення вантажів та пасажирів на комерційній основі, а також виконує функцію гарантійного об`єднання, передбачену Конвенцією МДП.
Відповідно до пунктів 3.3.12 свого Статуту АсМАП України забезпечує учасників Асоціації книжками МДП та іншими необхідними документами, необхідними для здійснення міжнародних автомобільних перевезень.
Порядок реалізації положень Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.11.2017 N 953, визначає умови виконання міжнародних дорожніх перевезень (далі - МДП), правила допущення суб`єктів господарювання України до системи МДП, порядок оформлення книжки МДП на товари, що перевозяться між митницями ДФС з дотриманням вимог Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року, відповідальність держателя книжки МДП та гарантійного об`єднання за порушення МДП.
Так, згідно п. 2 вказаного порядку держатель книжки МДП - це фізична або юридична особа, яка допущена до виконання перевезень на умовах Конвенції МДП у порядку, передбаченому національним законодавством країни, де зареєстрований перевізник, і яка придбала право користування книжкою МДП у гарантійному об`єднанні, реквізити якого зазначено в розділі 3 титульної сторінки книжки МДП.
Гарантійне об`єднання встановлює строк дії книжки МДП, який не може бути продовжений. Книжка МДП може бути прийнята до оформлення першою митницею відправлення не пізніше кінцевої дати строку її дії. Книжка МДП, за якою здійснюється перевезення, є дійсною до завершення перевезення на умовах Конвенції МДП (п. 3 Порядку).
Статтею 11 Розділу 20 Посібника для користувача книжок МДП, затвердженого рішенням конференції учасників АсМАП України від 21.05.2001, з наступними змінами і доповненнями, передбачено, що страхування ризиків в системі МДП обов`язкові для учасників асоціації, страхування поширюється на кожну книжку МДП, учасник Асоціації, допущений до системи МДП, який хоче отримувати книжки МДП, для оформлення правовідносин звертається з письмовою заявою до національного страховика, визнаного МСАТ та Асоціацією.
З наведеного слідує, що міжнародний перевізник не обирає «як користувач книжки МДП» послугу страхування і не знаходиться в ситуації, коли не може від неї відмовитися оскільки є «користувачем книжки МДП», а з самого початку обирає саме систему МДП, як один із способів гарантування (забезпечення) сплати митних платежів, передбачених ст. 306 Митного кодексу України, при реалізації якої обов`язкове страхування ризиків.
Наведену позицію суду, зокрема, підтверджують висновки самого АМКУ при здійсненні дослідження ринку послуг із забезпечення сплати митних платежів, які викладені в п. 15 Рекомендацій МАКУ від 27.04.2017 № 15-рк «Про здійснення заходів, спрямованих на припинення дій так бездіяльності, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію» наданих Державній фіскальній службі України. Так, в п.15 вказаних рекомендацій зазначено, що одним із способів забезпечення сплати митних платежів є фінансові гарантії, умови надання фінансових гарантій, види фінансових гарантій, порядок отримання статусу гаранта регулюються окремими положеннями МКУ, зазначене дає підстави для висновку про те, що фінансові гарантії є окремим сегментом ринку послуг із забезпечення сплати митних платежів.
Таким чином, первинним товаром (послугою), який (яку) обирає споживач (перевізник) - є система МДП (забезпечення зобов`язань, що випливають з митних процедур, шляхом надання органам доходів і зборів гарантування на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП), супутнім елементом якої є страхування ризиків в системі МДП.
Страхування цивільної відповідальності перевізника в системі МДП в цьому випадку є невід`ємним елементом самої цієї системи забезпечення сплати митних платежів, як комплексу відносин, які формують загальну і цілісну споживчу вартість такого виду забезпечення сплати митних платежів.
При цьому, саме книжка МДП є митним супроводжувальним документом, який підтверджує право перевізника перевозити вантаж через кордон держав в опломбованих митницею кузовах автомобілів чи контейнерах за спрощених митних процедур відповідно до Конвенції МДП, в тому числі підтверджує гарантію сплати суб`єктами Міжнародної Гарантійної ланки митних платежів відповідно до Конвенції МДП, у разі порушення перевізником митного законодавства процедур перевезення відповідно до Конвенції МДП.
АМКУ у розгляді справи обмежив об`єкт аналізу лише структурним елементом системи МДП - послугою добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автоперевізників, які використовують книжки МДП. При цьому, АМКУ не було враховано, що супутні до основної послуги (в даному випадку послуги із страхування ризиків в системі МДП) самі по собі не мають сенсу без отримання основної послуги (забезпечення зобов`язань, що випливають з митних процедур, шляхом надання органам доходів і зборів гарантування на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП) та не утворюють власного ринку, оскільки споживчу цінність для споживачів становить одержання основної послуги.
З матеріалів справи вбачається, що АсМАП України та безпосередньо міжнародні автомобільні перевізники розглядають передбачені статтею 306 Митного кодексу України способи забезпечення сплати митних платежів як альтернативні. Разом з тим, Антимонопольний комітет України вказаним обставинам не надав належної уваги, зокрема, не з`ясував, чи є для міжнародних автомобільних перевізників передбачені ст. 306 Митного кодексу України способи забезпечення сплати митних платежів взаємозамінними, не з`ясував і не порівняв умов використання таких способів забезпечення сплати митних платежів, споживчих характеристик відповідних послуг, з якими пов`язане одержання таких способів забезпечення, не дав належної оцінки при розгляді ним справи доводам позивача та наявним у ній доказам щодо можливості використання перевізниками різних способів забезпечення сплати митних платежів як альтернативних, а обмежився лише припущенням про невзаємозамінність таких способів забезпечення, у зв`язку з різним колом споживачів, надавачів відповідних послуг та обставин здійснення господарської діяльності, щодо яких також відсутні докази у справі.
У зв`язку з цим, суд вважає необґрунтованими доводи АМКУ, що споживачами (користувачами) послуг добровільного страхування цивільної відповідальності міжнародних автомобільних перевізників - користувачів книжок МДП є фізичні та юридичні особи - учасники АсМАП України, які мають намір здійснювати міжнародні перевезення із застосуванням книжок МДП у системі МДП. Оскільки страхування ризиків в системі МДП є структурним елементом самої системи МДП.
З матеріалів справи також вбачається, що АсМАП України, яка є добровільним об`єднанням автомобільних міжнародних перевізників, обирає на конкурсній основі страховика, який здійснюватиме страхування їх цивільної відповідальності, у разі обрання системи МДП як способу забезпечення сплати митних платежів.
Така специфіка обумовлена будовою системи МДП, і для здійснення перевізниками страхування цивільної відповідальності при обранні ними способу забезпечення сплати митних платежів по системі МДП, АсМАП обирає на конкурсних засадах національного страховика з наступним погодженням МСАТ такого страховика.
У грудні 2008 року АсМАП України провело конкурс на обрання такого національного страховика, і ЗАТ «Перша страхова компанія», правонаступником якого є позивач, взяло участь у конкурсі, та здобувши перемогу з 2009 року здійснює страхування цивільної відповідальності міжнародних перевізників у системі МДП.
Продавцями послуг страхування, серед яких АсМАП України може обирати національного страховика, є всі страховики, які мають ліцензію на здійснення добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність автомобільного перевізника).
Страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) є одним із видів добровільного страхування, у відповідності до Закону України «Про страхування».
Як зазначає сам АМКУ в оскаржуваному рішенні, Законом України «Про страхування» не виділено як окремий вид добровільного або обов`язкового страхування «страхування відповідальності автоперевізника - учасника Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України перед Міжнародною Гарантійною Ланкою», і цей вид страхування належить до виду страхування «страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника)». Вказане, на переконання суду, додатково підтверджує той факт, що відповідні страхові послуги не утворюють власного ринку.
З огляду на вищевикладене, на основі досліджених фактичних обставин даної справи, в тому числі пов`язаних з перевіркою правильності застосування АМКУ норм Методики (зокрема п. 2.1.,4.1., 4.2., 4.4., 5.1.та 5.2 - 5.4.), та наведених приписів закону України «Про захист економічної конкуренції», враховуючи, що встановлення ринку та його меж на якому суб`єкт господарювання займає монопольне становище є основною кваліфікуючою ознакою суб`єкта порушення - зловживання монопольним становищем на ринку, суд дійшов висновку про наявність в даному випадку, визначених ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», безумовних підстав для визнання оскаржуваного рішення АМКУ недійсним, оскільки останнє було прийняте при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, за недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, і, як наслідок, висновки АМКУ викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають, обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення. Відповідно суд визнає доведеними та обґрунтованими заявлені позивачем позовні вимоги. При цьому суд зазначає, що обставини невірного визначення АМКУ ринку на якому позивач здійснює діяльність самі по собі є достатніми для визнання недійсним рішення АМКУ, і дослідження та оцінка інших обставин справи не впливають на висновки суду.
Проте, суд зазначає також, що АМКУ не дослідив обставин, що перевізники, як члени АсМАП України, вправі змінити національного страховика, шляхом проведення нового конкурсу, у випадку ущемлення останнім їх інтересів, що може свідчити про відсутність в позивача ринкової влади.
Матеріали справи свідчать, що до обрання АсМАП України у грудні 2008 року ЗАТ "Перша страхова компанія" національним страховиком в системі МДП, правонаступником якої є ПрАТ "СК "Перша", АсМАП України неодноразово змінювало національних страховиків в системі МДП, зокрема, національними страховиками в системі МДП були Акціонерна страхова компанія "Остра-Київ" та Відкрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна". Суд вважає, що за не з`ясування обставин щодо механізму вибору та зміни АсМАП України національного страховика не може вважатись достовірним висновок АМКУ про існування у ПрАТ "СК "Перша" ринкової влади і, відповідно, наявність монопольного становища щодо АсМАП України та/або його членів.
Суд також погоджується з доводами позивача стосовно необґрунтованості висновків АМКУ про те, що укладення договорів страхування лише через страхового агента містить передбачені ч.1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» ознаки зловживання монопольним становищем на ринку, а саме вчинення дій, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, та які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про страхування" страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов`язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
Страховий агент діє від імені саме страховика, і саме страховик оплачує послуги страхового агента, відповідно для споживача не має різниці зі страховиком напряму чи через страхового агента укладати договір страхування, оскільки відповідну послуги страхувальник отримує. Таким чином, в оскаржуваному рішенні АМКУ належно не обґрунтував і не довів належними доказами, що діяльність страховика через одного страхового агента, в тому числі якщо страховик займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, а також не укладення безпосередньо страховиком договору страхування зі страхувальником, у зв`язку з тим, що оформлення укладення таких договорів здійснюється відповідним страховим агентом, призвело чи могло призвести до ущемлення прав страхувальника або обмеження конкуренції на ринку.
Аргументи АМКУ про те, щодо у 2015 році відбулось підвищення розміру комісійної винагороди з 5 до 10%, не обґрунтовують такого ущемлення чи можливість ущемлення прав страхувальників чи інших осіб, оскільки, зокрема, АМКУ не встановлено, що таке підвищення розміру агентської винагороди призвело до зростання вартості послуги страхування цивільної відповідальності міжнародних автомобільних перевізників в системі МДП, що розмір такої агентської винагороди та вартість вказаних послуг страхування у зв`язку із залученням ПрАТ "СК "Перша" страхового агента були такими, які неможливо було би встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, в тому числі не порівняв ці розміри агентської винагороди з розмірами агентської винагороди інших страхових компаній для своїх страхових агентів на конкурентних ринках страхування.
Зменшення ж ПрАТ "СК "Перша" вартості послуги страхування у 2017 році не доводить вказаних обставин і пояснюється ПрАТ "СК "Перша" виконанням рекомендацій щодо зниження страхових тарифів, у зв`язку із зменшення фактичних витрат на врегулювання страхових збитків та зміни інших статистичних показників, які впливають на розмір страхових тарифів, що підтверджується наявним у справі актуарним висновком Інституту ризику.
При цьому матеріалами справи підтверджується фактичне виконання ТОВ "Сервіс АсМАП України" функцій агента, в тому числі укладення договорів страхування від імені "ПрАТ" "СК "Перша", на що вказано і у самому оскаржуваному рішенні АМКУ (абзац 80 рішення), у зв`язку з чим доводи АМКУ стосовно діяльності ТОВ "Сервіс АсМАП України" як "зайвої ланки" не підтверджені матеріалами справи.
У рішенні не надано належної оцінки доводам ПрАТ "СК "Перша" стосовно того, що надання та оформлення послуг страхування цивільної відповідальності міжнародних автомобільних перевізників у системі МДП саме через АсМАП України і в подальшому через ТОВ "Сервіс АсМАП України" як страхових агентів зумовлено тим, що таке страхування є невід`ємним обов`язковим елементом функціонування системи МДП, в якій має здійснюватися координований облік наданих послуг страхування, виданих книжок МДП та їх використання, настання страхових випадків, пов`язаних з використанням книжок МДП тощо. З матеріалів справи вбачається, що ще до обрання АсМАП України національним страховиком ПрАТ "СК "Перша", інші національні страховики також надавали послуги страхування через страхового агента, яким був АсМАП України.
При цьому, АМКУ не дав належної оцінки тому, що ТОВ "Сервіс АсМАП України" та АсМАП України пов`язані відносинами контролю і є єдиним суб`єктом господарювання в розумінні ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у зв`язку з чим ТОВ "Сервіс АсМАП України" мав можливість використовувати напрацьований досвід, ресурси тощо АсМАП України для забезпечення виконання своїх функцій страхового агента.
Суд також вважає обґрунтованими доводи ПрАТ "СК "Перша" щодо невідповідності обставинам справи висновку у рішенні щодо надання послуг страхування лише за однією адресою вул. Євгена Коновальця, 11 у м. Києві, оскільки, послуга страхування надавалася не лише у м. Києві, але й також у Відділах TIR та представництвах Відділів TIR АсМАП України в багатьох регіонах, де видаються книжки МДП.
Доводи відповідача щодо дотримання ним вимог Методики при визначенні монопольного становища позивача відхиляються судом з підстав викладених в рішенні, зокрема, з огляду на те, що АМКУ не правильно визначений ринок послуг, на якому діє позивач, що наявні ознаки зайняття на відповідному ринку монопольного становища не позивачем, а АсМАП України та що послуги страхування ризиків в системі МДП є невіддільними від послуг забезпечення зобов`язань, що випливають з митних процедур, шляхом надання органам доходів і зборів гарантування на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували заявлені до нього позовні вимоги або свідчили про відсутність, визначених ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», підстав для визнання недійсним оскаржуваного рішення.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, як особи винної у виникненні спору.
Керуючись ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30; 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21, 14-й поверх; ідентифікаційний код 31681672) до Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; ідентифікаційний код 00032767) про скасування рішення задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 426-р від 30.08.2018 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
3. Стягнути з Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; ідентифікаційний код 00032767) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30; 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21, 14-й поверх; ідентифікаційний код 31681672) 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. витрат по оплаті судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення: 31.05.2019.
Суддя Г. П. Бондаренко
