ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2020 року
м.Суми
Справа №592/8227/20
Номер провадження 22-ц/816/1966/20
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),
суддів - Ткачук С. С. , Хвостика С. Г.
з участю секретаря судового засідання -Чуприни В.І.,
сторони:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3
на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 липня 2020 року про забезпечення позову, у складі судді Катрич О.М., постановлену у м. Суми,
в с т а н о в и в :
17 липня 2020 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Павловського В.А., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , про визнання факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю сторін, стягнення грошової компенсації та визнання права власності на частину квартири.
Крім немайнових позовних вимог ОСОБА_1 заявлено дві вимоги майнового характеру: про стягнення з ОСОБА_3 грошової компенсації, що становить 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та про визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . Зазначав, що спірні квартири придбані під час проживання однією сім`єю за спільні кошти.
22 липня 2020 року з метою забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог представник ОСОБА_1 адвокат Павловський В.А. звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження квартир, розташованих за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 (а.с. 64-67).
Вказував, що 02 червня 2020 року ОСОБА_3 з метою позбавлення ОСОБА_1 права на поділ, відчужила квартиру АДРЕСА_1 , шляхом дарування її своїй доньці ОСОБА_4 . З метою уникнення подальшого ускладнення чи унеможливлення поновлення порушених та оспорюваних прав ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду, доводив необхідність у забезпеченні позову шляхом заборони відчуження вказаного нерухомого майна.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 липня 2020 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Павловського В.А. про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено заборону на відчуження квартири АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_2 .
В іншій частині заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що спірні житлові приміщення не являються спільною сумісною власністю, оскільки обидві квартири були придбані нею після розрівання шлюбу з ОСОБА_1 20 липня 2011 року.
Вказує, що квартиру АДРЕСА_2 придбала за договором купівлі-продажу від 15 серпня 2011 року за кошти, отримані нею від продажу квартири АДРЕСА_5 . Квартира АДРЕСА_1 . Суми придбана за договором від 12 квітня 2019 року за кошти, отримані від продажу 10 квітня 2019 року частини житлового будинку, належного їй за заповітом.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 адвоката Шаповал О.О., яка підтримала доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала суду першої інстанції в частині накладення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_2 мотивована тим, що заявником доведено наявність підстав вважати, що таке забезпечення спрямоване на забезпечення прав сторони у спорі, запобігання негативних наслідків, забезпечення виконання можливого рішення суду в майбутньому.
Врахувавши, що за даними Реєстру прав власності на нерухоме майно власником квартири АДРЕСА_1 значиться ОСОБА_4 , яка не є стороною або третьою особою у справі, суд дійшов висновку, що в разі задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення заборони відчуження на цю квартиру можуть бути порушені законні права та інтереси власника майна ОСОБА_4 .
Такі висновки суду узгоджується з матеріалами справи та відповідають вимогам закону.
Відповідно до преамбули Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, за змістом вищезазначених норм закону, заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та як гарантія реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Зі змісту позовних вимог убачається, що предметом спору між сторонами є дві квартири, розташовані у м. Суми за адресами: АДРЕСА_6 , квартира АДРЕСА_7 та АДРЕСА_4 .
Суд першої інстанції, застосовуючи вказаний вид забезпечення позову, взяв до уваги характер спору та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову з метою запобігання негативних наслідків у вигляді можливого невиконання або утруднення виконання рішення суду у майбутньому.
Накладення заборони на відчуження квартири АДРЕСА_2 є співмірним заходом забезпечення позову у відношенні із заявленими позовними вимогами, оскільки ОСОБА_1 претендує на визнання за ним права власності на 1/2 частину цієї квартири.
Таким чином, вид забезпечення позову, про який просила позивач та який був застосований судом, відповідає заявленим позовним вимогам.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що спірне майно придбане відповідачем після розірвання шлюбу з позивачем та за особисті кошти, не є підставою для скасування вжитих заходів забезпечення позову, оскільки встановлення факту проживання сторін однією сім`єю, визнання квартир їх спільною сумісною власністю є предметом розгляду справи судом по суті.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції були додержані норми процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367- 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 липня 2020 року про забезпечення позову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - О.Ю. Кононенко
Судді: С.С. Ткачук
С.Г. Хвостик
