ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Київ
06 лютого 2018 року справа №826/4286/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.)
до
Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі по тексту - відповідач, ДАБІ України)
треті особи
1. Публічне акціонерне товариство "Київметробуд" (далі по тексту - третя особа 1, ПАТ "Київметробуд") 2. Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі по тексту - третя особа 2, ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд")
про
визнання протиправним та скасування сертифіката від 01 липня 2016 року IУ №165161931203 щодо закінченого будівництвом об'єкта, виданого ДАБІ України
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з підстав незаконності видачі замовникам будівництва сертифіката про засвідчення відповідності закінченого будівництвом об'єкта "Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом. 3 черга будівництва - житлова частина секції №3, творчі майстерні - 1 пусковий комплекс, вбудовані нежитлові приміщення - 2 пусковий комплекс", оскільки відповідач не з'ясовував питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об'єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, та проігнорував порушення при здійсненні будівництва багатоповерхового будинку, зокрема про що зазначено у приписі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 28 серпня 2015 року та приписі Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 21 січня 2016 року. Зокрема позивач зазначає, що третьою особою 1 не було погоджено та затверджено історико-містобудівне обґрунтування, не було отримано рекомендації архітектурно-містобудівної ради з питань планування та використання території у межах історичного ареалу і зон охорони пам'яток, не було узгоджено проектну документацію з органом охорони культурної спадщини міста Києва та Міністерством культури України, а не також усунув порушення щодо яких Департаментом культури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) видано припис від 21 січня 2016; на думку позивача, об'єкт будівництва щодо якого видано оскаржуваний сертифікат призводить бо руйнування належного позивачу двохповерхового будинку АДРЕСА_1, який з 2011 року є щойно виявленим об'єктом культурної спадщини, що зачіпає безпосередньо його права, оскільки такий сертифікат фактично легалізує ті порушення, які були допущені при будівництві, внаслідок чого ОСОБА_1 завдана і продовжує завдаватись шкода та порушуються його права та інтереси.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/4286/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідач подав заперечення, у якому зазначив про безпідставність позовних вимог у зв'язку із тим, що ПАТ "Київметробуд" подало усі документи, необхідні для прийняття рішення про видачу сертифіката на об'єкт будівництва; посадовим особами Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві здійснено огляд об'єкта будівництва по АДРЕСА_1 та встановлено, що на зазначеному об'єкті будівництва виконано всі передбачені проектною документацією згідно з будівельним нормами, державними стандартами та правилами роботи, створено безпечні умови для роботи виробничого персоналу і перебування людей відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, про що складено відповідну довідку; та звертав увагу, що оскаржуваний сертифікат не порушує прав та інтересів позивача у справі.
Третя особа 1 у письмовому запереченні зазначила про те, що сертифікат є актом індивідуальної дії і безпосередньо позивача не стосується та про наступне: судом у справі №826/9118/14 встановлено факт, що будівельні роботи проводяться відповідно до чинного законодавства та дозвіл на проведення будівельних робі видано у законний спосіб; проектна документація пройшла відповідні експертизи та відповідає вимогам чинного законодавства; на титульних листах проекту та паспорту опорядження фасадів є погодження Голови Державної служби з питань національної культурної спадщини №656; всі відхилення від державних будівельних норм погоджені ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" з Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та Державною службою України з надзвичайних ситуацій; ПАТ "Київметробуд" подало усі документи, необхідні для прийняття рішення про видачу сертифіката на об'єкт будівництва; роботи на щойно виявленому об'єкті культурної спадщини - будинку АДРЕСА_1, власником якого є позивач, третьою особою 1 не проводяться; твердження позивача про руйнування належного йому будинку документально не підтверджуються та спростовуються рішенням у справі №826/9119/14.
Третя особа 2 подала до суду заперечення, у якому підтримала позицію ПАТ "Київметробуд".
Відповідач та треті особи також подали клопотання, у яких просили адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду у зв'язку із пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Позивач подав також заперечення проти позицій відповідача та третіх осіб щодо залишення позову без розгляду, в якому звертав увагу на дотримання строку звернення до суду, та заперечення проти позиції третьої особи 1, викладеної у запереченні.
В судовому засіданні 18 жовтня 2017 року позивач та його представник позовні вимоги підтримали, представники відповідача та третьої особи 2 проти позову заперечили; представник третьої особи 1 до суду не прибув; відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Після переходу у письмове провадження представник позивача також подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, що, на думку представника позивача, дозволить всебічно і повно дослідити всі обставини справи та наявні у справі докази.
Проте, суд звертає увагу що Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент подання клопотання) не передбачав можливості виходу з письмового провадження у випадку, коли суд перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України; крім того позивачем не наведено обґрунтованих підстав, які б свідчили про необхідність призначення судового засідання у справі з викликом осіб, які беруть участь у справі; при письмове провадження не перешкоджає суду здійснити всебічне і повне дослідження всіх обставини справи та наявних у справі доказів.
Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, звертає увагу на наступне.
Між ВАТ "Київметробуд" (правонаступником якого є ПАТ "Київметробуд") та АТХК "Київміськбуд" (правонаступником якого є ПАТ (ПрАТ) "Холдингова компанія "Київміськбуд") укладено угоду №7 від 05 грудня 2001 року на будівництво житлового будинку по вул. Коперника, 7 в місті Києві, згідно з якою ВАТ "Київметробуд" прийняло на себе функції замовника по будівництву об'єкта, АТХК "Київміськбуд" прийняло на себе функції генпідрядника та інвестора по проектуванню і будівництву об'єкта.
ДАБІ України 01 липня 2016 року видала сертифікат серії НОМЕР_2, яким засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкта "Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом. 3 черга будівництва - житлова частина секції №3, творчі майстерні - 1 пусковий комплекс, вбудовані нежитлові приміщення - 2 пусковий комплекс", нове будівництво, місцезнаходження: м. Київ, Шевченківський район, вул. Коперника, 7, проектній документації та підтвердила готовність до експлуатації; замовник об'єкта: ПАТ "Київметробуд".
Наявні у справі докази підтверджують, що ОСОБА_1 є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1.
У зв'язку із тим, що вказаний будинок згідно з наказом Головного управління охорони культурної спадщини від 10 червня 2011 року №10/34-11 є щойно виявленим об'єктом культурної спадщини, між позивачем та управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації 26 березня 2015 року укладено договір на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - будинок житловий за адресою: вул. Коперника, 7; технічна адреса (за даним БТІ): вул. Коперника, 7 літ. А, за умовами якого власник взяв на себе зобов'язання щодо охорони щойно виявленого об'єкта культурної спадщини.
Згідно з частиною другою статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма акта готовності об'єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).
Відповідно до частини третьої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі необхідності під час розгляду питань, пов'язаних з видачею сертифіката, може звернутися до державних органів з метою отримання відповідних висновків. Неподання таких висновків у визначений органом державного архітектурно-будівельного контролю строк не є підставою для продовження строку видачі сертифіката або відмови в його видачі.
Частиною сьомою статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у видачі сертифіката з таких підстав: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; невідповідність об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил.
Відповідно до пункту 24 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №461 (далі по тексту - Порядок) для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката за формою, наведеною у додатку 8 до цього Порядку, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 9 до цього Порядку.
Згідно з пунктами 25 та 26 зазначеного Порядку орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає подані замовником заяву, акт готовності об'єкта до експлуатації та вчиняє дії у межах чинного законодавства щодо з'ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об'єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами яких складається довідка за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку. Під час розгляду питання прийняття в експлуатацію об'єктів IV та V категорії складності орган державного архітектурно-будівельного контролю має право оглядати об'єкт із здійсненням фото- та відеофіксації, відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати проектну та виконавчу документацію, визначені будівельними нормами, державними стандартами і правилами, отримувати матеріали, відомості, довідки, пояснення з питань, що виникають під час огляду об'єкта, та залучати у разі потреби установи, організації, державні органи (їх консультативно-дорадчі органи). У разі потреби під час розгляду питань, пов'язаних з видачею сертифіката, орган державного архітектурно-будівельного контролю може звернутися до державних органів з метою отримання відповідних висновків, що стосуються об'єкта будівництва. Неподання таких висновків у встановлений строк не є підставою для продовження строку видачі сертифіката або відмови в його видачі.
Пунктом 27 вказаного Порядку встановлено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви приймає рішення про видачу сертифіката або про відмову в його видачі. Підставою для відмови у видачі сертифіката є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; невідповідність об'єкта проектній документації та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі щодо доступності для маломобільних груп населення.
Отже, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності здійснюється шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката, який видається виключно після встановлення органами архітектурно - будівельного контролю достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об'єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил.
При цьому, під час вирішення питання щодо видачі сертифіката органи державного архітектурно-будівельного контролю мають право оглядати об'єкт із здійсненням фото- та відеофіксації, відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати проектну та виконавчу документацію, визначені будівельними нормами, державними стандартами і правилами, отримувати матеріали, відомості, довідки, пояснення з питань, що виникають під час огляду об'єкта, залучати у разі потреби установи, організації, державні органи (їх консультативно-дорадчі органи) та звертатись до державних органів з метою отримання відповідних висновків, що стосуються об'єкта будівництва.
Як видно з обставин справи, оскаржуваний сертифікат видано відповідачем ПАТ "Київметробуд" щодо об'єкта "Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом. 3 черга будівництва - житлова частина секції №3, творчі майстерні - 1 пусковий комплекс, вбудовані нежитлові приміщення - 2 пусковий комплекс".
Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві видав ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" припис від 28 серпня 2015 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, згідно з яким за результатами позапланової перевірки проведеної на АДРЕСА_1 щодо спірного об'єкта будівництва встановлено порушення пункту 3 частини четвертої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме: невиконання вимог припису Інспекції архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 14 червня 2013 року, не в повному обсязі виконання вимог припису Департаменту архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 13 березня 2015 року, а саме: не виконання вимог містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки виданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 грудня 2012 року за №16312/0/18-1/009-12 у частині погодження та отримання позитивних висновків органів охорони культурної спадщини; відстань між секцією №3 запроектованого будинку та торцевою глухою частиною існуючого двоповерхового житлового будинку становить менше 8 м.; відсутні договір на виконання робіт із супроводу будівництва головним виконавцем супроводу; не розроблено програму науково-технічного супроводу об'єкта будівництва; не призначений головний виконавець науково-технічного супроводу, не призначений науковий керівник супроводу, який здійснює наукове і технічне керівництво за виконанням робіт з супроводу (призначається наказом (розпорядженням) головного виконавця). З огляду на зазначене у приписі викладено вимогу щодо усунення допущених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку в термін до 13 жовтня 2015 року.
Таким чином, за результатами перевірки об'єкта встановлено факт допущення ряду порушень вимог містобудівного законодавства будівельних норм, державних стандартів і правил.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проте, треті особи не надали суду належних та допустимих доказів усунення виявлених порушень на виконання припису від 28 серпня 2015 року, зокрема: 1) доказів, які б підтверджували виконання вимог припису Інспекції архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 14 червня 2013 року, виконання в повному обсязі виконання вимог припису Департаменту архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 13 березня 2015 року в частині погодження та отримання позитивних висновків органів охорони культурної спадщини; 2) доказів усунення порушень в частині відстані між секцією №3 запроектованого будинку та торцевою глухою частиною існуючого двоповерхового житлового будинку, що становить менше 8 м.; 3) докази укладання договору на виконання робіт із супроводу будівництва головним виконавцем супроводу; 4) докази розроблення програми науково-технічного супроводу об'єкта будівництва; 5) докази призначення головного виконавця науково-технічного супроводу; або доказів скасування такого припису в установленому законом порядку.
Про невиконання вимог припису від 28 серпня 2015 року позивача також повідомлено у листі ДАБІ України від 09 квітня 2015 року №40-203-16/3273.
Суд не приймає до уваги доводи третіх осіб про те, що судом у справі №826/9118/14 встановлено факт, що будівельні роботи проводяться відповідно до чинного законодавства та дозвіл на проведення будівельних робі видано у законний спосіб, оскільки дозвіл на виконання будівельних робіт видається до їх здійснення та не спростовує порушень, допущених під час об'єкта будівництва.
Твердження про позитивні експертизи проектної документації та відповідність її вимогам чинного законодавства також відхиляються судом як необґрунтовані та такі, що не спростовуються доводи позовної заяви та порушення при будівництві спірного об'єкта будівництва.
При цьому факт допущення порушень при будівництві об'єкта третіми особами не заперечується.
Посилання третіх осіб на погодження ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" усіх відхилень від державних будівельних норм погоджені з Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та Державною службою України з надзвичайних ситуацій; є безпідставними.
Так, згідно вимогами таблиці 1 додатку 3.1 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування та забудова сільських та міських поселень" встановлено, що протипожежні відстані між житловим будинками ІІІ ступеню вогнестійкості складає не менше 8 м.
Частина перша статті 11 Закону України "Про будівельні норми" встановлює, що застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення.
Проте, відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про будівельні норми" передбачено, що обґрунтовані відхилення від будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами, можуть бути погоджені суб'єктом нормування відповідно до встановленого ним порядку.
У справі міститься копія листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 вересня 2014 року №7/14-11195, адресованого ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", у якому зазначено, що питання щодо можливості відхилень від вимог державних будівельних норм при проектуванні житлового будинку на АДРЕСА_1 розглянуто 17 вересня 2014 року на засіданні секції "Містобудування та архітектури, будівництва об'єктів цивільного та промислового призначення, будівельних матеріалів та виробів" Науково-технічної ради Мінрегіону, де було вирішено вважати за можливе погодити відхилення від вимог державних будівельних норм, надавши копію витягу з відповідного з протоколу засідання від 17 вересня 2014 року №11.
Згідно з витягом з протоколу засідання від 17 вересня 2014 року №11 на засіданні вирішено вважати за можливе при проектуванні житлового будинку на АДРЕСА_1 погодити відхилення від вимог таблиці 1 додатку 3.1 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування та забудова сільських та міських поселень" в частині зменшення до 5,8-6,8 м. відстані між секцією №3 запроектованого будинку та торцевою глухою частиною існуючого двоповерхового житлового будинку за умови погодження з державними органами пожежного нагляду.
Таким чином, ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" погодило відхилення від будівельних норм при проектуванні спірного об'єкта будівництва, однак, станом на день погодження проектна документація вже була розроблена і замовник будівництва вже отримав дозвіл на виконання будівельних робіт від 26 липня 2012 року №КВ11512127277, що вказує на фактичну відсутність погодження обґрунтованих відхилень від будівельних норм.
З тих самих підстав суд не приймає до уваги посилання третіх осіб на лист Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 15 квітня 2015 року №26-5562/264, яким повідомлено ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" про те, що комісія з розгляду проектних рішень, щодо яких відсутні норми і правила, обґрунтованих відхилень від установлених норм, розглянувши проектні рішення з компенсуючи ми протипожежними заходами, що викладені у таблиці до листа ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" від 17 березня 2015 року №00981/0/2-15, не буде заперечувати щодо їх застосування.
Крім того, суд звертає увагу, що зі змісту вказаного листа не вбачається, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій погодила обґрунтовані відхилення, а лише не буде заперечувати щодо застосування таких відхилень.
Суд враховує, що ПАТ "Київметробуд" подало усі документи, необхідні для прийняття рішення про видачу сертифіката на об'єкт будівництва, однак, звертає увагу, що формальне подання повного переліку документів для видачі сертифіката не можу бути підставою для його видання за умови наявності невідповідності об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил.
З наявних в матеріалах справи документів судом також встановлено, що Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" припис від 27 січня 2016 року №284/П, згідно з яким проводяться роботи з будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями з підземним паркінгом та на фасаді новобудови, з боку об'єкта культурної спадщини на рівні 2-3 поверхів встановлено металева консольна форма, яка нависає над дахом будинку та створює небезпеку зазначеному об'єкту культурної спадщини, з урахуванням чого вимагається з метою усунення виявлених порушень надати письмові пояснення щодо призначення зазначених конструкцій та демонтувати вказані конструкції.
Правомірність вказаного припису підтверджена у судовому порядку, а саме: постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2016 року у справі №826/10901/16 за позовом ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, скасування припису, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, відмовлено у задоволені позову, та встановлено наступні обставини:
"Як повідомив відповідач, відповідно до містобудівних умов та обмежень, доданих позивачем до позовної заяви, виданих Головним управлінням містобудування та архітектури ВО КМР (КМДА) від 06.12.2012 №16312/0/18-1/009-12 розділом 5 та 12 визначено вимоги щодо охорони культурної спадщини, серед яких зазначено, що об'єкт будівництва знаходиться в Центральному історичному ареалі міста Києва, відповідно до рішення Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, а тому необхідно розробити, погодити та затвердити історико-містобудівне обґрунтування згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318; рекомендовано отримати рекомендації архітектурно-містобудівної ради з питань планування та використання території у межах історичного ареалу і зон охорони пам'яток на виконання ст. 20 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VІ; проектну документацію узгодити з органом охорони культурної спадщини м. Києва та Міністерством культури України.
Станом на 14.09.2016 в Департаменті відсутнє історико-містобудівне обґрунтування та проектна документація подана позивачем на погодження…
…За таких обставин, висновки позивача про незаконність проведення перевірки та порушення норм Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в частині не виконання його вимог не відповідають дійсності, оскільки Департамент не перевіряв діяльність самого підприємства позивача, а тому всі зауваження позивача щодо необхідності попереднього погодження огляду та оформлення документів за результатами огляду згідно вимог зазначених позивачем не обґрунтовані.
Крім того, вказаний закон не передбачає надання можливості підприємствам, установам, організаціям порушувати та не виконувати вимоги діючого законодавства про охорону об'єктів культурної спадщини.
Зважаючи на наведене в сукупності, суд приходить до висновку про правомірність вчинення відповідачем оскаржуваних дій та прийняття припису №284/П від 27.01.2016 року, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні".
У свою чергу відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Докази на підтвердження факту усунення виявлених порушень щодо яких Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано припис від 27 січня 2016 року №284/П, у справі відсутні.
В частині доводів третіх осіб про те, що безпосередньо на об'єкті культурної спадщини не здійснюються будівельні роботи, суд зазначає, що правомірність припису від 27 січня 2016 року №284/П встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили, та не є предметом доказування у даній справі.
Враховуючи викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність видачі сертифіката серії НОМЕР_2 відповідність закінченого будівництвом об'єкта "Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом. 3 черга будівництва - житлова частина секції №3, творчі майстерні - 1 пусковий комплекс, вбудовані нежитлові приміщення - 2 пусковий комплекс", нове будівництво, місцезнаходження: м. Київ, Шевченківський район, вул. Коперника, 7, проектній документації, а тому вказаний сертифікат є таким що суперечить нормам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", та підлягає скасуванню як протиправний.
Щодо посилань відповідача та третіх осіб на відсутність у позивача порушеного права суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий у відношенні будь-якої особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку суб'єкта владних повноважень.
У свою чергу під порушенням прав і свобод фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин слід розуміти негативні наслідки, що були спричинені рішенням, діями чи бездіяльністю органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.
Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності.
На думку суду, оскаржуваний сертифікат, хоча і виданий замовнику ПАТ "Київметробуд", безпосередньо стосуються прав та інтересів позивача, оскільки як встановлено вище та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1, який є щойно виявленим об'єктом культурної спадщини, та відповідно до договору із управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації 26 березня 2015 року на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини взяв на себе зобов'язання щодо охорони щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, у тому числі захищати від протиправних посягань третіх осіб.
Як зазначає позивач, внаслідок порушень при будівництві спірного об'єкта будівництва здійснюється руйнування належного йому двохповерхового будинку АДРЕСА_1, який з 2011 року є щойно виявленим об'єктом культурної спадщини, що зачіпає безпосередньо його права, оскільки такий сертифікат фактично легалізує ті порушення, які були допущені при будівництві, внаслідок чого ОСОБА_1 завдана і продовжує завдаватись шкода та порушуються його права та інтереси.
У рішенні Шевченківського районного суду міста Києва від 11 лютого 2015 року у справі №761/20813/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" про зобов'язання вчинити дії, яке набрало законної сили, встановлено наступні обставини: "як вбачається із матеріалів справи, у 2005 році, Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" розпочало будівництво багатоповерхового житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Коперника, 9-11.
З пояснень позивача вбачається, що після початку будівництва вказаного об'єкту відповідачем, в будинку позивача утворилась велика кількість тріщин, просіла конструкція всього будинку та почався процес його деформації, що зокрема, підтверджується Актом обстеження будинку від 26.11.2009р.
Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 09.04.2013 року, спеціалістом встановлено наявні пошкодження будинку по вул. Коперника, 7 у місті Києві, причиною яких є нерівномірне осідання фундаментів, обумовлено наступними чинниками, а саме: влаштуванням фундаментів житлового будинку №9-11 по вул. Коперника, що створило додаткове одностороннє навантаження на ґрунти основи фундаментів будівлі №9-11 по вул. Коперника; динамічним впливом при виконанні механізованих робіт на площадці будівництва будинку №9-11 по вул. Коперника; багаторазовим зволоженням ґрунтів, що залягають під підошвою фундаментів,за період виконання будівельних робіт по улаштуванню підземної частини житлового будинку №9-11 по вул. Коперника у м. Києві (а.с. 74-107, т. 1).
Згідно із висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №201/14-42 від 08.08.2014 року, експертом встановлено можливі причини, які спричинили виникнення пошкоджень будинку по вул. Коперника, 7 у місті Києві серед ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" зобов'язано зробити капітальний ремонт будинку № 7 по вул. Коперника у м. Києві відповідно до державних будівельних норм України, з погодженням із Управлінням охорони культурної спадщини, а саме: здійснити ремонтно-реставраційні роботи по відновленню кутів будинку, ліквідувати локальні тріщини будинку, реставрувати дверні балконні та віконні пройми, замінити фрамуги та ліквідувати як внутрішні так і зовнішні дрібні тріщини, відремонтувати дах від наслідків падіння цегли та затерти плями на стелі та на ліпнині від води, яка стікала з місця ушкодження даху.
Крім того, про небезпеку робіт з будівництва вказано у приписі Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" від 27 січня 2016 року №284/П, зокрема про небезпеку зазначеному об'єкту культурної спадщини у зв'язку із встановленням металевої консольної форми, яка нависає над дахом будинку.
Наведене свідчить, що будівельні роботи проводяться у безпосередній близькості та впливають на стан належного позивачу житлового будинку, а вимога про скасування оскаржуваного сертифіката направлена на відновлення прав та інтересів позивача, що, у свою чергу, наділяє його правом звернення до суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного сертифіката з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Крім того, відповідно до частини шостої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про повернення судового збору.
Частина друга статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення до суду) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення до суду) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено, що в 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2017 року становив 1 600,00 грн.
Таким чином, фізична особа за подання адміністративного позову немайнового характеру, який містить одну вимогу, має сплатити 640,00 грн.
Суд встановив, що за подання адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 280,00 грн. (640,00 грн. х 2) за дві вимоги немайнового характеру.
Разом з тим, позивачем в адміністративному позові фактично заявлено одну вимогу про скасування сертифіката, у свою чергу вимоги про зобов'язання відповідача та третьої особи 1 надати оригінали документів не є позовними вимогами, а по своїй суті відповідають клопотанню про витребування доказів, що не потребує сплати судового збору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач сплатив судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, що є підставою для повернення судового збору у розмірі 640,00 грн.
В частині дотримання позивачем строку звернення до суду та клопотання відповідачів і третіх осіб про залишення адміністративного позову без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку для звернення з адміністративним позовом, суд зазначає про наступне.
Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідач та третя особа вказують, що ОСОБА_1 оскаржує обидва сертифікати на будинок по вул. Коперника, 7, на першу та другу секцію, які датовані однією датою - 01 липня 2016 року; 11 липня 2016 року на сайті ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд", в засобах масової інформації опубліковано інформацію про ведення житлового комплексу в експлуатацію; така ж інформація міститься на офіційному сайті ДАБІ України в реєстрі документів, що надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; тобто, на думку опонентів позивача, інформація про видачу оскаржуваного сертифіката була відома ОСОБА_1 як загальнодоступна.
У свою чергу позивач зазначає, що про оскаржуваний сертифікат він дізнався у судовому засіданні 27 лютого 2017 року у справі №826/19275/16, під час якого представник третьої особи 2 надав копію такого сертифіката суду, у зв'язку із чим позивачу надано строк для ознайомлення з матеріалами справи, а також звертає увагу, що не користується мережею Інтернет і не міг дізнатись про оскаржуваний сертифікат раніше.
При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача та третіх осіб на можливість ОСОБА_1 дізнатись про порушене право після публікації інформації про оскаржуваний сертифікат у доступних джерелах, оскільки закон не зобов'язує фізичних осіб відслідковувати стан будівництва об'єктів, а Кодекс адміністративного судочинства України пов'язує обчислення строку звернення до адміністративного суду саме з днем, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Доказів, які б достовірно підтверджували, що позивач ознайомився із сертифікатом серії НОМЕР_2 раніше, ніж вказано у позовній заяві, відповідачем та третіми особами до суду не надано.
Таким чином, на думку суду, адміністративний позов ОСОБА_1 у межах спірних правовідносин подано з дотриманням строку звернення, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, що також вказує на безпідставність поданих клопотань.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39439980) 01 липня 2016 року сертифікат серії НОМЕР_2, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта "Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом. 3 черга будівництва - житлова частина секції №3, творчі майстерні - 1 пусковий комплекс, вбудовані нежитлові приміщення - 2 пусковий комплекс", нове будівництво, місцезнаходження: м. Київ, Шевченківський район, вул. Коперника, 7, проектній документації та підтверджено готовність до експлуатації.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
4. Повернути ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень нуль копійок) сплачений згідно з квитанцією від 28 квітня 2017 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя В.А. Кузьменко
Судді Р.О. Арсірій
О.П. Огурцов
