Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
04 листопада 2020 року о/об 11 год. 32 хв.Справа № 280/5176/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051)
до Запорізької обласної прокуратури (69057, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, 29а, код ЄДРПОУ 02909973)
про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії
за участі:
позивача - ОСОБА_1
(особа посвідчується паспортом серія Сю № НОМЕР_2 )
представника позивача - Чмут С.В.
(діє на підставі ордеру серія АР № 1020860)
представника відповідача 1 - Селезньова Т.В.
(діє на підставі довіреності №15/1/2-1031-20 від 08.10.2020)
представник відповідача 2 - Селезньова Т.В.
(діє на підставі довіреності № 15/3-8 вн20 від 05.10.2020, наказу)
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Офісу Генерального прокурора (далі відповідач 1), Прокуратури Запорізької області (далі - відповідач 2), відповідно до якого позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів Офісу Генерального прокурора від 15 липня 2020 року про неуспішне проходження прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадження прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 атестації за результатами проведення співбе сіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора.
-зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру перевести ОСОБА_1 на по саду прокурора у Запорізькій обласній прокуратурі, рівнозначну його посаді прокурора відділу процесуаль ного керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадження прокуратури Запорі зької області.
Ухвалою суду від 06 серпня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 01 вересня 2020 року.
Разом з тим, ухвалою суду від 06 серпня 2020 року вжито заходів забезпечення позову.
Протокольною ухвалою суду від 01 вересня 2020 року підготовче засідання відкладено на 29 вересня 2020 року.
Ухвалою суду від 29 вересня 2020 року підготовче засідання відкладено на 13 жовтня 2020 року.
13 жовтня 2020 року протокольною ухвалою суду підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 04 листопада 2020 року.
Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України 04 листопада 2020 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Позовна заява обґрунтована тим, що обов`язковою вимогою до рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є його вмотивованість та обов`язкове зазначення обставин, що вплинули на його прийняття. При чому вказані обставини мають стосуватися виключно сфери питань, щодо яких проводиться атестація, а саме: професійна компетентність, професійна етика та доброчесність прокурора. Однак вказує, що прийняте щодо позивача кадровою комісією оскаржуване рішення ні вимогам КАС Украї ни, ні Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX(далі по тексту -Закон №113-ІХ), ні Порядку проходження прокурорами атестації від03 жовтня 2019 року №221 (далі по тексту Порядок №221) та Порядку роботи кадрових комісій 17 жовтня 2019 року№233 (далі по тексту Порядок №233) не відповідає. Таким чином, позивач повинен вважатися таким, що пройшов атестацію успішно. Позивач вважає що єдиним ефективним способом захисту його порушеного права у даній ситуації може бути зобов`язання відповідача-2, перевести його на посаду прокурора в відповідній обласній прокуратурі.
В судовому засіданні, як позивач так і його представник просили суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник Офісу Генерального прокурора проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх. №40725 від 03 вересня 2020 року), відповідно до якого зазначає, що позивач успішно пройшов перші два етапи атестації - Іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. У зв`язку із цим його було допущено до наступного етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. За наслідками проведеної співбесіди сьомою кадровою комісією, керуючись пунктами 13, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, пункту 6 розділу І, пункту 16 розділу IV Порядку, прийнято рішення від 15 липня 2020 року №11 про неуспішне проходження позивачем атестації. У рішенні сьомої кадрової комісії від 15 липня 2020 року № 11 зазначено, що комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність позивача вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, зокрема: під час співбесіди та виконання практичного завдання прокурор продемонстрував низький рівень професійної компетентності, неналежне володіння практичними уміннями та навичками прокурора, недостатній рівень знань основних положень Конституції України та Закону України «Про прокуратуру», законодавства та правозастосовної практики у сфері кримінального права і процесу, а також відсутність професійної мотивації; щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності у частині наданих кадрової комісії відомостей від секретаріату Кваліфікаційно- дисциплінарної комісії прокурорів про те, що Смірнов В.Ю., будучи прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 2, у 2018 році не виконав ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 28 серпня 2018 року та слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2018 року у кримінальному провадженні №12018080060001294, яким його було зобов`язано повернути суб`єкту господарювання майно, що було вилучено під час обшуку. Внаслідок таких дій прокурора власник майна звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування та прокуратури. Вказує, що суд не наділений повноваженнями здійснювати оцінку щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, та, відповідно, встановлювати відповідність прокурора цим вимогам.
В судовому засіданні представник Офісу Генерального прокурора просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник Запорізької обласної прокуратури проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх.№39858 від 31 серпня 2020 року), відповідно до якого зазначає, що прокуратурою області 14 серпня 2020 року отримано рішення сьомої кадрової комісії від 15 лютого 2020 року № 11 про неуспішне проходження атестації прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області ОСОБА_1 . Ураховуючи наявність наразі вказаного рішення, відсутні законодавчі підстави для переведення останнього на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі згідно положень пунктів 7, 18 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113. Окрім того, статтею 5 КАС України визначено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Вказує, що норми законодавства обов`язковою умовою захисту права особи, є його порушення суб`єктом владних повноважень внаслідок протиправної бездіяльності. Натомість у позові не наведено доводів щодо порушення прокуратурою Запорізької області будь-яких прав позивача. Судовий захист «наперед» діючим законодавством не передбачений.
В судовому засіданні представник Запорізької обласної прокуратури просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглядаючи матеріали справи судом встановлено таке.
ОСОБА_1 з серпня2005 року працює у органах прокуратури.
З 11 червня 2019 року на підставі наказу прокурора Запорізької області №996к від 11 червня 2020 року позивача призначено на посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслі дування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадження прокуратури Запорізької області.
Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, зокрема, встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній про куратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних про куратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
03 жовтня 2019 року Генеральним прокурором видано наказ №221 від 03 жовтня 2019 року «Про затвердження Порядку проходження прокурорами атестації».
Наказами генерального прокурора від 17 грудня 2019 року №336, від 04 лютого 2020 року №65, від 19 лютого 2020 року №102 внесено зміни до Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221.
17 жовтня 2019 року наказом Генерального прокурора №233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій.
Наказами Генерального прокурора №337 від 17 грудня 2019 року, №65 від 04 лютого 2020 року, №145 від 13 березня 2020 року внесено зміни до Порядку роботи кадрових комісій.
ОСОБА_1 подано заяву про намір пройти атестацію, у встановлений строк і за визначеною формою.
Позивач успішно пройшов перші два етапи атестації - іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
У зв`язку із цим його допущено до наступного етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Сьомою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур ухвалено рішення №11 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації від 15 липня 2020 року .
ОСОБА_1 не погоджуючись з таким рішенням, звернувся до суду з позовною заявою.
Враховуючи викладене, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, а також відзиви відповідачів, суд зазначає про таке.
25 вересня 2019 року набрав чинностіЗакон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Згідно з пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2010 року № 1697.
За приписами пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Як встановлено у пунктах 10-14 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка:
1) професійної компетентності прокурора;
2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація прокурорів включає такі етапи:
1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;
2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
За результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором (пункт 16 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ).
Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється (пункт 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ).
Пунктом дев`ятим розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Як зазначено судом, наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (зі змінами, внесеними наказами Генерального прокурора від 17 грудня 2019 року № 336, від 04 лютого 2020 року № 65, від 19 лютого 2020 року № 102), затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі по тексту - Порядок №221).
Відповідно до Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур.
Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку атестація включає такі етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Як передбачено пунктами 7 - 9 розділу І Порядку повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:
1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;
2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку.
Згідно з пунктом 10 розділу І Порядку заява, вказана у пункті 9 розділу І цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.
Так, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 на виконання вимог підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-ІX в межах граничного строку подання відповідної заяви, подано Генеральному прокурору заяву про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.
Разом з тим, позивач успішно пройшов перші два етапи атестації - іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Така обставина не заперечується сторонами по справі.
Відповідно до пункту 1 Порядку №233 визначено, що порядок роботи кадрових комісій, що здійснюють свої повноваження на підставіпункту 11,підпункту 7пункту 22 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури",Закону України"Про прокуратуру", визначається цим Порядком та іншими нормативними актами.
Комісії забезпечують:
- проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур;
- здійснення добору на посади прокурорів;
- розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
Під час своєї діяльності комісії здійснюють повноваження, визначеніЗаконом України "Про прокуратуру", розділом ІІ Прикінцеві і перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», цим Порядком та іншими нормативними актами (пункт 2 Порядку №233).
Склад комісії затверджує Генеральний прокурор, який визначає її голову та секретаря (пункт 4 Порядку №233).
За приписами пункту12 Порядку №233 рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати «за» чи «проти» рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.
Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
Частиною другоюстатті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Згідно з частиною першоюстатті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Даний конституційний припис закріплено устатті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.
Розкриваючи зміст верховенства права, Європейський суд з прав людини констатує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.
Враховуючи те, що рішення сьомої кадрової комісії є згідно зЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX безальтернативною підставою для прийняття Генеральним прокурором наказу про звільнення позивача з посади, останнє має ознаки рішення суб`єкта владних повноважень та має відповідати вимогам частини другоїстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, на засіданні сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів прийнято рішення від 15 липня 2020 року №11 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації.
Зі змісту оскаржуваного рішення встановлено, що Комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадження прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Такі сумніви обґрунтовані тим, що під час співбесіди та виконання практичного завдання прокурор продемонстрував низький рівень професійної компетенції, неналежне володіння практичними уміннями та навичками прокурора, недостатній рівень знань основних положень Конституції України та Закону України «Про прокуратуру», законодавства та правозастосовної практики у сфері кримінального права і процесу, а також відсутність професійної мотивації.
При дослідженні матеріалів справи, такі висновки об`єктивно не відповідають дійсності на підставі такого.
З положень норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб`єкта владних повноважень, а правовиммотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженомустатті 6 Конституції Українипринципу розподілу державної влади та запровадженомустатті 8 Конституції України принципу верховенства права.
Судом при дослідженні маралів справи досліджено диск з відеозаписом атестації проведеної сьомою Кадровою комісією 15 липня 2020 року відносно ОСОБА_1 , з якого встановлено, що Комісія не ставила до позивача питань на знання Конституції України та Законів України, та виконуваного практичного завдання. Також посилання про відсутність професійної мотивації у позивача, теж не знаходить свого підтвердження, оскільки ним, під час співбесіди, не зазначалося про небажання працювати, як і не зазначено про втому від професійних завдань, служби в цілому.
Суд зауважує, що ОСОБА_1 пройшов етапи щодо іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
До матеріалів справи відповідачем не надано доказів недостатнього рівня знань основних положень Конституції України та Закону України «Про прокуратуру», законодавства та правозастосовної практики у сфері кримінального права і процесу, а також відсутності професійної мотивації ОСОБА_1 .
Щодо посилань як підставу прийняття рішення Комісії щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності у частині наданих Комісії відомостей від секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про те, що ОСОБА_1 , будучи прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 2, у 2018 році не виконав ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 28 серпня 2018 року та слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2018 року у кримінальному провадженні №12018080060001294, якими його було зобов`язано повернути суб`єкту господарювання майно, що було вилучено під час обшуку і внаслідок таких дій прокурора власник майна звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування та прокуратури, то суд зазначає про таке.
Порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - Положення) регулює процедурні питання здійснення нею повноважень, визначенихЗаконом України«Про прокуратуру» (далі - Закон), іншими законами України, порядок підготовки, розгляду та прийняття Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів (далі - Комісія) рішень, а також інші питання діяльності Комісії визначається Положенням про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (із змінами, прийнятими всеукраїнською конференцією прокурорів 21 грудня 2018 року)
Так відповідно до пунктів 100-103 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, визначенихчастиною першоюстатті 43 Закону.
Комісія здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів місцевих, регіональних прокуратур та Генеральної прокуратури України.
Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора визначаєтьсярозділом VІЗакону та цим Положенням.
Дисциплінарне провадження передбачає: відкриття дисциплінарного провадження; проведення перевірки дисциплінарної скарги; розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та прийняття рішення.
За правилами пункту 107 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів встановлено, що рішення про відкриття дисциплінарного провадження або про відмову у його відкритті приймаються членом Комісії в строк, який не перевищує 15 днів з дати реєстрації скарги в секретаріаті Комісії, та протягом трьох днів надсилається прокурору, стосовно якого воно прийнято, та особі, яка подала дисциплінарну скаргу. До рішення про відкриття провадження, яке направляється прокурору, додається копія дисциплінарної скарги.
Відповідно до матеріалів адміністративної справи, судом встановлено, що 12 вересня 2018 року, 19 жовтня 2018 року, 12 грудня 2018 року, 22 липня 2019 року, ОСОБА_2 звертався до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів зі скаргами зокрема на ОСОБА_1 .
Однак, рішеннями Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №1543дс-18 від 03 жовтня 2018 року, №1722дс-18 від 02 листопада 2018 року, №2032дс-18 від 26 грудня 2018 року у відкритті дисциплінарного провадження відмовлено. Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів 56дн-20 від 27 лютого 2020 року дисциплінарне провадження №07-87дс-36дп-20 зокрема ОСОБА_1 , закрито.
Таким чином, повноважним на те органом перевірено законність та процесуальних дій у кримінальному провадженні №12018080060001294.
Відповідно до статті 49 Закону № 1697-VII на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.
Згідно з частиною першою статті 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу законів про працю України якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.
Положеннями статті 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Питання, щодо невиконання рішення суду позивачем перевірено Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, про що винесено відповідні рішення, якими позивача не накладались дисціплінарні стягнення, доказів зворотнього до суду не надано.
Необхідно зазначити, що пункту 9 Розділу IV Порядку від 03 жовтня 2019 року № 221 для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора.
В матеріалах справи відсутні докази того, що кадровою комісією були зроблені запити на підставі яких прийнято оскаржуване рішення. Представник Офісу Генерального прокурора до суду таких доказів не надав.
Судом при розгляді справи не встановлено обґрунтованих сумнівів що позивач, продемонстрував низький рівень професійної компетенції, неналежне володіння практичними уміннями та навичками прокурора, недостатній рівень знань основних положень Конституції України та Закону України «Про прокуратуру», законодавства та правозастосовної практики у сфері кримінального права і процесу, а також відсутність професійної мотивації.
Оскаржуване рішення не містить посилань на перелік документів, які підтверджують викладене у рішенні. Такі документи не долучено відповідачем до матеріалів справи, що позбавляє суд можливості співставити зазначене кадровою комісією джерелам походження цих відомостей.
Відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року за №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставіпункту 9частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» прокурор звільняється з посади у разі: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Як зазначено у частині 5 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченоїпунктом 9частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
Відповідно до пункту 18 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року за №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» у разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених устатті 27Закону України "Про прокуратуру". При переведенні на посаду прокурора окружної прокуратури вимоги щодо стажу, передбаченічастиною першоюстатті 27 Закону України "Про прокуратуру", не поширюються на прокурорів військових прокуратур, які успішно пройшли атестацію.
У пункті 10 розділу І «Порядку проходження прокурорами атестації» зазначено, що заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Особа, яку за рішенням суду поновлено на посаді прокурора або слідчого прокуратури після 15 жовтня 2019 року, подає таку заяву Генеральному прокурору упродовж 5 днів після видання керівником органу прокуратури наказу про її поновлення на посаді. Заява підписується прокурором особисто.
Однак, за матеріалами справи, станом на день судового засідання 04 листопада 2020 року, позивача не звільнено з посади прокурора на підставі рішення сьомої кадрової комісії №11 з атестації прокурорів Офісу Генерального прокурора від 15 липня 2020 року про неуспішне проходження прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадження прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 атестації за результатами проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора.
Отже, до позивача не можуть бути застосовані приписи пункту 10 розділу І «Порядку проходження прокурорами атестації».
У судовому засіданні представник відповідачів-1,2 повідомив, що атестація прокурорів Запорізької обласної прокуратури завершена.
При цьому, згідно з пунктом 1 Наказу Генерального прокурора від 03 вересня 2020 року за №410 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокурату» перейменовано без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну особу «Прокуратура Запорізької області» у «Запорізька обласна прокуратура».
Відповідно до пункту 1 Наказу Генерального прокурора від 08 вересня 2020 року за №414 «Про день початку роботи обласних прокуратур» днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11 вересня 2020 року.
У Наказі Генерального прокурора від 15 вересня 2020 року за №433 «Про проведення приймання-передачі справ, документів та майна прокуратури Запорізької області» Генеральним прокурором наказано приймання-передачу справ, документів та майна прокуратури Запорізької області провести 15 вересня 2020 року та надати акт Генеральному прокурору для затвердження.
За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на день судового засідання, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973 належить Запорізькій обласній прокуратурі.
Визнання протиправним та скасування судом оскаржуваного рішення сьомої кадрової комісії №11 з атестації прокурорів Офісу Генерального прокурора від 15 липня 2020 року про неуспішне проходження прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадження прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 атестації за результатами проведення співбе сіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора не буде підставою для переведення відповідачем-2 ОСОБА_1 на посаду прокурора у Запорізькій обласній прокуратурі, рівнозначній його посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадження прокуратури Запорізької області.
Тобто, статус позивача залишиться не визначеним, його права та інтереси не будуть захищені у повному обсязі, що призведе до нових судових процесів.
Таким чином, враховуючи наведені норми права та обставини справи, суд вважає, що права та інтереси позивача будуть захищені якщо відповідача-2 буде зобов`язано перевести ОСОБА_1 на по саду прокурора у Запорізькій обласній прокуратурі, рівнозначну його посаді прокурора відділу процесуаль ного керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадження прокуратури Запорі зької області
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.
У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу.
Розглядаючи таку вимогу, суд зазначає про наступне.
Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 132 КАС України).
Частинами першою та другою статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду надано:
договір про надання правничої допомоги б/н від 30 липня 2020 року;
акт передачі-приймання наданих послух за договором про надання правничої допомоги б/н від 30 липня 2020 року на суму 4000,00 грн. (підготовка адміністративного позову);
рахунок-фактура №03/08 від 03 серпня 2020 року на суму 4000,00 грн.;
розписка від 03 серпня 2020 року на суму 4000,00 грн.;
розписка від 03 серпня 2020 року на суму 10000,00 грн.;
акт передачі-приймання наданих послух за договором про надання правничої допомоги від 30 липня 2020 року на суму 10000,00 грн. (підготовка відповіді на відзив у сумі 2000,00 грн. та участь у засіданнях суду у кількості чотирьох по 2000,00 грн.)
рахунок-фактура №03/11 від 03 листопада 2020 року на суму 10000,00 грн.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076-VI від 05 липня 2012 року (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
В межах розгляду даної справи представником позивача здійснено представництво та надано інші види правової допомоги (консультації, складання процесуальних документів тощо).
Зазначений заявником розмір витрат на професійну правничу допомогу суд вважає таким, що є співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 840,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 14 000,00 грн.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) до Запорізької обласної прокуратури (69057, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, 29а, код ЄДРПОУ 02909973) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення сьомої кадрової комісії з атестації прокурорів Офісу Генерального прокурора від 15 липня 2020 року про неуспішне проходження прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадження прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 атестації за результатами проведення співбе сіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора.
Зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру перевести ОСОБА_1 на по саду прокурора у Запорізькій обласній прокуратурі, рівнозначну його посаді прокурора відділу процесуаль ного керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадження прокуратури Запорі зької області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 840,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 14 000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповнень пункту 3 розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України .
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення виготовлено та підписано 13 листопада 2020 року.
Суддя Д.В. Татаринов
