22-ц/804/2891/20
265/3310/17
Єдиний унікальний номер 265/3310/17
Номер провадження 22-ц/804/2891/20
ПОСТАНОВА
І м е н е м У к р а ї н и
09 вересня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Биліни Т.І.,
суддів Мальцевої Є.Є., Попової С.А.,
за участю секретаря Сидельнікової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2018 року, у складі суду Мельник І.Г., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця, переведення прав покупця та визнання права власності на квартиру, -
в с т а н о в и в :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця, переведення прав покупця та визнання права власності на квартиру. Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 (далі - будинок), в якому вона після смерті свого чоловіка мешкала одна. Певний час допомогу їй надавали родичі померлого чоловіка, однак утримувати будинок їй ставало дедалі важче і тому вона, порадившись з ними, вирішила продати його і придбати собі однокімнатну квартиру, а залишок грошей витратити на оформлення документів і відкласти для проживання. 17 березня 2017 року вона уклала договір про наміри щодо продажу належного їй житлового будинку та придбання квартири АДРЕСА_2 (далі - спірна квартира). В рахунок гарантії своїх намірів покупець будинку ОСОБА_3 передала їй частину грошей в сумі 500 дол. США. В якості гарантій своїх намірів на придбання квартири вона цю суму передала родичу свого померлого чоловіка ОСОБА_2 , який в свою чергу і передав ці гроші продавцю спірної квартири ОСОБА_4 24 березня 2017 року вона продала належний їй житловий будинок і в цей же день мала намір оформити договір купівлі-продажу квартири. При відвідуванні нотаріуса разом з нею були ОСОБА_5 та її син ОСОБА_2 , які переконали її, щоб договір купівлі-продажу квартири було оформлено на ім`я останнього та щоб покупцем був саме він, щоб не нести матеріальні витрати під час переоформлення в разі її смерті, так як вона (позивач) є людиною похилого віку. Гроші від продажу її будинку були передані ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .. У придбаній квартирі її зареєстрували 10 квітня 2017 року, а через деякий час їй стало відомо, що у квартиру вселився відповідач зі своєю дружиною та дитиною. Після чого родичі запропонували їй пожити у квартирі АДРЕСА_3 , належній тещі відповідача. Не маючи іншого вибору, вона погодилася на це, проте, зазначена квартира є однокімнатною, без ремонту, з вкрай поганими умовами для проживання, без підведення водопостачання. Оскільки вона не має можливості користуватися придбаним майном договір купівлі-продажу спірної квартири є удаваним в частині покупця. При його укладенні її ввели в оману щодо його істотних умов, а саме вказана квартира придбана за її грошові кошти, але вона фактично не є ні покупцем, ні користувачем.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний договір було укладено в письмовій формі, посвідчено нотаріально, за умовами договору сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов. Позивачкою не доведено спрямованості волі сторін у правочині купівлі-продажу спірної квартири (продавця квартири ОСОБА_4 та покупця ОСОБА_2 ) на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені вчиненим правочином, зокрема, укладення договору купівлі-продажу квартири, за яким її покупцем є саме позивач.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, доводи та заперечення щодо неї
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачка не погоджується з рішенням суду, оскільки спірна квартира була придбана за її грошові кошти, отримані від продажу належного їй на праві приватної власності будинку. Доказами цього є договори про наміри від 17 березня 2017 року та факт того, що ОСОБА_2 розраховувався за договором про наміри квартири АДРЕСА_2 саме грошовими коштами, а саме купюрами доларів США, які були надані покупцем її будинку ОСОБА_3 , та передані особисто в руки ОСОБА_5 , про що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_6 дали пояснення. Крім того, вона є зареєстрованою в зазначеній квартирі.
Наслідки перегляду рішення суду першої інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2018 року залишено без змін.
В окремій ухвалі Донецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року зазначено, що судом встановлено факт передачі коштів покупцем належного ОСОБА_1 будинку іншим особам, ніж продавцю, та направлено ухвалу прокурору Донецької області для організації досудового розслідування та перевірки в діях ОСОБА_2 та його матері складу кримінального злочину, передбаченого статтею 190 КК України.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Донецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року залишено без змін.
Доводи і заперечення інших учасників справи
Позивач ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги, просила їх задовольнити.
Представниця відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення не відповідає в повній мірі, обставини судом першої інстанції встановлено не повно, висновки зроблено без дотримання вимог законів, які регулюють спірні відносини.
Відповідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
17 березня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір про наміри купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , належного на праві приватної власності позивачеві. Сторони погодили вартість об`єкта в 217 600 грн., що еквівалентно 8 000 доларів США. та строк укладення основного договору до 17 квітня 2017 року. (а.с.9-10)
Згідно п.2.1 договору в якості гарантії своїх намірів на укладення договору про наміри відчужити об`єкт нерухомості узгоджений сторонами, покупець ОСОБА_3 сплачує продавцю суму в розмірі 13 600 грн., що еквівалентно 500 доларів США на момент укладення договору, яка зараховується у вартість нерухомості.
Договір письмово підписаний сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , при його підписані передані п`ять купюр доларів США, а саме: LB36599966 V, LB 36599967V, LB36599968V, LB36599969 V, LB 04310082С, про що відображено в п.6.8 договору (а.с.10).
17 березня 2017 року між ОСОБА_4 з однієї сторони, та ОСОБА_2 і ОСОБА_8 з другої сторони був укладений договір про наміри купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , належної на праві приватної власності продавцю ОСОБА_4 (а.с.11-12). Сторони погодили вартість об`єкта в 266 560 грн., що еквівалентно 9 800 дол. США. та строк укладення основного договору до 17 квітня 2017 року.
Згідно п.2.1 договору в якості гарантії своїх намірів на укладення договору про наміри відчужити об`єкт нерухомості узгоджений сторонами, покупець сплачує продавцю суму в розмірі 13 600 грн., що еквівалентно 500 доларів США на момент укладення договору, яка зараховується у вартість нерухомості.
Договір письмово підписаний сторонами ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , при його підписані передані п`ять купюр дол. США, а саме: LB36599966 V, LB 36599967V, LB36599968V, LB 36599969 V, LB 04310082С, про що відображено в п.6.8 договору (а.с.12).
24 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , належного на праві приватної власності позивачеві за 100 000 грн. (а.с.83). Також 24 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га біля вищевказаного будинку Вартість вказаної земельної ділянки 30000 гривень. (а.с.97).
24 березня 2017 року між громадянином ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , належної на праві приватної власності ОСОБА_4 за 103 000 грн. (а.с.38)
В якості обґрунтування наявності у відповідача власних коштів достатніх для придбання квартири, ним надана розписка від 22 січня 2017 року, стосовно того, що ОСОБА_2 взяв у борг у свого батька ОСОБА_10 6 000 дол. США які зобов`язався повернути на протязі 5 років (а.с.61).
Згідно довідки № 6723 від 17 серпня 2017 року ОСОБА_2 з 03 червня 2002 року працює в ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», розмір фактично отриманої ним заробітної плати за період з серпня 2016 року по липень 2017 року складає 147 960 грн. 49 коп. (а.с.65).
ОСОБА_2 , його дружина ОСОБА_8 та малолітній син ОСОБА_11 зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_2 . Окрім них, у вказаній квартирі також зареєстрована, однак не проживає позивач ОСОБА_1 ( а.с.64)
Позивач фактично проживає у однокімнатній квартирі АДРЕСА_3 , що належить на праві приватної власності тещі відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_12 .
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права
Частина 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом третім вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.
Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.
При вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним із підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбане за кошти іншої особи і для неї та що інших підстав для визнання цієї угоди недійсною немає, вказаний договір відповідно до статей 235, 236 ЦК України може бути визнаний недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір.
Зокрема, за умови доведеності, що за договором купівлі-продажу майно насправді було куплено не зазначеним у договорі покупцем, а іншою особою, за її кошти, суд може визнати, що вказаний договір у частині, що стосується покупця, є удаваною угодою і що дійсним покупцем за цим договором є особа, для якої за її кошти було придбано майно.
Висновки суду апеляційної інстанції
З матеріалів справи вбачається та в судовому засіданні було встановлено, що грошові кошти, отримані ОСОБА_1 за наслідком укладення договору про наміри продати належний їй житловий будинок, у розмірі 500 доларів США на підставі пункту 6.8. договору були передані ОСОБА_4 в рахунок придбання квартири АДРЕСА_2 .
Вказана обставина не підлягає сумніву, оскільки номери переданих купюр були занотовані та є тотожними, як в договорі про наміри продати житловий будинок, про отримання їх позивачкою, так і в договорі про наміри купити квартиру, передані продавцю. Зазначені грошові кошти відповідно укладених договорів про наміри п.2.1 зараховуються у вартість об`єкту нерухомості, який набувається у власність.(т.1 а.с.9-12)
Колегія суддів апеляційної інстанції вбачає, що суд першої інстанції не взяв до уваги ідентичність часу та місця укладення договорів купівлі-продажу належного ОСОБА_1 будинку та земельної ділянки і придбаної ОСОБА_2 квартири, а саме усі договори були укладені 24 березня 2017 року та посвідчені приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лушкіною О.О., які були зареєстрованих в реєстрі за номерами 385, 386, 387.
Після укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, позивач була в ній зареєстрована.
Представник відповідача, наполягаючи, що спірна квартира була придбана її довірителем, не надала відповіді на питання, які обставини зумовили відповідача зареєструвати позивача у придбаній ним квартирі, а також пояснити чому позивач проживає у квартирі належній тещі відповідача та внаслідок чого позивач після продажу свого будинку не придбала іншого житла.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач надала пояснення, згідно яких з нею погоджували питання придбання двокімнатної квартири замість однокімнатної, вона погодилася, так як мала наміри після своєї смерті залишити квартиру відповідачу, який є племінником її чоловіка, але вказане не свідчить, що вона відмовилася бути покупцем придбаної квартири.
Суд першої інстанції погодившись з тим, що спірна квартира була придбана за грошові кошти: зароблені відповідачем на підприємстві з 2002 року по липень 2017 року, позичені у його батька в сумі 6000 доларів США, та отримані від його матері яка в 2015 році продала житловий будинок, проте не з`ясував, куди ж поділися грошові кошти від продажу будинку та земельної ділянки позивача.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком, оскільки з матеріалів справи вбачається, що у договорі про наміри вартість належного позивачу будинку зазначена в сумі 217600грн., а вартість спірної квартири в договорі про наміри зазначена в сумі 266560грн.
Одночасно з будинком позивач продала і належну їй земельну ділянку за 30 000грн.
В судовому засіданні представник відповідача надала пояснення, що в договорах купівлі продажу вартість об`єктів купівлі-продажу з метою зменшення розміру податків була зменшена.
З аналізу наведеного вбачається, що грошових коштів, які отримала позивач від продажу будинку та земельної ділянки було достатньо для придбання спірної квартири. (т.1 а.с.9-12, 38, 83, 97)
Як наслідок є підстави вважати, що спірна квартира була придбана за кошти позивача і для неї, проте вона в договорі купівля продажу не зазначена покупцем. Встановлені обставини, є підставою вважати укладений договір купівлі-продажу спірної квартири недійсним в частині особи покупця.
З огляду на вказане позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням вимог чинного законодавства та повинно бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно положень ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені при зверненні до суду з позовом в сумі 640 грн. та за подачу апеляційної скарги в сумі 960грн. Крім того в дохід держави з відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги позивача в сумі 1280,00грн., визначених пропорційно до розміру задоволених вимог.
Повний текст постанови виготовлено 14 вересня 2020 року.
Керуючись ст. ст. 374, 376,381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2018 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця.
Визнати частково недійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_2 в частині покупця ОСОБА_2 , укладеного 24 березня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Лушкіною О.В. зареєстрованого в реєстрі за №358.
Визнати ОСОБА_1 покупцем квартири АДРЕСА_2 за договором купівлі - продажу укладеним 24 березня 2017 року з ОСОБА_4 , посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Лушкіною О.В. зареєстрованим в реєстрі за №358.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за подачу позову та апеляційної скарги в сумі 1600(одна тисяча шістсот) гривень та судовий збір за подачу касаційної скарги в дохід держави в сумі 1280(одна тисяча двісті вісімдесят) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав передбачених ст.389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Т.І. Биліна
Судді Є.Є. Мальцева
С.А. Попова
