22-ц/804/770/18
265/3310/17
Суддя-доповідач Гаврилова Г.Л.
Категорія 20
О К Р Е М А У Х В А Л А
Єдиний унікальний номер 265/3310/17
Номер провадження 22-ц/804/770/18
27 грудня 2018 року місто Маріуполь
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Донецького апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Гаврилової Г.Л.
суддів - Зайцевої С.А., Пономарьової О.М.
за участю секретаря - Єфремової О.В.
сторони:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2018 року, у складі судді Мельник І.Г.,
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2017 року позивач звернулася до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця, переведення прав покупця та визнання права власності на квартиру. Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_7, в якому вона після смерті свого чоловіка проживала одна. Певний час допомогу їй надавали родичі померлого чоловіка, однак утримувати будинок їй ставало дедалі важче і тому вона порадившись з ними вирішила продати його і придбати собі однокімнатну квартиру, а залишок грошей витратити на оформлення документів і відкласти для проживання. 17 березня 2017 року нею було укладено договір про наміри щодо продажу належного їй житлового будинку та покупки квартири АДРЕСА_1. В рахунок гарантії своїх намірів покупець будинку ОСОБА_4 передала їй частину грошей в сумі 500 доларів США, а вона в якості гарантій своїх намірів на придбання квартири цю суму передала ОСОБА_3 , який в свою чергу і передав ці гроші продавцю квартири.
24 березня 2017 року нею було укладено договір купівлі-продажу належного їй житлового будинку і в цей же день вона мала намір оформити договір купівлі-продажу квартири. При відвідуванні нотаріуса разом з нею був відповідач і його мати ОСОБА_5 яка перед укладенням угоди переконала її про те, щоб договір купівлі-продажу квартири було оформлено на ім'я її сина - відповідача, та те, щоб покупцем був саме він, так як вона в похилому віці і після її смерті треба буде здійснювати переоформлення спадщини, знову нести матеріальні витрати. Повіривши в переконання відповідача про те, що він буде їй надавати матеріальну допомогу, купувати продукти харчування та ліки, вона погодилася на це. Гроши від продажу її будинку були передані ОСОБА_6 та відповідачу. В придбаній квартирі її зареєстрували 10 квітня 2017 року, а через деякий час їй стало відомо, що у квартиру вселився відповідач зі своєю дружиною та дитиною. Після чого родичами чоловіка їй було запропоновано пожити в квартирі АДРЕСА_2, належній тещі відповідача. Не маючи іншого вибору вона погодилася на це, проте, зазначена квартира є однокімнатною, без ремонту, з вкрай поганими умовами для проживання, без підведення водопостачання . Вважає, що договір купівлі-продажу квартири є удаваним, оскільки при його укладенні її ввели в оману щодо його істотних умов в частині покупця, так як не будучи фактично таким покупцем вказана квартира придбана за її грошові кошти. Просила суд: визнати з підстав визначених ст.235 ЦК України договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 укладений 24 березня 2017 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Лушкіною О.В., частково недійсним в частині покупця ОСОБА_3; перевести права покупця за вказаним договором купівлі-продажу квартири на неї ОСОБА_2; визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_3.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині покупця, переведення прав покупця та визнання права власності на квартиру, відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу та, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не погоджується з рішенням суду, оскільки спірна квартира була придбана за грошові кошти, отримані від продажу належного їй на праві приватної власності будинку. Доказами цього є договори про наміри від 17 березня 2017 року та факт того, що ОСОБА_3 розраховувався за договором про наміри квартири АДРЕСА_4 саме грошовими коштами , а саме купюрами доларів США, які були надані покупцем її будинку ОСОБА_4, та передані особисто в руки ОСОБА_5, про що свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_9 дали пояснення. Крім того, вона є зареєстрованою в спірній квартирі.
Постановою Донецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 30 жовтня 2018 року залишено без змін.
Згідно зі ст. 385 ЦПК України апеляційний суд у випадках і в порядку, встановлених ст. 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокуророві або органу досудового розслідування.
В ході розгляду справи апеляційною інстанцією було встановлено, що позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою похилого віку, одинока, проживає в АДРЕСА_8.
Відповідач ОСОБА_3 є племінником чоловіка позивачки ОСОБА_10, який помер 23.07.2007 року.
Судом встановлено, що 17 березня 2017 року між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір про наміри купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_7, належного на праві приватної власності позивачеві. Сторони погодили вартість об'єкта в 217 600 грн., що еквівалентно 8 000 дол. США. та строк укладення основного договору по 17 квітня 2017 року включно (а.с.9-10).
Згідно п.2.1 договору в якості гарантії своїх намірів на укладення договору про наміри відчужити об'єкт нерухомості узгоджений сторонами, покупець ОСОБА_4 сплачує продавцю суму в розмірі 13 600 грн., що еквівалентно 500 доларів США на момент укладення договору, яка зараховується у вартість нерухомості.
Договір письмово підписаний сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_4, при його підписані передані п'ять купюр доларів США, а саме: LB36599966 V, LB 36599967V, LB36599968V, LB36599969 V, LB 04310082С, про що відображено в п.6.8 договору (а.с.10).
В цей же день, 17 березня 2017 року між ОСОБА_7 з однієї сторони, та ОСОБА_3 і ОСОБА_11 з другої сторони був укладений договір про наміри купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3, належної на праві приватної власності продавцю ОСОБА_7 (а.с.11-12). Сторони погодили вартість об'єкта в 266 560 грн., що еквівалентно 9 800 дол. США. та строк укладення основного договору по 17 квітня 2017 року включно.
Згідно п.2.1 договору в якості гарантії своїх намірів на укладення договору про наміри відчужити об'єкт нерухомості узгоджений сторонами, покупець ОСОБА_4 сплачує продавцю суму в розмірі 13 600 грн., що еквівалентно 500 доларів США на момент укладення договору, яка зараховується у вартість нерухомості.
Договір письмово підписаний сторонами ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_11, при його підписані передані п'ять купюр дол. США, а саме: LB36599966 V, LB 36599967V, LB36599968V, LB 36599969 V, LB 04310082С, про що відображено в п.6.8 договору (а.с.12).
Судом встановлено, що 24 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_7, належного на праві приватної власності позивачеві за 100 000 грн. (а.с.83). Також 24 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га біля вищевказаного будинку Вартість вказаної земельної ділянки 30000 гривень. (а.с.97).
Цього ж дня, 24 березня 2017 року між громадянином ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5, належної на праві приватної власності ОСОБА_7 за 103 000 грн. (а.с.38)
Обґрунтовуючи свою зацікавленість в недійсності даного договору, позивач стверджувала, що квартира відповідачем за цим договором придбана за її власні грошові кошти, які відповідач ОСОБА_3 відібрав у неї. ( а.с. 72 оборот , протокол судового засідання від 21.11.2017 року) Після підписання угоди її примусово привезли на нову квартиру, що розташована по пр. Перемоги. При цьому, з її будинку забрали її особисті речі, та з 8000 доларів США, що були сплачені покупцем за продаж її будинку, у неї не залишилось жодної копійки, оскільки їй особисто їх не передавали. ( а.с. 73)
Так, з пояснень свідка ОСОБА_4 вбачається, що 17 березня 2017 року вона уклала попередній договір купівлі-продажу, при цьому завдаток в сумі 500 дол. США був переданий племінниці позивача ОСОБА_13.( ОСОБА_5.) Однак, чи віддавала вона ці гроші позивачеві їй невідомо. Через декілька днів у нотаріуса був укладений договір купівлі-продажу будинку за 8000 дол. США. При купівлі-продажу будинку в нотаріальній конторі були присутня вона, її донька, мати ОСОБА_14, нотаріус, позивач ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_15 та племінниця позивача ОСОБА_13 ( ОСОБА_5.) Останній вона особисто і передавала гроші в руки. ( а.с. 143,147 протокол судового засідання від 03.07.2018 року) При підписанні договору купівлі-продажу будинку позивач сильно хвилювалася і плакала, не дуже хотіла продавати будинок і говорила їй, що шкодує про те, що пішла з нього. В будинок , який позивач звільнила 30 березня 2017 року, залишились диван та шафа, а гроші за шланги, дуги та бочки у гривнях вона віддавала ОСОБА_6. ( а с. 148)
Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що її донька ОСОБА_4 купувала у ОСОБА_2 житловий будинок, при цьому за домовленістю договір був оформлений на онуку ( ОСОБА_12.) В день укладення договору купівлі-продажу житлового будинку та посвідчення його в нотаріуса вона також була присутня при цьому. Зі слів, її донька ОСОБА_4 за придбання будинку передала гроші племінниці позивачки ОСОБА_6, яка є матір'ю відповідача ОСОБА_3 ( а.с. 150, протокол судового засідання від 03.07.2018 року)
Враховуючи, що позивачем не оспорюється договір купівлі продажу будинку АДРЕСА_7, встановлені судом факти щодо передачі покупцем будинку грошових коштів іншим особам, ніж продавцю, тобто безпосередньо ОСОБА_2 , не може слугувати підставою для визнання недійсним іншої угоди , а саме купівлі квартири АДРЕСА_1.
Разом з цим, встановлені судом обставини є підставою для реагування судом у спосіб, передбачений ст. 262 ЦПК України.
З урахуванням викладеного , апеляційний суд вважає, що в діях відповідача ОСОБА_3 ( місце проживання АДРЕСА_6) та його матері ОСОБА_6( місце проживання АДРЕСА_9) може бути склад злочину, передбаченого ст. 190 КК України, що можливо перевірити в ході досудового слідства, а тому вважає необхідним повідомити прокурора Донецької області для організації досудового розслідування.
Керуючись ст.ст. 262, 385 ЦПК України колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Направити окрему ухвалу на адресу прокурора Донецької області для організації досудового розслідування та перевірки в діях ОСОБА_6 та ОСОБА_3 складу кримінального злочину, передбаченого ст. 190 КК України.
Ухвала може бути оскаржена особами, інтересів яких вона стосується, шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст ухвали складений 29 грудня 2018 року.
Головуючий Гаврилова Г.Л.
Судді Зайцева С.А.
Пономарьова О.М.
