П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 824/1059/17-а
Головуючий у 1-й інстанції:
Лелюк Олександр Петрович
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
15 травня 2018 року
м . Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Загороднюка А.Г. Курка О. П.
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
представника позивача: Дрищенюк М.М.,
представника відповідача Пуріча Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу управління Держпраці у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року (повний текст якої складено в м. Черніці) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Брусницька земля" до управління Держпраці у Чернівецькій області про скасування постанов,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Держпраці у Чернівецькій області про скасування постанов.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
На апеляційну скаргу управління Держпраці у Чернівецькій області надійшов відзив позивача, зареєстрований Вінницьким апеляційним адміністративним судом 19.04.2018 року за вх. № 4528/18.
У поданому відзиві позивач наголошує, що судом першої інстанції правильно встановлено та досліджено усі обставини справи, в результаті чого прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просила суд залишити її без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року - без змін.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в частині дотримання вимог частини п'ятої статті 2, статті 1, статті 3 частини першої, четвертої, шостої-восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої-четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої-четвертої та шостої статті 7, статей 9,10,19,20, 21, частини третьої статті 22, відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України віл 26 квітня 2017 року №295, Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 02 липня 2012 року №390 та Положення про управління Держпраці в Чернівецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 22 червня 2017 року №75, на підставі інформації ГУ ПФУ у Чернівецькій області від 19 вересня 2017 року №16499/03 щодо страхувальників, які у червні 2017 року нарахували найманим працівникам заробітну плату менше мінімального рівня, 17 листопада 2017 року управлінням Держпраці у Чернівецькій області прийнято наказ №442 про проведення інспекційного відвідування, яким головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Чернівецькій області Моргоч В.І. в межах наданих повноважень наказано здійснити інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю у товаристві з обмеженою відповідальністю «Брусницька земля» (код ЄДРПОУ 33330048) с. Брусниця Кіцманського району Чернівецької області тривалістю 2 (два) робочих дні у період з 21 листопада 2017 року по 22 листопада 2017 року.
На цій підставі 11 листопада 2017 року головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Чернівецькій області Моргоч В.І. видано направлення на проведення вказаного вище інспекційного відвідування невиїзного інспектування №04-222.
За результатами інспекційного відвідування складено Акт перевірки (інспекційного відвідування) додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №24-09-34/396.
Відповідачем виявлено такі допущені позивачем порушення:
1) Перевіркою штатних розписів та розрахункових відомостей за 2015-2016 роки та січень-жовтень 2017 року встановлено порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 щодо Порядку проведення індексації грошових доходів населення та статті 33 Закону України «Про оплату праці» в частині не нарахування не виплати індексації заробітної плати за 2015-2016 року та червень-жовтень 2017 року.
Так, протягом 2015-2016 років не нараховувалась та не виплачувалась індексація заробітної плати наступним працівникам: ОСОБА_7 -директор, ОСОБА_8 - водій, ОСОБА_9 - сторож, ОСОБА_10 - електрик, ОСОБА_11 - бухгалтер, ОСОБА_12 - головний бухгалтер, ОСОБА_13 - підсобний працівник, ОСОБА_14 - підсобний працівник, ОСОБА_15 - підсобний працівник, ОСОБА_16 - тракторист, ОСОБА_17- економіст.
Індексація заробітної плати не здійснювалась протягом червня - жовтня 2017 року наступним працівникам, зокрема: ОСОБА_18 - підсобний працівник, ОСОБА_19 - підсобний працівник, ОСОБА_9 - сторож, ОСОБА_8 - водій, ОСОБА_10 - електрик, ОСОБА_11 - касир-бухгалтер, ОСОБА_7 - директор, ОСОБА_20 - заступник директора (базовий місяць квітень 2017 року, індекс інфляції 3.1 % -52.20 грн (вересень 2017 року) за жовтень 2017 року індекс інфляції -3.1 % -52,20 грн ОСОБА_28 - тракторист, ОСОБА_21- підсобний робітник, ОСОБА_15 - підсобний працівник, ОСОБА_12 - головний бухгалтер, ОСОБА_22 -підсобний робітник, ОСОБА_23 - водій, ОСОБА_24 - підсобний працівник, ОСОБА_25 - підсобний працівник.
2) Виплата заробітної плати за час щорічних відпусток проводилася протягом 2015-2016 років та січня-жовтня 2017 року в дні виплати заробітної плати, чим порушені вимоги частини четвертої статті 115 Кодексу законів про працю України «Строки виплати заробітної плати» щодо виплати відпускних за три дні до початку відпустки.
Так, вибірково перевірена виплата відпускних, зокрема: ОСОБА_10 (підстава наказ №10 від 01 серпня 2017 року) надавалася щорічна відпустка з 01 серпня 2017 року виплата відпускних проведена - 21 серпня 2017 року; ОСОБА_21 (підстава: наказ №10 від 01 серпня 2017 року) надавалася щорічна відпустка з 01 серпня 2017 року виплата відпускних проведена 21 серпня 2017 року; ОСОБА_9 (підстава: наказ №9 від 20 липня 2017 року) надавалася щорічна відпустка з 01 липня 2017 року виплата відпускних проведена 20 липня 2017 року; ОСОБА_22 (підстава: наказ №9 від 20 липня 2017 року) надавалася щорічна відпустка з 01 липня 2017 року виплата відпускних проведена - 20 липня 2017 року; ОСОБА_12 (підстава: наказ №16 від 01 грудня 2016 року) надавалася щорічна відпустка з 01 грудня 2016 року виплата відпускних проведена - 20 грудня 2016 року; ОСОБА_11 (підстава: наказ №14 від 03 жовтня 2016 року) надавалася щорічна відпустка з 01 жовтня 2016 року виплата відпускних проведена - 20 жовтня 2016 року; ОСОБА_7 (підстава: наказ №13 від 01 листопада 2015 року) надавалася щорічна відпустка з 01 листопада 2015 року виплата відпускних проведена - 20 листопада 2015 року.
3) Виплата працівникам належних сум при звільненні протягом 2017 року проводилась в порушення вимог статті 116 Кодексу законів про працю України «Строки розрахунку при звільненні» в день звільнення постійно.
Так, вибірково перевірена виплата розрахункових, зокрема: наказом №9 від 20 липня 2017 року звільнений ОСОБА_15, виплата розрахункових проведена 10 серпня 2017 року; наказом №7 від 15 червня 2017 року звільнений ОСОБА_26, виплата розрахункових проведена 20 червня 2017 року; наказом №4 від 19 квітня 2017 року звільнений ОСОБА_27, виплата розрахункових проведена 20 квітня 2017 року.
22 листопада 2017 року головним державним інспектором управлінням Держпраці у Чернівецькій області Моргоч В.І. винесено припис №24-09-34-396/235, яким відповідач вимагав нарахування та виплату індексації заробітної плати за 2015-2016 року та червень-жовтень місяці поточного року привести у відповідність вимог закону України «Про індексацію грошових доходів населення» постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 щодо Порядку проведення індексації грошових доходів населення та статті 33 Закону України «Про оплату праці» до 22 грудня 2017 року. Виплату заробітної плати за час щорічних відпусток проводити відповідно до вимог частини четвертої статті 115 Кодексу законів про працю України «Строки виплати заробітної плати» за три дні до початку відпустки. Виплату працівникам належних сум при звільненні проводити відповідно до вимог статті 116 Кодексу законів про працю України «Строки розрахунку при звільненні в день звільнення постійно.
Позивачу в строк до 22 грудня 2017 року необхідно було письмово повідомити про виконання вимог припису за адресою: м. Чернівці, вул. Поповича 2.
24 листопада 2017 року головним державним інспектором управлінням Держпраці у Чернівецькій області Моргоч В.І. складено протокол №24-09-34/217 про те, що директор товариства з обмеженою відповідальністю «Брусницька земля» ОСОБА_7 своїми діями, бездіяльністю не забезпечив дотримання законодавства про працю, відповідальність за яке передбачено частиною першою статті 41 Кодексу законів про працю України.
Листом №3162/0/04-2/17 від 01 грудня 2017 року управління Держпраці у Чернівецькій області повідомило директора товариства з обмеженою відповідальністю «Брусницька земля» ОСОБА_7 про розгляд справи за статтею 265 Кодексу законів про працю України за результатами проведення перевірки дотримання законодавства про працю та зайнятість населення, який відбудеться 13 грудня 2017 року о 10 год. 00 хв.
13 грудня 2017 року управлінням Держпраці у Чернівецькій області винесено постанову №24-09-34/396/235 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на підставі підпункту 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, частини другої пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, абзацу 8 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на товариство з обмеженою відповідальністю «Брусницька земля» накладено штраф у розмірі 3200,00 грн.
В той же день управлінням Держпраці у Чернівецькій області винесено постанову №24-09-34/396/236 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на підставі підпункту 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, частини другої пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на товариство з обмеженою відповідальністю «Брусницька земля» накладено штраф у розмірі 640000,00 грн.
Вказані постанови директор товариства з обмеженою відповідальністю «Брусницька земля» ОСОБА_7 отримав 13 грудня 2017 року.
Не погоджуючись з названими рішеннями суб'єкта владних повноважень, товариство з обмеженою відповідальністю «Брусницька земля» звернулось до суду з даним позовом.
Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані постанови №24-09-34/396/236 та №24-09-34/396/236 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на підставі підпункту 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, частини другої пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на товариство з обмеженою відповідальністю «Брусницька земля» накладено штраф у розмірі 640000,00 грн. та 3200 грн. прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому являються протиправними та незаконними. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з обставин справи, оскаржуваною постановою від 13 грудня 2017 року №24-09-34/396/235 позивача притягнуто до відповідальності відповідно до абзацу 8 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України за порушення частини четвертої статті 115 Кодексу законів про працю України та за порушення статті 116 Кодексу законів про працю України.
Так, частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.
Статтею 115 Кодексу законів про працю України визначено строки виплати заробітної плати.
Відповідно до частини четвертої статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
В ході проведення інспекційного відвідування відповідачем встановлено, що особам, які працювали у позивача, зокрема, ОСОБА_10 (підстава наказ №10 від 01 серпня 2017 року) надавалася щорічна відпустка з 01 серпня 2017 року, а виплата відпускних проведена 21 серпня 2017 року; ОСОБА_21 (підстава: наказ №10 від 01 серпня 2017 року) надавалася щорічна відпустка з 01 серпня 2017 року, а виплата відпускних проведена 21 серпня 2017 року; ОСОБА_9 (підстава: наказ №9 від 20 липня 2017 року) надавалася щорічна відпустка з 01 липня 2017 року, а виплата відпускних проведена 20 липня 2017 року; ОСОБА_22 (підстава: наказ №9 від 20 липня 2017 року) надавалася щорічна відпустка з 01 липня 2017 року, а виплата відпускних проведена - 20 липня 2017 року; ОСОБА_12 (підстава: наказ №16 від 01 грудня 2016 року) надавалася щорічна відпустка з 01 грудня 2016 року, а виплата відпускних проведена - 20 грудня 2016 року; ОСОБА_11 (підстава: наказ №14 від 03 жовтня 2016 року) надавалася щорічна відпустка з 01 жовтня 2016 року, а виплата відпускних проведена - 20 жовтня 2016 року; ОСОБА_7 (підстава: наказ №13 від 01 листопада 2015 року) надавалася щорічна відпустка з 01 листопада 2015 року, а виплата відпускних проведена - 20 листопада 2015 року.
Враховуючи вищезазначене, порушення полягало в тому, що виплата заробітної плати за час щорічних відпусток проводилась в дні виплати заробітної плати, а не за три дні до початку відпустки, як це передбачено законодавством.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що представником позивача в судовому засіданні не заперечувалось того що виплата заробітної плати за час щорічних відпусток проводилась в дні виплати заробітної плати, а не за три дні до початку відпустки. Крім того вказане також підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.
Також, в ході інспекційного відвідування відповідачем встановлено, що виплата працівникам належних сум при звільненні протягом 2017 року проводилась в порушення вимог статті 116 Кодексу законів про працю України.
Так, вибірково перевірена виплата розрахункових, зокрема: наказом №9 від 20 липня 2017 року звільнений ОСОБА_15, виплата розрахункових проведена 10 серпня 2017 року; наказом №7 від 15 червня 2017 року звільнений ОСОБА_26, виплата розрахункових проведена 20 червня 2017 року; наказом №4 від 19 квітня 2017 року звільнений ОСОБА_27, виплата розрахункових проведена 20 квітня 2017 року.
Відносно зазначених обставин позивач в позовній заяві та в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не заперечував. Водночас в судовому засіданні наголосив, що заробітна плата названим працівникам була нарахована в день звільнення, а видана в день з'явлення за нею на підприємство відповідного працівника.
Щодо оскаржуваної постанови від 13 грудня 2017 року №24-09-34/396/236, то з обставин справи вбачається, що позивача притягнуто до фінансової відповідальності відповідно до абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України за порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 щодо Порядку проведення індексації грошових доходів населення та статті 33 Закону України «Про оплату праці» в частині не нарахування не виплати індексації заробітної плати за 2015-2016 року та червень-жовтень 2017 року.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, що протягом 2015-2016 років позивачем не нараховувалась та не виплачувалась індексація заробітної плати наступним працівникам: ОСОБА_7 -директор, ОСОБА_8 - водій, ОСОБА_9 - сторож, ОСОБА_10 - електрик, ОСОБА_11 - бухгалтер, ОСОБА_12 - головний бухгалтер, ОСОБА_13 - підсобний працівник, ОСОБА_14 - підсобний працівник, ОСОБА_15 - підсобний працівник, ОСОБА_16 - тракторист, ОСОБА_17 - економіст.
Індексація заробітної плати не здійснювалась протягом червня - жовтня 2017 року наступним працівникам, зокрема: ОСОБА_18 - підсобний працівник, ОСОБА_19 - підсобний працівник, ОСОБА_9 - сторож, ОСОБА_8 - водій, ОСОБА_10 - електрик, ОСОБА_11 - касир-бухгалтер, ОСОБА_7 - директор, ОСОБА_20 - заступник директора (базовий місяць квітень 2017 року, індекс інфляції 3.1 % -52.20 грн. (вересень 2017 року) за жовтень 2017 року індекс інфляції -3.1 % -52,20 грн ОСОБА_28 - тракторист, ОСОБА_21- підсобний робітник, ОСОБА_15 - підсобний працівник, ОСОБА_12 - головний бухгалтер, ОСОБА_22 - підсобний робітник, ОСОБА_23 - водій, ОСОБА_24 - підсобний працівник, ОСОБА_25 - підсобний працівник.
Відносно указаних обставин позивач в судову засіданні також не заперечував. Водночас вказував про помилковість застосування відповідачем абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.
Щодо твердження суду першої інстанції, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією й заробітна плата підлягає індексації. Індексація доходів населення, до яких належить і заробітна плата, є державною гарантією. Однак, при цьому, в указаних нормах, на які посилається відповідач, не зазначено, що індексація доходів населення, тобто індексація заробітної плати, є саме мінімальною державною гарантією. Натомість статтею 12 Закону України «Про оплату праці», на яку посилається позивач в обґрунтування своїх доводів, чітко визначено які гарантії в оплаті праці є саме мінімальними державними гарантіями і до таких нарахування та виплата індексації заробітної плати не належить.
Відтак, зазначені вище доводи суб'єкта владних повноважень в обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення - безпідставні. Ним помилково кваліфіковано не нарахування та не виплату індексації заробітної плати як недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці і, як наслідок, безпідставно застосовано до позивача санкцію, передбачену саме абзацом 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.
Згідно вимог ст. 21 ЗУ "Про оплату" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства на підставі укладеного трудового договору. Відповідно до положень статті 95 КЗпП України та статті 33 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Статтею 12 ЗУ "Про оплату праці" встановлено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
Частина 2 статті 12 ЗУ "Про оплату праці" норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
Відповідно до ст. 8 ЗУ "Про оплату праці" держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.
Враховуючи, що індексація заробітної плати є компенсаційною виплатою (рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 №9-рп/2013). передбаченою статтею 33 Закону України «Про оплату праці». Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», вона входить до структури заробітної плати, що також підтверджується підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5, відповідно до якого суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати. Як складова належної працівникові заробітної плати індексація спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Частиною 5 (6) ст. 95 КЗпП України передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Таким чином, проведення індексації заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачено статтею 95 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з чим індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника щодо якого скоєно порушення.
Таким чином не нарахування індексації заробітної плати за 2015-2016 роки та червень жовтень місяці 2017 року, є недодержанням мінімальних гарантій в оплаті праці факт не нарахування індексації заробітної плати не заперечується самим позивачем під час розгляду справи.
А тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги у повному обсязі, оскільки факт правопорушення позивачем доведено доводами апеляційної скарги та матеріалами справи. Крім того, представником позивача в судовому засіданні підтвердила факти порушень, які викладені в акті перевірки за наслідками яких прийнято оскаржувані постанови, а тому вказані постанові являються законними та обґрунтованими які прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу управління Держпраці у Чернівецькій області задовольнити повністю.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Брусницька земля" до управління Держпраці у Чернівецькій області про скасування постанов скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 18 травня 2018 року.
Головуючий
Совгира Д. І.
Судді
Загороднюк А.Г. Курко О. П.
