Постанова
Іменем України
09 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 277/836/16-ц
провадження № 61-48029 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 ;
представник відповідача - ОСОБА_4 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 23 січня 2018 року у складі судді Заполовського В. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Коломієць О. С., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про оспорювання батьківства.
Позовна заява мотивована тим, що з 06 червня 1995 року він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 . Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 22 листопада 2010 року шлюб між ними розірвано.
За час шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначав, що він записаний батьком дітей. Проте, у нього існує сумнів, що він є біологічним батьком ОСОБА_8 , між ним та дитиною відсутня жодна зовнішня схожість. Понад шість місяців в період ймовірного зачаття дитини він, будучи військовослужбовцем, перебував поза межами спільного із ОСОБА_3 місця проживання, не бачився з нею та не підтримував подружніх стосунків.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд виключити відомості про його батьківство з актового запису про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійсненого відділом реєстрації актів цивільного стану Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області 08 січня 2008 року за № 1; зобов`язати відділ реєстрації актів цивільного стану Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області внести зміни в актовий запис у книзі записів актів громадянського стану про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та видати нове свідоцтво про народження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 23 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Виключено відомості про батьківство ОСОБА_1 з актового запису від 08 січня 2008 року № 1 по відділу реєстрації актів цивільного стану Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов`язано відділ реєстрації актів цивільного стану Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області внести зміни в актовий запис у книзі записів актів громадянського стану про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та видати нове свідоцтво про народження. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - в судовому засіданні визнав позовні вимоги, що, в свою чергу, є підставою для задоволення позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 23 січня 2018 року скасовано та постановлено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що враховуючи ту обставину, що в матеріалах справи відсутній висновок судової молекулярно-генетичної експертизи, за допомогою якого можливо було б встановити наявність чи відсутність кровного споріднення між позивачем та малолітнім ОСОБА_9 , задоволення позову лише з тієї підстави, що позовні вимоги визнані відповідачем, порушує права дитини щодо отримання інформації стосовно її походження. З метою з`ясування наявності чи відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 04 червня 2018 року призначено судову молекулярно-генетичну експертизу методом ДНК-аналізу, проведення якої доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи. Дана ухвала повернута без виконання у зв`язку з неявкою ОСОБА_3 до експертної установи на відбір зразків крові.
Проте відповідач відмовляється з`являтись до експертної установи разом із дитиною для відібрання біологічного матеріалу, оскільки вважає, що за відсутності згоди на це її сина, здійснити відбір крові в примусовому порядку неможливо. Відсутність у ЦПК України правових засобів примусу ОСОБА_3 пройти разом з неповнолітньою дитиною тест ДНК позбавляє можливості забезпечити проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.
Таким чином, коли суду не надані беззаперечні докази відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною, батьком якого він записаний, підстави для задоволення позову відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2018 року касаційне провадження у справі відкрито та витребувано цивільну справу № 277/836/16-ц із Ємільчинського районного суду Житомирської області.
У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що районним судом прийнято визнання позову відповідачем, що порушує права, свободи та інтереси позивача, встановлено обставин справи на підставі недопустимих доказів, а апеляційним судом необґрунтовано відхилено клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, не наведено мотивів неприйняття практики Європейського суду з прав людини.
Вважав необґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що цивільним процесуальним законодавством України не передбачено можливості застосувати процесуальні засоби примусу, за допомогою яких можливо було б примусити відповідача разом з дитиною пройти тест ДНК, а право суду постановити ухвалу про примусовий привід відповідача для участі у проведенні судово-генетичної експертизи, передбачені лише у справах про визнання батьківства.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 червня 1995 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_7 , батьками якого зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_10 (актовий запис від 08 січня 2008 року № 1 в книзі реєстрації народжень; місце реєстрації - відділ реєстрації актів цивільного стану Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області).
Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 22 листопада 2010 року шлюб між сторонами розірвано.
За клопотанням позивача ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 17 травня 2017 року у даній справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу методом ДНК-аналізу, проведення якої доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.
Зміст електронного повідомлення експертної установи від 18 вересня 2017 року свідчить про те, що сторони разом з дитиною не з`явились на відбір зразків крові.
В подальшому, ОСОБА_3 повторно не з`явилась до експертної установи, у зв`язку з чим ухвала суду про призначення даної експертизи повернута без виконання.
21 грудня 2017 року судом першої інстанції постановлено ухвалу про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи методом ДНК-аналізу, проведення якої доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.
Дана ухвала не була направлена для виконання до експертної установи, а цивільна справа після задоволення відводу судді Прищепи Т. П. направлена на повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 04 червня 2018 року призначено судову молекулярно-генетичну експертизу методом ДНК-аналізу, проведення якої доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.
Дана ухвала повернута без виконання у зв`язку з неявкою ОСОБА_3 до експертної установи на відбір зразків крові.
Як пояснив представник ОСОБА_3 в судовому засіданні, відповідач відмовляється з`являтись до експертної установи разом із дитиною для відібрання біологічного матеріалу, оскільки вважає, що за відсутності згоди на це її сина, здійснити відбір крові в примусовому порядку неможливо.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Відповідно до частини другої статті 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно зі статтею 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статті 126 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Не має права оспорювати батьківство, зокрема, особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Судами встановлено, що відповідач неодноразово не з`явилася для забору біологічних зразків разом із дитиною для проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи (експертизи ДНК), що свідчить про її ухилення від проведення зазначеної експертизи з метою встановлення істини у справі.
Нез`явлення відповідача разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про оспорювання батьківства. Судом першої інстанції вжито належних процесуальних заходів з метою проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи (експертизи ДНК) та забезпечення участі відповідача разом із дитиною у її проведенні.
Відповідач не довела наявність поважних підстав, які перешкоджали їй з`явитися разом із дитиною до експертної установи для забору відповідних зразків її та дитини. Вказані дії та бездіяльність відповідача, що призвели до неможливості проведення експертизи, надали суду можливість визнати факт, який відповідачем визнається, та задовольнити позов ОСОБА_1 про оспорювання батьківства.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19).
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Посилання суду апеляційної інстанції на те, що відсутність у ЦПК України правових засобів примусу ОСОБА_3 пройти разом з неповнолітньою дитиною тест ДНК позбавляє можливості забезпечити проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, що було б беззаперечним доказом відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною, безпідставні, оскільки процесуальна поведінка відповідача (визнання позову, ухилення від проведення судової молекулярно-генетичної експертизи) свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про оспорювання батьківства.
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 рокускасувати, рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 23 січня 2018 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович
