13.10.2020 Справа № 756/7311/20
Провадження № 2/756/4541/20
Справа № 756/7311/20
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Луценко О.М.,
при секретарі Пляса Б.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «РОМСАТ», третя особа: директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «РОМСАТ» Стариченко Володимир Васильович, про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и в:
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «РОМСАТ», третя особа: директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «РОМСАТ» Стариченко Володимир Васильович, про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу в якому просив суд постановити рішення, яким поновити позивача на посаді заступника директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «РОМСАТ» та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.05.2020 до дня поновлення на роботі та судові витрати.
Вимоги заяви обґрунтовано наступним.
ОСОБА_1 працював на посаді заступника директора в ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «РОМСАТ» з 14.07.2015р.
03.04.2020р. ОСОБА_1 отримав лист про попередження про скорочення, яке датоване 16.03.2020р. з якого вбачається, що загальними зборами учасників (засновників) ТОВ « НВО « Ромсат» прийнято рішення про скорочення з посади заступника директора та про наявність Наказу №1603/20-К від 16.03.2020р., відповідно до якого посада заступника директора підлягає скороченню відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України з 22.05.2020р. та на даний момент у підприємстві відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані позивачу для подальшого працевлаштування.
Окрім того ОСОБА_1 не було ознайомлено з наказом № 1603/20-К від 16.03.2020р. Про скорочення посади заступника директора.
Позивач зазначає, що відповідач здійснює затримку видачі трудової книжки на кожну його вимогу він отримує необґрунтовану відмову.
Оскільки відповідач своєчасно не повернув трудову книжку підлягають стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
В судовому засідання представник відповідача проти позову заперечував. Просив відмовити в задоволенні позову.
В судовому засідання третя особа проти позову заперечував. Просив відмовити в задоволенні позову.
Суд вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді заступника директора в ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «РОМСАТ» з 14.07.2015р.
13.03.2020року відбулися загальні збори учасників ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «РОМСАТ», на яких протоколом № 13/03/2020 було прийнято рішення про скорочення посади заступника директора ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «РОМСАТ».
16.03.2020р. ОСОБА_1 було звільнено на підставі п. 1 ст.40 КЗпП у зв`язку скороченням посади заступника директора, що підтверджується наказом №1603/20-К від 16.03.2020року( а.с.32).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення численності або штату працівників.
Згідно з ч. ч.1,3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджують не пізніше ніж за два місяці.
Відповідно до акту ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «РОМСАТ», 16.03.2020року ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватися з попередженням про скорочення та наказом « про скорочення посади заступника директора». ( а.с.34-35)
23.03.2020року позивач був додатково повідомлений про наступне звільнення шляхом надсилання йому відповідних документів поштовим відправленням - рекомендованим листом з описом вкладення, що підтверджується копією фіскального чеку від 23.03.2020року ( а.с.39).
20.05.2020року позивача було повідомлено засобами телефонного зв`язку і по електронній пошті та надіслано скан копію підписаного наказу про звільнення позивача з 22.05.2020р.
Окрім того ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «РОМСАТ» здійснило повний розрахунок з ОСОБА_1 та грошові кошти перераховані на його картковий рахунок ( а.с.42).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст 233 КЗпП України, - працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно ст. 116 КЗпП України, при звiльненнi працiвника виплата всiх сум, що належать йому вiд пiдприємства, установи, органiзацiї, провадиться в день звiльнення. Якщо працiвник в день звiльнення не працював, то зазначенi суми мають бути виплаченi не пiзнiше наступного дня пiсля пред`явлення звiльненим працiвником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разi спору про розмiр сум, належних працiвниковi при звiльненнi, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цiй статтi строк виплатити не оспорювану ним суму.
За змістом статті 117 КЗпП України, в разi невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звiльненому працiвниковi сум у строки, зазначенi в статтi 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмiр пiдприємство, установа, органiзацiя повиннi виплатити працiвниковi його середнiй заробiток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявностi спору про розмiри належних звiльненому працiвниковi сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цiй статтi вiдшкодування в тому разi, коли спiр вирiшено на користь працiвника. Якщо спiр вирiшено на користь працiвника частково, то розмiр вiдшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рiшення по сутi спору.
За порушення строків розрахунку з працівником та/або видачі йому трудової книжки законодавством передбачено відповідальність роботодавця. Так, згідно зі ст. 235 КЗпП у разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 № 58 (далі - Інструкція № 58) у разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, установленому п. 2.10 Інструкції № 58.
Судом встановлено, що Відповідачем було здійснено всі передбачені законом дії для недопущення порушення законодавства а також те, що Позивач ОСОБА_1 сам не з`являвся до товариства для ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки у передбачений чинним законодавством спосіб.
У зв`язку з вищевикладеним суд прийшов до висновку, що позовна вимога про поновлення на роботі є безпідставною, суперечить дійсним обставинам справи та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Також судом встановлено, що Позивач із дати звільнення безпосередньо до підприємства для ознайомлення з наказом - не з`являвся.
Що стосується вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Відповідач провів-розрахунок сум належних до виплати при звільненні за таких обставин суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У зв*язку із наведеним, не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, оскільки порушення прав позивача не мало місце, а тому правові підстави відсутні.
На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 5, 10-13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд -
в и р і ш и в:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «РОМСАТ», третя особа: директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «РОМСАТ» Стариченко Володимир Васильович, про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Луценко
