ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 826/4286/17

адміністративне провадження № К/9901/56782/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів - Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року (колегія суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О., Троян Н.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: публічне акціонерне товариство «Київметробуд», Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» про визнання протиправним та скасування сертифіката від 01 липня 2016 року IV № 165161931203,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Київметробуд", Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" про визнання протиправним та скасування виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 01 липня 2016 року сертифікату серії ІУ №16561831203, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта "Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом. 3 черга будівництва - житлова частина секції №3, творчі майстерні - 1 пусковий комплекс, вбудовані нежитлові приміщення - 2 пусковий комплекс", нове будівництво, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , проектній документації та підтверджено готовність до експлуатації.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач є співвласником поряд розташованого житлового будинку АДРЕСА_1 , в якому наявні пошкодження будинку, причиною яких є нерівномірне осідання фундаментів, обумовлено наступними чинниками, а саме: влаштуванням фундаментів житлового будинку АДРЕСА_3 , що створило додаткове одностороннє навантаження на ґрунти основи фундаментів будівлі АДРЕСА_3 ; динамічним впливом при виконанні механізованих робіт на площадці будівництва будинку АДРЕСА_3 ; багаторазовим зволоженням ґрунтів, що залягають під підошвою фундаментів, за період виконання будівельних робіт по улаштуванню підземної частини житлового будинку АДРЕСА_3 . Вказує, що про небезпеку робіт з будівництва вказано у приписі Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) , що виданий ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" від 27 січня 2016 року №284/П, зокрема про небезпеку зазначеному об`єкту культурної спадщини у зв`язку із встановленням металевої консольної форми, яка нависає над дахом будинку. Вказує, що судом апеляційної інстанції невірно надано оцінку вказаним обставинам, що будівельні роботи проводяться у безпосередній близькості та впливають на стан належного позивачу житлового будинку, а вимога про скасування оскаржуваного сертифіката направлена на відновлення прав та інтересів позивача, що, у свою чергу, наділяє його правом звернення до суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2018 відкрито касаційне провадження.

У відзивах на касаційну скаргу відповідач та третя особа просять в задоволенні касаційної скарги відмовити, а судове рішення - залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником поряд розташованого житлового будинку АДРЕСА_1 .

Наказом Головного управління охорони культурної спадщини від 10 червня 2011 року №10/34-11 вказаний будинок визнано таким, що є щойно виявленим об`єктом культурної спадщини.

26 березня 2015 року між позивачем та Управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації укладено договір на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - будинок житловий за адресою: АДРЕСА_1 ; технічна адреса (за даним БТІ): АДРЕСА_1, за умовами якого власник взяв на себе зобов`язання щодо охорони щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

01 липня 2016 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала сертифікат серії ІУ №16561831203, яким засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта "Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом. 3 черга будівництва - житлова частина секції №3, творчі майстерні - 1 пусковий комплекс, вбудовані нежитлові приміщення - 2 пусковий комплекс", нове будівництво, місцезнаходження: АДРЕСА_4, проектній документації та підтвердила готовність до експлуатації; замовник об`єкта: ПАТ "Київметробуд".

Вважаючи сертифікат від 01 липня 2016 року серії ІУ №16561831203, що виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, протиправним та таким, що видано з порушенням норм законодавства, з метою відновлення порушеного права, позивач звернувся до суду за захистом з відповідним позовом.

Як на підставу для визнання протиправним та скасування сертифікату позивач послався на ведення будівництва з порушенням нормативно встановленої відстані (не менше 15 метрів) між будинками згідно з ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, тоді як реальна відстань між будинками становить 4,5 метрів. Внаслідок будівництва будинок АДРЕСА_1 руйнується, не враховано, що будинок є новоявленою пам`яткою архітектури. Тому відповідач при такому стані справ не мав права видавати оскаржуваний сертифікат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що будівництво здійснювалось небезпеку робіт з будівництва вказано у приписі Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) , що виданий ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" від 27 січня 2016 року №284/П, зокрема про небезпеку зазначеному об`єкту культурної спадщини у зв`язку із встановленням металевої консольної форми.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що права позивача жодним рішенням відповідача не порушені, будівництво третьою особою проведено на підставі містобудівної документації та необхідних дозволів. Сертифікат про готовність об`єкта виданий у відповідності до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 13 квітня 2011 року №461. Крім того, зазначений будинок є побудованим, у ньому проживають мешканці, які отримали та зареєстрували відповідно до вимог закону права власності на житло.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Стаття 2 КАС у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій, справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами частини першої статті 17 КАС у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС у редакції, чинній на час вирішення цієї справи).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судами попередніх інстанцій належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Разом із тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Відповідно до ч. 2, 5, 9 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Колегія суддів зазначає, що за правилами статті 26 цього Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" завершальним етапом будівництва об`єкту містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.

З моменту реєстрації права власності на новостворений об`єкт вичерпує свою дію декларація про готовність об`єкта експлуатації та рішення про видачу сертифікату готовності.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16 та від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а.

З установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що зазначений будинок є побудованим, зданим в експлуатацію та згідно довідки Департаменту з продажу та маркетингу ПАТ «ХК «Київміськбуд» станом на 15.06.2018 реалізовано всі належні компанії квартири, що були передані відділу продажу для укладання цивільно-правових угод, у житловому будинку по АДРЕСА_4. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що на квартири у житловому будинку по АДРЕСА_4 зареєстровано право власності фізичних осіб.

Отже, у результаті та на підставі оскаржуваних рішень суб`єкта владних повноважень у третьої особи, а в подальшому у багатьох фізичних осіб виникло речове право на нерухоме майно, тому цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 392 ЦК передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Як убачається з установлених судами обставин справи та наведених у позовних вимогах і касаційній скарзі доводів, позивач оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень, яке фактично стосується права третіх осіб на реконструйовану частину квартири, саме з підстав незгоди з фактом такої реконструкції, що, на думку позивачів, призвело до порушення їх прав, як власників квартири в спільному житловому будинку.

Рішення про видачу сертифікату, яким засвідчено відповідність закінченого будівництва проектній документації та підтверджено готовність до експлуатації, яке прийняте суб`єктом владних повноважень, породжує права та обов`язки тільки для суб`єкта, якому вона адресована, тобто для замовника відповідного будівництва.

За таких обставин цей спір стосується не стільки правомірності дій суб`єкта владних повноважень щодо видачі сертифікату про готовність об`єкта до експлуатації, скільки правомірності здійснення третьою особою будівництва вцілому.

Спір у цій справі стосується захисту майнових інтересів, тому з урахуванням суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 816/421/17 та 28 листопада 2018 року у справі № 816/616/17.

Таким чином, на підставі оскаржуваних рішення суб`єкта владних повноважень, яке, на думку позивача, прийнято внаслідок допущення Інспекцією протиправної бездіяльності, у третьої особи та решти фізичних осіб виникло речове право, правомірність набуття якого оспорюється позивачем, тому цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 813/1362/16, 28 листопада 2018 року у справі № 825/642/18, 29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

За нормами частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Київметробуд», Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» про визнання протиправним та скасування сертифіката від 01 липня 2016 року IV № 165161931203 закрити.

Роз`яснити позивачам, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного судочинства та що вона вправі протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко