УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №277/836/16-ц Головуючий у 1-й інст. Заполовський В. В.
Категорія 48 Доповідач Талько О. Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2018 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,
за участю секретаря Кравчук Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №277/836/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 23 січня 2018 року, постановлене під головуванням судді Заполовського В.В.,-
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що з 6 червня 1995 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 22 листопада 2010 року шлюб між ними розірвано.
Під час шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Позивач зазначає, що він записаний батьком дітей. Проте, у нього існує сумнів, що він є біологічним батьком ОСОБА_4, оскільки понад шість місяців, в період ймовірного зачаття дитини, він, будучи військовослужбовцем, перебував поза межами спільного із ОСОБА_2 місця проживання, не бачився з нею та не підтримував подружніх стосунків.
Враховуючи вищезазначене, а також з огляду на ту обставину, що між ним та дитиною відсутня жодна зовнішня схожість, ОСОБА_1 просив виключити відомості про його батьківство з актового запису про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, здійсненого відділом реєстрації актів цивільного стану Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області 8 січня 2008 року за №1.
Також просив зобов'язати відділ реєстрації актів цивільного стану Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області внести зміни в актовий запис у книзі записів актів громадянського стану про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та видати нове свідоцтво про народження.
Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 23 січня 2018 року позовні вимоги задоволено.
Виключено відомості про батьківство ОСОБА_1 з актового запису №1 від 8 січня 2008 року по відділу реєстрації актів цивільного стану Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Зобов'язано відділ реєстрації актів цивільного стану Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області внести зміни в актовий запис у книзі записів актів громадянського стану про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та видати нове свідоцтво про народження.
Вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити мотивувальну частину рішення після отримання висновку судової молекулярно-генетичної експертизи методом ДНК-аналізу.
Зокрема, зазначає, що суд постановив рішення, залишивши без виконання ухвалу від 21 грудня 2017 року про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи. Дана ухвала є чинною та не скасована у встановленому законом порядку.
Суд залишив поза увагою ту обставину, що визнання відповідачем позову без проведення відповідної судової експертизи порушує його права, а також права дитини щодо визначення власної ідентичності, встановлення факту наявності чи відсутності кровного споріднення між ними.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5, підтримала апеляційну скаргу, пояснивши, що в даному випадку суд повинен вжити заходи щодо проведення молекулярно-генетичної експертизи та зобов'язати ОСОБА_2 з'явитись до експертної установи разом із дитиною ОСОБА_4. При цьому, вважає, що права неповнолітнього будуть дотримані, оскільки таким чином будуть здобуті беззаперечні докази щодо наявності чи відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною, батьком якої він записаний.
На думку представника ОСОБА_2- ОСОБА_6, відсутні підстави для проведення судової експертизи, оскільки відповідач, враховуючи думку сина ОСОБА_7, який відмовляється від участі в експертизі, не з'явилась до експертної установи. Також пояснив, що ОСОБА_2 визнала позов, відтак суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги. Наявність даного спору негативно впливає на психологічний стан дитини й звернення до суду з позовом про оспорювання батьківства ОСОБА_1, якого ОСОБА_4 вважав своїм біологічним батьком, може спричинити дитині глибоку душевну травму.
Окрім того, зазначив, що подав заяву про визнання ним батьківства відносно ОСОБА_4, оскільки з 2011 року спільно із ОСОБА_2 виховує його у створеній ними сім'ї та вважає його своїм сином. Також пояснив, що не виключає й кровного споріднення між ним та ОСОБА_4.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 6 червня 1995 року.
Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4, батьками якого зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_8 ( актовий запис №1 від 8 січня 2008 року в книзі реєстрації народжень; місце реєстрації - відділ реєстрації актів цивільного стану Ємільчинського районного управління юстиції Житомирської області).
Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 22 листопада 2010 року шлюб між сторонами розірвано.
Відповідно до ч.1 ст.122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
За правилами ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Частинами 1,2 ст.136 СК України також передбачено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122,124,126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Отже, предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.
Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною чоловік може будь-якими допустимими доказами, суттєвими з яких будуть висновки судово-генетичної експертизи.
Європейський суд з прав людини зазначив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» ( справа «Калачова проти Російської Федерації, №3451/05 від 7 травня 2009 року).
За клопотанням позивача ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 17 травня 2017 року у даній справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу методом ДНК-аналізу, проведення якої доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.
Зміст електронного повідомлення експертної установи від 18 вересня 2017 року свідчить про те, що сторони разом з дитиною не з'явились на відбір зразків крові.
В подальшому, ОСОБА_2 повторно не з'явилась до експертної установи, у зв'язку з чим ухвала суду про призначення даної експертизи повернута без виконання.
21 грудня 2017 року судом також винесено ухвалу про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи методом ДНК-аналізу, проведення якої доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.
Дана ухвала не була направлена для виконання до експертної установи, а цивільна справа після задоволення відводу судді Прищепи Т.П. направлена на повторний автоматизований розподіл.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що представник ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав позовні вимоги, що, в свою чергу, є підставою для задоволення позову.
Так, за правилами ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи ту обставину, що в матеріалах справи відсутній висновок судової молекулярно-генетичної експертизи, за допомогою якого можливо було б встановити наявність чи відсутність кровного споріднення між позивачем та малолітнім ОСОБА_4, задоволення позову лише з тієї підстави, що позовні вимоги визнані відповідачем, порушує права дитини щодо отримання інформації стосовно її походження.
З метою з'ясування наявності чи відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 4 червня 2018 року призначено судову молекулярно-генетичну експертизу методом ДНК-аналізу, проведення якої доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи.
Дана ухвала повернута без виконання у зв'язку з неявкою ОСОБА_2 до експертної установи на відбір зразків крові.
Як пояснив представник ОСОБА_2 в судовому засіданні, відповідач відмовляється з'являтись до експертної установи разом із дитиною для відібрання біологічного матеріалу, оскільки вважає, що за відсутності згоди на це її сина, здійснити відбір крові в примусовому порядку неможливо.
Цивільним процесуальним законодавством України не передбачені процесуальні засоби примусу, за допомогою яких можливо було б примусити відповідача разом з неповнолітньою дитиною пройти тест ДНК. Наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені ст. 109 ЦПК України, в даному випадку не можуть бути застосовані, враховуючи зміст позовних вимог та відсутність інших альтернативних засобів встановлення наявності чи відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною.
Аналіз змісту п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року, свідчить про те, що можливість застосування наслідків ухилення сторони від участі у експертизі, а також право суду постановити ухвалу про примусовий привід відповідача для участі у проведенні судово-генетичної експертизи, передбачені лише у справах щодо визнання батьківства.
Отже, можливість застосування судом зазначених процесуальних правил у справах про визнання батьківства зумовлена тим, що суд повинен керуватись насамперед пріоритетним принципом забезпечення інтересів дитини й примусовий привід відповідача у таких справах сприятиме дотриманню цього принципу.
Разом з тим, в даному випадку позивачем оспорюється батьківство щодо неповнолітнього ОСОБА_4. Відсутність у ЦПК України правових засобів примусу ОСОБА_2 пройти разом з неповнолітньою дитиною тест ДНК позбавляє можливості забезпечити проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.
Таким чином, коли суду не надані беззаперечні докази відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною, батьком якого він записаний, підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи вищезазначене, рішення підлягає скасуванню з постановленням нового, - про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 23 січня 2018 року скасувати та постановити нове судове рішення,- про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 5 листопада 2018 року.
Головуюча : Судді:
