-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Справа № 464/3091/19 Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю.
Провадження № 22-ц/811/3572/19 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
УХВАЛА
24 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Приколоти Т.І., Шандри М.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова в складі судді Теслюка Д.Ю. від 23 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Львівобленерго», ТзОВ «Львівенергозбут» про захист прав споживача, -
в с т а н о в и л а :
рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 23 вересня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Львівобленерго», ТзОВ «Львівенергозбут» про захист прав споживача відмовлено.
Вказане рішення оскаржила ОСОБА_1
22.09.2020 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшла заява від позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову.
У такій заяві позивачка просить:
- визнати рішення Сихівського районного суду м. Львова щодо відмови в захисті прав споживачів передбачених Законом України про ринок електричної енергії, правилами ПРРЕЕ неправомірним;
- заборонити відповідачам ПрАТ «Львівобленерго» та ТОВ «Львівенергозбут» зчиняти неправомірні дії по відношенню до неї, щодо невиконання обов`язку здійснення компенсації за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг електрозабезпечення та відшкодування заподіяної шкоди, відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії».
В обґрунтування заяви вказує на те, що судом першої інстанції за період з 07 червня 2019 р. по 23 вересня 2019 р. не здійснено захисту її майнових і немайнових прав, що стало підставою відповідачам ПрАТ Львівобленерго, ТОВ Львівенергозбут не зчинити жодних дій щодо поновлення її прав споживача, передбачених ЗУ Про ринок електричної енергії (надалі Закон), в частині ст.ст. 5, 60, 61 Закону, Правилами роздрібного ринку електричної енергії (надалі ПРРЕЕ) в частині Розділу II п. 2, гі.2.1.2 глави 2.11 ІРРЕЕ,та укладенихв паперовомуваріанті Договорів.Вказує,щонею надано належні,достатні доказипорушення правспоживача тавраховуючи туобставину,що змоменту відкриттяапеляційного провадження04грудня 2019рпо данийчас,21вересня 2020р,її майновіта немайновіправа зазахистом якихвона звернуласьдо судуне булозреалізовано судомпершої інстанціїта відповідачамиПрАТ Львівобленергота ТОВЛьвівенергозбут.Враховуючи що незабезпечення її прав з якими вона звернулася до суду за період 2019-2020рр. зумовило подальшу втрату здоров`я, безпосередньо в залі суду першої інстанції, що зафіксовано довідкою від 02.08.2019р та виникнення захворювання пов`язаного з постійною стресовою ситуацією, що у подальшому призвело до ґрунтовних досліджень в Україні та за її межами та враховуючи що в умовах COVID-19 створено неймовірно великий ризик втрати життя.
Колегія суддів вважає, що дана заява є безпідставною та до задоволення не підлягає з таких підстав.
Згідно ч.1ст.149ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно доч.2ст.149ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначенихстаттею 77Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.
Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.
Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам, у тому числі уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, а також зупинення дії рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також шляхом встановлення для Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень/актів.
Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій.
Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначенихстаттею 77Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), до таких банків або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Майно (активи) або грошові кошти клієнта неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначенихстаттею 77Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), можуть бути передані приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно (активи) або грошові кошти залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушеньЗакону України"Про запобігання корупції".
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що:
-між сторонами дійсно виник спір та
-існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;
-з`ясувати обсяг позовних вимог,
-дані про особу відповідача, а також
-відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до вказаних вище вимог закону та роз`яснень суду касаційної інстанції, що стосуються способу вирішення аналогічних питань, перевіряючи, зокрема: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, колегія суддів вважає, що у суду відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення згаданого позову.
Як вбачається з матеріалів справи 06.06.2019р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «Львівобленерго», ТзОВ «Львівенергозбут», у якому просила:
-зобов`язати ПрАТ «Львівобленерго» та ТОВ «Львівенергозбут» забезпечити право споживача на якісне та безпечне постачання та розподіл електричної енергії відповідно до укладених договорів;
-зобов`язати ПрАТ «Львівобленерго» та ТОВ «Львівенергозбут» здійснити компенсацію за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг електропостачання, відповідно до Постанови НКРЕКП №375 від 12.06.2018р.;
-зобов`язати ПрАТ «Львівобленерго» та ТОВ «Львівенергозбут» відшкодувати заподіяну шкоду кожним відповідачем окремо: ПрАТ «Львівобленерго» матеріальну шкоду у розмірі 150000гривень та моральну шкоду у розмірі 2000000 гривень; ТОВ «Львівенергозбут» матеріальну шкоду у розмірі: 34000 гривень, моральну шкоду в розмірі 800000 гривень.
21.06.2019р. ОСОБА_1 подала суду уточнену позовну заяву, у якій просила:
- здійснити захист її майнових та немайнових прав споживача, забезпечити її право на усунення небезпеки життю та здоров`ю;
- зобов`язати ПрАТ «Львівобленерго» та ТзОВ «Львівенергозбут» забезпечити право споживача на якісне, безпечне постачання та розподіл електричної енергії відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії»;
- зобов`язати ПрАТ «Львівобленерго» та ТзОВ «Львівенергозбут» здійснити компенсацію за недотримання гарантованих стандартів якості надання послуг електропостачання, відповідно до Постанови НКРЕКП №375 від 12.06.2018 р.;
- зобов`язати ПрАТ «Львівобленерго» та ТзОВ «Львівенергозбут» відшкодувати заподіяну шкоду кожним відповідачем окремо: ПрАТ «Львівобленерго» матеріальну шкоду у розмірі 150000 грн. та моральну шкоду у розмірі 2 000000 (два мільйони) грн., ТзОВ «Львівенергозбут» матеріальну шкоду у розмірі 34 000 грн., моральну шкоду в розмірі 800 000 грн.
Колегія суддіввважає,що відсутні підстави для застосування вказаних заявницею заходів забезпечення позову, виходячи з того, що фактично заявниця у заяві про забезпечення позову просить скасувати рішення суду першої інстанції, визнавши його неправомірним, що є неприпустимим і було б виходом за межі такої процесуальної дії, як застосування заходу забезпечення та порушило б принцип змагальності сторін.
Щодо такого заходу забезпечення позову, як заборона зчиняти неправомірні дії щодо позивачки, то нею не обґрунтовано неможливості виконання потенційного рішення про задоволення її позову у разі незастосування вказаного нею заходу забезпечення.
Так, під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення у справі в разі задоволення заявленого позову.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Так, позивачкою не надано суду доказів, які б свідчили про неможливість виконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому без застосування заходу про який вона просить, а також не наведено обґрунтувань доцільності вжиття вказаних заходів забезпечення позову, які мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Діючим цивільно-процесуальним законодавством передбачений вичерпний перелік видів забезпечення позову. В даному випадку, враховуючи заявлений предмет спору та підстави його обґрунтування, обрані позивачем види забезпечення позову не можуть бути застосовані до виниклих правовідносин.
Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає, що заходи забезпечення, про вжиття яких просила позивачка, не слід вважати такими, що вплинуть на можливість виконання рішення про задоволення позову чи утруднення його виконання, а навпаки можуть вплинути на права та інтереси відповідачів у позапроцесуальний спосіб.
Зважаючи на вказане доводи заяви про забезпечення позову слід визнати безпідставними та у задоволенні такої слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, -
у х в а л и л а :
в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 24.09.2020р.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: Т.І. Приколота
М.М. Шандра
скопійовано
-
скопійовано
-
