ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2020 року
м. Київ
справа №824/1059/17-а
адміністративне провадження №К/9901/53563/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Желєзного І.В., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 824/1059/17-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брусницька земля»
до Управління Держпраці у Чернівецькій області
про скасування постанов
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брусницька земля» на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року (колегія у складі: головуючого судді Совгири Д. І., суддів: Загороднюка А. Г. Курка О. П.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Брусницька земля» (далі - ТОВ «Брусницька земля») звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Чернівецькій області, в якому просило скасувати постанови про накладення штрафу від 13 грудня 2017 року № 24-09-34/396/235 та № 24-09-34/396/236.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що відповідачем порушено порядок проведення позапланової перевірки та інспектування. Поряд з цим, Законом України від 05 квітня 2007 року
№ 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V) відповідальність за порушення вимог спеціальних законів, в тому числі Кодексу законів про працю України, не встановлена, а тому наявні підстави для висновку, що ч. 11 ст. 7 Закону № 877-V пов`язує обов`язок контролюючого органу не застосовувати до суб`єкта господарювання у разі виконання вимог розпорядчого документу саме фінансові та адміністративні санкції, передбачені спеціальними законами, в тому числі і щодо ст. 265 Кодексу законів про працю України. Також, Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, відповідно до якого відповідачем проводилось інспекційне відвідування позивача, не передбачено можливості накладення штрафу за порушення законодавства про працю.
Крім того, обґрунтовуючи позов, ТОВ «Брусницька земля» зазначає, що усунення ним встановлених Управлінням Держпраці у Чернівецькій області порушень у встановлений термін виключає можливість застосування штрафу, передбаченого ст. 265 Кодексу законів про працю України. На думку позивача, відповідач повинен був дотримуватись норм закону та вживати заходи реагування щодо притягнення його до відповідальності тільки після закінчення строку, зазначеного в приписі, й у разі його не виконання.
Щодо виявленого відповідачем порушення, яке полягало у несвоєчасному та не в повному обсязі виплати заробітної плати, позивач зазначав про неврахування відповідачем наявності заяв від працівників про видачу відпускних разом з авансом або із заробітною платою, що відповідає нормам Конвенції про оплачувані відпустки від 24 червня 1970 року, ратифікованої Законом України від 29 травня 2001 року № 2481-ІІІ.
Відносно порушення недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці позивач, посилаючись на статтю 12 Закону України «Про оплату праці», зазначав, що доказів встановлення відповідачем під час інспекційного відвідування використання позивачем праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не в повному обсязі виплату ним заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці не має. На думку позивача, відповідачем безпідставно засновано до нього санкцію, передбачену абз. 4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року позов задоволено повністю.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані постанови від 13 грудня 2017 року № 24-09-34/396/236 та № 24-09-34/396/236, якими на підставі підпункту 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, частини другої пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на ТОВ «Брусницька земля» накладено штраф у розмірі 640 000 грн та 3 200 грн прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому являються протиправними та незаконними. Так, суд виходив з того, що угодою між роботодавцем та працівником можуть бути визначені інші, ніж ті, що наведенні в частині четвертій статті 115 Кодексу законів про працю України, строки виплати заробітної плати працівникам за час відпустки. За таких обставин, оскільки наявні заяви працівників про виплату відпускних разом із заробітною платою або авансом, то відсутні порушення позивачем строків виплати заробітної плати працівникам, яким надавалась відпустка.
5. Також задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ні частиною першою статті 12 Закону України «Про оплату праці», ні Кодексом законів про працю України чітко не визначено, що нарахування та виплата індексації заробітної плати є саме мінімальними державними гарантіями, тому відповідачем помилково застосовано до позивача санкції, передбаченої абзацом 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, за порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 щодо Порядку проведення індексації грошових доходів населення та статті 33 Закону України «Про оплату праці» в частині не нарахування не виплати індексації заробітної плати за 2015-2016 року та червень-жовтень 2017 року. Крім цього, ні Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», ні Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, ні статтею 33 Закону України «Про оплату праці» не передбачено, що за не нарахування та не виплату індексації заробітної плати юридична особа притягується до відповідальності саме відповідно до абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.
6. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року скасовано, прийнято нове про відмову у задоволенні позову повністю.
7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ «Брусницька земля» виплата заробітної плати за час щорічних відпусток проводилась в дні виплати заробітної плати, а не за три дні до початку відпустки, що є порушення норм чинного законодавства. Також, не нарахування позивачем індексації заробітної плати за 2015-2016 роки та червень жовтень місяці 2017 року є недодержанням мінімальних гарантій в оплаті праці, що є також порушенням норм Закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 18 червня 2018 року ТОВ «Брусницька земля» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року та залишити в силі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року.
9. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції з порушенням застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Наводить аргументи ідентичні, що і під час подання позовної заяви.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. 18 червня 2018 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
11. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2018 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Данилевич Н.А., судді: Шарапа В.М., Бевзенко В.М.
12. Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Брусницька земля» на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року.
13. У зв`язку з постановленням Верховним Судом 12 листопада 2018 року ухвали про відведення судді-доповідача Данилевич Н.А., суддів Шарапи В. М., Бевзенка В. М., на підставі розпорядження заступника керівника апарату від 13 листопада 2018 року № 1111/0/78-18, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 листопада 2018 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Гриціва М. І., суддів: Бевзенка В. М., Берназюка Я. О.
14. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М. І., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року № 731/0/78-19, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2019 року, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів: Желєзного І. В., Тацій Л. В.
15. 20 серпня 2018 року Управлінням Держпраці у Чернівецькій області подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
16. Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і призначено такий в порядку письмового провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України віл 26 квітня 2017 року № 295, Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 02 липня 2012 року № 390 та Положення про Управління Держпраці в Чернівецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22 червня 2017 року № 75, на підставі інформації ГУ ПФУ у Чернівецькій області від 19 вересня 2017 року № 16499/03 щодо страхувальників, які у червні 2017 року нарахували найманим працівникам заробітну плату менше мінімального рівня, 17 листопада 2017 року управлінням Держпраці у Чернівецькій області прийнято наказ № 442 про проведення інспекційного відвідування, яким головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернівецькій області Моргоч В. І. в межах наданих повноважень наказано здійснити інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю у ТОВ «Брусницька земля» (код ЄДРПОУ 33330048) с. Брусниця Кіцманського району Чернівецької області тривалістю 2 (два) робочих дні у період з 21 листопада 2017 року по 22 листопада 2017 року.
18. 11 листопада 2017 року головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернівецькій області Моргоч В. І. видано направлення на проведення вказаного вище інспекційного відвідування невиїзного інспектування № 04-222.
19. За результатами інспекційного відвідування складено акт перевірки (інспекційного відвідування) додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування №24-09-34/396.
20. Відповідачем виявлено такі допущені позивачем порушення:
1) перевіркою штатних розписів та розрахункових відомостей за 2015-2016 роки та січень-жовтень 2017 року встановлено порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 щодо Порядку проведення індексації грошових доходів населення та ст. 33 Закону України «Про оплату праці» в частині не нарахування не виплати індексації заробітної плати за 2015-2016 року та червень-жовтень 2017 року.
Так, протягом 2015-2016 років не нараховувалась та не виплачувалась індексація заробітної плати наступним працівникам: ОСОБА_1 -директор, ОСОБА_2 - водій, ОСОБА_3 - сторож, ОСОБА_4 - електрик, ОСОБА_5 - бухгалтер, ОСОБА_6 - головний бухгалтер, ОСОБА_7 - підсобний працівник, ОСОБА_8 - підсобний працівник, ОСОБА_9 - підсобний працівник, ОСОБА_10 - тракторист, ОСОБА_11 - економіст.
Індексація заробітної плати не здійснювалась протягом червня - жовтня 2017 року наступним працівникам, зокрема: ОСОБА_12 - підсобний працівник, ОСОБА_13 - підсобний працівник, ОСОБА_3 - сторож, ОСОБА_14 - водій, ОСОБА_4 - електрик, ОСОБА_5 - касир-бухгалтер, ОСОБА_1 - директор, ОСОБА_15 - заступник директора (базовий місяць квітень 2017 року, індекс інфляції 3.1 % -52.20 грн (вересень 2017 року) за жовтень 2017 року індекс інфляції -3.1 % -52,20 грн ОСОБА_16 - тракторист, ОСОБА_17 - підсобний робітник, ОСОБА_9 - підсобний працівник, ОСОБА_6 - головний бухгалтер, ОСОБА_18 - підсобний робітник, ОСОБА_19 - водій, ОСОБА_20 - підсобний працівник, ОСОБА_21 - підсобний працівник.
2) Виплата заробітної плати за час щорічних відпусток проводилася протягом 2015-2016 років та січня-жовтня 2017 року в дні виплати заробітної плати, чим порушені вимоги ч. 4 ст. 115 Кодексу законів про працю України «Строки виплати заробітної плати» щодо виплати відпускних за три дні до початку відпустки.
Так, вибірково перевірена виплата відпускних, зокрема: ОСОБА_4 (підстава наказ № 10 від 01 серпня 2017 року) надавалася щорічна відпустка з 01 серпня 2017 року виплата відпускних проведена - 21 серпня 2017 року; ОСОБА_17 (підстава: наказ № 10 від 01 серпня 2017 року) надавалася щорічна відпустка з 01 серпня 2017 року виплата відпускних проведена 21 серпня 2017 року; ОСОБА_3 (підстава: наказ № 9 від 20 липня 2017 року) надавалася щорічна відпустка з 01 липня 2017 року виплата відпускних проведена 20 липня 2017 року; ОСОБА_18 (підстава: наказ № 9 від 20 липня 2017 року) надавалася щорічна відпустка з 01 липня 2017 року виплата відпускних проведена - 20 липня 2017 року; ОСОБА_6 (підстава: наказ № 16 від 01 грудня 2016 року) надавалася щорічна відпустка з 01 грудня 2016 року виплата відпускних проведена - 20 грудня 2016 року; ОСОБА_22 (підстава: наказ № 14 від 03 жовтня 2016 року) надавалася щорічна відпустка з 01 жовтня 2016 року виплата відпускних проведена - 20 жовтня 2016 року; ОСОБА_1 (підстава: наказ № 13 від 01 листопада 2015 року) надавалася щорічна відпустка з 01 листопада 2015 року виплата відпускних проведена - 20 листопада 2015 року.
3) Виплата працівникам належних сум при звільненні протягом 2017 року проводилась в порушення вимог статті 116 Кодексу законів про працю України «Строки розрахунку при звільненні» в день звільнення постійно.
Так, вибірково перевірена виплата розрахункових, зокрема: наказом №9 від 20 липня 2017 року звільнений ОСОБА_9 , виплата розрахункових проведена 10 серпня 2017 року; наказом № 7 від 15 червня 2017 року звільнений ОСОБА_23 , виплата розрахункових проведена 20 червня 2017 року; наказом №4 від 19 квітня 2017 року звільнений ОСОБА_24 , виплата розрахункових проведена 20 квітня 2017 року.
21. 22 листопада 2017 року головним державним інспектором Управління Держпраці у Чернівецькій області Моргоч В. І. винесено припис № 24-09-34-396/235, яким відповідач вимагав нарахування та виплату індексації заробітної плати за 2015-2016 року та червень-жовтень місяці поточного року привести у відповідність вимог закону України «Про індексацію грошових доходів населення» постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 щодо Порядку проведення індексації грошових доходів населення та статті 33 Закону України «Про оплату праці» до 22 грудня 2017 року. Виплату заробітної плати за час щорічних відпусток проводити відповідно до вимог частини четвертої статті 115 Кодексу законів про працю України «Строки виплати заробітної плати» за три дні до початку відпустки. Виплату працівникам належних сум при звільненні проводити відповідно до вимог статті 116 Кодексу законів про працю України «Строки розрахунку при звільненні в день звільнення постійно.
22. Позивачу в строк до 22 грудня 2017 року необхідно було письмово повідомити про виконання вимог припису за адресою:
АДРЕСА_1 . 24 листопада 2017 року головним державним інспектором управлінням Держпраці у Чернівецькій області Моргоч В. І. складено протокол № 24-09-34/217 про те, що директор ТОВ «Брусницька земля» ОСОБА_1 своїми діями, бездіяльністю не забезпечив дотримання законодавства про працю, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.
24. 01 грудня 2017 року листом № 3162/0/04-2/17 Управління Держпраці у Чернівецькій області повідомило директора ТОВ «Брусницька земля» ОСОБА_1 про розгляд справи за статтею 265 Кодексу законів про працю України за результатами проведення перевірки дотримання законодавства про працю та зайнятість населення, який відбудеться 13 грудня 2017 року о 10 год. 00 хв.
25. 13 грудня 2017 року відповідачем винесено постанову № 24-09-34/396/235 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на підставі підпункту 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, частини другої пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, абзацу 8 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на ТОВ «Брусницька земля» накладено штраф у розмірі 3 200 грн.
26. В той же день, відповідачем винесено постанову № 24-09-34/396/236 про накладення штрафу, якою на позивача накладено штраф у розмірі 640 000 грн.
27. Вказані постанови директором ТОВ «Брусницька земля» ОСОБА_1 отримано 13 грудня 2017 року.
28. Вважаючи вказані постанови протиправними, ТОВ «Брусницька земля» звернулось до суду з цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
29. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
31. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
32. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
33. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом № 877-V, дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
34. Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
35. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
36. Зокрема, згідно частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.
37. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
38. За змістом пунктів 1, 2, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
39. Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
40. Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390 (далі - Порядок № 390).
41. Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.
42. Відповідно до пункту 7 Порядку № 390, за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.
43. Відповідно до статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
44. Абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
45. Відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
46. Відповідно до статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про оплату праці» та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
47. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
48. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
49. Згідно статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
50. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, передбачені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року № 1078.
51. Проведення індексації заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачено статті 95 КЗпП України, відтак індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 4 частини другої статті 265 КЗпП України).
52. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 816/2325/16, від 19 вересня 2019 року у справі № 813/2406/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 804/3591/17, від 23 квітня 2020 року у справі № 816/1728/16, від 10 червня 2020 року у справі № 813/4341/16 та від 06 жовтня 2020 року у справі № 489/5032/16-а.
53. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено та ТОВ «Брусницька земля» не спростовано, що за 2015-2016 роки та за червень-жовтень 2017 року не нараховувалася індексація заробітної плати, у зв`язку з чим до позивача були застосовані штрафні санкції на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
54. Колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги позивача щодо помилковості притягнення до відповідальності за абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, оскільки на його думку встановлене порушення є порушенням абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, відповідно до якого передбачена відповідальність за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, виходячи з наступного.
55. Однак колегія суддів вказує, що проведення індексації заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачено статтею 95 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з чим індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника щодо якого скоєно порушення.
56. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо наявності у контролюючого органу підстав для прийняття постанови від 13 грудня 2017 року № 24-09-34/396/236 про накладення штрафу у розмірі 640 000 грн, за порушення позивачем законодавства про працю, а саме за ненарахування індексації заробітної плати.
57. Щодо правомірності оскаржуваної позивачем постанови Управління Держпраці у Чернівецькій області від 13 грудня 2017 року № 24-09-34/396/235, колегія суддів зазначає наступне.
58. Статтею 115 Кодексу законів про працю України визначено строки виплати заробітної плати.
59. Відповідно до частини четвертої статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
60. Як зазначалось раніше, в ході проведення інспекційного відвідування відповідачем встановлено, що виплата заробітної плати за час щорічних відпусток проводилася протягом 2015-2016 років та січня-жовтня 2017 року в дні виплати заробітної плати та авансу, чим порушені вимоги ч. 4 ст. 115 Кодексу законів про працю України «Строки виплати заробітної плати» щодо виплати відпускних за три дні до початку відпустки.
61. Колегія суддів звертає увагу, що вказана обставина не заперечувалась позивачем. Поряд з цим, надані ТОВ «Брусницька земля» до суду заяви вказаних вище працівників, в яких вони просили директора товариства видати відпускні разом із авансом або разом із заробітною платою, і на яких міститься відмітка «не заперечую» з підписом, не є належними та допустимими доказами, оскільки такі заяви були відсутні під час проведення перевірки контролюючим органом, що підтверджується актом перевірки.
62. Крім того, як убачається з акту перевірки, зауваження або заперечення щодо проведеної перевірки та складеного акту перевірки, що мають місце з боку суб`єкта господарювання відсутні.
63. Також, в ході інспекційного відвідування контролюючим органом встановлено, що виплата працівникам належних сум при звільненні протягом 2017 року проводилась в порушення вимог статті 116 Кодексу законів про працю України.
64. Судами встановлено, що ТОВ «Брусницька земля» не заперечує проти вказаних обставин, проте на його думку, порушення відсутні, оскільки заробітна плата звільненим працівникам була нарахована в день звільнення, а видана в день з`явлення за нею на підприємство.
65. Будь-які докази на спростування порушень позивачем вимог статті 116 Кодексу законів про працю України матеріали справи не містять та судами не встановлені.
66. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для скасування постанови відповідача від 13 грудня 2017 року № 24-09-34/396/235.
67. Аналіз вищезазначених правових норм та встановлені судами обставини справи свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки з боку відповідача при проведенні перевірки порушень вказаних правових норм не допущено і доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Позивач допустив порушення вимог законодавства про працю, в зв`язку з чим до нього правомірно застосовано штрафні санкції.
68. Відповідно до частини четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
69. Згідно частини сьомої статті 265 КЗпП України сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
70. Тобто, КЗпП України передбачено, як невідворотність відповідальності за порушення законодавства про працю, так і обов`язок усунути виявлене порушення законодавства.
71. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості доводів позивача про передчасність прийняття оскаржуваної постанови.
72. Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції, та є аналогічними тим, які зазначені в позовній заяві.
73. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
74. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
75. У справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
76. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
77. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
78. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
79. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
80. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
80. Враховуючи наведене, Верховний Суд встановив що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
81. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Брусницька земля» залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко І.В. Желєзний Л.В. Тацій
