ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6230/20 Справа № 199/1917/19 Суддя у 1-й інстанції - Новік Л. М. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Демченко Е.Л.
суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О.
розглянувши успрощеному позовномупровадженні,без повідомленняучасників справи,в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , про стягнення суми,
в с т а н о в и л а:
У березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми.
Позивач вказував, що 27 червня 2017 року о 07-40 год. на вул.Молодогвардійській в м.Дніпро за участю водія ОСОБА_4 , який керував трамваєм Т-З б/н 1363, та відповідача, який керував автомобілем Шевроле, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталась дорожньо-транспортна пригода внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічні пошкодження.
Зазначав, що 15 серпня 2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого кредитор передав новому кредитору право вимоги до осіб, відповідальних за завдання матеріальної шкоди, заподіяної під час дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктом 5 договору передбачено, що кредитор втрачає право вимагати від страхової компанії «МТСБУ» де застрахована цивільно-правова відповідальність винної у дорожньо-транспортній пригоді особи та від винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, або від будь-якої іншої особи, що в силу закону несе відповідальність перед кредитором, компенсації матеріального збитку, заподіяного внаслідок вказаної вище пригоди.
Згідно умов п.4 договору після його підписання та отримання від кредитора нотаріально посвідченої довіреності, новий кредитор зобов`язався відремонтувати власними силами автомобіль Шевроле, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Виконуючи свої зобов`язання за договором позивач за власний кошт відремонтував вказаний транспортний засіб та оплатив проведені ремонтно-відновлювальні роботи в розмірі 84 830 грн., що підтверджується актом виконаних робіт СТО «ФОП ОСОБА_3 » №70 від 30 грудня 2017 року.
Вказував також на те, що п.15 договору сторони погодили, що якщо за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення з приводу дорожньо-транспортної пригоди, зазначеної в п.1 договору, судом винним буде визнано кредитора (або водія, який керував належним кредитору транспортним засобом) та/або іншого учасника пригоди визнано не винним у вчинені адміністративного (кримінального) правопорушення по факту зазначеної пригоди, то кредитор зобов`язаний відшкодувати новому кредитору всі фактично понесені ним витрати в зв`язку із виконанням цього договору.
Згідно постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2018 року у справі №206/4471/17 водія ОСОБА_4 , який керував трамваєм Т-З б/н НОМЕР_2 , визнано невинним у скоєному ДТП. Провадження по справі було закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В зв`язку з цим, у відповідності до умов п.15 договору, відповідач був зобов`язаний відшкодувати позивачу всі фактично понесені ним витрати із виконанням цього договору.
Посилаючись на те, що на надіслану досудову вимогу відповідач не відреагував та заборгованість не сплатив, позивач просив суд стягнути з останнього заборгованість за договором від 15 серпня 2017 року в розмірі 84 830 грн., а також понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 843 грн.30 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 6 000 грн., а всього 6 848 грн.30 коп. судових витрат.
Заочним рішеннямДніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором відступлення права вимоги від 15 серпня 2017 року в розмірі 84 830 грн., судовий збір в розмірі 843 грн.30 коп.
Ухвалою Дніпропетровського районного судуДніпропетровської областівід 21квітня 2020року заявувідповідача ОСОБА_1 про переглядзаочного рішенняДніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2019 року у цивільній справі №199/1917/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про стягнення суми залишено без задоволення.
В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 ,посилаючись напорушення місцевимсудом нормматеріального тапроцесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського районного судуДніпропетровської областівід 13червня 2019 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скаргамотивована наступним: місцевий суд не повідомляв відповідача належним чином про розгляд справи; з тексту договору від 15 серпня 2017 року він укладений щодо до ДТП, яке відбулось 26 червня 2017 року, втім відповідач не був учасником цього ДТП; суд першої інстанції безпідставно не залучив до участі у справі іншого водія; судом першої інстанції не з`ясовано, що саме було відремонтовано в автомобілі відповідача.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 назаочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2019 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 червня 2017 року о 07-40 год. на вул.Молодогвардійській в м.Дніпро за участю водія ОСОБА_4 , який керував трамваєм Т-З б/н 1363, та відповідача, який керував автомобілем Шевроле, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сталась дорожньо-транспортна пригода внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічні пошкодження.
Автомобіль Шевроле, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на праві власності належить відповідачу ОСОБА_1
15 серпня 2017 року між ОСОБА_1 (кредитором) та ОСОБА_2 (новим кредитором) укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов п.1 якого кредитор передав новому кредитору право вимоги до осіб, відповідальних за завдання матеріальної шкоди, заподіяної під час дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27 червня 2017 року. (а.с.9).
Пунктом 5 договору сторонами було погоджено, що кредитор втрачає право вимагати від страхової компанії «МТСБУ» де застрахована цивільно-правова відповідальність винної у дорожньо-транспортній пригоді особи та від винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, або від будь-якої іншої особи, що в силу закону несе відповідальність перед кредитором, компенсації матеріального збитку, заподіяного внаслідок вказаної вище пригоди.
Відповідно до п.6 договору для реалізації права відступлення вимоги 15 серпня 2017 року відповідачем на ім`я позивача видана нотаріально посвідчена довіреність. (а.с.10).
Позивач в свою чергу, на виконання умов п.4 договору після його підписання та отримання від кредитора нотаріально посвідченої довіреності, за власний кошт відремонтував вказаний транспортний засіб та оплатив проведені ремонтно-відновлювальні роботи в розмірі 84 830 грн., що підтверджується актом виконаних робіт СТО «ФОП ОСОБА_3 » №70 від 30 грудня 2017 року та квитанцією від 27 лютого 2019 року про оплату вартості відновлювального ремонту в повному обсязі.
В пункті 15 договору сторони також погодили, що якщо за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення з приводу дорожньо-транспортної пригоди, зазначеної в п.1 договору, судом винним буде визнано кредитора (або водія, який керував належним кредитору транспортним засобом) та/або іншого учасника пригоди визнано не винним у вчинені адміністративного (кримінального) правопорушення по факт вищезазначеного ДТП, то кредитор зобов`язаний відшкодувати новому кредитору всі фактично понесені ним витрати в зв`язку із виконанням цього договору.
Постановою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 04 жовтня 2018 року за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 27 червня 2017 року, визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП, провадження по справі закрити у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Згідно постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у справі №206/4471/17, постанову Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 04 жовтня 2018 року скасовано, провадження в справі закрито на підставі ст.247 КупАП, за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до умов п.15 укладеного між сторонами договору у відповідача виникли зобов`язання з повернення понесених позивачем витрат на відновлювальний ремонт належного йому транспортного засобу, позов є обґрунтованим.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що договір про відступлення права вимоги укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15 серпня 2017 року, тобто за цим договором ОСОБА_2 перейшло право кредитора на відшкодування матеріальної шкоди від винної особи.
Однак відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у справі №206/4471/17, постанову Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 04 жовтня 2018 року скасовано, провадження в справі закрито на підставі ст. 247 КупАП, за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на час укладання договору відступлення права вимоги не було визначено винну особу.
Так, відповідно ст.514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проте на момент укладання договору про відступлення права вимоги будь-яких зобов`язань ОСОБА_4 перед ОСОБА_1 не існувало.
Таким чином, на час укладення договору про відступлення права вимоги від 15 серпня 2017 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 щодо його обов`язку відшкодувати шкоду ОСОБА_1 судовим рішенням не встановлена, в зв`язку з чим останній не мав правових підстав на передачу права, яке йому ще не належало.
Відповідно до положень ст.ст.512,514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17.
За таких обставин,зважаючи на те, що вимоги позивача фактично ґрунтуються на положеннях неукладеного договору відступлення права вимоги від 15 серпня 2017 року, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки за договором відступлення права вимоги новому кредитору було передано право на відшкодування матеріальної шкоди, яке не належало первісному кредитору на момент укладення договору.
Таким чином, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що у відповідності до ч.1 ст. 376 ЦПК України є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
В порядку ч.13 ст.141 ЦПК України з позивача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати за звернення з апеляційною скаргою в розмірі 2 537 грн.41 коп.
Керуючись ст.ст.374,376,382-384 ЦПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішенняДніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,третя особа-фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ,про стягненнясуми відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 537 грн.41 коп.
Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїприйняття іможе бутиоскаржена укасаційному порядкубезпосередньо доВерховного Судуу випадках,передбачених пунктом2частини 3статті 389ЦПК України,протягом тридцятиднів.
Повний текст постанови складено 08 жовтня 2020 року.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.
